пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201422
11.08.2014 | Інна Сухорукова

Договір України з Китаєм. Можливі загрози для ситуації з правами людини в Україні

   

15 травня 2014 року Верховна Рада України ратифікувала Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Китайською народною республікою.

Цей договір передбачає, що договірні сторони поважають суверенітет та територіальну цілісність обох держав, Китай не застосовує  щодо України ядерну зброю, а в разі виникнення міжнародної та регіональної ситуації абр виникнення кризи, що може становити загрозу миру, суверенітету, єдності або територіальній цілісності будь-якої з договірних сторін, договірні сторони проводять невідкладні консультації з метою вироблення заходів щодо усунення цієї загрози. Це 7-й пункт договору.

В Україні триває справжня війна, яку веде Росія проти України. З моменту анексії Криму і до сьогодні Москва робить все, щоб Українська держава не існувала, як єдина незалежна держава. Війна на Сході України – це прямий наслідок втручання Росії у внутрішні справи України.

Вже не для кого в світі не є таємницею, що Росія постачає до Луганської і Донецької областей зброю та бойовиків. І жодного разу Китай не висловив свою підтримку Україні, не засудив агресора. В Раді безпеки ООН Китай завжди утримується при прийнятті резолюцій щодо засудження агресії Росії.

Отже, Китай не дотримується своїх договірних зобов’язань. І це не дивно, адже Китай – азіатська неоімперія, яка не хоче псувати відносини зі своєю сусідкою Росією, яка теж є євразійською імперією, фактично, останньою імперією в Європі.

Чи варто про щось домовлятися з Китаєм, де тоталітарний режим постійно і брутально порушує права людини, де немає ані свободи слова, ані свободи думки, де переслідуванням піддаються мільйони громадян? З цієї точки зору дуже велику пересторогу викликає стаття 6 цього Договору, яка передбачає: «Кожна із договірних сторін відповідно до цього законодавства не допускає створення та забороняє діяльність на своїй території будь-яких сепаратистських, терористичних та екстремістських організацій або угруповань, що завдають шкоди суверенітету, безпеці або територіальній цілісності іншої договірної сторони.»

Варто було б поцікавитися, від кого залежить оцінка того, чи є та чи інша організація екстремістською і чи загрожує вона справді суверенітету Китаю?

І тут у весь зріст постає проблема практикуючих Фалуньгун, яких в Китаї вважають екстремістами, забороняють і жорстоко переслідують.

Щоб зрозуміти про що йдеться, зробимо невеличкий екскурс в історію.

Фаланьгун – духовна практика, яка виникла в Китаї на початку 90-х років і дуже швидко розповсюджувалась в країні. Її послідовники наслідують вчення майстра Лі Хунчжи, який викладає правила самовдосконалення.

В ідейній основі цього руху лежать найвищі принципу Світу – Істина, Доброта та терпіння. Люди, які поділяють ці принципи, мають ставати гуманнішими і доброзичливішими і щодо себе, і щодо інших людей. Як і йога, Фалуньгун або Фалань Дафа мають  фізичну складову, містить низку вправ, досить простих і доступних кожному.

Заняття такими вправами, а також досягнення певного духовного та морального рівня, призводить до оздоровлення організму людини.

Фалуньгун у своїй системі не спирається на Бога, на трансцендентні сили, тому вона кваліфікується вченими  не як релігія, а саме як духовна практика.

З початку 90-х років ця практика набула в Китаї такої популярності, що кількість практикуючих Фалуньгун, перевищила кількість членів комуністичної партії Китаю. І це призвело до того, що комуністичний режим злякався такої конкуренції.

Проти Фалуньгун  почалася справжня війна. Послідовників вчення почали звільняти з роботи, потім – арештовувати, кидати в концтабори, вбивати, піддавати тортурам.

У вбитих в таборах послідовників вчення почали вилучати органи і продавати їх за кордон для трансплантації. Це доведений факт, з приводу якого в 2013 році була прийнята Резолюція Європейського парламенту, а до того в 2010 році – Резолюція Конгресу США, Заява Комітету ООН проти катувань (2008 р.), а також заяви урядів багатьох країн світу. Канада та Ізраїль у 2008 році ухвалили рішення не здійснювати виплати з медичного страхування своїм громадянам, які потребують трансплантації, якщо органи були отримані з Китаю, або операції проводилися в цій країні.

На сьогодні кількість послідовників Фалуньгун, яких кинули за грати, сягає мільйони, на тисячі йде рахунок вбитих і закатованих практикуючих Фалуньгун.

В Україні ця практика поширилась з середини 90-х років. У багатьох  містах виникли громадські об’єднання Фалуньгун, які активно займаються духовно-фізичною практикою. Але взаємовідносини між цими громадськими об’єднаннями і владою були і залишаються досить складними. Досвід правозахисних організацій, до яких зверталися послідовники Фалуньгун, засвідчує, що в Україні постійно трапляються випадки, коли громадські об’єднання Фалуньгун відмовлялися реєструвати, або забороняли мирні збори на підтримку послідовників Фалуньгун в Китаї, або їм не давали приміщення для проведення зібрань.

Правозахисні організації тиснули на владу, щоб таких порушень права на мирні зібрання та права або права на асоціацію не було, і, як правило, ми досягали успіху. Але відчуття того, що держава Україна не хоче псувати відносини з Китаєм через якихось практикуючих східні вчення, нас не залишає. Бо найбільше заборон на зібрання Фалуньгунівців було в тих випадках, коли вони мали наміри протестувати проти політичних репресій в Китаї.

От чому в нас викликає велике занепокоєння 6-й пункт Договору між Україною і Китаєм.  Так, за українськими законами об’єднання прихільників Фалуньгунь не є ані екстремістською, ані радикальною організацією. Але ж велика ймовірність, що Китай буде доводити протилежне. І ми маємо приклад Росії, яка теж уклала з Китаєм Договір, в якому був пункт, схожий на 6-й пункт договору з Україною. І з цього моменту в Росії почалося тотальне переслідування послідовників Фалуньгун. Їм забороняють зібрання, вилучають літературу, відмовляють в реєстрації. Правда, Україна – не Росія. Але договір з тоталітарною державою не дуже лічить демократичній країні. Тим більш, що ми вже бачимо, що Китай не дуже поспішає виконувати позиції цього договору.

Ми будемо пильно стежити за розвитком подій і в разі необхідності, якщо Україна почне переслідувати чи забороняти вчення Фаланьгунів, (а ми сподіваємось, що такого все ж таки не буде) нас підтримає уся світова спільнота, бо не можна дозволяти тоталітарному монстру диктувати правила, за якими він живе.

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори