пошук  
версія для друку
07.03.2013

8. СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ

   


[1]

1. Загальний огляд

Основними викликами для свободи поглядів, слова інформації та засобів масової інформації (ЗМІ) у 2012 р. стали законодавчі ініціативи народних обранців, виборча кампанія, встановлення остаточної монополії за телевізійним простором на місцевому рівні та тиск на незалежні ЗМІ з боку податкових органів та прокуратури. За словами експертів, відсутність медіа-ринку в Україні та, відповідно, залежність журналістів від власників ЗМІ, також негативно сприяє на свободу ЗМІ в Україні. Збереглися й інші негативні тенденції , які мали місце у 2011 р. – перешкоджання журналістам виконувати свої професійні обов’язки, поширення самоцензури, конфлікти навколо перерозподілу ринку мовлення тощо.

2. Свобода слова та законодавчі ініціативи

У 2012 р. Верховна Рада України не спрямувала свою діяльність на встановлення більших законодавчих гарантій щодо свободи вираження поглядів та свободи діяльності ЗМІ, зокрема, не зрушилося з мертвої точки питання ухвалення законопроекту про суспільне телерадіомовлення, про захист професійної діяльності журналістів тощо. Поразкою завершилася також спроба шляхом ухвалення відповідного закону припинити діяльність Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, діяльність якої сама по собі є порушенням ст. 34 Конституції України. Більш того, небезпеку для свободи вираження поглядів створили законодавчі ініціативи Верховної Ради України. Мова йде, зокрема, про спроби ухвалити Верховною Радою України: 1) проект Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини від 19.07.2012 № 11013; 2) проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір) від 20.06.2011 № 8711; 3) проект Закону про заборону спрямованої на дітей пропаганди гомосексуалізму від 30.03.2012 № 10290.

Прийняття законопроекту про встановлення кримінальної відповідальність за наклеп, могло б за оцінкою експертів стати серйозним випробуванням для свободи висловлювань в Україні, адже це спричинило б переслідування саме незалежних журналістів, що викривали зловживання з боку влади, та, як наслідок, посилення самоцензури. Наразі завдяки солідарності громадянського суспільства та медіа середовища вдалося домогтися, щоб Верховна Рада України відмовилася від ухвалення відповідного закону. Не менш загрозливими для свободи висловлювань стали законопроекти № 8711 та № 10290. Проте, якщо законопроект № 10290 був відкликаний, то законопроект № 8711 було ухвалено, не зважаючи на колективні звернення з боку громадянського суспільства та міжнародних експертів з вимогою відмовитися від його ухвалення.

Єдиною позитивною подією 2012 р. у законотворчій діяльності Верховної Ради України в сфері регулювання ЗМІ стала робота над новою редакцією Закону України «Про телебачення і радіомовлення[2]», що повинен створити більше гарантій для аудіовізуальних ЗМІ та шляхом запровадження аукціону зробити процес отримання ліцензії на канали мовлення більш прозорим та відповідно менш корумпованим.

3. Права журналістів і ЗМІ

Інститут масової інформації у 2012 р. зафіксував 65 випадків застосування фізичної сили до журналістів під час виконання ними професійних обов’язків[3], що на 40 випадків (приблизно в два з половиною рази більше, ніж було зафіксовано «Репортерами без кордонів» в Україні у 2011 р.[4]), з них 33 напади, як відзначає ІМІ, були скоєні саме за політичними мотивами[5]. Згідно з дослідженнями Інституту масової інформації найбільший сплеск порушень відбувався під час виборчої кампанії. Одним із основних мотивів нападів на журналістів також залишається висвітлення тем, що викривають корупцію та махінації. Для прикладу, 26 вересня 2012 р. на журналіста телевізійної програми «Гроші» Дмитра Волкова, коли він повертався з роботи додому, було скоєно напад. Оскільки, за словами журналіста, один із нападаючих вигукнув слова «полізеш у цю тему – відірвемо голову»[6], є всі підстави стверджувати, що напад було скоєно саме у зв'язку з професійною діяльністю журналіста, зокрема, із розслідуванням земельних питань на Київщині. Інший приклад – це побиття журналістів «Дорожнього контролю», під час зйомки ними сюжету про незаконні дії приватної стоянки[7].

Перевірки податковою інспекцією та прокуратурою стали іншим інструментом, що активно використовувався з метою придушити ЗМІ, які, не зважаючи на всі несприятливі умови, все ще зберігають свою незалежність від влади. Одним із фактів, що набув найбільшого резонансу, стала справа ТВІ. Тиск, який ТВІ відчувала протягом 2011 р. продовжився у минулому році, змінився лише інструмент, а саме, головним інструментом спроб припинити діяльність ТВІ стали перевірки одна за одною з боку податкових органів з порушенням норм податкового законодавства. Про тиск після проведення Всесвітнього газетного конгресу та Всесвітнього форуму редакторів у Києві заявило також друковане видання “Український тиждень”. Втім, на відміну від історії з ТВІ тиск здійснювався шляхом блокування його доступу до читачів[8].

Про небезпеку запровадження внутрішньої цензури в одному із найбільш авторитетних інформаційних агентств України – УНІАН – заявив журналістський Рух “Стоп цензурі!”. Зокрема, мова йде про те, що керівництво агентства УНІАН встановило заборону щодо розміщування на сайті УНІАН прізвищ Віктора Януковича, Миколи Азарова та Володимира Литвина у негативному контексті та зобов'язало редакторів сайту узгоджувати з керівництвом всі новини з цими прізвищами. Новину під назвою «На Банковій - пікет: Януковичу принесли черевик з ялинкою», яка з'явилась на сайті агентства 26 жовтня, було негайно видалено. Після чого двом редакторам сайту – Любові Жаловазі та Валентині Романенко – було повідомлено, що вони будуть оштрафовані на 200 грн. кожна за згадування прізвища Президента в негативному контексті[9]. Про цензуру висловлювалися й журналісти телевізійних каналів, особливо, новин.

У цілому дослідження ситуації із забезпеченням свободи ЗМІ та прав журналістів у 2012 р. в Україні демонструє такі тенденції:

1) кількість порушень прав журналістів свідчить про відсутність за останні десять років прогресу й навіть наявність серйозного регресу в сфері забезпечення прав журналістів в Україні, та демонструє небезпечні тенденції до згортання демократії в Україні. Це означає, що в країні не відбулися реальні законодавчі реформи, спрямовані на посилення гарантій забезпечення свободи слова й, зокрема, гарантування прав журналістської діяльності, відсутність незалежної судової влади, як надійної гарантії свободи слова та захисту прав журналістів;

2) взаємопов'язаність таких явищ, як порушення прав журналістів та політична ситуація в країні. Іншими словами, зменшення порушень прав журналістів в Україні прямо пропорційно рівню поваги до свободи ЗМІ із боку політичної сили, яка знаходиться при владі, тобто, в Україні погляди домінуючої політичної сили мають більший вплив на всі сфери суспільного життя, ніж право, яке є традиційним інструментом регулювання всіх суспільних відносин в країнах усталених демократій;

3) Незважаючи на всі песимістичні прогнози відносно того, що українські ЗМІ перестали бути «сторожовими собаками демократії», наявні результати свідчать, що українські журналісти продовжують відігравати значну роль в соціальному житті, викривати корупційні діяння та зловживання з боку влади, висвітлювати незручні питання для можновладців, більш того, публіка прислухається до їх точки зору, адже лише сильному опоненту намагаються «закрити рота». Підтвердженням цього є те, що найбільше порушень прав журналістів відбувається саме під час виборчих кампаній;

4) На жаль й досі ст. 15 Конституції Україні залишається гарними словами, які за останні 10 років, так і не стали повною мірою частиною культури комунікації між прихильниками різних точок зору в українському суспільстві. Про це, зокрема, свідчить невміння представників влади сприймання критику на свою адресу.

4. Свобода слова та ЗМІ під час виборчої кампанії

Вибори 2012 року стали випробуванням для ЗМІ ще до початку виборчих перегонів, незалежні телерадіокомпанії, журналісти комунальних ЗМІ, редактори, що проявляли професіоналізм, повною мірою відчули на собі тиск. Так, за період виборчої кампанії Інститут масової інформації зафіксував зростання порушень прав журналістів. За період з 30 липня по 31 жовтня експерти Інституту масової інформації виявили 185 випадків порушень, з них 115 були безпосередньо пов’язані з парламентськими виборами та/або здійснювалися кандидатами в депутати[10]. Найпоширенішим порушеннями за цей період експерти назвали перешкоджання журналістам виконувати професійні обов’язки — 98 випадків. На другому місці стоїть побиття журналістів – 37 випадків, і на третьому – 32 судові позови проти ЗМІ[11].

Одним із найбільш поширених способів тиску на журналістів та засоби масової інформації під час цієї передвиборчої кампанії стали позови проти ЗМІ з вимогою заборонити діяльність останніх на період передвиборчих перегонів. Зокрема, через позови кандидатів у народні депутати суд заборонив вихід газет “Особистий погляд”[12], “Молодогвардеец”[13], “Наш вибір” до завершення виборчого процесу. Іншим прикладом є одразу п'ять позовів від одного кандидати в народні депутати проти декількох ЗМІ, втім, усі судові справи він програв.

Іншим прикладом використання судової влади як інструменту для тиску на журналістів став позов кандидата в народні депутати (на цей час народний депутат ) Юлія Іоффе до редактора газети «Третій сектор» Олексія Свєтікова про захист честі і гідності, і стягнення моральної шкоди. Іоффе вважає, що відповідач, який висловив в розміщеному на сайті ВГО «Комітет виборців України» матеріалі «І знову мажоритарка» думку про те, що Юлій Іоффе відноситься до політичної групи Фірташа-Льовочкіна, тим самим дискредитував його і завдав морального збитку на суму мільйон гривень. За оцінкою Ради Харьковської правозахисної групи «явна непропорційність вимоги щодо моральної шкоди викликає побоювання, що насправді позов подано не з метою захисту честі і гідності, а для «виправлення» критичної позиції відповідача на більш лояльну. Цей потужний інструмент тиску на людей, що висловлюють незалежні погляди, широко використовувався в Україні в другій половині дев’яностих років. Позов народного депутата з фракції Партії регіонів Юлія Іоффе до Олексія Свєтікова може свідчити про те, що в Україні збільшується тиск на суспільство, метою якого є обмеження свободи висловлювань»[14].

5. Обмеження свободи вираження поглядів через захист суспільної моралі

Першою подією у 2012 р., яка засвідчила відсутність розуміння в українському суспільстві цінності свободи висловлювання, зокрема, в мистецтві стало закриття виставки «Українське тіло» у Центрі візуальної культури при Києво-Могилянській академії, яке було сприйнято мистецьким середовищем як прояв цензури, у той час, як керівництво академії побачило в мистецьких творах «пропаганду порнографії»[15]. Втім, прояви тиску на свободу слова через захист суспільної моралі був менш очевидним, як і діяльність Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі у 2012 р., ніж роком раніше. Основним скандалом за її участю стала заява комісії про необхідність перевірити чи несуть мультфільми «Маша і Ведмідь», «Попелюшка», «Красуня і чудовисько», «Король лев», «Книга джунглів», «Самбо», «101 далматинець», «Піннокіо», «Шрек», «Лунтик», "Телепузики", "Покемони", "Сімпсони" та інші загрозу дітям, оскільки створення безпечного інформаційного простору для дітей є надзвичайно важливим для Національної комісії з питань моральності[16]. Втім, далі гучних заяв та звернень на офіційному сайті справа не пішла, хоча сам факт існування Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі продовжує залишатися серйозною загрозою для свободи висловлювання в Україні.

Іншим об'єктом, який привернув увагу Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі у 2012 р. стали комп'ютерні ігри Manhunt II, Mortal Kombat, God of War III, які на думку останньої через порушення вимог Закону України “Про захист суспільної моралі” повинні бути заборонені.

6. Рекомендації:

1. Вилучити словосполучення «інформаційної безпеки» з частини першої ст. 17 Конституції України.

2. Внести зміни до виборчого законодавства України в частині регулювання діяльності засобів масової інформації під час виборчого процесу.

3. Декриміналізувати діяння, передбачені ст. ст. 301, 338 Кримінального кодексу України. Зазначені статті Кримінального кодексу України передбачають кримінальну відповідальність за «наругу над державними символами України» (ст. 301) та «розповсюдження предметів, зображень, творів порнографічного характеру» (ст. 338).

4. Скасувати Закон України «Про захист суспільної моралі». Ліквідувати Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі.

5. Внести зміни до Закону України «Про телебачення та радіомовлення», відповідно до яких замінити відкриті конкурси на відкриті аукціони для отримання ліцензії на мовлення, пов’язане з використанням радіочастотного ресурсу, а також мовлення на вільних каналах багатоканальних мереж

6. Прийняти Закон «Про роздержавлення засобів масової інформації в Україні», в якому передбачити програму реформування державних та комунальних ЗМІ через зміну їхньої системи управління та фінансування відповідно до рекомендацій Ради Європи та ОБСЄ.

7. Скасувати закони «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» та «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»; при цьому передбачити скасування окремих пільг журналістам державних ЗМІ та прирівняти їх у правах із журналістами недержавних ЗМІ.

8. Розробити проект закону про права журналістів, використовуючи напрацювання, здійснені Держкомтелерадіо, та проект закону № 9175 від 27 лютого 2006 року «Про захист професійної діяльності журналістів». Ця проблема є достатньо суттєвою на практиці, оскільки, наприклад, права журналістів, які працюють в телерадіоорганізаціях, законодавством взагалі не визначені.

9. Скасувати процедуру дозвільної реєстрації друкованих засобів масової інформації, що не узгоджується із вимогами статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

10. Внести зміни до законодавства щодо можливості визначення справжнього власника ЗМІ, особливо телеканалів і радіостанцій, а також перехресного володіння друкованими, електронними та іншими ЗМІ, для впровадження ефективного контролю за концентрацією ЗМІ в руках одного власника чи його родини, антимонопольних обмежень на інформаційному ринку відповідно до рекомендацій Ради Європи (наприклад, Рекомендації № R (94) 13), ОБСЄ та Європейського Союзу, а також впровадження необхідних процедур щодо покарання порушників законодавства про концентрацію ЗМІ.

11. Забезпечити швидке та прозоре розслідування всіх заяв щодо випадків насильства та смерті журналістів, а також випадків перешкоджання журналістській діяльності.

12. Посилити контроль за використанням коштів Державним комітетом телебачення і радіомовлення через численні зловживання цим органом влади. Зокрема, зробити прозорою систему замовлення створення телерадіопрограм, книговидання та інших послуг за державні кошти. Під час розгляду проекту змін до Конституції України передати повноваження цього органу Національній Раді з питань телебачення і радіомовлення, а потім його ліквідувати.

13. Внести зміни до Закону про телебачення та радіомовлення з метою приведення його у відповідність до стандартів Ради Європи, ОБСЄ та Європейського Союзу, а також нещодавно ратифікованої парламентом Європейської конвенції про транскордонне телебачення.

 

[1] Підготовлено Оксаною Нестеренко, експертом ХПГ з питань свободи враження поглядів.

[2] Перший текст нової редакції Закону про телебачення http://www.telekritika.ua/official-documents/2012-12-03/77171

[3] Чулівська І. 65 разів побили журналістів у 2012 році http://imi.org.ua/

[4] Цит. За Якубець Н. Биті, але консолідовані http://www.telekritika.ua/expert/2012-01-06/68492

[5] Чулівська І. 65 разів побили журналістів у 2012  роц і http://imi.org.ua/

[6] Баркар Д. Журналістів знову б’ють, а незалежні ЗМІ викидають з медіа ринку http://radiosvoboda.org/

[7] "Братки ДАІ" побили журналіста під час зйомки? http://www.pravda.com.ua/news/2012/11/27/6978261/

[8] «Український тиждень» заявляє про тиск після проведення Всесвітнього газетного конгресу http://www.telekritika.ua/news/2012-09-27/75432

[9] «Стоп цензурі!» заявляє про системну цензуру в Україні на прикладі УНІАН http://www.telekritika.ua/news_cenzura/2012-10-29/76336

[10] Вибори 2012: за три місяці — 185 випадків порушень прав журналістів http://imi.org.ua/

[11] Вибори 2012: за три місяці — 185 випадків порушень прав журналістів http://imi.org.ua/

[12] Через позов депутата суд зупинив випуск газети «Особистий погляд» до завершення виборів http://vybory.mediasapiens.ua/

[13] Кандидату від ПР вдалося заборонити через суд випуск «Молодогвардейца» http://imi.org.ua

[14] Щодо позову народного депутата України Юлія Іоффе до правозахисника і журналіста Олексія Свєтікова http://www.khpg.org/index.php?id=1355779266

[15]  Каплюк К. «Українське тіло» закрили на ключ http://www.dw.de

[16] Рішення № 2 від 06 вересня 2012 року // http://www.moral.gov.ua/solutions/372

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори