пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201122
12.08.2011 | Богдан A. Футей, суддя Федерального суду претензій США
джерело: gazeta.ua

Битва за верховенство права в Україні триває – американський суддя

   

Богдан А. Футей є суддею Федерального суду претензій США з травня 1987 року. Починаючи з 1991-го бере активну участь у програмах із верховенства права і демократизації в Україні: суддівських програмах обміну, семінарах. Був радником Робочої групи з питань розробки Конституції України. Суддя Футей також був офіційним спостерігачем під час парламентських виборів 1994-го, 1998-го, 2002-го та 2006 років, президентських виборів 1994-го, 1999-го, 2004-го та 2010 років. Оглядав українське виборче право і розробляв керівні принципи для міжнародних спостерігачів

Автори проекту Конституції України 1996 року та ті, хто її приймав, усвідомлювали: наріжним каменем демократії є верховенство права. Розуміли, що система, в якій виконуються примхи однієї людини або в якій певне коло зацікавлених осіб може переступити закон, не може назватися демократичною.

Упродовж останніх 15 років Конституція гарантувала, що «в Україні визнається та діє принцип верховенства права». Основний закон розподіляє владу в державі на законодавчу, виконавчу та судову і встановлює, що кожна з них реалізує свої права в межах визначених повноважень. У рамках судового провадження Конституція гарантує багато прав. Наприклад, право всім учасникам процесу на «рівність перед законом і судом» та право надавати докази, мати відкритий процес і право на судовий процес відповідно до законів країни.

Як усвідомлювали автори проекту Конституції, без цих гарантій демократія є неефективною. Без стабільної та послідовної правозастосувальної практики, примхливі та суперечливі судові рішення вселятимуть невпевненість і руйнуватимуть будь-яку довіру законослухняного громадянина до неупередженого суду. Без верховенства права країна є поділеною між тими, хто над законом, і тими, хто нижчий за нього. Або на тих, хто пише правила і робить усе що заманеться, і на тих, хто мусить виконувати ці правила. Без судової гілки влади, що гарантуватиме захист прав людини на свободу слова, преси, на процесуальні гарантії, можуть принижуватися права меншин і непопулярних груп. Без незалежної судової гілки неможлива повага до верховенства права. Відсутність захисту цих категорій може заважати сталому демократичному, політичному й економічному розвитку України на шляху до європейських стандартів життя.

Дві нещодавні події похитнули впевненість у тому, що верховенство права та всі інші гарантії утверджуються в Україні.

По-перше, судове переслідування колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко створило щонайменше видимість недоречності, що затьмарило імідж української правової системи та судової влади. Є численні порушення процесуального законодавства та норм Конституції. Ув'язнення Тимошенко негайно поставили під питання різні країни й організації, лідери світу, зокрема й екс-президента Леоніда Кравчука, колишнього спікера парламенту Арсенія Яценюка, колишнього глави Служби безпеки України Валентина Наливайченка, багатьох членів парламенту та виконавчої влади Європейського Союзу, Державного департаменту США й американських сенаторів: Джона Маккейна та Річарда Лугара.

Оригінал тексту англійською: The Ongoing Battle to Protect the Rule of Law in Ukraine

Ці процесуальні порушення ставлять питання за рамками вини чи невинуватості конкретної особи, яка за волею долі є лідером опозиції. Вони ставлять питання: захист основоположних свобод, закріплених у Конституції, гарантовано всім чи тільки правлячій еліті й тим, хто має зв'язки в політиці? На тлі цих можливих порушень хтось має запитати: де українське юридичне суспільство, де Пленум Верховного Суду? У Сполучених Штатах низка неурядових організацій, наприклад, Американська асоціація правників, допомагає гарантувати дотримання належних процедур. Але де є такі неупереджені організації в України? Крім того наміри України інтегруватися у велике європейське співтовариство значно уповільнюються на тлі беззаконня.

По-друге, прийняття у липні 2010-го нового Закону «Про судоустрій та статус суддів» засвідчило послаблення і так надміру заполітизованої судової системи. Цей закон передбачає систему, у якій президент може ліквідовувати суди, а Верховний Суд не має влади над судами нижчого рівня, що приймають рішення про передачу справ до Верховного Суду. Систему, у якій Вища рада юстиції грає заполітизовану роль, а конституційні гарантії щодо суду присяжних ігноруються. Послаблення судової системи та її зростаюча підконтрольність виконавчій гілці влади зменшує рівень захисту, гарантованого Конституцією всім українцям.

Після останніх подій Україна опинилася на краю прірви з пошкодженим іміджем. Держава має сама у себе спитати: яке значення для країни має Конституція? Якщо Основний закон має «найвищу юридичну силу» і є запорукою демократичного розвитку держави – тоді ці слова слід поважати, а конституційних принципів дотримуватися. Якщо ж Конституцію розглядають як щось, що можна порушити за незручної ситуації, то такий Закон є лише словами на папері й не зможе забезпечити свободи, за які боролися українці. Без цих свобод майбутнє України як демократичної нації є у небезпеці.

Я продовжую вірити в Україну та український народ.

 

9 серпня 2011 року

"Газета по-українськи" №1269 за 12.08.2011.

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори