пошук  
версія для друку
30.05.2011 | Наталка Зубар
джерело: maidan.org.ua

Дитячі концтабори в Україні

   

Вже 5 років громадянин США, який живе в Україні, Террі Холман веде майже непомітну війну, відлуння якої він час від часу вихлюпує на англійський Майдан. Війну з тим, що він назвав «дитячими концтаборами» в Україні, а точніше з психоневрологічними інтернатами, де утримують неповносправних дітей.

Люди, які повідомляли Террі про дитячі концтабори, не давали йому дозволу на публікацію імен чи місцевостей. Казали, що бояться за долю вихователей, які пускали їх дивитися всередину, або за власну долю.

Однак він не витримав і все таки оприлюднив ще в 2006 частину листа від групи дослідників з західних країн:

«Коли ми потрапили в інтернат нас зустріли старші діти без верхнього одягу, вони благали, щоб ми віддали речі їм, а не керівництву. Дуже важко писати про ці відвідини, оскільки ми були в шоці. Ми говорили з директором про нашу програму допомоги і він сказав, що краще знає, що треба дітям, і додав «Я не можу просити співробітників працювати більше, вони і так багато працюють, чистять дороги, миють поли та дітей, в них немає часу і до цього вони ще й мають копати могили і ховати дітей».

Однак співробітники показали нам все всередині. Слів не було, більшість з нас не могло зупинити сльози. Темні коридори, крики, діти, що туляться один до одного в промерзлих кімнатах, деякі діти в гамівних сорочках, перелякані і заплакані, питають чи вони хорошо себе поводили і просять їжі. Вода крапає з темних стель, цвіль навкруги. Дітей 10 та 13 років ми тримали в руках, як малечу через дистрофію.

З деяких кімнат діти від 4 до 16 років взагалі не виходять. А ті хто виходить переходять в кімнату, де є одна лавка і більше нічого. Вони тримаються друг за друга – заколисують. Я ніколи не бачив такої бідності, а наш фотограф назвав це концтабором для дітей. Це так важко писати, але я дивився в очі помираючих дітей. Їх тонкі кістки поміщалися в мої долоні. Обличчя схожі на черепи благали про допомогу. Ніхто в нашій команді після цього не міг заснути. Ми говорили про це і починали плакати. Я пообіцяв інтернату, що ми повернемося з допомогою. Вони на це розраховують.

Директор інтернату сказав одному з нас, що 20 років тому він попрохав про допомогу і приїхав радянський міністр, який сказав: «Чого ви тримаєте цих тваринок живими? Ви можете вбити їх, ви ж знаєте як, ви лікар». Він так і не допоміг інтернату грошима.»

Відтоді Террі писали різні люди і розповідали жахи про такі інтернати. В 2007 йому прислали фотографії свіжих та старших дитячих могил біля інтернату в селі Калинівка в Запорізькій області.

Як каже Террі, такі інтернати зазвичай розташовані в глухих селах чи біля них і дітям навіть втекти з них нереально.

І тільки кілька місяців тому українцям стали відомі факти, про існування яких Террі писав роками. В ЗМІ були оприлюднені факти насильства над вихованцями Торезького психоневрологічного інтернату , за публікацію про це звільнили донецьку журналістку з газети «Життя». Її стаття називалася «В детдоме дети умирают от голода».

Прочитайте також кошмарну статтю Країна психів. Там теж є фотографії могил вихованців інтернатів, де на дерев`яних дошках написано тільки прізвище і рік народження, а року смерті нема.

Террі замислився над тим, чому таке відбувається і висунув три гіпотези:

1. Україна просто не може їх всіх забезпечити, тому дозволяє повільно вмирати. А тримання цього в таємниці позбавляє їх зовнішнього тиску з вимогами робити більше, а також приниження в очах міжнародної спільноти.
2. Не вистачає знань і вмінь про те, як лікувати цих дітей
3. Україна витрачає більше грошей на цих дітей, ніж вони отримують, тобто їх розкрадають корупціонери.

Террі вважає, що має місце комбінація всіх трьох факторів.

Він спробував розібратися в тому, скільки ж грошей витрачається на один дитину і отримав дані від 120 до 190 доларів на місяць в першій половині 2000х років. Чого цілком вистачало б на пристойне життя, якби гроші не розкрадалися. За різними оцінками в інтернатах і сиротинцях в Україні перебуває від 40 до 120 тисяч дітей.

Террі підрахував гроші і написав свій план Маршалла для України, де першим пунктом стоїть реформа сиротинців та інтернатів, діти з яких мають бути переведені в родини та дитбудинки родинного типу. Його програма передбачає залучення соціального підприємництва та вихід на самофінансування через певний період часу. Однак фінансування для початку свого плану він поки що не знайшов, хоча і стукався в багато фондів. Але він не опускає руки.

Волонтери допомагають психоневрологічним інтернатам як можуть, однак, це крапля в морі.

Ще в 2007 уряд Януковича оголосив, що створить 400 установ для розумово відсталих дітей. Були побудовані кілька показових закладів (в тому числі в Донецьку за гроші Ахметова), однак проблему це, звісно, не вирішило.


Що ж робити? Ми вирішили запитати інформацію про всі психоневрологічні інтернати, де утримують дітей, цю інформацію ми оприлюднимо і закличемо всіх, хто живе неподалік, відвідати ці заклади і перевірити, в яких умовах там живуть діти. Ми спробуємо отримати також дані про фінансування цих закладів.
 

 

  Фото, відео та коментарі див. на сайті "Майдан"

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори