пошук  
версія для друку
04.11.2016 | Наталка Ковальчук

«Гра в декларацію», або кому в Україні можна із законом жартувати?

   

«Ви хочете про це поговорити?», - здається, якраз цією відомою фразою визначається сьогодні психологічно-моральний стан українського суспільства. Українці, дійсно, хочуть поговорити, і тема цих розмов - електронне декларування своїх статків державними посадовцями.
У соціальних мережах, у близькому домашньому колі, і навіть у чергах чи на вулиці хтось з нас обурюється величезними доходами осіб, котрі керують зубожілою країною, де значна частина громадян щодня лічать копійки, аби забезпечити собі виживання, а не на гідне життя.
Хтось ставиться з нерозумінням: навіщо того всього майна аж стільки?
Хтось оцінює результати Е-декларування з іронією, глузуючи, чи вдаючись до жартів, завваживши ту просту істину, що насміх іноді вдарить дошкульніше, ніж серйозне, правильне слово.
Не залишилися осторонь теми й вітчизняні ЗМІ, де також є чимало повідомлень, що стосуються Е-декларування – від серйозного аналізу до різноманітих «фотожаб».
Серед цього вороху думок, обговорень, експертних оцінок, звернула на себе увагу інформація від Нацагентства з питань запобігання корупції . Йдеться у ній, що чиновників і депутатів притянуть до адміністративної відповідальності та штрафуватимуть за неправдиві дані або жарти в електронних деклараціях. http://www.slovoidilo.ua
Щодо неправдивих даних, то тут все зрозуміло. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» (щодо роботи електронної системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» передбачено за це відповідальність. http://www.pravda.com.ua І відповідні правові структури покликані реагувати на такі випадки.
А от щодо жартів…
Чому у такому досить серйозному відомстві як Національне агентство з питань запобігання корупції раптом заговорили про жарти в електронних деклараціях державних посадовців?
Електронне декларування статків високопосадовців існує й в інших країнах. Навряд там хтось вдається до жартів, адже йдеться про таку серйозну і відповідальну справу, як фінансовий звіт чиновників і депутатів, котрі знаходиться на службі у суспільства за народні гроші.
Недарма ж, як вважається, колишньому прем’єр-міністру Великої Британії Маргарет Тетчер належать слова про те, що немає ніяких державних грошей, а є гроші платників податків.
Електронне декларування в Україні також проводиться на ті ж таки гроші платників податків.
То чому ж тоді державні посадовці, тобто особи, яким суспільство довірило фукції управління країною, більше того дало вотум довіри для формування самого українського законодавства, дозволяють собі влаштовувати «Ігри в декларацію», позначаючи у цих електронних документах якісь фейкові суми, посилаючись на святих угодників тощо?
Чи не тому, що взагалі звикли не надто зважати на вимоги українського законодавства і нехтувати ними там, де вважають за потрібне? Питання, мабуть, риторичне.
Бо хоч і кажуть, що жарти із законом – то погано, та, виявляється, не для всіх.
Більше того, нажартувавшись з власними електронними деклараціями, посадовці знайшли іншу забавку, якщо можна так сказати. І це вже ігри, спрямовані проти громадянського суспільства.
Як повідомляють інформаційні ресури, зокрема http://nikorupciji.org , комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді підтримати в першому читанні законопроект, яким має бути розширено коло осіб, які повинні подавати електронні декларації.
Зокрема, йдеться і про громадських активістів, які борються з корупцією. Причому, як зазначається у повідомленнях, електронному декларуванню і перевіркам мають піддаватися навіть підприємці чи фірми, які надаватимуть послуги неурядовим організаціям, котрі борються з корупцією.
Представництво ЄС в Україні вже виступило проти цього проекту закону, відзначивши, що запровадження таких норм суперечить успіху, досягнутому в Е-декларуванні. http://ua.112.ua
І справа не тільки в тому, що неурядові організації не витрачають бюджетних коштів, а працюють переважно за грантовими програмами. До речі, хто бодай один раз працював за такими програмами добре знає, як ретельно міжнародні партнери слідкують за витрачанням наданого фінансування – «під матрасом», як нині часто кажуть, і копійки не сховаєш, не те що мільйонів.
Справа очевидно ще й в тому, що реакція українського суспільства на Е-декларування виявилася настільки дошкульною для державних посадовців, що вони почали шукати на кого «перевести стрілки», аби відвернути увагу від себе.
Ось тільки навряд це вдасться. Українське суспільство сьогодні в режимі очікування наступних кроків у подоланні корупції.
Адже електронні декларації – це тільки «слово». А повинне бути й «діло».
До сказаного ж можна лише додати, що починаючи тиск на тих, хто працює на подолання корупції в країні, в першу чергу на неурядові громадські організації, високопосадовці фактично стають на ту ж криву доріжку, якою йшла попередня вкрай корумпована влада часів Януковича, запроваджуючи горезвісні закони, які також ставили громадянське суспільство у розряд « іноземних агентів».

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори