пошук  
версія для друку
21.04.2014

23. Торгівля людьми та порушення прав людини

   

Торгівля людьми та порушення прав людини[1]

Загальний стан ситуації. Статистика. Тенденції. Торгівля людьми залишається актуальною проблемою для України. Порівняння аналітичних звітів щодо стану ситуації в Україні протягом останніх 3-4 років та існуючих даних 2013 р. дає можливість дійти висновку про продовження та розвиток основних тенденцій. Найбільш популярними країнами призначення для українців залишаються Росія, Польща, Чехія, Туреччина. Україна дедалі більше стає країною призначення (трудова експлуатація у сільському господарстві та на будівництві). Збільшується кількість випадків трудової експлуатації українських громадян за кордоном та в середині України. Серед осіб, які постраждали від торгівлі людьми, збільшується кількість осіб чоловічої статі (за даними Міжнародної організації міграції (МОМ) – 23 % в 2009 р., 36 % в 2010, 43 % в 2011, 56 % в 2012 та 51 % за 9 міс. 2013 р.). Серед постраждалих значною залишається кількість неповнолітніх. У зростаючій кількості випадків спостерігається наявність змішаних форм торгівлі людьми. Зростає кількість іноземних громадян на території України (Молдова, Узбекистан, Казахстан, Пакистан та інші), постраждалих від торгівлі людьми.

Результати дослідження щодо рівня обізнаності щодо торгівлі людьми в Україні (вересень-жовтень 2013 р., вибірка 2500 респондентів в АР Крим, Дніпропетровській, Львівська, Миколаївській, Тернопільській, Харківській областях у віці 14-65 років) показують, що збільшилась кількість людей, які знають про ситуації торгівлі людьми серед свого оточення (9% проти 7% в 2011). 59 % впевнені, що з ними не можуть трапитись випадки торгівлі людьми (2011 р. – 70 %). Дослідження показало підвищення рівня поінформованості щодо роботи «гарячих ліній» із запобігання торгівлі людьми, міжнародних та громадських організацій, ролі місцевих державних адміністрацій.

Міжнародний контекст діяльності з протидії торгівлі людьми. 2013 рік став роком активних міжнародних подій щодо протидії торгівлі людьми, до яких була включена або які ініціювала Україна. Це рік головування України в ОБСЄ, де серед інших пріоритетів діяльності Урядом України була обрана тема протидії торгівлі людьми[2].

 2013 р. – це також рік здійснення першого раунду моніторингу виконання Україною положень Конвенції Ради Європи № 197 про заходи щодо протидії торгівлі людьми, який здійснюється відповідно до Конвенції Групою експертів з питань протидії торгівлі людьми (ГРЕТА). 1 лютого 2013 р. відповідно до процедури ГРЕТА Уряду України була надіслана анкета[3], на питання якої необхідно було надати відповіді до 1 червня 2013 р. Громадські організації України також надіслали свої альтернативні відповіді на запитання анкети, що передбачається процедурою ГРЕТА[4]. 21-25 жовтня 2013 р. до України було здійснено моніторинговий візит ГРЕТА. В березні 2014 р. ГРЕТА має розглянути попередню доповідь по Україні, яка остаточно буде затверджена на літній сесії 2014 р. після отримання необхідних уточнень та відповідей від Уряду і після цього затверджена Комітетом Сторін Конвенції та оприлюднена.

В 2013 р. Україна звітувала про виконання Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. Громадські організації і Центр «Ла Страда-Україна» підготували альтернативну доповідь щодо недискримінації, рівності чоловіків і жінок, насильства над жінками, включаючи домашнє насильство, викорінення рабства[5].

У 2013 р. розпочалася робота з підготовки восьмої Державної доповіді, а також тіньових доповідей громадських організацій про стан виконання державою Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Доповідь буде представлена в Комітет ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок у першій половині 2014 р. Розпочали роботу з підготовки тіньової доповіді громадські організації та експерти, які входять до Гендерної стратегічної платформи. Конвенція (ст. 6) закликає держави-учасниці вжити усіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, щодо припинення всіх видів торгівлі жінками та використання проституції жінок[6]. Під час захисту шостої та сьомої об’єднаної доповіді в 2010 р. близько 30 % питань, поставлених членами Комітету учасникам Урядової делегації стосувалися проблеми торгівлі людьми та ґендерного насильства. В Заключних рекомендаціях містяться конкретні пропозиції щодо покращення державної політики в сфері захисту жінок, постраждалих від торгівлі людьми та боротьбі із злочинцями[7]. Інформація про виконання запропонованих рекомендацій має міститися у восьмій доповіді.

План дій «Україна – Рада Європи» на 2011-2014 роки[8], затверджений в 2011 р., передбачає в 2012-2014 рр. реалізацію проекту 1.3.3 – «Формування механізму невідкладного реагування на проблеми осіб у складних життєвих обставинах, включаючи запобігання насильству в сім'ї, боротьбу з торгівлею людьми та ґендерною дискримінацією, шляхом створення всеукраїнської "інтелектуальної" лінії швидкого реагування». На його реалізацію потрібно відповідно до Плану дій 1 млн. євро. Станом на листопад 2013 р. він не розпочався. Крім нього запланований ще «Проект з протидії торгівлі людьми в Україні» (2.2.6) тривалістю 30 місяців, на виконання якого потрібно 1,5 млн.євро, але фінансування станом на листопад 2013 р. відсутнє, проект не розпочався[9].

У 2013 р. МЖПЦ «Ла Страда –Україна» не погодився із висновками по Україні за результатами 2012 р. щорічної доповіді Державного Департаменту США[10] щодо стану протидії торгівлі людьми різних країнах світу (оприлюднений в червні 2013 р.), розцінивши їх як необ’єктивні[11]. Україна потрапила в так званий «лист спостереження», погіршивши свої позиції порівняно із 2011 р. (друга група країн). Хоча саме в 2012 р. була затверджена нормативно-правова база, завдяки якій стала можливою реалізація на практиці багатьох положень Закону України «Про протидію торгівлі людьми»[12].

 У березні 2013 р. Уряд України отримав рекомендації від країн-членів Ради ООН з прав людини за результатами другого раунду звітування в рамках Універсального періодичного огляду (УПО)[13]. Рекомендації стосуються в тому числі проблем попередження торгівлі людьми та надання допомоги постраждалим[14]. Протягом 2013 р. громадські організації активно лобіювали необхідність створення робочих груп з виконання рекомендацій УПО. Процес зрушився в жовтні 2013 р.[15]

 Діяльність держави з протидії торгівлі людьми. Для посилення протидії торгівлі людьми в 2011 р. був прийнятий Закон «Про протидію торгівлі людьми»[16]. Його характеристика була надана в попередніх звітах та наукових виданнях[17]. Практична імплементація Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів розпочалася наприкінці 2012 – в 2013 рр. З 2013 р. розпочалася дія Державної соціальної цільової програми протидії торгівлі людьми до 2015 р[18]., відбувається процес надання статусу особам, постраждалим від торгівлі людьми, виплата одноразової матеріальної допомоги. 30.07.2013 р. наказом Мінсоцполітики № 458 затверджені стандарти надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми. Вони включають стандарти надання послуг із соціальної інтеграції та реінтеграції особам, які постраждали від торгівлі людьми, дітям, які постраждали від торгівлі людьми та надання послуг із соціальної профілактики торгівлі людьми[19].

Влітку 2013 р. затверджені методичні рекомендацій щодо надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми[20] та програми навчання спеціалістів щодо надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми[21]. Зазначені документи розроблені та затверджені відповідно до п. 55 «Удосконалення системи протидії торгівлі людьми» Національного плану дій на 2013 р. щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента від 12.03.2013 р. № 128[22]. Важливо відмітити, що висновки про необхідність напрацювання таких документів як методичні рекомендації та навчальні програми були зроблені в 2011-2012 рр. і знайшли відбиття в моніторингових звітах. Ці приклади демонструють важливість здійснення моніторингу і практичні результати від його проведення.

 У 2013 р. оприлюднені результати моніторингу закладів, які надають допомогу постраждалим від домашнього насильства та торгівлі людьми, проведеного в червні-вересні 2012 р.[23]. Вони підтверджують на практиці складнощі з доступом до послуг для постраждалих від торгівлі людьми (обмеження віку 35 роками, наявністю реєстрації при прийнятті до центрів тощо). Тож, як і в минулі роки,[24] нагальною потребою є внесення змін до низки чинних постанов Кабінету Міністрів України, які мають безпосереднє відношення до організації надання допомоги особам, постраждалим від торгівлі людьми, зокрема постанов, якими затверджені типові положення про центри соціально-психологічної допомоги та центри соціально-психологічної реабілітації дітей. Ці рекомендації формулювалися експертами протягом останніх років, але поки на них немає ніякої реакції з боку держави. Виявлені складнощі з ідентифікацією постраждалих від торгівлі людьми серед клієнтів (осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах) зазначених закладів.

     Допомога особам, постраждалим від торгівлі людьми, не дивлячись на низку прийнятих нормативно-правових актів, залишається проблемною частиною державної політики. Абсолютна більшість осіб, які отримали статус, відмовляються від психологічної, юридичної допомоги, бажаючи отримати матеріальну. Серед проблем можна виділити такі. 1. Недостатній рівень поінформованості громадян, які можуть претендувати на статус особи, постраждалої від торгівлі людьми, недостатність інформації щодо того, до яких органів та структур необхідно звертатися в такій ситуації. 2. Недостатній рівень кваліфікації фахівців на місцевому рівні, які відповідальні за ідентифікацію постраждалих від торгівлі людьми. 3. Відсутність достатніх знань законодавства України у сфері протидії торгівлі людьми. 4. Недостатні можливості надання різних видів допомоги, яку потребують постраждалі від торгівлі людьми.

Не покращує ситуацію й прийнята профільна Державна цільова соціальна програма протидії торгівлі людьми на період до 2015 року (Постанова Кабінету Міністрів України № 350 від 21.03.2012 р.), в якій не закладено фінансування на надання послуг з перебування в закладах, у яких надається допомога особам, що постраждали від торгівлі людьми. Водночас, досвід впровадження механізму перенаправлення постраждалих у пілотних областях показав, що в результаті проведення тренінгів та підготовки фахівців, які працюють у таких закладах, кількість осіб, які були ідентифіковані як постраждалі від торгівлі людьми, зросла.

Залишається проблемним питання надання допомоги постраждалим з інших країн, забезпечення їхніх потреб у захисті та допомозі під час перебування в Україні, про що мова також йшла в попередніх доповідях.

Міністерство соціальної політики визначено національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми в 2012 р.[25]. Зміни до Положення про Міністерство, якими визначалися його функції в цій сфері були внесені 27.03.2013 р.[26]. Проведення чергового етапу адміністративної реформи на обласному рівні виявилось в передачі функцій протидії торгівлі людьми різним підрозділам – соціального захисту, освіти та науки, сім’ї та молоді. Таким чином, була зруйнована вертикаль влади. Крім того, працівники нових підрозділів не мають досвіду роботи в цій сфері, що призводить до негативних наслідків для роботи, невміння ідентифікувати постраждалих від торгівлі людьми, готувати документи на встановлення статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми тощо. Особливі складнощі виникають в АРК. Не закінчилися трансформації і в середині Міністерства соціальної політики: доля Департаменту з гендерних питань та оздоровлення дітей, в структурі якого працює відділ з протидії торгівлі людьми, невизначена. Координація роботи у сфері протидії торгівлі людьми мала здійснюватися через Міжвідомчу координаційну раду з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми. В 2013 р. (як в 2011 та 2012 рр.) Рада не працювала. Низька ступінь координації діяльності або його відсутність спостерігається і на обласному рівні майже в усіх регіонах України.  

На думку Л.Полулях, громадська організація «А-Веста» у Вінницькій області, «якщо оцінювати рівень забезпечення реалізації державної політики протидії торгівлі людьми на обласному та районних рівнях, то варто відзначити, що більшість фахівців, на яких покладено завдання по виконанню програми мають досить непряме відношення до цієї діяльності. Досвід проведення освітніх заходів впродовж багатьох років дозволяє робити висновки, що фахівці часто не знають базових визначень (що є торгівля людьми, країна призначення, транзиту, походження, потерпілий від торгівлі людьми і т.п. ), законодавчою базою і т. ін. Завдання з протидії торгівлі людьми для абсолютної більшості підрозділів не є пріоритетними. Підвищення кваліфікації кадрів взяли на себе міжнародні та місцеві громадські організації»[27], якими велася робота з навчання фахівців обласного, районного та міського рівнів застосування на практиці положень прийнятих документів. Протягом 2013 р. такі навчання були проведені Центром «Ла Страда – Україна» для фахівців районного та обласного рівнів в Черкаській та Чернігівській областях. В Харківській, Луганській, Львівській, Вінницькій, Хмельницькій, Херсонській, Одеській, Полтавській та Донецькій областях, а також в м. Києві було проведено навчання фахівців застосуванню стандартів. Участь у них взяли більш ніж 500 осіб. Офісом Координатора проектів ОБСЄ в Україні та місією МОМ в Україні за участю громадських організацій подібні навчання проводилися в інших областях. Вони отримали позитивну оцінку учасників. Але такі навчання не є системними для державних службовців та не включені до системи підготовки та перепідготовки кадрів. Тож й досі обсяги таких навчань та їх періодичність залежать від донорської допомоги та спонсорських коштів у організацій.

Серйозній критиці громадських та міжнародних організацій, піддавалися також напрями реорганізації в структурі МВС України, в межах якої було ліквідовано Департамент боротьби із злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми, що негативно вплинуло на стан правоохоронної діяльності в цій сфері і яскраво відбилося на показниках розкриття злочинів торгівлі людьми в 2010-2012 рр. порівно із попередніми. В 2013 р. такий Департамент було відновлено в структурі МВС, але втрачені як навчені професійні кадри, так і час.

Так, за 11 місяців 2013 р., за даними МВС України, зареєстровано 137 кримінальних правопорушень, передбачених статтею 149 ККУ. З них – 26 в Харківській області, 24 – в Чернігівській, 12 – в АРК, по 9 – в Дніпропетровській та Одеській областях, 8 – в м. Києві, 7 – в Донецькій області. Взагалі не зареєстровано таких кримінальних правопорушень у Львівській та Хмельницькій областях, по 1 – у Волинській, Луганській, Полтавській, Рівненській та Херсонській, що абсолютно не відповідає масштабам проблеми. Для порівняння таких правопорушень було у 2004 р. – 269, 2005 р. – 415, 2006 р. – 376, 2007 – 359, 2008 – 322. Так, за 6 місяців 2011 р. відкрито 126 справ (в 2010 – 337), а за 6 місяців 2012 р. – 109.

Моніторингова діяльність. У 2013 р. продовжувалося спільне здійснення візитів представниками Міністерства соціальної політики України, інших органів центральної виконавчої влади, Координатора проектів ОБСЄ в Україні, МОМ, Центру «Ла Страда –Україна» та громадських організацій з метою моніторингу стану реалізації державної політики протидії торгівлі людьми на обласному рівні. Візити відбулися за наступним графіком: АР Крим 25-27.09, Вінниця 30.09-2.10, Донецьк – Луганськ 15-19.07., Львів – Закарпаття 27-31.05, Херсон – Миколаїв 23-26.04, Одеса 27-29.03, Харків 16.05, Чернівці – Хмельницький 1-5.07. Рекомендації за результатами візитів представлялися під час міждисциплінарних круглих столів.

За результатами моніторингу, проведеного незалежною групою експертів – представників громадських організацій з м. Києва, Вінницької, Харківської, Одеської, Волинської областей та АРК у співпраці з Кримінологічною асоціацією України та фахівцями Харківського національного університету внутрішніх справ України, було опубліковано видання «Моніторинг впровадження державної політики у сфері протидії торгівлі людьми: 2013 рік», яке містить огляд існуючих проблем та рекомендації щодо їх подолання[28].

У співпраці з Міністерством соціальної політики, Харківським національним університетом внутрішніх справ та Кримінологічною асоціацією України Центром «Ла Страда –Україна» було підготовлено збірку показників виконання ЗУ «Про протидію торгівлі людьми» та Державної цільової програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року[29]. Дане видання може слугувати практичним посібником у процесі розробки та реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми, надання допомоги постраждалим, здійснення якісного моніторингу на усіх рівнях її впровадження.

У 2013 р. завершилась робота над Науково-практичним коментарем до Закону України «Про протидію торгівлі людьми»[30]. Це видання надає постатейний аналіз зазначеного закону, розкриває організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, постраждалих від торгівлі людьми, тощо.

Стандартизація послуг у сфері протидії торгівлі людьми. У 2013 р. успішно завершився тривалий процес лобіювання прийняття стандартів у сфері протидії торгівлі людьми.

Міністерство соціальної політики України наказом № 458 від 30.07.2013 затвердило три стандарти: Стандарт надання послуг із соціальної профілактики торгівлі людьми, Стандарт надання послуг із соціальної інтеграції та реінтеграції осіб, які постраждали від торгівлі людьми, а також Стандарт надання послуг із соціальної інтеграції та реінтеграції дітей, які постраждали від торгівлі дітьми.

Стандартизація є важливим кроком у реалізації прав громадян на отримання належного соціального захисту, визначення мінімуму послуг, необхідних постраждалим від торгівлі людьми та представникам групи ризику, упорядкування надання послуг на державному рівні, забезпечення їх доступності та якості. Соціальні стандарти надання послуг постраждалим від торгівлі людьми включають в себе зміст послуг в сфері профілактики, зміст послуг в сфері реабілітації, механізм взаємодії служб в наданні допомоги, необхідність підвищення кваліфікації фахівців, необхідні документи, індикатори (показники) тощо.  Загальна характеристика стандартів наступна. 1) Стандарти стосуються надавачів послуг незалежно від форми власності. 2) Серед суб’єктів надання послуг у відповідності до стандартів визначені громадські організації. 3) Стандарти є мінімальними, і це означає, що вони мають виконуватися в повному обсязі без виключень. 4) Стандарти розповсюджуються на будь-яких отримувачів послуг – громадян України, іноземців, осіб без громадянства. 5) Стандарти формулюють зміст, форми, методи, принципи роботи. 6) Стандарти мають положення щодо захисту та безпеки осіб, які отримують послуги. 7) Необхідність проведення досліджень та врахування особливостей цільових груп або конкретних отримувачів послуг. 8) Необхідність захисту персональних даних отримувача послуг, відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних», та конфіденційної інформації щодо отримувачів послуг або їх законних представників. 9) В стандартах формулюються та деталізуються загальні вимоги до кваліфікації працівників надавача послуг. 10) Стандарти передбачають постійне підвищення кваліфікації працівників надавачів послуг (не менше 1 разу на 3 роки). 11) Матеріально-технічне забезпечення надавача послуг. 12) Постійне здійснення оцінки ефективності наданих послуг та моніторинг застосування стандартів (зовнішніх та внутрішніх). 13) Кожен із стандартів включає в себе кількісні та якісні показники надання послуг. Хоча загалом стандартам можна дати позитивну оцінку, моніторинг показує, що вони не охоплюють такі важливі питання: послуги в сфері захисту потерпілих, які є свідками в кримінальних справах; нормативи фінансового забезпечення надання послуг; інструменти для оцінки ефективності діяльності соціальних служб та працівників; програми роботи з потерпілими; перелік документації та форм звітності; визначення рівня та напряму освіти фахівців, які залучені до надання послуг. Детальний аналіз процесу стандартизації соціальних послуг буде зроблений після напрацювання досвіду та апробації стандартів в роботі соціальних служб та уповноважених органів влади в 2014 р.

Превентивна робота проводилася здебільшого громадськими та міжнародними організаціями. Була запланована інформаційна кампанія Міністерством соціальної політики в рамках виконання Державної програми протидії торгівлі людьми. Станом на кінець грудня 2013 р. інформації про її початок нема. Національною тренерською мережею було проведено 3285 заходів для 103 689 учасників[31]. У 2013 р. в Україні також стартувала кампанія «Дві маленькі дівчинки». «Дві маленькі дівчинки» – це 3-хвилинний навчальний мультиплікаційний фільм (мультфільм), показ якого вилився в інформаційну кампанію з попередження торгівлі людьми в сексуальних цілях у країнах Східної Європи, яка стартувала у 2009 р. Україна стала 14-ю країною, яка взяла участь у кампанії[32].

Питання надання статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми. Щомісяця збільшується кількість осіб, які подали документи та отримали статус особи, постраждалої від торгівлі людьми (47 станом на 10.10.2013 р. Серед них майже половина – чоловіки). Більше ніж 20 особам у статусі було відмовлено. Одна особа отримала статус в порядку судового позову до Мінсоцполітики України. Готуються нові позови, які вказують на системні проблеми в цьому плані.

   За 2013 р. юридичним департаментом Центру розглянуто 53 звернення громадян щодо торгівлі людьми, порушення прав дитини, насильства в сім’ї, дискримінації. Більшість із них стосувалась сексуального насильства відносно дітей, торгівлі людьми, вчинення домашнього насильства.

   Показовим в цьому плані є справа громадянки К., яка подала документи на отримання статусу особи, постраждалої від торгівлі, якій було відмовлено в ньому. Відповідно до Порядку, районним відділом у справах сім’ї та молоді було зібрано та направлено пакет документів, необхідних для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, до Міністерства соціальної політики України. Листом від 07.03.2013 р. № 560/0/14-13/56, за підписом заступника Міністра соціальної політики Дроздової Л.М. було повідомлено відділ про відмову громадянці К. у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Громадянка К. письмової відповіді з відмовою не отримувала. Підставою для відмови в наданні статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми, яку представило Міністерство соціальної політики, було те, що із наданих матеріалів не виявлено фактів, які підтверджували сексуальну експлуатацію: «У висновку до опитувального листа зазначено, що було запропоновано вербування з метою сексуальної експлуатації, але самого факту експлуатації не було». З історії громадянки К. відомо, що вона була завербована для надання сексуальних послуг, але сам факт експлуатації не був реалізованим. Додамо, що за цими фактами відкрито кримінальну справу за статтею 149 ККУ і громадянку К. визнано особою, потерпілою від торгівлі людьми. Цей випадок наочно ілюструє висновок про недостатність розуміння законодавства України у сфері протидії торгівлі людьми державними службовцями, відповідальними за встановлення статусу особам, постраждалим від торгівлі людьми.

Як зазначається в позові до суду, враховуючи складність злочину торгівлі людьми, навіть у випадку, якщо в ході кримінального слідства злочин буде визнано незакінченим, відповідно до ст.16 ККУ, кримінальна відповідальність наступає як за закінчений злочин[33]. Таким чином, громадянка К. є потерпілою від злочину торгівлі людьми, що дає їй підстави для отримання статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Суд в своїй ухвалі підтвердив експертний висновок фахівців Центру «Ла Страда – Україна» про те, що Міністерство соціальної політики невірно проаналізувало отриману інформацію, зокрема, те, що встановлений факт вербування відповідно до ст. 149 ККУ та Закону України «Про протидію торгівлі людьми» є невід’ємним елементом злочину торгівлі людьми. Вчинення такого діяння підтверджено Постановою про визнання особи потерпілою від злочину. Тож були порушені вимоги п. 14 Порядку і Міністерство соціальної політики неправомірно відмовило громадянці К. у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Чому мало хто з осіб, які претендують на статус постраждалої від торгівлі людьми, готові отримувати його у судовому порядку? Одна з причин такої ситуації в тому, що, як зазначалося вище, рішення центрального органу виконавчої влади щодо відмови у наданні статусу, має бути оскаржене протягом тридцяти днів після його прийняття. Враховуючи той факт, що постраждала отримує його майже через тиждень після прийняття, що юристам для підготовки позову потрібний час на вивчення документа та підготовку позову, а сама постраждала особа має розуміти цей процес і знати юриста (адвоката), до якого звернеться по допомогу, тридцяти днів для цього дуже мало. Крім того, потрібно проведення більшої кількості навчань. Самі жертви торгівлі людьми неохоче звертаються до відповідних органів для отримання статусу постраждалих, остерігаючись зайвої втрати часу та нервів через забюрократизовану процедуру, а також можливого розголошення конфіденційної інформації (особливо, у випадках сексуальної експлуатації).

Є проблеми із наявністю знань та навичок ідентифікації постраждалих від торгівлі людьми серед фахівців. Так, станом на 01.10.2013 р. у Волинській області не виявлено осіб, які постраждали від торгівлі людьми та які звернулися до уповноважених органів державної влади із заявами про встановлення їм відповідного статусу. Водночас постраждалих від торгівлі людьми виявляє НУО «Волинські перспективи» – станом на те ж число близько тридцяти осіб, усі вони отримують допомогу в рамках реінтеграційної допомоги від Представництва МОМ в Україні. Близько 25 постраждалих перебувають в стані рефлексії та мають наміри звернутися до органів державної влади з відповідними заявами про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми[34].

Крім того, основна робота з надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми покладена на ЦСССДМ, але районні ЦСССДМ не є структурними підрозділами РДА. Це є одна з проблем координації та складнощів при проведенні процедури встановлення статусу та оформленні документів на надання статусу . В нормативно-правових документах також не визначений порядок надання статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми, яка проживає в містах обласного підпорядкування, де відсутні РДА. Наприклад, в АРК немає РДА в Ялті, Судаку, Алушті, Феодосії, оскільки у період з 1957 по 1991 рік в регіонах Автономної Республіки Крим, так званих «Велика Ялта», «Велика Алушта», «Великий Судак», «Велика Феодосія», скасовано райони і не встановлено альтернативної форми територіально-адміністративного поділу.

Рекомендації

1. Поширювати інформацію про порядок та процедуру встановлення статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми, в місцях, які можуть відвідувати постраждалі від торгівлі людьми (лікарні, поліклініки, центри зайнятості, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей, центри соціального захисту населення, відділи органів внутрішніх справ тощо).

2. Проводити навчання для державних службовців районних, міських та обласних державних адміністрацій, відповідальних за процедури для отримання статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми, включивши їх до планів підготовки та перепідготовки кадрів.

3. Виділяти кошти з державного та місцевих бюджетів для регулярного проведення навчання фахівців, відповідальних за встановлення статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми, а також для осіб, які працюють в центрах соціально-психологічної допомоги та соціально-психологічної реабілітації дітей з метою покращення процесу ідентифікації постраждалих та надання ним допомоги та практиці застосування стандартів надання соціальних послуг особам, постраждалим від торгівлі людьми.

4. Здійснювати постійний моніторинг використання стандартів для вдосконалення системи надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми та проведення профілактичної роботи.

5. Узгодити документацію центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (плану реабілітації особи, постраждалої від торгівлі людьми та плану соціального супроводу особи у складних життєвих обставинах) для уникнення її дублювання.

6. Внести зміни в постанови Кабінету Міністрів України щодо діяльності спеціальних закладів надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми.

7. Внести відповідні зміни до Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, після слів «місцевою державною адміністрацією» у всіх відмінках доповнити словами «, а у випадках, коли вона не створена, відповідним органом місцевого самоврядування» у відповідних відмінках.

 

[1] Підготовлено Катериною Левченко, Міжнародний жіночий правозахисний центр (МЖПЦ) «Ла Страда – Україна» 

[2] Див., зокрема: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245972106&cat_id=244276429http://mfa.gov.ua/ua/press-center/comments/358-rezulytati-golovuvannya-ukrajini-v-obse-u-pershomu-pivrichchi-2013-roku, http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246420166&cat_id=244276429

[3] Анкету (англ. мовою) розміщено на сайті ГРЕТА за посиланням: http://www.coe.int/t/dghl/monitoring/trafficking/Source/GRETA_2010_1_rev3_en.pdf. Український переклад: Науково-практичний аналіз відповідності українського законодавства положенням Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми: наук. моногр / Колектив авторів; за заг. ред. О.М. Бандурки, К.Б. Левченко, О.М. Литвинова. – Х.: Видавництво «Права людини», 2011. – 244 с.

[4] http://la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_289.html

[5] http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_280.html

[6] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_207

[7] Заключительные рекомендации Комитета ООН по ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин. Украина. – 45 сессия, 18 января – 5 февраля 2010 года. – CEDAW/C/UKR/CO/7. В Заключних зауваженнях відзначені негативні аспекти політики, а саме: (1) першопричини торгівлі людьми не вирішені, (2) фінансування притулків залишається недостатнім, (3) в цілому, ресурси, які виділяються для боротьби з торгівлею людьми, не є адекватними, (4) недостатній обсяг міжнародного співробітництва з притягнення винних осіб до відповідальності. Текст документу можна знайти за посиланням: http://gender.at.ua/_ld/0/82_CEDAW_C_UKR_CO_.pdf

[8] http://coe.kiev.ua/uk/DPAInf(2011)17E%20Action%20Plan%20Ukraine.pdf

[9] Інформація про проект 2.2.6. Основні партнери – Міністерство внутрішніх справ, Міністерство соціальної політики, Мін'юст, суди й прокуратура, ВРУ, Центри соціальних служб і громадські організації. Завдання проекту – сприяти ратифікації та повній імплементації Конвенції Ради Європи про протидію торгівлі людьми (CETS № 197) як ефективного засобу в галузі запобігання торгівлі людьми, переслідування торговців людьми та захисту потерпілих; зміцнити потенціал ключових установ, що беруть участь у боротьбі з торгівлею людьми; створити законодавчі процедури й механізми забезпечення своєчасної допомоги потерпілим від торгівлі людьми. Очікувані результати та головні напрями діяльності: 1. робота із запобігання торгівлі людьми, судове переслідування торговців людьми і захист потерпілих від торгівлі людьми відбувається відповідно до вимог Конвенції Ради Європи про протидію торгівлі людьми; 2. зміцнене потенціал ключових інститутів, які беруть участь у боротьбі з торгівлею людьми; 3. удосконалено навички застосування стандартів у сфері протидії торгівлі людьми. Судді, прокурори, посадові особи правоохоронних органів, соціальні працівники та інші відповідні посадові особи проходять підготовку з питань імплементації Конвенції Ради Європи про протидію торгівлі людьми; 4. надано допомогу в організації притулків і телефонних ліній допомоги; 5. забезпечено консультації з питань розробки плану і проведення інформаційно-просвітних кампаній. 6. проведено семінари, тренінги, конференції з питань запобігання і протидії торгівлі людьми; 7. поліпшено умови матеріально-технічного забезпечення підрозділів правоохоронних органів із боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми; 8. здійснено візити до компетентних підрозділів іноземних правоохоронних органів з метою обміну належною практикою у напрямі виявлення і припинення фактів торгівлі людьми, обміну інформацією щодо злочинів, орієнтованих на це, та проведення спільних заходів із їх виявлення і припинення; 9. розроблено рекомендації з актуальних проблем документування, виявлення і розслідування фактів торгівлі людьми (див.: http://coe.kiev.ua/uk/DPAInf(2011)17E%20Action%20Plan%20Ukraine.pdf).

[10] http://photos.state.gov/libraries/ukraine/895/pdf/UKRAINE_TIP_report_2013_ukr.pdf

[11] Посилання на наше відкрите звернення щодо звіту Державного Департаменту США та інтерв’ю – http://la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_361.html
http://la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_354.html
http://www.kommersant.ua/doc/2216319
http://www.kommersant.ua/doc/2322512

[12] Див: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/29-2012-%D0%BF; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/417-2012-%D0%BF; http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/303-2012-%D0%BF; http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/350-2012-%D0%BF; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/783-2012-%D0%BF; http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/660-2012-%D0%BF

[13] Звіт держави можна знайти за посиланням: http://www.minjust.gov.ua/upr/upr_project_dopovid.html. Звітування відбулося в жовтні 2012 р. Громадські організації за процедурою УПО підготували та направили свої звіти, в тому числі з тематики протидії торгівлі людьми. Питання стану протидії торгівлі людьми увійшли до звіту коаліції громадських організацій з питань забезпечення гендерної рівності, протидії торгівлі людьми і домашньому насильству (http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_190.html). Міжнародна асоціація «Ла Страда» спільно з Центром «Ла Страда-Україна» подавали також окремий звіт з питань протидії торгівлі людьми (http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_191.html), а міжнародна організація ЕКПАТ подавала звіт з питань протидії комерційній сексуальній експлуатації дітей, куди ввійшли теми протидії торгівлі дітьми (http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_192.html).

[14] Рекомендації за результатами другого раунду: http://www.minjust.gov.ua/upr/Response_of_Ukraine_ukr4.pdf

[15]Міністерство юстиції України, наказ від 26.02.2013 № 163/7 Про утворення робочої групи з імплементації рекомендацій, наданих Україні в рамках Універсального періодичного огляду щодо стану дотримання прав і свобод людини в Україні: http://www.minjust.gov.ua/upr/2013-02-26_163_7.pdf . В додатку до наказу наданий список Робочої групи.

[16] Закон України «Про протидію торгівлі людьми». – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3739-17.

[17] Науково-практичний коментар до Закону України «Про протидію торгівлі людьми» / За заг. ред. Бандурки О.М., Левченко К.Б., Литвинова О.М. – К., Агентство «Україна», 2013 р. – 182 с.

[18] Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 р. – Постанова Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 № 350: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/350-2012-%D0%BF. На її реалізацію в 2013 р. закладені кошти в Державному бюджеті України (близька 100 тис. грн). Міністерство соціальної політики планує проведення національної інформаційної кампанії по попередженню торгівлі людьми.

[19] Про затвердження стандартів надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми. Наказ Міністерства соціальної політики України № 458 від 30 липня 2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1327-13/print1378904528418679

[20] Наказ Міністерства соціальної політики України від 19.07.2013№ 432 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми»: http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article;jsessionid=CAA374A844BAFC292704EC70BA9FD057.vapp16:1?art_id=153435&cat_id=150191

[21] Наказ Міністерства соціальної політики України від 16серпня 2013 року №508 «Про затвердження Програми навчання спеціалістів щодо надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми»: http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article;jsessionid=CAA374A844BAFC292704EC70BA9FD057.vapp16:1?art_id=153800&cat_id=150191

[22] Національний план дій на 2013 р. щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”. – Указ Президента України від 12.03. 2013 р. № 128. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/ru/documents/15521.html

[23] http://la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_292.html                                              

[24] Науково-практичний коментар до Закону України «Про протидію торгівлі людьми». – Харків. – Вид-во «права людини». – 2013. ; Торгівля людьми – порушення прав людини . – Права людини в Україні – 2012. Доповідь правозахисних організацій. – Харків, – Вид-во «Права людини». – 2013.

[25] Постанова Кабінету Міністрів України №29 від18 січня 2012 р. Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/29-2012-%D0%BF

[26] Указ Президента України 27 березня 2013 року № 164/2013: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/164/2013

[27] Моніторинг стану державної політики у сфері протидії торгівлі людьми: 2013 рік. – К.: Вид-во «Україна», 2013, с. http://la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_418.html

[28] http://la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_418.html

[29] http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_285.html

[30] http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_284.html

[31] www.la-strada.org.ua

[32] Більше можна дізнатись на сайті http://la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_411.html. Переглянути українську версію фільму можна за посиланням http://www.youtube.com/watch?v=qTtMWtXhS1g.

[33] Відповідно до ЗУ «Про протидію торгівлю людьми» торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у т.ч. сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи. Ст. 149 ККУ кваліфікує перелічені вище дії як злочинні.

[34] Моніторинг стану державної політики у сфері протидії торгівлі людьми: 2013 рік. – К.: Вид-во «Україна», 2013, с. http://la-strada.org.ua/ucp_mod_news_list_show_418.html

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори