MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Права людини в Україні 2009–2010. X. Свобода об’єднань (асоціацій)

21.02.2011   

 [1]

1. Загальний огляд

Ситуація зі свободою об’єднань у 2009-2010 роках суттєво не змінилася, хоча слід відзначити ріст порушень свободи асоціацій у останній рік. Особливе занепокоєння викликають факти необґрунтованого втручання держави в свободу асоціацій з політичною метою, зокрема, нейтралізації опозиційної політичної партії. Це неодноразово здійснювалося протягом 2010 року Мін’юстом та судами.

Чинне законодавство щодо об’єднань, прийняте в основному ще на початку 90-х років, давно не відповідає сучасним умовам, потребам громадянського суспільства та міжнародним стандартам, зокрема, статті 11 Європейської конвенції з прав людини.

Протягом 2010 року погіршилася адміністративна практика щодо реалізації свободи асоціацій. Зокрема, намітилася чітка тенденція збільшення перевірок громадських організацій з боку Міністерства юстиції та його управлінь, збільшився тиск Служби безпеки України[2], міліції, керівників навчальних закладів на керівників та активістів організацій. Такий тиск полягав у проведенні регулярних неформальних бесід, у яких неодноразово звучали погрози з-за громадської діяльності активістів. У певних випадках працівники СБУ чи міліції намагалися отримати підпис активістів під документом, що попереджував про кримінальну відповідальність за блокування органів влади та транспортних комунікацій або організацію масових заворушень чи іншу невідому яку «незаконну діяльність», хоча ці активісти займалися лише організацією мирних зібрань.

Така практика неформальних зустрічей представників СБУ чи міліції існує з радянських часів і не є чимось новим. Зазвичай, таке спілкування здійснюється з керівниками чи активними членами багатьох громадських, благодійних чи релігійних організацій. Під час таких зустрічей раніше звучали прохання про отримання інформації про діяльність організації. Проте погрози чи висловлення небажаного проведення якихось акцій практично ніколи не звучали. Протягом року така діяльність СБУ, спрямована на попередження масових акцій чи громадських кампаній, набула системності: інформація про це надходила з різних областей країни, вона була схожою за способом контакту, поставлених запитань та загалом щодо суті розмови. Спочатку СБУ офіційно спростовувала таку інформацію, проте потім на конкретні запити повідомляли, що така діяльність здійснювалася „на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами”.[3]

За ці два роки Україна так і не спромоглася нічого зробити щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини по справі «Корецький та інші проти України»[4], в якому він визнав порушення Україною свободи асоціації заявників. При цьому він визнав, що український закон про об’єднання громадян не відповідає критерію якості, що вимагається Європейською конвенцією, а певні обмеження не є необхідними в демократичному суспільстві.

Зокрема, такими, що неправомірно обмежують свободу об’єднань, залишаються такі положення чи адміністративна практика:

  • обмеження щодо мети створення об’єднання;
  • обмеження щодо можливих правових форм об’єднання та наперед визначеного законом способу управління й структури об’єднання через, наприклад, впровадження обов’язкового принципу «демократичного управління»;
  • обмеження щодо багатьох видів діяльності об’єднань;
  • обмеження щодо території діяльності об’єднання (територіальний статус об’єднання);
  • дискримінаційний та надмірно ускладнений порядок реєстрації об’єднань;
  • абстрактна оцінка відповідності законодавству статуту організації та відмова у реєстрації в разі навіть не суттєвих не відповідностей, не співставлення статутних документів та реальної діяльності організації з метою перевірки порушення обмежень при відмові у реєстрації;
  • обмеження щодо членства й залучення до роботи волонтерів через розширене тлумачення обов’язкового принципу рівності всіх членів об’єднання;
  • обмеження щодо зайняття підприємницькою діяльністю й спрямування отриманого прибутку на статутну діяльність об’єднання.

Протягом цих років тривала робота Міністерства юстиції щодо розробки нового проекту закону «Про громадські організації», що мав би замінити чинний закон про об’єднання громадян. Внесений до парламенту у 2008 році, законопроект так і не був розглянутий тогочасною більшістю у 2009 році. У 2010 році новий уряд відкликав цей законопроект на доопрацювання разом з усіма іншими попередніми урядовими ініціативами.

Міністерство юстиції доопрацювало проект і винесло його на громадське обговорення[5]. Після цього знову тривало доопрацювання законопроекту, й він постійно істотно змінювався. Проте остаточну редакцію так і не було внесено до парламенту.

Проте 18 жовтня 2010 року народні депутати блоку «Наша Україна-Народна самооборона» Мойсик В.Р., Карпук В.Г. та Гуменюк О.І. зареєстрували проект Закону «Про громадські організації» (№ 7262)[6], котрий в багатьох положеннях суперечить європейським стандартам свободи асоціацій. Зокрема, ним забороняється створення громадських організацій іноземцями та особами без громадянства, зберігаються територіальні обмеження діяльності ГО, не вирішується проблема подвійної реєстрації. Позитивом проекту є те, що він знімає обмеження для юридичних осіб бути засновниками та пропонує процедуру припинення організацій, легалізованих шляхом повідомлення.[7]

Вже 1 листопада 2010 року був зареєстрований альтернативний проект Закону «Про громадські організації» (№ 7262-1)[8], який подали народні депутати з різних фракцій Ю.Р. Мірошниченко, А.П. Пінчук, С.П. Подгорний, А.В. Шевченко, Ю.О. Литвин та Л.Ю. Оробець. До його розробки долучилась коаліція громадських організацій та експертів. Він вирішує основні проблеми у правовому регулюванні створення та діяльності громадських організацій: скасування територіальних обмежень, усунення дискримінаційної процедури реєстрації, скасування обмеження видів діяльності, знімає проблеми засновництва, дозволяє створення територіальних підрозділів громадськими організаціями та інші. Також ним пропонується зняти відповідальність за діяльність незареєстрованих організацій (стаття 186-5 КУпАП) та скасовує планові та позапланові перевірки громадських організацій щодо законності внутрішньої діяльності.

2. Створення об’єднань

Однією з найбільш серйозних проблем залишаються суттєві перепони держави в створенні об’єднань. Значною мірою такі перепони є штучними, породжені численними неузгодженостями або надто не чіткими формулюваннями в законодавстві та не відповідають європейським стандартам з прав людини.

Органи реєстрації об’єднань (Мін’юст, його місцеві управління та органи місцевого самоврядування) систематично втручаються у внутрішнє управління організації при реєстрації та в подальшому при здійсненні контролю за статутною діяльністю.

Законодавство не визначає з достатньою чіткістю ні ступінь допустимої невідповідності статуту законодавству, ні чітких підстав для відмов у легалізації. Це дає великий простір для маніпулювання органам влади, чим багато з них і займаються. Слід додати, що невідповідності в статуті не співставляються з реальними діями організації, а тому перевірка статуту має суто формалізований абстрактний підхід, що не відповідає європейським стандартам.

Чи не найбільшою проблемою для правозахисних організацій залишається конституційне положення про те, що громадська організація може займатися захистом прав лише своїх членів. Це положення має своє відображення в законі про об’єднання громадян і тягне за собою значні обмеження їхньої діяльності. Воно фактично забороняє організації суспільної користі, оскільки благодійні організації, наприклад, не мають права займатися захистом прав людини, тобто, осіб, що формально не є членами організації. Це є однією з найбільш поширених підстав для відмови в реєстрації. Слід сказати, що, ґрунтуючись на положеннях Європейської конвенції з прав людини, Мін’юст у проекті закону про громадські організації вилучив це обмеження.

Вагомою проблемою залишається дискримінаційна процедура реєстрації громадських організацій. Існують два способи легалізації – шляхом повідомлення та шляхом реєстрації. В першому випадку громадська організація не отримує статусу юридичної особи, не має права відкривати рахунок у банку, права та можливості такої організації є дуже обмеженими. В другому випадку для набуття статусу юридичної особи громадська організація спочатку проходить легалізацію (в органах юстиції чи виконкомах сільських, селищних, міських рад), потім реєстрацію як юридичної особи у державних реєстраторів. Перелік документів на реєстрацію громадської організації складається із чималої кількості: статут (положення) в двох примірниках; протокол установчого з’їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут (положення); відомості про склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по-батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи); документ про сплату реєстраційного збору; відомості про засновників об’єднання громадян або спілок об’єднань громадян; документ, який підтверджує місцезнаходження об’єднання громадян (або гарантійний лист власника або довідка про склад сім’ї та письмові згоди повнолітніх членів), реєстраційна картка юридичної особи. Якщо це громадська організація із всеукраїнським статусом, кількість документів збільшується – слід подавати додатково дані про наявність місцевих осередків та протоколи зборів (конференцій) усіх осередків (у більшості областей України), що збільшує перелік документів вдвічі. Натомість для інших юридичних осіб перелік документів складається із реєстраційної картки, статуту, рішення про заснування та документу про сплату реєстраційного збору.

Зберігаються істотні обмеження щодо видів діяльності об’єднань. Такі види діяльності як видавнича, експертна, громадські розслідування, моніторинг та багато інших, що чітко не дозволені законами, є часто недоступними для об’єднань. Це обмеження визнане Європейським судом з прав людини таким, що не відповідає статті 11 Європейської конвенції.[9]

Ще однією проблемою є збереження територіального статусу об’єднання. Це обмежує територію можливої діяльності об’єднання виключно місцем реєстрації – селом, містом, районом у місті, районом і т.д. Таких обмежень не мають прибуткові організації, що є ще одним доказом дискримінаційного обмежувального законодавства щодо об’єднань. Це обмеження також визнано Європейським судом з прав людини, як порушення статті 11 Європейської конвенції.[10]

У 2009 році нарешті запрацював Єдиний реєстр громадських формувань.

Міністерство юстиції у 2009 році легалізувало 246 громадських організацій, за 6 місяців 2010 – 130 (у 2008 – 237, 2007 – 277), а також зареєструвало (взяло до відома) зміни і доповнення, внесені до статутних документів 275 громадських формувань (за 6 міс. 2010 року – 155, у 2008 – 322, 2007 – 336), зареєструвало символіку 43 громадських формувань (6 міс. 2010 – 27, у 2008 – 28, 2007 – 37), 42 благодійні організації (за 6 міс. 2010 року – 25, у 2008 – 52, 2007 – 82), 12 політичних партій (за 6 міс. 2010 року – 11, у 2008 – 20, 2007 – 4).

Територіальні органи юстиції у 2009 році легалізували близько 3 тис. місцевих об’єднань громадян (відповідно у 2008 – понад 2, 5 тис., 2007 – близько 2, 5 тис.), близько 1, 4 тис. (у 2008 – понад 1 тис., 2007 – понад 900) місцевих осередків всеукраїнських та міжнародних громадських організацій, зареєстрували понад 650 місцевих благодійних організацій (у 2008 – понад 700), близько 4 тис. (у 2008 – близько 5 тис., 2007 – близько 2, 3 тис.) структурних утворень політичних партій та легалізували шляхом письмового повідомлення про утворення понад 18 тис. (у 2008 – 13 тис., 2007 – понад 4, 5 тис.) первинних осередків політичних партій.

Загалом органами юстиції впродовж 2009 року легалізовано/зареєстровано близько 4 тис. громадських формувань. З них 81, 5 % становлять місцеві, всеукраїнські та міжнародні громадські організації, 0, 3 % політичні партії, 17, 7 % місцеві, всеукраїнські, та міжнародні благодійні організації.[11]

За інформацією Державного комітету статистики, що взята з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ (ЄДРПОУ), кількість організацій, що мають статус юридичної особи, абсолютно відрізняється від даних Мін’юсту. Так, на 1 січня 2010 року в ЄДРПОУ зареєстровано 17 375 (на 2009 рік – 16 719) партій та їхніх осередків, 63 899 (на 2009 рік – 59 321) громадських організацій, 22 343 (2009 – 21 425) релігійні організації, 12 267 (2009 – 11 660) благодійних організацій й 24 649 профспілок та їхніх об’єднань.[12]

За 6 міс. 2010 року Мін’юст відмовив у реєстрації 104 громадським формуванням (за 2009 рік – 79), відмовлено у реєстрації змін 51 громадським формуванням (у 2009 році – 62).

Головними управліннями юстиції впродовж 2009 року було відмовлено в легалізації понад 800 громадським формуванням (2008 – 800). Територіальними управліннями юстиції відмовлено засновникам понад 400 громадських формувань (2008 – 400). Найбільшу кількість відмов впродовж 2009 року, як і в 2008 році, підготували головні управлінняв Київській, Черкаській, Одеській областях, АР Крим, Одеській, Львівській та Дніпропетровській областях, а також територіальні управління юстиції в Дніпропетровській, Миколаївській, Рівненській, Одеській та Київській областях. Проте, на нашу думку, кількість відмов є більшою через різноманітну адміністративну практику, коли заявників просять забрати документи „для доопрацювання” чи „для внесення виправлень”. Наприклад, тільки Мін’юст повернув „на доопрацювання” 220 установчих і статутних документів за 2009 рік (за 6 міс. 2010 – 38). Хоча така практика повернення документів не передбачена жодним законом і суперечить закону про об’єднання громадян, оскільки фактично це є відмова у реєстрації.

Офіційна інформація про причини таких відмов не доступна.

Пропонуємо неповний перелік політичних партій та всеукраїнських і міжнародних об’єднань громадян, яким було відмовлено Мін’юстом у реєстрації у 2009 році:

 

1) Міжнародна громадська організація "Міжнародний комітет сприяння боротьбі з тіньовою економікою".

2) Всеукраїнська громадська організація "Благодар".

3) Всеукраїнська громадська організація "Громадянська платформа України".

4) Міжнародна асоціація громадських об’єднань "Система академіка Міаніе М.Ю.".

5) Всеукраїнська правоекологозахисна організація "Зелений тризуб".

6) Політична партія "Економічного відродження України".

7) Політична партія "Власна сила".

8) Політична партія "Єдина сила".

9) Політична партія "Праведність".

10) Політична партія "XXI сторіччя".

11) Інтернет партія України.

12) Політична партія "Соціал-Монархічна Партія".

13) Всеукраїнська молодіжна громадська організація "Асоціація молодіжних медіа України".

14) Всеукраїнська громадська організація "Національний комітет робочого руху України".

15) Міжнародна громадська організація "Міжнародний комітет по боротьбі з корупцією та тіньовою економікою".

16) Всеукраїнська громадська організація "Академія культурної спадщини українського козацтва".

17) Всеукраїнська громадська організація "Спілка виборців України".

18) Всеукраїнська громадська організація "Українська федерація параолімпійського гірськолижного спорту".

19) Всеукраїнська громадська організація "Надійність".

20) Всеукраїнська громадська організація "Національний комітет робочого руху України".

21) Міжнародна громадська організація "Лайф інтернешнл".

22) Політична партія "Праведність".

23) Політична партія "Сильна Україна".

24) Всеукраїнська громадська організація "Кінологічний Альянс України".

25) Всеукраїнська громадська організація "Національне бюро журналістських розслідувань".

26) Всеукраїнська громадська організація "Національна спілка журналістів".

27) Всеукраїнська громадська організація "Національний конгрес журналістів".

28) Всеукраїнська громадська організація "Національна спілка журналістів України".

29) Всеукраїнська громадська організація "Національна спілка засобів масової інформації".

30) Всеукраїнська громадська організація "Національна спілка громадських організацій".

31) Всеукраїнська громадська організація "Національне бюро розслідувань".

32) Всеукраїнська громадська організація "Національна спілка об’єднань громадян України".

33) Всеукраїнська громадська організація "Комітет по боротьбі з корупцією".

34) Всеукраїнська громадська організація "Народний контроль України".

35) Громадська організація "Українська Асоціація Випускників Літературного Інституту".

36) Всеукраїнська громадська організація "Православне козаче військо".

37) Всеукраїнська громадська організація "Сінема".

38) Громадська організація "Українська асоціація системних розстановок".

39) Всеукраїнська громадська організація "Взаємодопомога".

40) Всеукраїнська громадська організація "Союз платників податків України".

41) Міжнародна громадська організація "Агенція артполе".

42) Всеукраїнська громадська організація "Національна спілка підприємств України".

43) Політична партія "За справедливість".

44) Всеукраїнська громадська молодіжна організація "Молодіжний рух "Здорова Україна".

45) Всеукраїнська громадська організація "Комітет протидії корупції та організованій злочинності".

46) Політична партія "Сер Генрі".

47) Трудова пенсійна партія України.


Тобто, суд вказав, що простого посилання на статті закону при відмові не достатньо, а потрібно конкретно вказати, які положення не відповідають законодавству і чому. Проте така практика є загальнопоширеною, коли орган легалізації відмовляє у реєстрації лише посилаючись на порушення певних статей законів без вказування конкретних причин. 29 вересня 2009 року Вищий адміністративний суд залишив обидва рішення без змін і відхилив касаційну скаргу місцевої ради. Як видно з цієї справи. незважаючи на правоту організації, термін її реєстрації тривав до 2 років 4 місяців.

Слід додати, що є небагато бажаючих стільки часу боротися за своє право на об’єднання, оскільки люди бажають якнайшвидше розпочати здійснювати діяльність заради мети створення організації. Тому частіше вони виконують усі «забаганки» легалізуючого органу, навіть, коли вони є абсолютно незаконними.

Окружний адміністративний суд м. Києва 28 липня 2010 року визнав незаконною відмову Головного управління юстиції в місті Києві у реєстрації громадської організації „Енергія Майбутнього”. У своєму рішенні суд достатньо обґрунтовано вказав на помилки у правовому висновку управління, котрі також є достатньо характерними безпідставними вимогами при реєстрації.

Окружний адміністративний суд м. Києва 14 грудня 2009 року[13]скасував рішення Головного управління юстиції в місті Києві від 6 квітня 2009 року № 374/02 «Про відмову в реєстрації громадської організації «АСОЦІАЦІЯ ФАЛУНЬ ДАФА» та зобов’язав повторно розглянути ці документи. Примітно, що засновники цієї організації подали документи для реєстрації ще 8 вересня 2008 року, тобто відмова у реєстрації була видана аж через 7 місяців, що є явним порушенням установленого законом триденного строку розгляду документів. Управління стверджувало, що ця організаціє є релігійною й має реєструватися відповідно до закону про свободу совісті та релігійні організації. Засновники організації стверджували, що організація не є релігійною течією, а програма даної організації направлена на вдосконалення психофізичних властивостей людської особистості, тобто, поліпшення здоров’я людини за допомогою фізичних вправ. Цікаво, що у цій справі МЗС України стверджувало, що „діяльність організацій даного спрямування може бути оцінена як антикитайська за суттю й така, що шкодить розвитку відносин між Україною та КНР та створює певні труднощі для роботи Посольства України в КНР”, а відповідно до релігієзнавчого висновку Державного комітету України у справах національностей та релігій «ФАЛУНЬ ДАФА» є релігійною течією. У рішенні суду було зазначено:

„Суд також звертає увагу на те, що висновок Відповідача щодо того, що «АСОЦІАЦІЯ ФАЛУНЬ ДАФА» є релігійною течією, є немотивованим та не знайшов свого правового обґрунтування у рішенні, яке є предметом розгляду в даній адміністративній справі. Мотивів, з яких Відповідачем зроблено висновок про те, що громадська організація «АСОЦІАЦІЯ ФАЛУНЬ ДАФА» є релігійною течією, Відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено.”

12 жовтня 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд[14]підтвердив рішення від 14 грудня 2009 року щодо незаконності дій управління Мін’юсту при відмові у реєстрації ГО «Асоціація Фалунь Дафа». Фактично цій організації необґрунтовано постійно відмовляють у реєстрації з 2006 року.

Київський апеляційний адміністративний суд 10 червня 2010 року відхилив апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2009 року, котрим визнані неправомірними дії Мін’юсту щодо відмови у реєстрації політичної партії „Соціалістична партія регіонів”. Міністерство юстиції „не вважало назву «Соціалістична партія регіонів» суттєво відмінною від зареєстрованих «Партія регіонів» та «Соціалістична партія України» і вбачало в цьому можливість порушення виборчих прав громадян”. У суді були оглянуті два висновки мовознавців, у яких були висловлені різні точки зору з цього питання – д.ф.н., проф. С.Я.Єрмоленка та д.ф.н. І.А.Синиці. А саме, в першому листі йшлося про те, що «назва «Соціалістична партія регіонів» не коректна», а в іншому вказано, що „назва «Соціалістична партія регіонів» не тотожна назвам «Партія регіонів», «Соціалістична партія України», а тому може бути зареєстрована”, що суперечить один одному. Апеляційний суд вважав, що суд взагалі не мав права звертатися до цих листів, оскільки вони „носять інформативний характер та не тягнуть за собою жодних правових наслідків для Міністерства юстиції”, а тому рішення Мін’юсту є правильним. Така позиція є достатньо дивною, оскільки рішення Мін’юсту щодо тотожності назви партії фактично суперечить висновкам мовознавців.

Окружний адміністративний суд м. Києва 13 квітня 2010 року підтвердив відмову Мін’юсту реєструвати політичну партію „Сер Генрі”. Суд постановив, що „використання в назві політичної партії титулу «Сер», що історично ніколи не був в україномовному вживанні, є прямою вказівкою на вплив іноземної держави на партію”, а тому її створення суперечить статті 37 Конституції України.

Перед виборами, проблеми з легалізуючими органами часто виникали у політичної партії „Батьківщина”. Зокрема, управління Мін’юсту відмовлялися реєструвати зміни керівників декількох місцевих осередків цієї партії, а Печерський районний суд м. Києва незрозуміло, з яких правових підстав, як захід забезпечення позову, що подавався звільненими керівниками, забороняв членам партії проводити свої партійні конференції та обирати своїх керівників. Таким чином, блокувалася на невизначений час діяльність місцевого осередку, й він, наприклад, не міг затверджувати списки кандидатів у депутати на місцевих виборах.[15]При цьому звільнені керівники намагалися зареєструвати свій список кандидатів у депутати, а органи влади цьому активно сприяли. Лише під тиском громадськості та міжнародної спільноти не вдалося зареєструвати списки кандидатів від клонів партії.Проте головна проблема залишилася, й ця партія так і не змогла висунути своїх кандидатів, зокрема, у Київській та Львівській областях.

Наприклад, у серпні 2010 року було змінено керівні органи Київської обласної організації політичної партії „Всеукраїнське об’єднання „Батьківщина”, оскільки начебто вони почали здійснювати діяльність на користь провладної партії. 21 серпня партія звернулася до Головного управління юстиції у Київській області, проте 30 серпня управління прийняло рішення „про не взяття до відмова інформації про зміни у складі керівних органів”. Законом не передбачена така форма відповіді, як „не взяття до відома”. Але фактично управління здійснило втручання в управління партією, оскільки почала перевіряти легітимність проведення ХІІІ звітно-виборної конференції Київської обласної організації партії.

Трохи раніше, 25 травня 2010 року президія політичної ради партії „Всеукраїнське об’єднання „Батьківщина” звільнила В.Майбоженка з посади голови Київської обласної організації цієї політичної партії. Проте Майбоженко звернувся до суду з позовом про визнання цього рішення незаконним. 13 липня він подав позовну заяву. Того ж дня, справа була прийнята і призначено склад суду, було відкрито провадження, а також суддя задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову, котрим зупинив дію усіх рішень щодо звільнення Майбоженка. Видається, що така швидкість просування справи неможлива у звичній справі, де суддя є незалежним.

8 вересня Майбоженко оскаржив нові рішення політичної ради партії від 14 липня про своє звільнення. Як і минулого разу, позовну заяву було прийнято, призначено склад суду у тому ж складі, що і попереднього разу, було відкрито провадження і знову було задоволено заяву про забезпечення позову. Тільки тепер цієї ухвалою суд не тільки зупинив дію всіх рішень щодо Майбоженка, але й також заборонив Головному управлінню юстиції Київської області реєструвати будь-які зміни у керівництві партії.

Обидва позови не були розглянуті до кінця 2010 року, і фактично діяльність обласного осередку партії була повністю заблокована на часі місцевих виборів у вересні-листопаді 2010 року. Тим часом, особи, що не погодилися з власним звільненням, намагалися продовжити діяльність обласного відділення всупереч інтересам партії, зокрема, вони намагалися зареєструвати своїх представників у виборчих комісіях чи свій список кандидатів у депутати до Київської обласної ради.

 

3. Перевірка діяльності об’єднань

Відповідно до статті 25 Закону про об’єднання громадян легалізуючий орган має право проводити перевірку статутної діяльності організації.

Упродовж 2009 року Міністерством юстиції було перевірено додержання статутних положень 337 об’єднань громадян та інших громадських формувань. За результатами перевірок встановлено, що діяльність 275 (82% від перевірених організацій) з них відповідає вимогам законодавства та положенням їхніх статутів. У статутній діяльності 62 (18% від перевірених організацій) було виявлено порушення норм законодавства та їхніх статутів. Зазначеним організаціям вказано на порушення та відмовлено в реєстрації (погодженні) змін до статутних документів.

Територіальними органами юстиції у 2009 році перевірено статутну діяльність близько 9 тис. об’єднань громадян (у 2008 – 7, 3 тис., 2007 – 6, 5 тис.) та було винесено 572 попередження (у 2008 – 730, 2007 – 550).

Це показує щорічне істотне збільшення перевірок громадських формувань з боку органів юстиції.

Найактивніше ця робота проводилася головними управліннями юстиції в Запорізькій, Черкаській, Донецькій, Одеській, Житомирській, Кіровоградській, Миколаївській областях та м. Києві. Першими у рейтингу здійснення контрольних повноважень є районні, міські, міськрайонні управління юстиції у Житомирській, Одеській, Донецькій, Київській, Миколаївській та Полтавській областях.

За результатами перевірок із загальної кількості перевірених легалізуючими органами у 2009 році громадських формувань (9 тис.) відсутні за адресою місцезнаходження близько 1, 3 тис. (14, 5 % від перевірених організацій), про що складено відповідні акти; отримали рекомендації, попередження про необхідність приведення діяльності у відповідність до законодавства та положень статуту близько 1, 4 тис. (15, 5%) громадських формувань.

Упродовж 2009 року проведено планові та позапланові перевірки 66 політичних партій. У статутній діяльності 17 партій виявлено типові недоліки. Йдеться про порушення порядку формування делегатського складу з’їздів, конференцій міськими, районними, обласними організаціями партій, неповідомлення структурними утвореннями партій управлінням юстиції про зміну керівних органів та їхнє місцезнаходження; невиконання частини шостої статті 11 Закону про політичні партії щодо утворення районних, міських у містах обласного значення, районних у містах Києві та Севастополі та первинних організацій тощо.

При цьому одним із головних завдань Мін’юст визначає подальшу інтенсифікацію таких перевірок.

Відсутність у законодавстві чітких підстав ініціювання позапланових перевірок зумовлює їх застосування на власний розсуд органами легалізації. За Методичними рекомендаціями щодо виконання Міністерством юстиції та його територіальними органами визначених законодавством контрольних повноважень у сфері діяльності громадських організацій[16]контрольні повноваження реалізуються: під час реєстрації змін до статутних документів, опрацювання інформації про зміни у складі керівних органів об’єкта контролю; шляхом здійснення планових перевірок громадських організацій (спеціальний річний план); шляхом здійснення позапланових перевірок об’єкта контролю у разі надходження інформації від правоохоронних органів, скарг громадян та об’єднань громадян, або за ініціативою легалізуючого органу у разі оприлюднення у ЗМІ інформації про незаконну (нестатутну) діяльність об’єкта контролю. За яких умов розпочинають перевірки виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад, які також відповідно до чинного законодавства є органами легалізації, невідомо. При цьому відповідно до статті 25 Закону «Про об’єднання громадян», представники органів легалізації мають право бути присутніми на заходах, що проводяться об’єднаннями громадян, вимагати необхідні документи, одержувати пояснення.

 

4. Тиск на організації, їхніх лідерів та членів

2010 рік відзначився значним ростом тиску на громадські організації та їхніх активістів.

Співробітник Головного Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України у Вінницькій області 2 лютого 2010 року навідався до офісу Вінницької правозахисної групи з метою перевірки „законності діяльності Вінницької правозахисної групи, в частині поширення заяв, які наносять шкоду міжнародному іміджу України”. На прохання співробітника ГУБОЗ йому були надані завірені копії установчих документів ВПГ – статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідок про постановку на облік в ДПІ та в Управлінні статистики. Також, на вимогу «перевіряючого», було надано письмові пояснення щодо оприлюдненої Вінницькою правозахисною групою заяви з приводу затримання в Закарпатській області біженця Ахмеда Чатаєва[17]. Саме ця заява правозахисників є такою, яка, на думку МВС України, може завдавати шкоди міжнародному іміджу України.[18] На цьому дії ГУБОЗ закінчилися.

15 жовтня 2010 року у квартирі координатора Вінницької правозахисної групи Дмитра Гройсмана на підставі санкції Ленінського районного суду міста Вінниці від 22 вересня 2010 року працівники міліції провели обшук в рамках відкритої кримінальної справи за розповсюдження порнографії. Кримінальна справа стосується розміщення Гройсманом у своєму блозі «Живого Журналу» відеороліка[19], котрий знаходиться у вільному доступі на сервісі youtube. У цьому відеоролику, що був показаний по російському телебаченню, показують зняті прихованою камерою сцени начебто за участю відомих російських опозиціонерів. Цей ролик розміщений на багатьох ресурсах і не поширювався особисто Гройсманом. За словами Гройсмана, він був розміщений, щоби показати, як можуть втручатися в приватне життя опозиціонерів та активістів з метою їх дискредитації.

Після завершення обшуку працівники міліції виявили бажання оглянути офіс Вінницької правозахисної групи, котрий вона орендує у сусідній квартирі. Не маючи санкції суду, вони звернулися до власника приміщення, з проханням дозволити огляд. Власник не заперечив, але зазначив, що приміщення орендує організація, там знаходяться виключно речі організації і потрібен також її дозвіл. Увійшовши до офісу Вінницької правозахисної групи, працівники міліції одразу фактично провели обшук та виїмку документів та обладнання, оскільки ті здалися їм підозрілими. Зокрема, були вилучені усі комп’ютери та носії інформації, уся фінансова документація організації, конфіденційна інформація про клієнтів та біженців, письмова комунікація між Вінницькою правозахисною групою та Європейським судом з прав людини щодо справ Kulik v. Ukraine, Zabolotni v. Ukraine таAleksei Makarov v. Ukraine. Вилучені документи жодним чином не стосуються тієї кримінальної справи, в рамках якої проводився обшук.

За законом обшук може проводитися удень, проте цей обшук тривав аж до 2 ночі у кращих традиціях радянського КДБ. Також дивно, що санкція на обшук не виконувалася практично місяць, а обшук був проведений саме того дня, коли Гройсман був у відрядженні в іншому місті і не міг бути присутнім.

Після обшуку Гройсмана декілька разів викликали на допит, проте значна кількість питань не стосувалися розслідуваної кримінальної справи, а стосувалися діяльності Вінницької правозахисної групи. Також були допитані ще кілька членів організації.

Очевидно, що усі ці процесуальні дії та вилучені речі не мали жодного стосунку до штучно відкритої кримінальної справи, проте мали на меті вилучення доказів порушень прав людини та паралізування роботи організації.

Вилучена документація станом на листопад 2010 року не повернута організації. Серед документів знаходяться також і документи, що стосуються судових справ осіб, яким Винницька правозахисна група надає правову допомогу. Це ставить під загрозу своєчасність вчинення процесуальних дій. Таким чином, правоохоронці чинять перешкоди у доступі до суду або у ефективній участі у розгляді багатьом людям.

1 вересня 2010 року в місті Комсомольську Полтавської області скоєно замах на життя активіста робітничого руху на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті, члена профкому Первинної профспілкової організації ВП "Народна солідарність" Василя Карєва. Повертаючись з роботи після нічної зміни вранці В.Карєв відчув несправність у роботі свого автомобіля. Зупинивши машину та ретельно оглянувши її, він з’ясував, що всі чотири гайки переднього колеса автомобіля майже повністю викручені. Карєв є одним з організаторів робітничої акції на Полтавському ГЗК у серпні 2010 року, який відмовляється звільнитися з роботи під тиском адміністрації "за згодою сторін". На даний момент заяви про звільнення вже підписані чотирма з 15 фігурантів складеного адміністрацією підприємства "чорного списку": І.Божком, С.Бурлакою, В.Савчуком та О.Татариновим. Заява щодо замаху на життя робітничого активіста була передана профспілкою "Народна солідарність" до правоохоронних органів.

8 жовтня 2010 року начальник Євпаторійського МВ МУ МВС України в АР Крим О.Осадчий надіслав вимогу Голові Всеукраїнської громадської організації інвалідів-користувачів психіатричної допомоги „Юзер” Р.Імерелі надіслати йому копії фінансових та бухгалтерських документів організації, а також документацію по проекту, що виконувався цією організацією, начебто з метою перевірки, на які цілі використовувалися кошти, отримані за проектом. Зокрема, мова йшла про проект моніторингу порушень прав людини в психіатричних закладах АР Крим, що зафіксував серйозні масові порушення. Саме після оприлюднення попередніх результатів цього проекту керівника цього проекту Андрія Федосова було побито та він отримав серію погроз телефоном. Жоден з цих випадків до сьогодні не розслідуваний, незважаючи на численні звернення правозахисників[20]. Навпаки, з цього листа випливає, що міліція почала розслідування щодо цієї правозахисної організації. Невідомо, на яких підставах це здійснюється та у вчиненні якого злочину підозрюється Федосов. Очевидно, що такі дії мають на меті залякування та припинення подальшої реалізації цього проекту та діяльності організації в цілому.

Серйозним випадком переслідування громадського активіста за свою діяльність є рішення вінницького суду про примусову госпіталізацію Бондаренка А.В. для обстеження психічного стану лише за те, що він подає багато скарг. Рішення ухвалене, незважаючи на наявні у справі довідки про нормальний стан його здоров’я[21].

 

5. Тимчасова заборона видів діяльності та ліквідація об’єднань

За даними ЄДРПОУ за 2009 рік було знято з реєстрації 63 політичні партії чи їхні осередки, 450 громадських організацій, 21 релігійну організацію та 177 профспілок чи їх об’єднань.

Як повідомив Мін’юст на своєму сайті: «За результатами аналізу та узагальненням інформації територіальних органів юстиції про виконання політичними партіями частини шостої статті 11 Закону України "Про політичні партії в Україні" встановлено, що 8 партій цієї норми не виконали, оскільки протягом 6-місячного терміну вони не здійснили заходів щодо реєстрації своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та Автономній Республіці Крим. У зв’язку з цим Міністерство звернулося до Окружного адміністративного суду у м. Києві з поданнями про анулювання реєстраційних свідоцтв цих 8 партій» (за 6 міс. 2010 – 4 партій). Оглянемо декілька таких справ.

Наприклад, на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 березня 2010 року було анульовано реєстраційне свідоцтво політичної партії “Захист місцевих інтересів народу” (наказ Мін‘юсту від 20.05.2010 № 1093/5).

Рішенням цього ж суду 29 вересня 2009 року була ліквідована партія „Народна воля”, проте вона подала апеляцію, котра 5 листопада 2009 року була задоволена і рішення про скасування партії було скасовано. У цьому цікавому рішенні Київський апеляційний адміністративний Суд, цитуючи Європейську конвенцію про захист прав людини та Керівні принципи щодо заборони політичних партій та подібних утворень, що ухвалені Венеціанською Комісією на 41 пленарній сесії (Венеція, 10-11 грудня 1999 року) зазначив:

„Станом на 3 квітня 2009 року відповідачем було утворено первинні осередки та місцеві партійні організації у 15 областях України, що становить більше половини від кількості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених ст. 133 Конституції України.

До моменту подачі позову в суд першої інстанції, станом на 31 липня 2009 року в Україні діяла вже 21 обласна організація політичної партії «Народна воля».

В той час як анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії за своїми правовими наслідками є фактично примусовим припиненням політичної партії та подібним до заборони заходом.

Оскільки осередки Відповідача функціонують в більшості областей України, діяльність Відповідача не несе загрози незалежності, конституційному ладу, суверенітету України, правам і свободам її громадян, заборона діяльності Відповідача шляхом анулювання реєстраційного свідоцтва не може бутизастосована.”

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у жовтні 2010 року на тих же підставах Мін’юсту було відмовлено у задоволені позову про ліквідацію партії „Україна Майбутнього”, у лютому 2010 року – Політичної партії «Партія захисту прав людини», у листопаді 2009 року – партії „Громадянський рух України”, у грудні 2009 року – Громадянської партії України та партії „Пробудження”, у 2009 році – Прогресивно-Демократичної Партії України (апеляційна скарга Мін’юсту 12 жовтня 2010 року була задоволена лише частково і не змінила по суті рішення).

Одночасно, за цими ж мотивами рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 рок було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги партії „Партія Права” на рішення суду першої інстанції про її ліквідацію. Раніше Постановою Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2007 року позов Мін’юсту було задоволено та анульовано її реєстраційне свідоцтво від 1 червня 2006 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2008 року було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2009 року було задоволено касаційну скаргу Політичної партії «Партія Права», справу було направлено до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд, котрий постановив по суті те ж рішення. Це рішення від 11 лютого 2010 року було повторно скасовано Ухвалою Вищого Адміністративного суду від 14 вересня 2010 року, й справа знову була направлена на розгляд апеляційного суду, котрий вже двічі розглядав цю справу.

У липні 2010 року політична партія „За Україну!” заявила, що управління Мін’юсту зверталися до суду з метою скасувати її місцеві осередки. Наприклад, без повідомлення представників партії, на закритому засіданні, Сумський окружний адміністративний суд скасував державну реєстрацію Сумської обласної організації партії «За Україну!». Партія заявила, що це робилося з метою усунути її від місцевих виборів.

Не існує логічного пояснення таким прагненням Мін’юсту та його територіальних управлінь щодо скасування реєстрації партій та їхніх осередків, оскільки судова практика є достатньо однозначною і у таких позовах майже завжди відмовляють. Можна припустити, що існує певне завдання для жорсткого контролю над партіями та зменшення їхньої кількості.

Різні органи влади намагалися ліквідувати громадські формування через суд. Зокрема, Прокуратура або управління Мін’юсту намагалася ліквідувати організації через відсутність її за місцем реєстрації, а податкові інспекції – через неподання встановленої законом звітності.

Так, 6 липня 2009 року Окружний адміністративний суд АР Крим задовольнив позов Прокурора Красногвардійського району про примусову ліквідацію Громадської організації Красногвардійська районна «Спілка сприяння освіті та просвіті». Перевіркою Красногвардійського районного управлінням юстиції АР Крим статутної діяльності організації було встановлено, що за адресою, вказаною у статутних документах, громадська організація не знаходиться, у зв’язку з чим проведення перевірки стало неможливим. Про відсутність організації складені акти від 24.03.2008р., від 05.08.08р. та від 16.04.09р. Суд у своєму рішенні постановив:

„За таких обставин суд приходить до висновку що Громадська організація Красногвардійська районна «Спілка сприяння освіті та просвіті» не знаходиться за юридичною адресою, організація не проводить засідання та переобрання статутних органів, не надає легалізуючому органу інформацію про здійснення статутної діяльності, відомості про склад керівництва центральних статутних органів що є порушенням положень Закону України “Про об’єднання громадян” і заподіює шкоду інтересам держави, зважаючи на неможливість держави в особі уповноважених нею органів контролювати діяльність громадської організації.”

За схожого формулювання 23 липня 2009 року за позовом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим була ліквідована „Асоціація скаутів України”. У своєму рішенні окружний адміністративний суд АРК зазначив:

„За таких обставин суд приходить до висновку що Асоціація скаутів Криму не знаходиться за юридичною адресою, не веде оперативний і бухгалтерський облік, не надає звітність по обов’язкових платежах, не вносить платежі в порядку і розмірах, передбачених законодавством, що є порушенням ст.ст. 24, 26 Закону України “Про об’єднання громадян ” і заподіює шкоду інтересам держави, зважаючи на неможливість держави в особі уповноважених нею органів (пенсійного фонду) контролювати фінансово-господарську діяльність громадської організації.

Організація не проводить засідання та переобрання статутних органів, що є грубим порушенням положень п. 6.5 Статуту відповідно до якого Правління товариства не рідше за один раз на рік проводить засідання, на яких затверджує рішення президіума про включення в товариство нових членів та введення їх представників у склад правління.”

Схожим за змістом рішенням Окружного адміністративного суду АРК 9 вересня 2009 року була ліквідована Молодіжна громадська організація «Кримська спілка активної молоді», 26 листопада 2009 року – Сакська міська організація "Українська соціал-демократична молодь".

Лідером по кількості таких позовів є Одеса. Рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2009 року за адміністративними позовами Головного управління юстиції в Одеській області були ліквідовані Регіональний фонд солдатських матерів – „Надія-ініціатива”, товариство „Йога та життя” через відсутність за юридичною адресою, ненадання інформації про свою діяльність. За цією ж підставою рішеннями від 18 грудня 2009 року були ліквідовані Одеське обласне правління Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки та зв’язку України, Одеський дитячий фонд лейкозу та ГО „Азбука любові”. Також рішеннями цього ж суду від 17 березня 2010 року було ліквідовано Громадську організацію „МАРІЯ-А”, від 9 червня 2010 року – ліквідовано Громадську організацію „ФАРАОН”, від 25 червня 2010 року – Громадську організацію «Клуб спортивної рибалки», 19 липня 2010 року – Біляївську районну організацію «Союза Чорнобиль».

Окружний адміністративний суд міста Києва 24 березня 2010 року відмовив Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва у позові про припинення юридичної особи Громадська організація «Центр громадських ініціатив «Інформаційне суспільство» через неподання нею встановленої законодавством податкової звітності. Суд встановив, що з подібними позовами можуть звертатися виключно легалізуючий орган або прокуратура, а податкова інспекція таких повноважень не має. Аналогічно, за такими ж мотивами, Окружний адміністративний суд міста Києва 17 березня 2010 року відмовив Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва у ліквідації Оболонської районної організації Всеукраїнської Партії миру і єдності.

Раніше, у Доповіді за 2008 рік, ми згадували справу щодо неправомірної ліквідації ГО „Євразійська спілка молоді”. Громадська організація „Євразійська спілка молоді" була легалізована шляхом письмового повідомлення про заснування на підставі наказу Головного Управління юстиції в Харківській області № 70/2 від 24 квітня 2007 року.

Наказом Головного управління юстиції в Харківській області від 04.09.2007 року № 267/2 до Громадської організації „Євразійська спілка молоді" було застосовано стягнення у вигляді попередження. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.07 по справі № 2а-1466/07 за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах Головного управління юстиції у Харківській області до ГО „Євразійська спілка молоді" (ЄСМ) діяльність організації була заборонена строком на три місяці. Вказана постанова суду була оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду, постановою якого від 20.08.2008 року скарга була залишена без задоволення.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 6 листопада 2008 р. поставновив ліквідувати ГО „ЄСМ”. Організація подала апеляційну скаргу. Харківський апеляційний адміністративний суд 6 липня 2009 року скасував рішення про ліквідацію та прийняв рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, він зазначив:

„При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо продовження Громадською організацією „Євразійська спілка молоді" протиправної діяльності після накладення стягнень у вигляді попередження та тимчасової заборони діяльності.

Так, до протиправної діяльності судом першої інстанції віднесено здійснення Громадською організацією "Євразійська спілка молоді" діяльності без зареєстрованих у встановленому законом порядку статуту та символіки та не знаходження відповідача за юридичною адресою...

При цьому колегія суддів зауважує, що ч. 1 ст. 32 Закону України "Про об’єднання громадян" визначає вичерпний перелік випадків, за наявності яких існують підстави для примусового розпуску (ліквідації) об’єднання громадян.

В зазначеному переліку, який не підлягає розширеному тлумаченню, відсутня така підстава як не перебування громадської організації за її офіційною адресою.

Колегія суддів вважає також хибними висновки суду першої інстанції щодо визнання факту не перебування громадської організації за її офіційною адресою протиправною діяльністю.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому прийняття незаконного рішення.

При цьому колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання прокурора та позивача, що під час дії постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.07 р. (строк якої закінчується 29.12.07 р.) прихильники ХОГО „ЄСМ" та Міжнародного євразійського руху з центром у м. Москва (РФ) продовжували здійснювати антиукраїнську діяльність як в м. Харкові, так і в інших регіонах України. Неодноразово прихильниками ХОГО ЄСМ, в порушення рішення Харківського окружного адміністративного суду, проводилося пікетування будівлі Слідчого Управління ГУМВСУ в Харківській області з вимогами звільнити від кримінальної відповідальності активістів ХОГО ЄСМ, що приймали участь у поваленні пам’ятного знаку воїнам УПА 20.12.06 р., пікетування будівлі Харківської міської ради з вимогами припинити „політичні переслідування" активістів ХОГО „ЄСМ". 14 жовтня 2007 року в Молодіжному парку м. Харкова прихильники ХОГО „ЄСМ" порушуючи ст. 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, використовували символіку ХОГО „ЄСМ" (прапори та пов’язки) та намагалися спровокувати фізичне протистояння з представниками націонал-демократичних організацій. Також, співробітниками Київського РВ ГУМВСУ в Харківській області був затриманий громадянин України, який стверджував, що є керівником Люботинського осередку ХОГО „ЄСМ", відносно якого було складено адміністративний протокол про порушення ст. 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 14.10.2007 року № 006616 в графі „Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності" зазначено „приймав в мітингу участь від „Євразійської спілки". Звертають увагу суду на те, що на офіційному сайті ГО „ЄСМ" (www.rоssia3.ru) з’явилося повідомлення про наміри функціонерів ЄСМ вбити Президента України Ющенка В.А., що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 346 Кримінального кодексу України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що долучені прокурором та позивачем до матеріалів справи докази не підтверджують факт здійснення протиправної діяльності саме Громадською організацією „Євразійська спілка молоді", з огляду на наступне.

Так, долучені прокурором та позивачем в обґрунтування здійснення відповідачем протиправної діяльності роздрукування з сайту мережі Інтернет (www.rоssia3.ru) , не можуть бути прийняті колегією суддів у якості належного доказу по справі, оскільки, як вбачається з листа Харківського національного університету радіоелектроніки від 02.06.2009 року та висновку спеціалістів Харківського національного університету внутрішніх справи 04.06.2009 року зазначений сайт зареєстровано на ім’я особи у м. Москва, Російської Федерація, будь-якого відношення відповідача до зазначеного сайту з матеріалів справи колегією суддів не встановлено.

Надані в підтвердження проведення відповідачем масових заходів фотокартки не підтверджують участь у зазначених масових акціях прихильників Громадської організації "Євразійська спілка молоді" та не встановлюють факту здійснення відповідачем протиправних дій в період тимчасової заборони його діяльності.”

Як бачимо, судова практика є достатньо різною. Суди є одностайними, що податкові інспекції не мають права подавати позови про ліквідацію громадської організації чи партії. Проте існує різна практика щодо ліквідації громадських формувань через неперебування за місцем реєстрації.

 

6. Участь в об’єднаннях: вступ, санкції за участь, примусове членство

Протягом 2009-2010 років не зафіксовано випадків застосування санкцій за участь в об’єднаннях. Залишається чинною адміністративна відповідальність за керівництво чи участь у незареєстрованих об’єднаннях громадян (стаття 186-5 КУпАП).

Наприкінці 2009 року Європейський суд з прав людини передав на комунікацію уряду України справу Шерфединов та інші проти України[22]. Ця заява була подана 9 особами, що є прихильниками Хізб-ут-Тахрір, міжнародної ісламської партії, що не має реєстрації в Україні. Вони обговорювали філософські концепції цієї партії та поширювали інформацію про неї. Зокрема, 15 вересня 2004 року вони поширили листівку „Звернення Хізб-ут-Тахрір до мусульман”, котра біла підписана „Члени Хізб-ут-Тахрір в Україні”. Районний відділ міліції м. Балаклава 22 березня 2005 року звернувся до суду щодо притягнення їх до адміністративної відповідальності за перебування в незареєстрованій організації. 31 березня 2005 року Балаклавський районний суд визнав їх винними у вчиненні цього адміністративного правопорушення та присудив штраф у різних розмірах від 425 до 527 гривень. Рішення було остаточним і не підлягало оскарженню. Під час суду четверо стверджувало, що не мають нічого спільного з цією партією, а інші казали, що не є її членами, проте цікавляться її ідеями. У результаті ці особи звернулися до Європейського суду з прав людини зі скаргою на порушення свободи асоціацій та свободи вираження поглядів.

У 2010 року стала знову звучати вже забута інформація про примушування до вступу до партій працівників певних професій. Зокрема, такі повідомлення надходили з Харківської області щодо примусу вчителів вступати до партії регіонів.

Проблеми також існують щодо членства в профспілках, особливо переслідувань зазнають голови або члени незалежних профспілок. Вони зазнають погроз звільнення чи погрози іншого характеру.

 

7. Рекомендації

  1. Змінити чинний закон «Про об’єднання громадян», прийнявши закон «Про громадські організації», що повинен відповідати вимогам Європейської конвенції про права людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та Рекомендації Комітету Міністрів держав-членів Ради Європи «Про правовий статус неурядових організацій в Європі» (СМ/Rec(2007)14). Зокрема, серед іншого, необхідно:
  2. Зробити процедуру реєстрації дешевшою, швидшою та недискримінаційною в порівнянні з прибутковими організаціями.
  3. Скасувати подвійну реєстрацію громадських організацій, шляхом зосередження всіх реєстраційних функцій у Міністерстві юстиції та його місцевих управліннях або зробити реєстрацію ГО в порядку реєстрації усіх інших юридичних осіб.
  4. Усунути дискримінаційні процедури реєстрації організацій та реєстрації змін до установчих документів порівняно із іншими юридичними особами через застосування до усіх єдиної процедури реєстрації, яка передбачена Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в тому числі щодо переліку документів, вимог до документів, способів внесення змін та документів на реєстрацію змін).
  5. Зняти обмеження щодо видів діяльності об’єднань.
  6. Визнати право громадських організацій захищати права та інтереси не тільки «своїх» членів, а також дозволити займатися будь-якою діяльністю на користь інших осіб чи суспільства в цілому.
  7. Скасувати територіальне обмеження діяльності об’єднань (всеукраїнський статус може залишатися, проте він не повинен призводити до обмеження території діяльності місцевих об’єднань, а процедура отримання всеукраїнського статусу має бути добровільною).
  8. Надати можливість створювати різні форми об’єднань (об’єднання юридичних і фізичних осіб, асоціації об’єднань громадян та інших форм організацій, наприклад, благодійних організацій тощо).
  9. Усунути обмеження створювати територіальні підрозділи в інших адміністративно-територіальних одиницях.
  10. Скасувати планові та позапланові перевірки, контрольні повноваження органів легалізації за діяльністю громадських організацій, оскільки незаконна діяльність має контролюватися правоохоронними органами в межах законодавства.
  11. Скасувати обов’язок реєстрації місцевих осередків громадських організацій (мова не йде про асоціації та спілки громадських організацій, де члени є самостійними легалізованими об’єднаннями громадян).
  12. Визнати право громадських організацій здійснювати господарську діяльність без мети одержання і розподілу між засновниками прибутку й спрямуванням цього прибутку на статутну діяльність.
  13. Визнати право громадських організацій на символіку та не зобов’язувати їх в обов’язковому порядку її реєструвати.
  14. Виключити статтю 186-5 Кодексу про адміністративні правопорушення, що встановлює відповідальність за керівництво чи участь у незареєстрованих об’єднаннях громадян.
  15. Внести зміни до закону про видавничу діяльність з метою дозволити неприбутковим організаціям, а не тільки підприємствам, засновувати видавництва й здійснювати видавничу діяльність.
  16. Внести зміни до закону про благодійництво та благодійні організації з метою:
  17. гармонізації процедури їхньої реєстрації з об’єднаннями громадян та іншим законодавством, а також скасуванням подвійної реєстрації;
  18. скасування територіального обмеження діяльності благодійних організацій;
  19. дозволити створення інших форм благодійних організацій, наприклад, фондів (у тому числі, створених за заповітом).
  20. Підписати та ратифікувати Конвенцію про визнання правосуб’єктності міжнародних недержавних організацій (ETS № 124), що набула чинності 1 січня 1991 року.
  21. Узгодити законодавство, зокрема, закон про об’єднання громадян, про свободу совісті та релігійні організації з нормами Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів, ратифікованої парламентом у квітні 2007 року.
  22. Законодавчо визначити умови державної допомоги недержавним неприбутковим організаціям, зокрема, визначити критерії такої допомоги та порядок їх отримання. Зробити конкурсною та відкритою процедуру надання та використання державних коштів, що спрямовуються об’єднанням громадян на реалізацію державних програм.

==========

[1] Підготовлено Володимиром Яворським, виконавчим директором УГСПЛ. У розділі також використані матеріали та коментарі Тетяни Яцків, Центр громадської адвокатури (м. Львів).

[2] Див, наприклад, повідомлення про такий випадок у Черкасах: http://helsinki.org.ua/index.php?print=1285265162.

[3] Див. більше тут: http://dem-alliance.org/main/rn/120/news/1519/., а також тут: http://dem-alliance.org/main/rn/120/news/1520/.

[4] Рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року по справі «Корецький та інші проти України» (заява № 40269/02), доступне українською в неофіційному перекладі: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.6553.0.

[5] Див. Звіт за результатами обговорення тут: http://minjust.gov.ua/0/30934.

[6] Доступний на сайті ВРУ: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=38784.

[7] Див. короткий огляд законопроекту тут: http://lawngo.net/index.php?itemid=1645

[8] Доступний на сайті ВРУ: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=38911.

[9] Рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року по справі «Корецький та інші проти України».

[10] Там само.

[11] Аналітична інформація про результати діяльності Міністерства юстиції та його територіальних органів з питань державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств за 2009 та 2010 роки, www.minjust.gov.ua.

[12] Кількість суб’єктів ЄДРПОУ за галузями економіки та організаційно правовими формами господарювання станом на 1 січня 2010 року, повідомлення Держкомстату, http://ukrstat.gov.ua.

[13] http://reyestr.court.gov.ua/Review/8403099.

[14] http://reyestr.court.gov.ua/Review/11885444.

[15] „Тимошенко звинуватила владу у крадіжці обласних осередків її партії”, 9 вересня 2009 року, http://helsinki.org.ua.index.php?id=1284056834.

[16] Див. Методичні рекомендації щодо виконання Міністерством юстиції та його територіальними органами визначених законодавством контрольних повноважень у сфері діяльності громадських організацій. #9

[17] Див. тут: http://korrespondent.net/ukraine/politics/1033870.

[18] ГУБОЗ МВС України перевіряє законність нанесення Вінницькою правозахисною групою шкоди міжнародному іміджу України, http://helsinki.org.ua.index.php?id=1265196163.

[19] Див. тут: http://di-mur.livejournal.com/129792.html.

[20] Див., наприклад, Лист до Генерального прокурора від міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch від 5 травня 2010 року: http://hrw.org/en/news/2010/05/05/letter-prosecutor-general-ukraine-re-andrey-fedosov.

[21] Детальніше про переслідування Бондаренка див. у розділі «Право на свободу».

[22] Bayazet Ruslanovich SHERFEDINOV and Others against Ukraine, заява № 29585/05 від 29 липня 2005 року.

 Поділитися