увійти | реєстрація | забув пароль
сьогодні 27.09.2016 08:25
(за Київським часом)

навігатор

Kharkiv Human Rights Group Social Networking



Зловживання адмінресурсом і методи боротьби з ним

03.10.15 | Віталій Носачов

А тим, хто буде використовувати адмінресурс, я сам дам по руках, так само як я це зробив після завершення парламентських виборів, коли окремі губернатори з використанням адмінресурсу намагалися провести лояльних до них депутатів.

(Петро Порошенко, Президент України)

Пусть никто не обижается, говорю сразу: в этот раз, кто будет подкупать избирателей, сядет в тюрьму. Человек, который тратит деньги за депутатский мандат, он настроен на коррупцию, а не на отстаивание интересов.

(Ігор Райнін, голова Харківської обласної державної адміністрації)

1. Що таке адмінресурс? Визначення і розуміння: що є і що ним зазвичай вважають

Термін «адмінресурс» має російське походження, але з початку2000-х рр. він міцно увійшов у теорію та, на жаль, у практику українських виборів. Проте дуже часто ми бачимо різне, іноді діаметрально, розуміння адмінресурсу. Тож: чи є, скажімо, залучення працівників місцевих адміністрацій до лав певної партії, що асоціюється з чинною владою, проявом цього ресурсу? Чи є благодійна робота депутата на окрузі засобом агітації? І таких питань безліч. Тож спочатку розберемось – що Є і що НЕ Є адміністративним ресурсом.

Згідно з усталеною термінологією, під поняттям «зловживання адміністративним ресурсом» розуміють використання владних повноважень і державних ресурсів партіями або політиками в їх власних виборчих інтересах.

Для більшості країн розвиненої демократії практика зловживання адміністративним ресурсом в період виборчих кампаній є нетиповою, на відміну від країн пострадянського простору, де масштаб зловживання адмінресурсом і його вплив на результати волевиявлення громадян зазвичай відіграє величезну роль.

Міжнародні документи, що стосуються виборчих та суміжних питань не оминають увагою зростаючу проблему зловживання адміністративним ресурсом. Відповідно до «Конвенції ООН проти корупції», «кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи» (ст. 19). Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ («Копенгагенський документ») вимагає від Держав-учасниць дотримуватися «чіткого розмежування між державою та політичними партіями, зокрема, що політичні партії не будуть зливатися з державою» (ст. 5.4).

Однак адмінресурс досі живе в Україні. Про адміністративний ресурс на повний голос заговорили під час парламентських та місцевих виборів у 1998 році. Далі його застосування відбувалося по висхідній під час президентських виборів 1999 року, парламентських та місцевих виборів 2002 року, а апогею свого застосування ця, з дозволу сказати, «політична технологія» досягла під час президентських виборів 2004 року. Причини використання органами державної влади та місцевого самоврядування чи кандидатами в народні депутати, які є державними службовцями, своїх повноважень для досягнення політичних чи інших інтересів шляхом порушення норм чинного законодавства і з метою вплинути на результати виборів різноманітні:
• особливість соціально-економічних умов, у яких перебуває Україна;
• особливості менталітету суспільства, що проживає на посткомуністичному просторі;
• відсутність традицій вільного волевиявлення громадян і, відповідно, низький рівень політико-правової культури громадян (як простих виборців, так і, передусім, чиновників усіх рівнів);
• нерозвиненість інститутів громадянського суспільства;
• відсутність сталого виборчого законодавства, що забезпечувало б формування практики проведення виборчих кампаній;
• відсутність на місцях об’єктивних та незалежних засобів масової інформації;
• неможливість здійснення політичними силами різних спрямувань ефективного взаємного контролю через відсутність необхідних ресурсів;
• відсутність гарантій правового захисту з боку судової влади та правоохоронних органів.

Будь-який адмінресурс суперечить принципам демократичних цінностей. Коли порушення законодавства немає, доцільніше говорити про владні ресурси, або управлінські важелі. Натомість адмінресурс – це використання владних повноважень чи впливу у непередбачених законом цілях.

У залежності від відношення до закону, адміністративний ресурс є м’яким і прямим (жорстким).

Про м’який адмінресурс говоримо тоді, коли владні повноваження чи владний вплив застосовуються без чіткої суперечності із законом. Це може бути:
- опосередкований вплив владних осіб на підлеглих через висловлювання або власну позицію (скажімо, висловлення керівниками різних рівнів симпатій під час виборів може мати своїм ефектом відповідну позицію або навіть дії підлеглих);
- виконання владних функцій відповідно до закону, але з чітким розрахунком впливу на осіб чи соціальні групи з метою досягнення непередбачених владними повноваженнями функцій (наприклад, здійснення соціальних виплат перед виборами з метою здобути прихильність електорату).

Можливі й інші форми та вияви такого м’якого адміністративного ресурсу. Зрештою, можемо сказати, що такий адміністративний ресурс певною мірою присутній навіть у демократичних суспільствах. М’який адмінресурс важко піддається контролю, законодавчому врегулюванню та протистоянню. Разом із тим, м’який адміністративний ресурс не чинить значного і прямого впливу на виборчу кампанію, тобто не може виступати вирішальним чинником виборчого процесу.

Натомість жорсткий адміністративний ресурс – це використання владних повноважень для досягнення цілей, непередбачених законом, із порушенням законодавства. Жорсткий адміністративний ресурс проявляється у формі впливу на підлеглих, виборців, інших членів учасників політичного процесу з боку владних осіб за допомогою примусу чи переконання у формі винагороди (підвищення в кар’єрі, надання пільг, грошова винагорода тощо) або покарання (звільнення з роботи, перевірки контролюючих органів тощо). Жорсткий адміністративний ресурс в Україні найбільше проявився стосовно управлінського апарату, працівників бюджетних або бізнесових структур, засобів масової інформації, політичних конкурентів, членів виборчих комісій, судів тощо.

Основними перешкодами на шляху до застосування жорсткого адміністративного ресурсу є:
1) ефективне законодавство, в якому прописані всі можливі форми і вияви адміністративного ресурсу, способи їх виявлення, фіксації, механізми і форми покарання за них;
2) наявність політичної системи, яка забезпечує конкурентність виборчого процесу, що в свою чергу зумовлює взаємоконтроль між учасниками виборів;
3) високий рівень правової та демократичної освіти і свідомості учасників виборчого процесу, в першу чергу – представників органів влади, членів виборчих комісій, а також безпосередніх суб’єктів виборчого процесу – кандидатів, представників партій та блоків;
4) наявність незалежного судочинства, здатного адекватно реагувати і приймати правові рішення стосовно фактів порушень виборчого законодавства, до яких належить і жорсткий адмінресурс;
5) незалежні, ефективні і впливові засоби масової інформації, що здатні активно і об’єктивно висвітлювати факти застосування адміністративного ресурсу;
6) фаховість, розвинутість і впливовість мережі моніторингових організацій, що здійснюватимуть спостереження за виборчим процесом, фіксуючи застосування адміністративного ресурсу, звертаючи на них громадську увагу, а також інформуючи про них суб’єктів виборчого процесу, підштовхуючи їх до політичних і юридичних дій для протидії адміністративному ресурсові.

2. Види і форми застосування адмінресурсу

Адміністративний ресурс надзвичайно багатоликий та чіпкий, його здатність самовідтворюватися ми з сумом спостерігали після 2004 ррку, окремі ознаки регенерації цього ресурсу після Революції Гідності бачимо й зараз, хоча й незміримо менше.

Часто якийсь сільський голова чи працівник адміністрації віддаленого району і не відає, що порушує закон, їздячи у службовий час чи на службовому ж транспорті у передвиборчих клопотах. Тому розібратись у формах та напрямках застосування ресурсу також необхідно.

Отже, спеціалісти зазвичай «розширено» залучають до адмінресурсу наступні види адміністративного впливу на виборчий процес та його суб’єктів:

Адмінресурс інституційний – використання кадрових ресурсів та матеріально-технічних засобів в інтересах окремих партій чи політиків, без рівного доступу до них усіх інших політичних суб’єктів.

Форми прояву:
• використання офіційних заходів, які проводяться в межах державного чи муніципального фінансування, у передвиборчих цілях кандидатів чи партій (крім випадків, які врегульовані законом);
• прямий чи прихований тиск на кандидатів, активістів політичних партій, членів виборчих комісій за місцем їх основної зайнятості;
• заклики голосувати «за» чи «проти» кандидатів та партій, щодо участі або неучасті у виборах, які здійснюються керівниками органів влади, установ, організацій, підприємств усіх форм власності під час виконання ними своїх посадових обов’язків;
• примус державних службовців, співробітників установ, організацій чи підприємств усіх форм власності до участі у передвиборчій діяльності кандидатів чи партій;
• участь державних службовців та працівників бюджетних установ у робочий час у передвиборчих заходах кандидатів чи партій;
• масове і/або централізоване залучення співробітників бюджетних установ до виконання функцій, які не належать до їх компетенції;
• інша діяльність, що в непрямий спосіб може надавати позаконкурентні переваги посадовим особам, наприклад популяризація з агітаційною метою роботи (досягнень) органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Спосіб запобігання: в залежності від конкретного випадку – скарги до правоохоронних органів чи роз’яснювальна робота з самими порушниками (бажано з Кодексом про адміністративні правопорушення або з Кримінальним кодексам у руці). Обов’язкова фото- відео- чи аудіо- фіксація, благо, сьогодні така можливість є практично у кожного, пошук невмотивованих свідків.

Адмінресурс «бюджетний» – використання бюджетних коштів та засобів на користь окремих партій чи політиків.

Форми прояву:
• пряма роздача виборцям державних фінансових ресурсів, товарів чи послуг;
• надання службовими і посадовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування зобов’язань чи обіцянок щодо реалізації за бюджетні кошти інфраструктурних проектів, вирішення соціальних проблем чи підвищення зарплат, пенсій, стипендій;
• введення нових посад в органах державної влади, місцевого самоврядування, бюджетних установах незадовго або під час виборчої кампанії;
• спонтанне виділення у ході або незадовго до виборчої кампанії бюджетним та комерційним організаціям додаткового фінансування із державного чи муніципального бюджету;
• початок реалізації соціально значимих проектів у ході або незадовго до виборчої кампанії, без обґрунтування строків реалізації цих проектів і їх невідкладного характеру;
• призначення чи звільнення посадовців незадовго або в період виборчої кампанії, без обґрунтування невідкладного характеру таких дій.

Спосіб запобігання: в принципі, тотожний попередній формі, але зазвичай тут прямих порушень законодавства немає, тому перевага надається висвітленню таких фактів, пояснення виборцям і тим-таки представникам влади про неприпустимість таких дій.

Адмінресурс силовий – використання правоохоронних та інших органів, що мають повноваження здійснювати примус (міліція, прокуратура, СБУ, митниця, податкова) в інтересах одних політиків чи партій або з метою тиску на інших.

Форми прояву:
• фізична протидія публічним масовим заходам окремих політиків чи партій, штучне створення неприйнятних умов для їх проведення;
• свідоме ігнорування чи вибіркова реакція правоохоронних органів на факти перешкоджання заходам кандидатів/ партій, випадки порушення правопорядку;
• втручання посадових осіб державних органів у діяльність виборчих комісій та ЗМІ, у т.ч. шляхом надання їм неврегульованих законом завдань та рекомендацій;
• кримінальне переслідування чи адміністративне покарання політиків (потенційних чи фактичних кандидатів), їх затримання чи арешт під час або незадовго до виборчої кампанії (у т.ч. погрози щодо переслідування);
• протидія виготовленню та поширенню агітаційних матеріалів, у т.ч. шляхом впливу на договірні, комерційні відносини;
• прямий чи прихований тиск на кандидатів, активістів політичних партій, членів виборчих комісій, журналістів (у т.ч. за місцем їх основної роботи);
• погрози чи застосування репресій проти виборців, з метою впливу на результати волевиявлення.

Спосіб запобігання: ось це все якраз є прямим порушенням законодавства і підпадає під цілий ряд статей, передусім статті 157, 158, 158-1, 159, 159-1 Кримінального кодексу України, адміністративна (212-7, 212-8, 212-9, 212-10, 212-11, 212-12, 212-13, 212-14, 212-15, 212-16, 212-17, 212-18, 212-19, 212-20 статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Адмінресурс регуляторний – ухвалення місцевими органами державної влади, місцевого самоврядування і підконтрольними їм структурами управлінських рішень в інтересах окремих політиків чи партій.

Форми прояву:
• застосування санкцій та проведення раптових перевірок суб’єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у виборчій кампанії або виступають донорами політиків чи партій;
• вибіркове застосування регуляторного законодавства проти суб’єктів підприємницької діяльності, які беруть (чи планують брати) участь у виборчій кампанії або виступають донорами політиків чи партій;
• позбавлення ліцензій ЗМІ;
• зумисне приховування звернень громадян про порушення їх виборчих прав;
• зловживання суперечливими нормами законодавства на користь окремих політиків чи партій;
• зловживання повноваженнями виборчих комісій, зокрема. фальсифікація результатів волевиявлення.

Спосіб запобігання: у законодавстві докладно прописані всі ці методи і створено надійний механізм запобігання цьому. Потрібна лише воля і/або нормальний юрист у виборчому штабі.

Адмінресурс медійний – використання підконтрольних органам державної влади і місцевого самоврядування ЗМІ в інтересах конкретних партій чи політиків.

Форми прояву:
• прихована реклама окремих політиків чи партій у державних чи комунальних ЗМІ;
• прихована реклама в державних чи комунальних ЗМІ, спрямована проти окремих політиків чи партій;
• використання посадовими і службовими особами службових приводів для агітації в ЗМІ за конкретних політиків чи партії;
• свідоме ігнорування ЗМІ резонансних чи суспільно важливих подій, висвітлення яких невигідне окремим політикам чи партіям;
• інші форми недемократичного втручання у роботу ЗМІ.

Спосіб запобігання: постійний моніторинг ЗМІ та докладне вивчення Розділу VII («ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИБОРІВ») та Розділу VIIІ («ПЕРЕДВИБОРНА АГІТАЦІЯ»), передусім ст. 49, 52, 55, 56, 57, 58, 59 і, ОСОБЛИВО – ст. 60 («Обмеження щодо ведення передвиборної агітації») Закону України «Про місцеві вибори».

Так, вона каже:
1. Участь у передвиборній агітації забороняється:
1) особам, які не є громадянами України;
2) органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам і судам;
3) у робочий час посадовим та службовим особам органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, крім випадків, коли відповідна посадова чи службова особа є кандидатом;
(…)
2. Кандидатам, які займають посади в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, у військових частинах (формуваннях), на державних, комунальних підприємствах, у закладах, установах, організаціях (у тому числі за сумісництвом), забороняється залучати для передвиборної агітації або використовувати для будь-якої роботи, пов’язаної з проведенням передвиборної агітації, підлеглих їм осіб, службовий транспорт, засоби зв’язку, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи, а також використовувати службові чи виробничі наради, збори колективу для проведення передвиборної агітації.
(…)
4. Забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора місцевої організації партії, яка є суб’єктом виборчого процесу, політичної партії, місцева організація якої є суб’єктом виборчого процесу, або інших агітаційних матеріалів, за умови, що вартість таких товарів не перевищує 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати) та інших матеріальних цінностей або робіт чи послуг.
Забороняється укладення з виборцями за рахунок коштів виборчого фонду оплатних договорів на проведення передвиборної агітації.
(…)
7. Засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог цього Закону, забороняється агітувати голосувати за або не голосувати за кандидатів чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених цим Законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного суб’єкта виборчого процесу. Авторам і ведучим телерадіопередач, які є кандидатами, під час виборчого процесу також забороняється у своїх телерадіопередачах вести передвиборну агітацію.
8. Включення в інформаційні телерадіопрограми агітаційних матеріалів місцевих організацій партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, кандидатів у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, старости не допускається.
Усі матеріали передвиборної агітації повинні бути відокремленими від інших матеріалів і означені як такі.

3. Загальне законодавче запобігання застосуванню адміністративних засобів впливу на виборчий процес

Конституція України містить припис: «Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення».

Закон України «Про інформацію» регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації. У ст. 5. «Право на інформацію» зазначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. А реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. У законі зазначено, що публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ст. 1).

Закон України «Про державну службу» регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження (ст. 1).

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

4. Новий «Закон про місцеві вибори»: ризики і позитиви у світлі боротьби з адмінресурсом

Проте головним для нас є, звичайно, Закон України «Про місцеві вибори». У ньому цілий ряд статей регулюють відносини влади та її органів у виборчому процесі.

Так, ст. 3 Закону зазначає: «Будь-які прямі або непрямі привілеї чи обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походжень...майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються. Не допускаються обмеження участі громадян у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та цим Законом (ч. 5).

Стаття 4. Рівне виборче право:
Рівність прав і можливостей участі у виборчому процесі забезпечується:
1) забороною привілеїв чи обмежень для кандидатів за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
2) забороною втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування у виборчий процес, за винятком випадків, передбачених цим Законом;
3) рівним та неупередженим ставленням органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до кандидатів, місцевих організацій партій  суб’єктів виборчого процесу;
4) забороною використання для фінансування передвиборної агітації інших коштів, ніж кошти, передбачені частиною шостою статті 54 цього Закону;
5) рівним та неупередженим ставленням інформаційних агентств, засобів масової інформації до кандидатів, місцевих організацій партій – суб’єктів виборчого процесу.

Стаття 11. Засади виборчого процесу:
Виборчий процес здійснюється на засадах:
2) законності та заборони незаконного втручання будь-кого в цей процес;
4) публічності і відкритості;
5) свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації незалежно від форми власності, крім засобів масової інформації, засновниками (власниками) яких є партії, місцеві організації партій, кандидати;
6) неупередженості органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, судів, підприємств, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до місцевих організацій партій, кандидатів.

Практично єдину форму участі влади у виборах регулює стаття 73. Матеріально-технічне забезпечення підготовки і проведення місцевих виборів:
1. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи в межах своїх повноважень зобов’язані сприяти виборчим комісіям у реалізації їх повноважень, зокрема:
1) надавати необхідні приміщення для виборчих комісій та повідомляти про їх місцезнаходження (адреси) виборчу комісію, що формує (утворює) відповідну виборчу комісію, не пізніш як за один день до її формування (утворення), забезпечувати охорону цих приміщень;
2) забезпечувати охорону виборчих бюлетенів та іншої виборчої документації;
3) надавати згідно з установленими Центральною виборчою комісією нормами та переліком транспортні засоби і засоби зв’язку (з оплатою послуг щодо їх підключення), обладнання, інвентар, оргтехніку, що підлягають поверненню після припинення повноважень виборчих комісій.

Крім того, у чинному Законі «Про місцеві вибори» накладено обмеження на здійснення передвиборної агітації органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, правоохоронними органами і судами. В робочий час посадові та службові особи цих органів не можуть вільно здійснювати агітацію. Якщо посадові та службові особи органів державної влади та місцевого самоврядування є кандидатами в депутати, вони продовжують виконувати свої службові повноваження й інформація про це не належить до передвиборної агітації.

Категоричним законодавчим обмеженням, що стосується зловживання адміністративним ресурсом, є заборона на використання приміщень органів державної влади та органів місцевого самоврядування для проведення передвиборної агітації. А також заборона використовувати для проведення передвиборної агітації службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи, службові чи виробничі наради, збори колективу, а також залучати для передвиборної агітації або використовувати для будь-якої роботи, пов’язаної з проведенням передвиборної агітації підлеглих.

5. Висновок: необхідність превентивної роботи з посадовцями та структурами, що можуть застосовувати владний ресурс на виборах

Сумний досвід попередніх виборів у незалежній Україні породив велику і докладну законодавчу базу, що теоретично майже унеможливлює прояви адмінресурсу на виборах.
У самому Законі про місцеві вибори ці речі прописані у Розділі XIIІ, що має назву «ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ МІСЦЕВИХ ВИБОРІВ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО МІСЦЕВІ ВИБОРИ».

Як бачимо законодавець подбав про шляхи запобіганню адміністративному ресурсу. Як ми скористаємось цими механізмами – вже залежить від нас самих.

Але проблемою залишається незастосування цих норм через низку причин, головні з яких – це незнання законів та формули поведінки на кшталт «вибори закінчаться, а мені тут жити (працювати, займатись бізнесом, по вулицях ходити)».

Необхідно зрозуміти одну просту, як життя, річ – нам жити з тією владою, яку ми оберемо. Ці люди будуть вести наші територіальні громади до кращого життя (або не будуть!). Тому відповідальність величезна. І той, хто бачить спотворення волі виборця, розділяє всю повноту відповідальності з тими, хто застосовує адмінресурс.

Віталій Носачов

Стаття підготовлена в рамках проекту «Вибори 2015. Навчання активістів місцевих громад» Харківського обласного відділення Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України».

дивись також:
Выборы по-новому: смешанная система, открытые списки и фальстарт с агитацией
Компетенція і повноваження місцевих органів влади під час організації та проведення місцевих виборів
Результати громадського спостереження Харківського КВУ за серпень 2015 року
Висновки КВУ за підсумками виборчої кампанії у 205 окрузі
І сім мішків гречаної вовни?

коментарі

новий коментар