MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Права людини в Україні 2009–2010. IX. Свобода мирних зібрань

21.02.2011   

[1]

Свобода мирних зібрань гарантується Конституцією та численними міжнародними зобов’язаннями, які на себе взяла Україна. В 1997 було ратифіковано Європейську конвенцію з прав людини, стаття 11 якої гарантує кожному право на свободу мирних зібрань, в 2007 році під егідою Бюро по демократичним інститутам та правам людини ОБСЄ (БДІПЛ), за участю представників України, були прийняті «Керівні принципи по свободі мирних зібрань». Це саме ті мінімальні стандарти та норми, згідно з якими держави-учасниці мають будувати внутрішню політику щодо забезпечення права людини на свободу мирних зібрань, а органи державної влади – створювати усі необхідні умови для його реалізації. Міжнародні стандарти в сфері дотримання права на мирні зібрання зобов’язують державу не лише гарантувати свободу мирних зібрань, тобто не втручатись під час його реалізації, а й накладають на неї позитивний обов’язок у забезпеченні цього права.

Слід зазначити, що, хоча в 2005-2009 рр. спостерігалися окремі порушення свободи мирних зібрань, загалом ситуація змінилася на краще через ак­тивне запровадження європейського досвіду забезпечення демонстрацій, мітингів та зборів. Зокрема, основна роль органів влади та місцевого самоврядування почала полягати саме в забезпеченні мирних зібрань. При цьому зрозуміло, що не усі зібрання мали мирний та легітимний характер, що залишало за державою право на втручання і застосування законних форм примусу.

Проте після президентських виборів ситуація зі свободою мирних зібрань докорінним образом змінилася[2]. Це обумовлено рядом причин: відсутність профільного закону, що регулює здійснення права на мирні зібрання; необґрунтована заборона мирних зібрань судом; встановлення різного виду обмежень на мирні зібрання з боку органів місцевої влади щодо місця проведення, строків завчасного повідомлення тощо; тиск на активістів та організаторів мирних заходів з боку правоохоронних органів (СБУ, ОВС) та посадових осіб установ, в яких працюють або навчаються активісти та ініціатори зібрань (керівники організацій, ректори вузів); незаконне припинення, перешкоджання, перевищення повноважень або бездіяльність з боку працівників ОВС.

Тільки за перші100 днів нової влади засобами масової інформації лише обласного та національного рівня було оприлюднено більше 350 критичних публікацій стосовно дій працівників міліції під час проведення мирних зібрань. Це абсолютно рекордна кількість критики, отримана МВС лише за одним напрямком та за незначний термін часу. На превеликий жаль, мусимо констатувати, що міліцію почали використовувати для перешкоджання проведенню мирних зібрань.  

Кількість мирних зібрань та їхніх учасників за даними Департаменту громадської безпеки МВС відображена на діаграмах 1 та 2.

Діаграма № 1. Кількість проведених в державі масових заходів

Діаграма №2. Кількість осіб, що прийняли участь в масових заходах

При цьому домінуючу роль в 2010 році, як свідчать публікації в ЗМІ, відігравали протестні заходи економічного та політичного характеру.

Аналізуючи обсяг інформації щодо фактів порушень права на мирні зібрання протягом 2010 року, можна констатувати, що у порівнянні з минулими роками кількість порушень свободи мирних зібрань з боку міліції суттєво збільшилась і була більшою, ніж за попередні 5 років разом. Усі ті позитивні тенденції та зрушення, які були започатковані завдяки спільній роботі МВС з правозахисними організаціями, зокрема, в рамках роботи громадських рад та співпраці з Управлінням моніторингу дотримання прав людини, були зруйновані з приходом нового керівництва МВС у березні 2010 року.

Безперечно, на формування поведінки дій кожного працівника міліції не могли не вплинути, в першу чергу, особисте ставлення щодо мирних зібрань самого міністра внутрішніх справ А.Могильова, які викладені на сторінках газети «Сегодня». В інтерв’ю досить чітко сформульовано його особисту позицію з цього питання:

«…а вообще, я бы выделил для митингов какое-нибудь большое поле на окраине Киева, где никто никому не мешает. И там кричите сколько хотите, вроде как в Гайд-парке в Лондоне. Туда придут те, кого интересуют ваши идеи и будете наращивать сторонников, не препятствуя жизни других».

Така позиція абсолютно не відповідає Конституції, національному законодавству, міжнародним стандартам та демократичним цінностям. Такі переконання високопосадовця залишають свій негативний слід у повсякденній роботі його підлеглих і в інших сферах правоохоронної діяльності відомства. Надмірна політизація місцевих органів влади і самоврядування також приводить до протизаконного використання ОВС для вирішення гострих та конфліктних питань, які хвилюють територіальні громади.

Сприяє цьому і відсутність в регіонах належного дієвого прокурорського нагляду та відповідного реагування на дії правоохоронців під час таких заходів. Незважаючи на масштабність і резонансність заяв у ЗМІ про порушення з боку працівників міліції, протягом 2010 року, в порядку ст. 97 КПК України не було порушено жодної кримінальної справи чи дисциплінарного впровадження. Саме територіальні органи прокуратури мали б надати правову оцінку матеріалам службових перевірок з боку служб відомчого контролю МВС. Перевірити повноту і об’єктивність таких розслідувань та про їх результати інформувати громадськість. Нічого подібного, на жаль, не відбувається.

Дивує також позиція народних депутатів у цьому питанні. Ще у травні 2010 року представники Української Гельсінської спілки з прав людини проголосили заяву з вимогою до Верховної Ради оприлюднити для громадського обговорення законопроект «Про порядок проведення мирних зібрань». Цей законопроект поспіхом, практично в закритому від громадського суспільства режимі, на фоні постійних порушень свободи мирних зібрань з боку влади і правоохоронних органів був прийнятий у першому читанні та вже підготовлений до другого. На сайті Верховної Ради його текст був відсутній. І представники правозахисних організацій обґрунтовано неодноразово висловлювали свою стурбованість з приводу вірогідного обмеження права громадян на мирні зібрання в новому законопроекті.

Органи внутрішніх справ, на які покладається позитивний обов’язок забезпечувати права на мирні зібрання, все частіше стають порушниками цього права. Замість того, щоб забезпечувати це право, працівники міліції виконують виключно репресивно-заборонну функцію щодо свободи волевиявлення громадян. Більшість видів порушень прав людини під час проведення мирних заходів з боку працівників органів внутрішніх справ були притаманні та тотожні порушенням, які виявляли правозахисники і в минулі роки. Але слід зауважити, що суттєво збільшилась їх кількість. Серед найбільш системних видів порушень спостерігаються наступні.

 

1. Втручання правоохоронців з метою перешкодити громадянами прийняти участь в мирних зібраннях

До цього відносяться будь-які спроби з боку органів влади, зокрема, ОВС, перешкодити бажаючим взяти участь у мирних заходах. Протягом 2010 року факти такого перешкоджання носили масштабний характер, що дає право говорити про наявність відповідних централізованих вказівок працівникам міліції на рівні МВС та/або з боку керівництва на рівні рай-облдержадміністрацій.

Так, за численними заявами опозиційних політичних організацій та самих учасників автоперевізники стали їм масово відмовляти у доставці у м. Київ на участь у мирних заходах, які мали відбутися 11.05.2010 р. Неофіційно перевізники повідомляли про отримання від місцевих працівників ДАІ попередження про заборону таких виїздів до Києва. При цьому їм у досить прозорій формі натякали, що в разі невиконання цих «попереджень» у них з’являться в подальшому проблеми з отриманням дозволів на автоперевезення, проходженням техоглядів та ін. У деяких водіїв найбільш завзяті працівники міліції навіть відібрали розписки. Ті, хто не відреагував на попередження і в ніч на 11.05.2010 р. виїхав з регіонів до м. Києва, по дорозі затримувались на постах та мобільними патрулями ДАІ з різних надуманих мотивів. У водіїв вилучались документи, в деяких випадках автобуси повертались назад та ставились на штрафний майданчик. Такі дії правоохоронців були зафіксовані у Тернопільській, Сумській, Чернігівській, Хмельницькій, Запорізькій, Львівській та інших областях. На Запоріжжі навіть виникла проблема у фанів місцевого футбольного клубу Металург» з УДАІ області щодо виїзду в м. Київ на заключну календарну зустріч 09.05.2010 р. з київським «Динамо».

Досить дивним на цьому тлі виглядала спроба керівництва МВС виправдати такі дії одночасним та масштабним проведенням із перевізниками заходів щодо профілактики ДТП. А коментарі для ЗМІ та громадськості з цього приводу керівництвом ОВС були надані лише у Львівській, Чернігівській областях та керівництвом Департаменту ДАІ МВС. На Сумщині ці події було прокоментовано лише на рівні начальника відділення автомобільно-технічної інспекції міського відділу ДАІ.

Невдоволення громадян протиправними діями працівників міліції в Тернопільській області вилились в проведенні 11.05.2010 р. акції протесту під лозунгом «Зелену дорогу на Київ» біля стін адмінбудівлі УМВС. Та незважаючи на резонансність заяв і масштабність подій, службові розслідування за цими фактами проведені не були.

Подібний випадок також мав місце 7 вересня, коли було розповсюджено повідомлення представників опозиційних сил щодо перешкоджання міліцією потрапити на мітинг до Києва протестувальникам із усієї України. Зокрема, в Луганській, Чернігівський та Львівській областях ДАІ заборонило перевізникам обслуговувати опозиційні сили. Напередодні представники фірм зателефонували замовникам і повідомили, що відмовляються везти протестувальників до Києва. Перевізники пояснили це тим, що Державна автоінспекція погрожувала забрати у них ліцензію, якщо вони повезуть опозиціонерів.

13 травня у Луцьку міліція перешкоджала проведенню автопробігу, присвяченому 67-й річниці Колківської республіки. Перед початком акції представники ОВС перекрили доступ учасникам автоколони до Театрального майдану. Присутній на місці подій заступник начальника, начальник міліції громадської безпеки Луцького міськвідділу УМВС України у Волинській області Валентин Шпак заявив, що міліція не допустить проведення цього автопробігу.

2 серпня 2010 р. Волинська єпархія Української православної церкви Київського патріархату оприлюднила звернення духовенства до обласної влади та правоохоронців з вимогою покарати міліціонерів, які 26-28 липня відмовляли (або ж прямо залякували) водіїв і зупиняли автобуси з прочанами до Києва на святкування Хрещення Русі-України.

Останній у 2010 р. випадок масового перешкоджання автоперевізникам у всій країні спостерігався у другій половині листопада, коли підприємцям заважали доїхати до Києва, щоб взяти участь у акціях протесту проти проекту Податкового кодексу.

 

2. Надання переваги працівниками ОВС одній із сторін під час проведення мирних зібрань.

Подібні порушення характерні при проведенні демонстрацій і контр-демонстрацій, пікетувань та інших акцій громадської непокори, під час яких можливі випадки проведення в одному і тому ж місці акцій учасниками з різними ідеологічними поглядами. Доволі часто це використовується представниками провладних політичних сил задля унеможливлення проведення акцій представниками опозиції та іншими учасниками, хто бажає виступити з критикою дій або бездіяльності влади. Вимоги національного законодавства та міжнародна практика у таких випадках обмежують примусові дії правоохоронців лише розділенням або ж розведенням опозиційних сторін. Проте працівники ОВС України, як правило, нехтують цим обмеженням та часто надають перевагу провладним політичним силам, при цьому порушуючи права інших учасників мирних заходів. Це підтверджується рядом фактів, які мали місце у 2010 році. Серед них можна виділити.

27 травня у Львові під час візиту Президента України та 4 квітня під час акцій біля стін «Українського Дому» завдяки діям міліції змогу безперешкодно провести мирні зібрання отримали лише групи підтримки Президента. Інша ж, опозиційна, сторона правоохоронцями просто відтіснялась, що не могло не викликати справедливого невдоволення.

Також подвійними стандартами влади по відношенню до політичних сил ознаменувалося святкування 100 днів президентства Віктора Януковича, яке відбулось 03 червня 2010 року. В цей день працівники міліції перешкоджали опозиціонерам провести акцію протесту біля палацу «Україна», де виступав Президент Віктор Янукович. У той же час активісти Партії регіонів змогли спокійно провести мітинг на підтримку Януковича навпроти палацу. Активістів опозиційних партії від палацу відтиснув підрозділ «Беркут», 15 мітингувальників були оточені щільним кільцем міліції і не могли з нього вийти.

 

3. Безпідставне припинення працівниками ОВС проведення мирних зібрань та затримання його учасників

17 травня 2010 року в м. Київ біля Маріїнського палацу правоохоронцями було припинено мирну акцію протесту «Україна – не Росія» з нагоди візиту Президента РФ Дмитра Медведєва, яка супроводжувалася частковим оголенням учасниць цієї акції. Учасниці акції були затримані та доставлені до відділку міліції, де відносно них були складені матеріали про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство).

 27 квітня 2010 року на мітингу біля пам’ятника Т. Шевченку у м. Київ був безпідставно затриманий працівниками міліції Олексiй Кайда – голова Тернопільської обласної ради. Але, після доставляння його до Шевченківського РУ через 2 години, він був відпущений без складання будь-яких матеріалів чи протоколу затримання.

15 травня у Харкові правоохоронці не дали місцевим жителям провести мирний марш протесту проти бруду на міських вулицях. Двох учасників, активістів було затримано. Організаторами акції виступали представники Харківського міського відділення всеукраїнської молодіжної громадської організації Демократичний альянс та Фундації регіональних ініціатив.

28 травня у Харкові правоохоронцями було затримано дев’ятьох, а 2 червня – чотирьох учасників акції, які протестували проти спилювання дерев у парку ім. Горького. Акція була припинена, а затриманих обвинуватили у скоєнні адміністративного правопорушення за статтею 185 КУпАП, хоча жодного опору вони працівникам міліції не чинили.

26 липня представники ОВС затримали вісім членів Всеукраїнського об’єднання «Свобода”, які намагалися провести театралізовану постановку «Гламурні гастролі кремлівського гебіста». Одразу ж після спроб розпочати театралізовану постановку міліціонери заарештували її організаторів. Інших учасників загін «Беркуту» відтіснив до Майдану Незалежності та деякий час тримав в оточенні.

2 вересня у Харкові міліціонери, в тому числі з підрозділу «Беркут», затримали близько 30 людей, що поширювали агітаційні листівки «Большая брехня», які містили критику дій міської влади. За словами постраждалих, затримання відбувалося під різними приводами: когось начебто підозрювали в зберіганні наркотиків, когось на словах звинувачували в громадських заворушеннях, а подеколи «правоохоронці» навіть не пояснювали, за що забирають людину. У відділках міліції та просто в міліцейських машинах з затриманими проводили роз’яснювальні бесіди, застерігаючи їх від участі в громадських акціях. Невдовзі активісток і активістів випустили, не висунувши в результаті жодного офіційного звинувачення, не склавши адміністративних протоколів.

15 жовтня в Одесі працівники ОВС жорстко відреагували на мирну акцію одеситів, які вимагали звільнити активіста українського автономного спротиву Олексія Макарова, затриманого по звинуваченню у нападі на офіс телеканалу «АТВ». Міліціонери із застосуванням сили затримали учасників акції.

Перелічені порушення з боку працівників міліції останнім часом набули поширеного характеру. Активно поновлюється негативна практика складання «шаблонних» матеріалів відносно затриманих учасників мирних зібрань для притягнення їх до адміністративної відповідальності за ознаками ст. 185 КУпАП (злісна непокора законним вимогам працівників міліції). Ця стаття є досить зручною у застосуванні, оскільки у судовій практиці провина легко доводиться через надання переваги показам самих працівників міліції.

Водночас дуже рідкими є випадки притягнення до відповідальності службових осіб за незаконне перешкоджання з їх боку організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 340 КК України) та за порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 185-1 КУпАП).

 

4. Бездіяльність працівників міліції під час сутичок, що виникають між опозиційними сторонами в ході мирних зібрань

2 червня 2010 року у м. Харкові відбулась сутичка між учасниками мирного зібрання з метою захисту дерев від спилювання в парку ім. Горького та працівниками «муніципальної охорони» та лісорубами з технікою під мовчазну згоду нарядів міліції. Під час побиття кремезними представниками «охорони» учасників акції, міліція, що знаходилась поруч, лише спостерігала та не намагалась втрутитись чи здійснити спробу припинити правопорушення, доки учасники акції протесту не були розігнані, а всі дерева – спиляно. З боку працівників міліції була абсолютно проігнорована небезпека життю учасників акції з оглядом на те, у який брутальний манер відбувалися ці дії. Жодного нападника затримано не було. Натомість було затримано декількох захисників дерев. 3 червня 2010 року Українською Гельсінською спілкою з прав людини та іншими правозахисними організаціями були оприлюднені гучні заяви з приводу виконання міліцією незаконних вказівок органів місцевої влади і самоврядування. Однак, лише 5 червня представники МВС спромоглись відреагувати та повідомити про призначення перевірки щодо законності дій харківської міліції.

8 червня 2010 року в Києві на території скверу біля метро «Дарниця» відбулась сутичка між робітниками та місцевими мешканцями, які протестують проти незаконної вирубки дерев у зазначеному сквері. Після виклику міліції, замість працівників МВС приїхали чомусь солдати, які не мали повноважень будь-що робити. Міліція відмовлялась виїхати на місце, натомість людей запрошували приїхати у відділок і написати заяву у відділку.

 

5. Надмірне застосування сили і спеціальних засобів проти учасників мирних зібрань з боку правоохоронних органів

Практика останніх п’яти років звела до мінімуму застосування таких засобів шляхом продуманої стратегії охорони громадського порядку та адекватної тактики реагування на прояви агресії. Однак останнім часом напрацювання у цьому напрямку почали уступати місце звичайному силовому протистоянню.

27 квітня під час акції протесту біля Верховної Ради з приводу ратифікації угоди з Росією внаслідок застосування правоохоронцями сили та спецзасобів отримали травми та опіки різних ступенів 43 мирних демонстранти з різних регіонів України.

Неправомірне застосування сили правоохоронцями стало приводом виникнення серйозних конфліктів та громадського осуду.

1 червня 2010 року у 18 регіонах України біля адміністративних приміщень УМВС (ГУМВС) студентами та молоддю були проведені мирні зібрання. Ці імпровізовані акції протесту «Проти міліцейського свавілля» проводились з приводу вшанування пам’яті померлого в Шевченківському РУ м. Києва, після затримання його працівниками міліції, студента Ігоря Індило.

9 листопада 2010 р. під час пікетування Івано-Франківської облдержадміністрації та обласної виборчої комісії бійці спецпідрозділу "Беркут" побили кількох прихильників ВО "Свобода". Як повідомили у прес-службі ВО "Свобода", кількасот учасників акції намагалась потрапити до приміщення обласної виборчої комісії, де навести приклади грубих фальсифікацій, які вчинені на Прикарпатті під час виборів до Івано-Франківської обласної ради.

 

6. Рекомендації

1. Затвердити Наказом Міністра МВС та зареєструвати в Міністерстві юстиції «Методичні рекомендації із забезпечення охорони правопорядку під час проведення масових заходів та акцій», розроблені спільно з представниками громадських організацій

2. Створювати комісії у МВС за участю представників громадськості для розслідування інцидентів під час мирних зібрань, що виникли за участю правоохоронних органів. Висновки цих комісій мають бути оприлюднені.

3. Провести навчання працівників спеціальних підрозділів та патрульно-постової служби правоохоронних органів з метою забезпечення ними громадського порядку при проведенні мирних зібрань, охороні учасників мирних зібрань, підстав і умов використання ними спеціальних засобів і фізичної сили, а також забезпечити незалежний контроль за реалізацією їхніх повноважень під час проведення мирних зібрань.

4. Перекласти українською мовою рішення Європейського Суду з прав людини за статтею 11 Європейської конвенції захисту прав людини та основоположних свобод, що стосуються свободи мирних зібрань та передати ці переклади в усі окружні адміністративні суди, Вищий адміністративний суд та Верховний суд України.

5. Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, розробити навчальний курс і провести навчання суддів усіх окружних адміністративних судів щодо практики застосування статті 11 Європейської конвенції з прав людини в судовій практиці щодо подань органів влади про заборону мирних зібрань.

6. Верховному Суду України доцільно узагальнити практику рішень судів у справах про обмеження права на мирні збори та демонстрації.

7. Прийняти законопроект про проведення мирних зібрань, розроблений українськими правозахисними організаціями, у якому враховується практика Європейського суду з прав людини та позитивна практика демократичних країн.

==========

[1] Підготовлено Леонідом Гемою, Вадимом Пивоваровим, Асоціація українських моніторів  з дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів, та Євгеном Захаровим, Харківська правозахисна група

[2] Див. заяву Інституту «Республіка» з цього приводу:http://helsinki.org.ua/index.php?id=1271400645

 

 Поділитися