пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201228
12.10.2012
джерело: www.ombudsman.gov.ua

Звернення Експертної ради з питань свободи інформації та захисту приватності до Президента

   

Звернення

Експертної ради з питань свободи інформації та захисту приватності при Представникові Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань доступу до публічної інформації та захисту персональних даних до Президента України

щодо застосування права вето Закону України 

“Про Єдиний державний демографічний реєстр

та документи, що підтверджують громадянство

України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”

2 жовтня 2012 року Верховною Радою України був ухвалений закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», положення якого не відповідають Конституції України, суперечать міжнародно-правовим зобов'язанням України, порушують права людини.

На жаль, Верховна Рада України не вперше ухвалює закони, які передбачають непропорційних збір персональних даних без встановлення чітко визначеної мети та належних гарантій захисту прав суб'єктів даних. Так, змінами до Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» вже пропонувалося створення аналогічної бази даних[1]. У червні 2012 року Президент України застосував право вето, зокрема, через те, що закон «не розкриває мети запровадження чергової бази персональних даних про все населення України, проживання та перебування кожної особи».

Прийнятий закон суперечить основним документам Ради Європи та Європейського Союзу щодо захисту персональних даних, оскільки передбачає непропорційне втручання у право на приватність шляхом обробки надмірної кількості персональних даних без визначення правомірної мети такої обробки. Запровадження так званих біометричних документів для виїзду за кордон та виконання відповідних положень Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму із Україною не виправдовує грубе порушення прав і свобод людини, до якого призведе набуття чинності цим законом. Доопрацювання цього закону після його введення в дію не вирішить цю проблему, оскільки його концепція та головні положення (включно з назвою) суперечать основоположним принципам захисту персональних даних.

Ми закликаємо Президента України, як гаранта додержання Конституції, прав і свобод людини, застосувати своє право вето щодо цього закону, і повернути його до Верховної Ради для наступного скасування.

Детальні зауваження до схваленого закону:

  1. Використавши прагнення багатьох громадян України досягти прогресу у виконанні Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму із Україною, автори цієї законодавчої ініціативи безпідставно розширили перелік документів, щодо яких застосовуються технології електронного зчитування біометричної інформації. Виготовлення цих документів, а також встановлення відповідного обладнання для зчитування інформації тягне за собою великі необґрунтовані витрати і є непропорційним до заявленої мети.
  1. Всупереч вимогам Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, Директиви ЄС 95/46 з цього питання та Закону України “Про захист персональних даних” , законопроект не визначає мету збору персональних даних. Частина третя статті 6 Закону України “Про захист персональних даних” передбачає, що склад та зміст персональних даних мають бути відповідними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки. За відсутності визначення мети збору даних відповідність і ненадмірність збору даних встановити неможливо. Таким чином не забезпечується юридична визначеність, яка є невід'ємною складовою принципу верховенства права.
  2. Закон передбачає відкритий перелік даних, що можуть бути внесені до єдиного державного демографічного реєстру, що дає можливість збору та внесення до реєстру інших персональних даних, не визначених законом. За відсутності чітко визначеної мети створення реєстру, це створює небезпеку тотального контролю над особистістю, порушує право на приватність. Відповідно до статті 32 Конституції України та її тлумачення Конституційним судом України[2]: збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Це також суперечить Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи CM/Rec(2010)13[3]  : “використання профайлів, навіть законне, без обмежень і належних гарантії, може завдати серйозної шкоди людський гідності, а також іншим основоположним правам і свободам, в тому числі економічним і соціальним правам.”     

  1. Використання в якості ідентифікатора у Єдиному державному демографічному реєстрі номера фізичної особи-платника податків суперечить Податковому кодексу України, відповідно до статті 70 якого, відомості із державного реєстру фізичних осіб-платників податків використовуються органами державної податкової служби виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України.
  1. Перелік прав суб'єкта даних передбачає можливість отримання інформації про наявність запису у реєстрі та можливість вимагати внесення змін, проте відсутнє право ознайомитися із своїми персональними даними, внесеними до реєстру, тоді як стаття 8 Закону України “Про захист персональних даних” передбачає право суб’єкта персональних даних на доступ до своїх персональних даних, що містяться у відповідній базі персональних даних. Відповідно до Керівних принципів ОБСЄ щодо реєстрації населення[4], основні права суб'єктів даних мають включати право на отримання інформації, внесення виправлень, оновлення та видалення даних, а також накладання заборони на передачу і повідомлення конкретної частини своїх реєстраційних даних.
  1. Закон передбачає, що головним розпорядником реєстру є орган, який наділений правом на здійснення правоохоронних функцій, зокрема протидію нелегальній міграції. Керівні принципи ОБСЄ щодо реєстрації населення[5] передбачають, що “держава має передбачити створення державного органу реєстрації, незалежного і відокремленого від поліцейських/військових функцій і розпорядчих органів,  який здійснюватиме, таким чином, окреме адміністративне завдання і регулюватиметься окремою галуззю публічного права”. 
  1. Як зазначено у Керівних принципах ОБСЄ щодо реєстрації населення[6] : “Збір вичерпних і достовірних даних можливий тільки за наявності довіри суспільства до системи реєстрації. В цілях завоювання довіри суспільства необхідно забезпечити конфіденційність персональних даних, що збираються; суб'єкти даних повинні бути впевнені в тому, що їх персональні дані будуть використовуватися, будь то цілком або частково, виключно для цілей, передбачених законом, та у спосіб, що перешкоджає встановленню їх особистості“. Додатковий протокол до Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних передбачає існування органів  нагляду, які виконують свої функції в повній незалежності. В Україні такий незалежний орган не створений, тому відсутні важливі гарантії захисту права на приватність.

Члени Експертної Ради:

-  Олександр Павліченко, Представник з питань доступу до публічної інформації та захисту персональних даних Уповноваженого Верховної Ради з прав людини

- Дмитро Котляр, незалежний експерт

- Оксана Нестеренко, експерт з питань свободи інформації, член правління Харківської правозахисної групи

- Віктор Таран, директор Центру політичних студій та аналітики

- Оксана Ващук, програмний директор ГО «Інформаційно-правовий центр «Наше право»

- Роман Головенко, керівник правових проектів громадської організації "Інститут масової інформації"

- Роман Романов, директор програми "Верховенство права" Міжнародного фонду "Відродження"

- Максим Лациба, координатор програм УНЦПД

- Ігор Розкладай, експерт інституту Медіа права


[1] Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні”, реєстр. № 9281, http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=41462.

[2]  Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12/paran51#n51

[3] Recommendation CM/Rec(2010)13 of the Committee of Ministers to member states on the protection of individuals with regard to automatic processing of personal data in the context of profiling (Adopted by the Committee of Ministers on 23 November 2010at the 1099th meeting of the Ministers’ Deputies), https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=1710949.

[4] Руководящие принципы в области регистрации населения. БДИПЧ ОБСЕ 2009. http://www.osce.org/ru/odihr/39497?download=true

[5] Руководящие принципы в области регистрации населения. БДИПЧ ОБСЕ 2009. http://www.osce.org/ru/odihr/39497?download=true

[6] Руководящие принципы в области регистрации населения. БДИПЧ ОБСЕ 2009. http://www.osce.org/ru/odihr/39497?download=true

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори