пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201034
15.12.2010 | Інна Сухорукова, Харківська правозахисна група

Ера беззаконня міліціянтів?

   

Те, що відбувалося у Харкові 9, 10, а може ще й вночі 11 грудня 2010 року – можна було б назвати державним переворотом в окремому місті України. Якщо б я не підозрювала, що й в інших містах та селищах у будь-який момент може відбутися те ж саме, а центральна влада якось дуже спокійно реагує на те, що місцеві органи її владою не вважають, а роблять те, що самі хочуть.

Мені дивно, що Президент України, який має всі повноваження і який відверто зазначив, що ситуація з правами людини в Україні його не влаштовує, анічого не робить для її покращення.  Хто ж може її виправити? На законодавчу владу місцеві чиновники просто плюють – бо Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності заслухав і взяв під особистий контроль справу громадянина, про якого я напишу нижче. І от виявилося, що й депутати безсилі, як і омбудсман Ніна Карпачова, яка теж взяла справу під особистий контроль і обіцяла приїхати для додаткового розслідування до Харкова. Але хто такий омбудсман для місцевих міліціянтів?

Я вже не кажу, що ставлення до всіх нас – і представників преси, і правозахисників, й інших представників громадськості – таке: собака гавкає – вітер носить!

І, хоча порушень прав людини за останні п’ять років з боку правоохоронних органів було достатньо, бо ніхто їх не реформував, як, наприклад, в Грузії або в Литві, але міліціянти в Україні зазвичай робили свої справи нишком, а не на очах всього світу.

Приклад, який я наведу, і сліпому покаже, що державі потрібно негайно приборкати правоохоронні органи, перш за все, міліцію і прокуратуру, якщо наша держава хоче вижити. Бо коли закон ні для кого не є законом, а влада не є владою, історичні приклади наочно демонструють, чим це закінчується для самої держави.

Ось як Харків відзначив 10 грудня – День прав людини.

Напередодні до Харківської правозахисної групи і журналістів деяких ЗМІ звернулася дружина Якова Строгана – Анна Строган – і повідомила, що її чоловіка викликали до слідчого Київського РВВС м. Харкова і там затримали за підозрою у скоєнні тяжкого злочину. Адвокат Я. Строгана розповів, що його підзахисного звинувачують в замаху на вбивство сусіда, якому були нанесені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

І правозахисники, і журналісти були стурбовані цією новиною, бо ще на початку листопада Яків Строган звернувся до ХПГ зі скаргою на катування в Київському райвідділу міліції м. Харкова. Від нього вимагали велику суму грошей (10 тисяч доларів), щоб закрити справу, відкриту проти нього через побутову сутичку із сусідом.

Тільки 1 грудня цього року пройшли парламентські слухання про дотримання прав людини органами внутрішніх справ, відбулася зустріч Якова Строгана з омбудсманом Ніною Карпачовою. Йому пообіцяли захист і контроль за справою.

Переважала думка, що Якова хочуть вивести з гри під час слідства про катування його в Київському РВВС.

ХПГ на загальних зборах організації вирішила поручитися за Якова Строгана, щоб суд, який мав відбутися у другій половині дня в п’ятницю, 10 грудня, і який повинен був обрати міру запобіжного заходу, знав, що ми попри те, що Яків вже був раніше судимий і відбував покарання, є громадянином у повному сенсі цього слова – має честь, гідність і силу духу. І всі його негаразди з міліцією трапляються саме через це.

А тепер уявіть собі, що ми всі побачили в суді, коли близько 4-ї години привезли Якова Строгана. Перед камерами зацікавлених його долею журналістів, перед правозахисниками, міліціянти, разом із слідчим Іщенко, вели коридором до нестями закатовану людину. Так! Плювати працівникам Київського РОВД було і на депутатів, і на омбудсмана, і на присутніх журналістів… Я такого не бачила, хоча працюю в правозахисних організаціях з 1989 року. І часи були різні, навіть, жорстокі часи. Але діяли неписані правила: якщо справа дійшла до громадського розголосу – за цією справою починали стежити керівники МВС.

Ніхто з чиновників не поводив себе як урка з підворіття. А пан Іщенко відверто сміявся, коли Я. Строган розповідав судді як його катували цього разу.

У судді Муратової це не викликало ніякої реакції. Вона і не збиралася у цьому розбиратися. Єдине, на що вона погодилася – це оголосити перерву в засіданні на чотири хвилини, щоб Строгана оглянули лікарі швидкої допомоги. Швидку допомогу, за порадою адвоката, викликала дружина Якова. І тут – увага! Суддя, як і ми всі, бачить побиту людину у жахливому стані, бачить, що людині зле, але не звертає на це ніякої уваги, не намагається з’ясувати, що спричинило такий стан затриманого. Так саме вела себе і прокурорка Сурженко. Хоча це був їх прямий обов’язок, і невиконання його можна розцінювати як службову недбалість. Після висновків лікарів «швидкої допомоги» суддя та прокурор повинні були поставити питання про порушення кримінальної справи за фактом побиття.

Втім, хай з цим розбирається Вища Рада юстиції, як і з тим, що суддя Муратова винна у ненаданні хворому медичної допомоги. Лікарі «швидкої» побачили все те, що й всі присутні, крім зацікавлених осіб – синці, загальний важкий стан, запаморочення. І лікарі відраз сказали – хворому необхідні огляд і допомога нейрохірурга, бо в нього всі симптоми струсу мозку. Легко посміхаючись, зовнішнє чарівна прокурорка, якій, зважаючи на її дрес-код,  місце було скоріше на подіумі, а не в залі суду, сказала, що преса в залі не до чого. До її клопотання відразу ж приєднався і слідчий Іщенко.

 – Все – вже чотири хвилини пройшли, починаємо засідання,– виголосила суддя Муратова. За клопотанням слідства стороннім особам на засіданні бути не можна, бо є тайна слідства – легко підвела риску суддя. Їі секретарка в цей час старанно використовувала комп’ютер – грала в карти. Отаке обличчя у нашого суду, який існує на кошти платників податків, тобто громадян України. І, до речі, виносить рішення Ім’ям України. Здається, і сам підозрюваний, і його доля хвилювали тільки слідчого, у якого час від часу з’являлася людожерська посмішка, коли він дивився на людину, яку били та катували в міліції

 – Боже! – подумала я.– І оце люди? І в них є діти? Чому ж вони їх навчать?

Звісно ж, поручительство Харківської правозахисної групи було відхилене, Якова Строгана затримано на підставі того, що він вже раніше був засуджений! В чому ж тут полягала тайна слідства?!

А ми зателефонували до СІЗО, щоб з’ясувати в якому стані перебуває Строган. Але виявилося, що до СІЗО, попри всі закони, Якова Строгана доставили лише вранці в суботу. Отже, у його катів була ще одна ніч, щоб добити людину, яка не погодилася бути рабом, платити їм хабар, боятися їх, оговорювати себе.

А може, наша влада потурає таким міліціянтам, суддям і прокурорам, маючи якусь стратегічну ціль? Щоб винищити всіх свідомих громадян? Усіх в кого є честь і гідність? То з ким тоді погоджується мати справу світова спільнота? Невже демократичним урядам Європи треба, щоб в європейських інституціях були представлені можновладці країни, де відбувається справжній злочин проти власного народу? З країною, де влада не хоче приборкати чиновників та правоохоронців, які тільки і можуть морально і фізично знищувати населення України?

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори