пошук  
версія для друку
19.12.2016 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 100 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 14.11.2016 – 18.11.2016

   

Надійшло 65 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 18 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням депутатської робочої групи, ініціативою звільнення з посади Голови Антимонопольного комітету України тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0118 від 14.11.2016 (Президент України) про ратифікацію Протоколу про внесення доповнень до Основної багатосторонньої угоди про міжнародний транспорт щодо розвитку коридору Європа-Кавказ-Азія.

Пропонується ратифікувати Протокол про внесення доповнень до Основної багатосторонньої угоди про міжнародний транспорт щодо розвитку коридору Європа – Кавказ – Азія, вчинений 29.01.2015 у м. Стамбулі. Ініціативи пов’язані із впровадженням нового технічного додатку, який має врегулювати основні принципи експлуатації залізнично-поромних комплексів на Чорному та Каспійському морях.

Проект 0119 від 14.11.2016 (Президент України) про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами.

Необхідність ратифікації Стамбульської конвенції зумовлена перспективою набуття Україною повноправного членства в ЄС та, відповідно, наближенням чинного та майбутнього законодавства України до законодавства Європейського Союзу, а також пов’язана із зобов’язаннями України перед Радою Європи. Конвенція впроваджує комплексний підхід до боротьби з насильством щодо жінок і домашнім насильством та суттєво доповнює існуючі інструменти, пропонує нові визначення термінів, посилює захист від дискримінації за ґендерною ознакою. Очікується, що набрання чинності для України Стамбульською конвенцією сприятиме: протидії дискримінації за гендерною ознакою; забезпеченню комплексного підходу до запобігання будь-яким формам ґендерно зумовленого насильства; запровадженню механізмів боротьби з усіма формами ґендерно зумовленого насильства (домашнє насильство, сексуальне насильство, переслідування, сексуальні домагання, примусові шлюби, каліцтва жіночих геніталій, примусові аборти, примусова стерилізація), чим будуть забезпечені відповідність законодавства України до сучасних європейських стандартів у цій сфері; додаткові гарантії захисту права на рівність між чоловіками і жінками, усунення правових положень, які спричиняють дискримінацію; удосконалення цивільно-правових засобів захисту потерпілих від насильства; удосконалення роботи служб підтримки потерпілих від насильства, зокрема, державних телефонних гарячих ліній; удосконалення збирання впорядкованих за категоріями відповідних статистичних даних.

Проект направлено у Комітет у закордонних справах для підготовки до повторного першого читання 17.11.2016.

Проект Постанови 5394 від 15.11.2016 (Парубій А. В.) про Звернення Верховної Ради України до Урядів держав-членів Європейського Союзу, Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу щодо запровадження безвізового режиму для громадян України.

У названому Зверненні Верховна Рада України VIIІ скликання високо цінує прагнення Європейського Парламенту до співпраці та побудови партнерства з Верховною Радою України і зазначає, що утвердження цінностей свободи, прав людини, демократії та верховенства права набуває особливого значення з огляду на відзначення в Україні річниці Революції Гідності, що ознаменувала непохитну відданість українців європейським цінностям. Свобода пересування є одним з таких невід’ємних прав. З огляду на повне виконання Україною взятих на себе зобов’язань відповідно до Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, зокрема в частині впровадження біометричних закордонних паспортів, тривалого та ефективного виконання Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, ухвалення антидискримінаційного законодавства, законодавства про запобігання і боротьбу з корупцією та результати його впровадження; нагадуючи, що безвізовий режим для громадян України має бути запроваджено без зволікань після виконання визначених зазначеним Планом дій технічних критеріїв, як це передбачено Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, а також Порядком денним асоціації Україна-ЄС; будучи переконаною, що у цьому процесі не повинно висуватися жодних додаткових критеріїв та передумов, а особливо таких, що виходять за межі відповідальності української сторони; вважаючи, що існуючий режим поїздок громадян України до Європейського Союзу штучно обмежує потенціал розвитку туризму, міжлюдських та ділових контактів між народами України та держав – членів Європейського Союзу; нагадуючи, що Україна в односторонньому порядку встановила з 1 вересня 2005 року безвізовий режим в’їзду в Україну та транзитного проїзду через територію України для громадян держав – членів Європейського Союзу, Швейцарської Конфедерації та Князівства Ліхтенштейн; беручи до уваги позитивний досвід лібералізації Європейським Союзом візового режиму для Республіки Молдова та інших держав регіону; підкреслюючи важливість розвитку співпраці між Україною та Європейським Союзом у питаннях ефективного управління кордонами та міграцією, захисту прав людини та основоположних свобод; підтверджуючи готовність і надалі спільно протидіяти сучасним викликам і загрозам, насамперед нелегальній міграції, організованій злочинності та тероризму, Верховна Рада України: звертається до Урядів держав – членів Європейського Союзу із закликом підтримати законодавчу пропозицію Європейської Комісії щодо запровадження безвізового режиму для короткострокових поїздок громадян України до держав – членів Європейського Союзу; звертається до Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу із закликом ухвалити без подальших зволікань, до кінця 2016 року, необхідні рішення про надання Європейським Союзом безвізового режиму для громадян України.

Постанова прийнята наступного дня і вже 18.11.2016 була підписана.

Проект 0120 від 17.11.2016 (Президент України) про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Україною та Канадою.

Угоду про вільну торгівлю між Україною та Канадою вчинено 11 липня 2016 року в м. Києві. Як зазначається, ратифікація Угоди дасть змогу вітчизняним товаровиробникам отримати переваги від безмитного доступу до ринку Канади, відкриє можливості для українського бізнесу як для розширення ринків збуту, так і для розвитку й модернізації власного виробництва з метою підвищення конкурентоспроможності на нових ринках. У поданих до проекту матеріалах аналізуються як позитивні, так і негативні наслідки, які очікуються від ратифікації цієї Угоди.

Проект Постанови 5414 від 17.11.2016 (Тарасюк Б. І.) про заходи, спрямовані на реалізацію міжнародно-правової відповідальності Російської Федерації як держави-агресора.

У проекті постанови констатується, що Російська Федерація здійснює окупацію Автономної Республіки Крим і окремих районів Донецької та Луганської областей і несе відповідальність за міжнародні протиправні діяння, які мають місце на окупованих територіях. Міністерству закордонних справ України пропонується офіційно повідомити Російську Федерацію та міжнародне співтовариство про той факт, що Україна покладає на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідальність за протиправні діяння, які мають місце на території Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей, і за наслідки таких діянь. Передбачається доручити Уряду Кабінету Міністрів України: розробити Стратегію реалізації міжнародно-правової відповідальності держави-агресора; офіційно оприлюднити розмір шкоди та збитків, нанесених агресією Російської Федерації, і кожного місяця оприлюднювати оновлені дані; створити та забезпечити оновлення і ведення Реєстру фізичних та юридичних осіб, які постраждали від агресії Російської Федерації, та Єдиної бази доказів вчинення Російською Федерацією міжнародних протиправних діянь

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 5337-1 від 17.11.2016 (Шкрум А. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби.

Альтернативний проекту 5337 від 02.11.2016 (Пашинський С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби (див. Бюлетень № 98).

Проект повністю повторює законопроект 5337 за одним виключенням – вимога «Прикінцевих положень» проекту про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби у порядку, передбаченому проектом, має здійснюватися не пізніше 1 року з дня набрання чинності цим проектом як законом, а не 2 років, як це передбачено проектом 5337.

Слід зазначити, що подання таких у вищій мірі «оригінальних» альтернативних проектів, замість ініціативи доопрацювання базового проекту, видається недоречним. Власне при розгляді парламентом обох проектів проект 5337-1 очікувано був відхилений, а проект 5337 прийнятий за основу та в цілому (06.12.2016).

Проект 5415 від 17.11.2016 (Купрій В. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перебувати на окупованій території.

Найдискусійнішим положенням проекту є спроба віднести до тимчасово окупованої території України «територію Донецької та Луганської областей, де не функціонують легітимні органи державної влади або місцевого самоврядування України внаслідок збройної агресії Російської Федерації» і, відповідно, поширити на неї дію Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Водночас пропонується заборонити перебування на тимчасово окупованій території особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які визначені у ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». Пропонується у Кримінальному кодексі України встановити покарання у формі штрафу (а у разі повторного вчинення або здійснення таких дій за попередньої змовою групою осіб – арешт на строк до шести місяців з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років) за порушення такої вимоги (нова ст. 332-2 «Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»). В обох випадках робиться уточнення, що заборона не поширюється на військовослужбовців під час виконання службових обов’язків.

Проект видається доволі дискусійним, а наслідки його можливого прийняття не зовсім прогнозованими.

Проект 5428 від 18.11.2016 (Дубневич Я. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції.

Проект спрямований на врегулювання тих же питань, що й проект 4927 від 07.07.2016 (Остапчук В. М.) про внесення змін до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» щодо підприємств та установ, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (див. Бюлетень № 81) і який був відкликаний 16.11.2016.

Пропонується до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, та затвердження передавального акта цього майна Товариству як правонаступнику прав і обов’язків зазначених підприємств, встановити мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов’язаннями таких підприємств. Цей мораторій має втратити чинність після затвердження згаданого передавального акта, але не пізніше ніж через 6 місяців з дня завершення антитерористичної операції. Інші зміни пов’язані із запровадженням цих положень.

Незважаючи на позитивний висновок профільного комітету та загалом позитивний висновок ГНЕУ, проект декілька разів ставився на голосування на початку грудня, але так і не був включений до порядку денного.

 

Санкції

 

Проект Постанови 5397 від 15.11.2016 щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) проти осіб, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України.

У своїй змістовній частині проект дослівно відповідає проекту постанови 5274 від 17.10.2016 (Левус А. М.) про схвалення пропозицій щодо застосування персональних санкцій проти осіб, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, яка була відкликана 12.02.16 (див. Бюлетень № 96). Утім, перелік осіб, які підлягають санкціям, в додатках до обох проектів дещо відрізняється. Зокрема, в новому переліку вже немає прізвищ Іванющенка Ю. В. та Медведчука В. В.

Проект відповідає частині першій статті 5 Закону України «Про санкції», згідно з якою Верховна Рада України є одним із суб’єктів внесення на розгляд Ради національної безпеки та оборони України пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій. Проте очевидні політичні торги навколо переліку осіб, які підлягають санкціям, підривають довіру до цього проекту.

Проект 5416 від 17.11.2016 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про санкції» (щодо кола суб’єктів, на яких поширюється дія Закону).

Пропонується вважати метою згаданого Закону, окрім іншого, протидію організованій злочинній діяльності. Відповідно проектом передбачається поширити дію цього Закону на суб’єктів, в тому числі громадян України, які сприяють здійсненню або здійснюють терористичну діяльність чи пов’язані зі створенням та/або діяльністю організованих злочинних угруповань.

Пропозиція видається щонайменше дискусійною, хоча, можливо, і усуває деякі суперечності в тексті чинного Закону, як це стверджують ініціатори проекту.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 5401 від 16.11.2016 (Немировський А. В.) про скасування в Україні податку на додану вартість.

Центральне положення проекту звучить так: З 1 січня 2017 року в Україні скасовується податок на додану вартість. Пов’язані з цією ініціативою зміни до законодавства має розробити Уряд.

Проект видається суто популістським, оскільки незважаючи на «добрі наміри» не містить головного – пропозицій щодо компенсації бюджету недоотриманих доходів.

Проект Постанови 5427 від 18.11.2016 (Медуниця О. В.) про відзначення 75-річчя створення Української повстанської армії.

У преамбулі запропонованої постанови підкреслюється, що вояки Української повстанської армії Законом України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» визнані борцями за незалежність України у ХХ столітті. Відповідно, пропонується урочисто відзначити на державному рівні 75-річчя створення Української повстанської армії, зокрема, провести у жовтні 2017 р. з цієї нагоди урочисте засідання Верховної Ради України із запрошенням на нього вояків УПА та учасників українського визвольного руху періоду Другої світової війни. Водночас Кабінету Міністрів України передбачається доручити розробити, затвердити та забезпечити виконання плану ювілейних заходів, забезпечити організацію та проведення наукових, науково-практичних конференцій, круглих столів, інформаційних, навчально-виховних, культурно-мистецьких, інших заходів, тематичних виставок архівних документів, речових пам’яток і фотоматеріалів, підготовку та публікацію наукових праць, збірок документів і матеріалів, енциклопедичних, довідкових та інших видань тощо. Передбачається також організація та проведення інформаційних, навчально-виховних, культурно-мистецьких, інших заходів у навчальних закладах та закладах культури; створення та демонстрація документальних і художніх фільмів; випуск ювілейної монети, поштових конвертів і поштових марок, а також ряд інших традиційних ювілейних заходів на загальнодержавному та місцевому рівнях.

Проект Постанови 5427-1 від 18.11.2016 (Матківський Б. М.) про відзначення 75-річчя створення Української повстанської армії.

Альтернативний попередньому проект постанови, під яким підписалися 45 народних депутатів України. Цей проект, як видається, орієнтований на менш помпезні ювілейні заходи, зокрема не передбачає урочистого засідання Верховної Ради України. Виглядає він компактніше і юридично грамотніше.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 5395 від 15.11.2016 (Паламарчук М. П.) про внесення змін до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» щодо уточнення окремих положень.

Пропонується ряд різнопланових змін. Зокрема, пропонується конкретизувати структуру Державного бюро розслідувань, передбачити, що в ньому діють слідчі, слідчо-криміналістичні, оперативні, внутрішнього контролю, інформаційно-аналітичні, оперативно-технічні, експертні, фінансові, кадрові та інші підрозділи; спеціальні підрозділи, що здійснюють розшук осіб, які переховуються від слідства та суду, виявлення коштів та майна, яке може бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації, повернення з-за кордону коштів та іншого майна, одержаних внаслідок вчинення злочинів, віднесених до підслідності ДБР, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві та працівників ДБР, швидкого реагування та інші спеціальні підрозділи. Директору ДБР пропонується надати право заохочувати осіб, «які надають допомогу в запобіганні, виявленні, припиненні і розслідуванні злочинів». Розширюються вимоги до кандидатів на посади директорів територіального органу та керівників підрозділу центрального апарату ДБР. Пропонується закріпити текст Присяги осіб рядового та начальницького складу ДБР. Значна увага приділена підвищенню грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу ДБР тощо.

Проект 5399 від 15.11.2016 (Сугоняко О. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Як зазначається у пояснювальній записці, відповідно до завдань, поставлених перед проектом, ним пропонується внести зміни до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Господарського кодексу України. Зокрема, передбачається внесення таких змін: запровадження можливості проведення позапланових заходів державного контролю виключно на підставі рішення адміністративного суду; встановлення скороченої процедури розгляду судом заяви контролюючого органу про надання дозволу на проведення позапланового заходу нагляду; встановлення адміністративної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення органу державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності про порушення суб’єктом господарювання прав і свобод фізичної особи та/або порушення вимог законодавства при здійсненні діяльності; запровадження інформування органами державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності через власний сайт про здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, зокрема обов’язкове оприлюднення інформації про: тип та строки здійснення кожного заходу, результати здійсненого заходу, виявленні порушення, застосовані до суб’єкта господарювання адміністративно-господарські санкції за результатами здійсненого заходу державного нагляду (контролю) і результати оскарження прийнятих за результатами заходу рішень; встановлення адміністративної відповідальність посадових та службових осіб державних органів, які брали участь у здійсненні планового або позапланового заходу контролю, за результатами проведення якого склали акт із зазначення неправдивих відомостей про встановлені факти правопорушень, що стало підставою для скасування такого акта відповідним органом державної влади або судом; усунення протиріччя між частиною 2 ст. 246 ГК України та іншими законами в частині передбаченого цим кодексом повноваження Кабінету Міністрів України зупиняти здійснення господарської діяльності.

Далеко не завжди зазначені ініціативи знайшли належне відображення. Зокрема, слід звернути увагу на те, що запропонована уніфікація процесів застосування позапланових заходів державного нагляду (контролю) та підтвердження обґрунтованості вжиття суб’єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності є доволі спірною з огляду на різну суть цих явищ. Також сумнівною виглядає ініціатива внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення правоохоронних органів, суду або органів державного нагляду (контролю) про порушення суб’єктом господарювання норм законодавства та за складання посадовою чи службовою особою органів державної влади акта, що оформлює результати здійснення планового або позапланового заходу контролю, із зазначення неправдивих відомостей про встановлені факти правопорушень, оскільки це може призвести до конкуренції між різними видами юридичної відповідальності. Крім того, положення першої новели не відзначаються належною юридичною визначеністю і по суті поширюються на будь-яку інформацію, подану в будь-якій, навіть цілковито допустимій формі.

Проект 5409 від 16.11.2016 (Силантьєв Д. О.) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо розширення сфери застосування спеціальних перевірок.

Пропонується доповнити згаданий закон новою ст. 58-1 «Періодична спеціальна перевірка», якою передбачити можливість проведення щодо Президента України, Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступників, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, міністрів, інших керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступників, Голови Служби безпеки України, Генерального прокурору України, Голови Національного банку України, Голови та інших членів Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим спеціальної періодичної перевірки відомостей про стан здоров’я (в частині встановлення психічного стану особи, можливої наркотичної залежності та залежності від алкоголю і психоактивних токсичних речовин). Така перевірка має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Перевірка здійснюється через подання щорічно до 31 грудня медичної довідки про стан здоров’я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я України щодо відсутності наркотичної та алкогольної залежності.

Проект, окрім сумнівності самої ідеї перевірки високопосадовців політичного рівня фактично залежними від них органами охорони здоров’я, характеризується рядом помилок та некоректних формулювань. Зокрема посилання щодо переліку осіб подане на підпункт 1 пункту 1 ст. 3 закону, хоча підпункту 1 там немає, а є підпункт «а)». Немає належної однозначності щодо назви перевірки, адже в назві статті це «періодична спеціальна перевірка», у частині першій – «спеціальна періодична перевірка відомостей про стан здоров’я», у частині другій – «періодична спеціальна перевірка щодо стану здоров’я». Крім того, невдала назва призводить до ототожнення різних процедур: існуючої спеціальної перевірки та пропонованої перевірки стану здоров’я.

Проект 5413 від 17.11.2016 (Артеменко А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розміщення грошових активів суб’єктами декларування.

Суть проекту зводиться до двох основних новел: передбачити в Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що платіжні системи, пов’язані із нарахуванням та виплатою заробітної плати суб’єктам декларування, визначеним Законом України «Про запобігання корупції», функціонують виключно у державних банках України»; у Закон України «Про запобігання корупції» додати нову статтю, яка встановлюватиме, що суб’єкти декларування, визначені цим Законом, які вказали як об’єкт декларування на території України наявні грошові активи (готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках у комерційних банках України), зобов’язані протягом 45 календарних днів з дня подачі декларації розмістити вказані готівкові кошти на поточних рахунках у державних банках України та здійснити переказ коштів у безготівковій формі із зазначених ними банківських рахунків у комерційних банках України на поточні рахунки, відкриті у державних банках України.

Як видається, доки існує готівковий обіг, не можна заборонити людині мати в своєму розпорядженні певну суму готівкою. Також у проекті простежується безпідставна дискримінація комерційних банків. Окрім того, в суто технічному плані варто врахувати, що сучасні зарплатні проекти розраховані на обслуговування всіх працівників певної юридичної особи і вкрай незручним є як для її бухгалтерії, так і для банківської установи, якщо окремі посадовці-«декларанти» будуть обслуговуватися за «індивідуальним договором».

Проект 5430 від 18.11.2016 (Луценко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» щодо посилення громадського контролю у сфері антикорупційної діяльності.

Пропонується змінити положення статей 5, 7, 10, 26, 28, 31 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», встановивши, що до складу відповідних органів у сфері антикорупційної діяльності (конкурсних комісій, комісії зовнішнього контролю, дисциплінарної комісії, Ради національного контролю) можуть входити виключно громадяни України. Як зазначається у пояснювальній записці, метою прийняття законопроекту є: надання органам контролю за антикорупційною діяльністю сугубо національної, української спрямованості; досягнення забезпечення та захисту національних інтересів у діяльності, що має завдання контролювати антикорупційну діяльність держави та її компетентних органів. Завданням законопроекту є забезпечення виключного права українських громадян здійснювати контрольні повноваження щодо антикорупційної діяльності держави та її органів.

Як відомо, сучасна кадрова політика виходить з інших підходів, ніж ті, які пропонуються в проекті. Якщо є потреба їх змінити, то це доцільно робити не через внесення змін до одного конкретного закону, а на рівні законодавства про державну службу загалом.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 5390 від 14.11.2016 (Президент України) про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг.

Як зазначається у пояснювальній записці до проекту, він розроблений з метою забезпечення захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банків, вирішення питання щодо відшкодування їм коштів, а також для та запобігання таким зловживанням у майбутньому. Очікується, що прийняття проекту сприятиме захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банків, у тому числі фізичних осіб – клієнтів ПАТ «Банк "Михайлівський"», шляхом надання їм передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантій вкладів та створить передумови для унеможливлення таких випадків у майбутньому.

Проект значною мірою має політично-популістський характер, хоча ряд запропонованих вимог до банківських установ і видаються вельми слушними. Слід підкреслити, що деякі з положень проекту, зокрема норма про те, що «Фінансовим установам заборонено залучати кошти фізичних осіб (крім учасників такої установи) із зобов’язанням щодо їх повернення, у тому числі шляхом отримання позики, у разі якщо це прямо не передбачено законом про діяльність відповідної фінансової установи» є доволі дискусійними та такими, що можуть негативно вплинути на цілковито правомірну діяльність господарюючих суб’єктів. Неоднозначними видаються і ряд інших новел.

Проект був прийнятий як закон вже наступного дня і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 5412 від 17.11.2016 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг).

Пропонується внести зміни до пункту 15 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення», який був внесений до названого закону попереднім проектом (5390), після його прийняття як закону. А саме, уточнити що до вкладу прирівнюється «позика або вклад до небанківської фінансової установи, афілійованої з банком за відповідним договором». Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблений з метою забезпечення захисту прав всіх фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку ПАТ «Банк "Михайлівський"», вирішення питання щодо відшкодування їм коштів.

З огляду на політично-популістський характер відповідної зміни законодавства, що відбулася після прийняття попереднього проекту, слід віднести до тієї ж категорії і ці пропозиції.

Проект 5391 від 14.11.2016 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (нова редакція).

Пропонується нова редакція згаданого закону загальним обсягом у 84 сторінки. Охарактеризувати навіть лише основні передбачені зміни в межах цього огляду не видається можливим.

Утім, безумовно, проект потребує ретельної уваги з боку спеціалістів.

Проект 5404 від 16.11.2016 (Лабазюк С. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання адресної соціальної допомоги за пільговий проїзд малозабезпеченим верстам населення.

Пропонується внести зміни до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про охорону дитинства», Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», «Про соціальний захист дітей війни» та «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Окрім останніх двох, усі зміни зводяться до включення в тій чи іншій формі такого положення: компенсація вартості проїзду для зазначених осіб надається щомісяця адресно кожному пільговику у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Водночас пропонується відновити право на пільговий проїзд для дітей війни та ветеранів праці.

Досвід введення адресних компенсацій в РФ свідчить про те, що така ініціатива містить значні корупційні ризики, призводить до посилення соціального напруження, а також перетворюється на значний тягар для бюджетів через помітне збільшення кількості державних службовців. Втім самі автори очікують, що прийняття проекту та реалізація його положень дасть змогу підвищити рівень соціального захисту та отримати адресні соціальні гарантії відповідно до чинного законодавства всім, хто має право на пільгу, а не тільки тому, хто користується транспортним проїздом.

Проект 5405 від 16.11.2016 (Лабазюк С. П.) про внесення змін до статті 165 Податкового кодексу України (щодо включення доходів, отриманих адресно від компенсації за пільговий проїзд, до переліку доходів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткування доходу).

Проект логічно доповнює попередню ініціативу. Його суть повністю відображена в назві проекту.

Проект 5408 від 16.11.2016 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо встановлення справедливого порядку сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Пропонується суттєво збільшити максимальну величину бази нарахування єдиного внеску: від 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 300 розмірів мінімальної заробітної плати. Пропозиції пов’язані з необхідністю сплати єдиного пенсійного внеску з усього розміру доходу застрахованої особи незалежно від максимального розміру такого доходу.

Проект 5410 від 16.11.2016 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування суми прощеного (анульованого) кредитного зобов’язання фізичних осіб.

Пропонується скасувати норму про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Натомість пропонується в перехідних положеннях кодексу прямо визначити, що «не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором основного боргу за фінансовим кредитом у національній та іноземних валютах, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності».

Пояснювальна записка наводить виключно формальні загальні аргументи на користь такої ініціативи, хоча питання вимагає ретельної уваги з огляду на сутність кредитних відносин як таких. Цілком можна припустити, що в деяких випадках така норма і мала б сенс, особливо щодо іпотечних кредитів на житло та деяких видів споживчих кредитів. Однак цілковито незрозуміло, які є підстави для таких змін щодо кредитів, пов’язаних з підприємницькою діяльністю тощо. За таких умов проект видається більш популістським, ніж реально спрямованим на впорядкування фінансового ринку та стимулювання розвитку економіки. Традиційно у проектах такого характеру відсутні жодні пояснення щодо джерел компенсації бюджету недоотриманих доходів.

Проект 5423 від 17.11.2016 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до статті 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо відновлення права подавати для обчислення пенсії довідки про заробіток за будь-які 60 місяців роботи підряд до 1 липня 2000 року.

Сутність змін викладена в назві проекту. Положення проекту є вдосконаленою редакцією аналогічних змін до того ж Закону України, що передбачалися в проекті 3811 від 26.01.2016 про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення права подавати для обчислення пенсії довідки про заробіток за будь-які 60 місяців роботи підряд до 1 липня 2000 року (див. Бюлетень № 58), внесеного тим же народним депутатом (проект був відкликаний 01.11.2016).

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 5389-1 від 14.11.2016 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» щодо зменшення ставок судового збору та доповнення переліку суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору.

Альтернативний проекту 5389 від 11.11.2016 (Лубінець Д. В.) про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» щодо зменшення ставок судового збору (див. Бюлетень № 99).

Цей проект, як і проект 5389, містить таблицю ставок судового збору, але її формат є проміжним між чинним та запропонованим у проекті 5389. Так, ряд позицій проектів щодо розмірів ставок співпадають повністю. Деякі ставки є помітно нижчими. Запропоновані навіть такі досить важкі для чіткого визначення конкретної суми ставки як 0,0015 розміру мінімальної заробітної плати (проект 5389 в таки випадках пропонував фіксований розмір в гривнях). Крім того, на відміну від проекту 5389, в цьому містяться також і пропозиції щодо розширення переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зокрема це: позивачі щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій, або питань стосовно соціального захисту ветеранів війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачі – у справах щодо спорів, пов’язаних з порушенням прав споживачів, в тому числі споживачів фінансових послуг, відповідно до  Законів України «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про споживче кредитування», «Про страхування»; позивачі – у справах щодо спорів, пов’язаних з порушенням прав фізичних осіб (фізичних осіб – підприємців) – вкладників (кредиторів), які не є пов’язаними особами банку, за позовами до банків, віднесених до категорії неплатоспроможних, тимчасових адміністрацій таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; позивачі – у справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування або прокуратури.

Проект не надає аргументів на користь реальної обґрунтованості пропонованих розмірів ставок судового збору, що, втім, є типовим для таких проектів. Водночас від позитивно вирізняється тим, що зміни до одного акта пропонуються сукупно, а не в кількох одночасно поданих проектах.

Проект 5398 від 15.11.2016 (Купрій В. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення прав громадянського суспільства у боротьбі з корупцією.

Як зазначається в пояснювальній записці до проекту, для ефективної боротьби з корупцією необхідно чітко визначити поняття корупційних злочинів та статус заявника про такі злочини у кримінальному процесі. Наразі заявник позбавлений будь-яких прав крім подачі заяви про злочин та отримання інформації про закінчення досудового розслідування. Ініціатори проекту звертають увагу також на несумлінне ставлення слідчих і прокурорів до розслідування корупційних злочинів, про які повідомлять представники громадськості. Відповідно, пропонується у Кримінальному кодексі визначити, що корупційними злочинами є злочини, передбачені статтями 364–370 цього Кодексу. Водночас у Кримінальному процесуальному кодексі передбачити надання заявнику всіх прав потерпілого у разі, якщо до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про корупційний злочин; запровадити інститут представника заявника у кримінальному провадженні; встановити обов’язок слідчого, прокурора письмово повідомити заявника протягом 72 годин з моменту отримання заяви (повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення) про внесення або невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; закріпити обов’язок долучати до повідомлення про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань вмотивовану відмову з посиланням на норми законодавства України, а також роз’яснення порядку оскарження прийнятого рішення; передбачити право заявника залучати експерта; встановити ряд обов’язкових процесуальних строків; встановити обов’язок суду при розгляді корупційних злочинів виходити за межі обвинувального акта, якщо це необхідно для ухвалення справедливого судового рішення та захисту інтересів держави або територіальних громад та ін. Пропонується також у Кримінальному процесуальному кодексі України та Законі України «Про судову експертизу» встановити граничний строк проведення експертизи на рівні шести місяців та передбачити дисциплінарну відповідальність за порушення таких строків експертом. У ряді нормативно-правових актів пропонується передбачити обов’язкове притягнення до дисциплінарної відповідальність для слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, у разі, якщо ухвалою суду встановлено факт порушення законодавства України ними під час виконання своїх службових обов’язків.

Пропозиції заслуговують на увагу, хоча деякі запропоновані процесуальні строки і видаються недоцільно жорсткими.

Проект 5402 від 16.11.2016 (Одарченко Ю. В.) про внесення змін до статті 7 Закону України «Про судовий збір» (щодо повернення судового збору за наслідками оскарження ухвал).

Пропонується установити, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду також у разі «задоволення апеляційної або касаційної скарги на ухвалу суду, задоволення заяви про перегляд ухвали суду у Верховному Суді України, якщо за наслідками задоволення скарги або заяви справа направлена на новий розгляд або для продовження розгляду».

Проект 5406 від 16.11.2016 (Сидорович Р. М.) про доступ до судових рішень.

У проекті пропонується урегулювати відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами, ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, надання доступу до судових рішень правоохоронним органам при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з проектом внесенню до Реєстру підлягають усі електронні копії судових рішень судів (окрім тих, що містять державну таємницю), а також електронні копії окремих думок суддів. Передбачено особливості внесення до Реєстру ухвал слідчих суддів. Також, врегульовано питання можливості підписання та надсилання до Реєстру електронної копії судового рішення суддів, які втратили можливість їх підписання власним електронним цифровим підписом. Проектом Закону пропонується надати повний доступ до судових рішень, крім суддів і працівників апарату судів, Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь, також працівникам Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Крім того, передбачена можливість видачі копії судового рішення з Реєстру за заявою особи іншим судом, якому визначено територіальну підсудність справ, у разі неможливості видачі копії судового рішення з матеріалів судової справи в суді, який ухвалив судове рішення.

Проект 5336-1 від 17.11.2016 (Алєксєєв С. О.) про Конституційний Суд України.

Ініціатива є альтернативною однойменному проекту 5336 від 01.11.2016 (Одарченко Ю. В.) (див. Бюлетень № 98). Альтернативний проект є приблизно удвічі менший за обсягом, ніж основний. Утім навіть такий обсяг є завеликим для належної оцінки проекту в рамках цього огляду.

Проект 5425 від 17.11.2016 (Алєксєєв С. О.) про внесення зміни до статті 23 Бюджетного кодексу України щодо бюджетних призначень на забезпечення діяльності Конституційного Суду України.

Пропонується установити, що пропозиції про зменшення бюджетних призначень на забезпечення діяльності Конституційного Суду України мають бути погоджені Кабінетом Міністрів України з Конституційним Судом України.

Проект неприкрито лобіює інтереси конкретного державного органу.

Проект 5426 від 17.11.2016 (Алєксєєв С. О.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав власників тимчасово вилученого майна.

Основні пропозиції проекту полягають у такому. Тимчасово вилученим у ході обшуку майном вважаються усі речі та документи, незалежно від надання дозволу на їх вилучення в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку. Предмети, які вилучені законом з обігу, не вважаються тимчасово вилученим майном. Тимчасово вилученим в ході огляду майном вважаються всі вилучені речі та документи, що не належать до предметів, які вилучені законом з обігу. Уточнюється положення про те, що клопотання слідчого, прокурора про арешт майна, тимчасово вилученого в ході обшуку та огляду, має бути подане протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. Також вносяться доповнення щодо можливості апеляційного оскарження ухвали суду щодо відмови у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

Пропозиції видаються цілком логічними, хоча запропоновані формулювання подекуди є занадто важкими для сприйняття.

 

Культура та освіта

 

Проект Постанови 5403 від 16.11.2016 (Рибак І. П.) про відзначення 50-річчя легендарного українського ВІА «Смерічка» на державному рівні.

Пропонується на державному рівні відзначити 50-річний ювілей утворення згаданого ансамблю, визнаючи його непересічний внесок у розвиток і пропагування української культури і мистецтва.

Слід зазначити, що досі такої практики святкувань не існувало. Зазвичай святкують певні ювілеї великих музичних закладів, театрів і музичних академій, чи, як виняток, відомих музичних шкіл. З огляду на це створення такого прецеденту видається недоречним. Втім деякі положення проекту постанови, як то рекомендація Державному комітету телебачення і радіомовлення України організувати тематичні теле- і радіопередачі, присвячені діяльності легендарного вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», можна було б підтримати.

Проект Постанови 5421 від 17.11.2016 (Побер І. М.) про відзначення 125-річчя з дня народження Верховного Архієпископа Української Греко-Католицької Церкви Йосифа Сліпого.

17 лютого 2017 року виповнюється 125 років від дня народження видатного церковного діяча Йосифа Сліпого. Враховуючи його вагомий внесок у розвиток духовності українського народу, пропонується урочисто відзначити на державному рівні цей ювілей. Серед заходів пропонується, зокрема, передбачити: видання документальної спадщини Йосифа Сліпого та її популяризацію; проведення на базі вищих навчальних закладів наукових конференцій, круглих столів, присвячених його життю та діяльності; здійснення заходів зі збереження та реставрації об’єктів, пов’язаних з діяльністю Йосифа Сліпого, встановлення на них пам’ятних знаків.

Йосиф Сліпий належить до числа непересічних діячів української культури і його постать не слід розглядати виключно в контексті релігійного питання. З огляду на це формальних заперечень щодо подібного проекту немає.

Проект Постанови 5422 від 17.11.2016 (Мосійчук І. В.) про відзначення 400-річчя з дня заснування Спасо-Преображенського Мгарського монастиря.

У 2019 році виповнюється 400 років з дня заснування Спасо-Преображенського Мгарського монастиря, який є одним з найстаріших та найбільших мурованих храмів у стилі українського бароко, що ще збереглися в країні. Враховуючи видатну роль, яку зіграв монастир в духовному житті України, з метою сприяння збереженню ансамблю пам’яток архітектури національного значення та у зв’язку з 400-річчям від дня заснування пропонується урочисто на державному рівні відзначити цей ювілей.

Проект багато в чому дослівно повторює Указ Президента України від 22.11.2013 № 646/2013 «Про заходи щодо відзначення 400-річчя заснування Мгарського монастиря». Враховуючи, що цей акт є чинним, немає жодних підстав для прийняття ще одного по суті аналогічного за змістом. Принаймні у пояснювальній записці жодних аргументів на користь такого дублювання не наведено.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 5393 від 14.11.2016 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення права власності на землю та законодавчого врегулювання земельних відносин.

Як зазначається в пояснювальній записці, «задля повернення права власності на землю Українському народу та посилення ролі місцевого самоврядування пропонується внести зміни до Земельного та Лісового кодексів України, Законів України «Про оцінку земель», «Про Державний земельний кадастр» та інших законодавчих актів, відповідно до яких право на землю Українського народу реалізується шляхом трансформації державної форми власності в комунальну, суб’єктом якої виступає виключно народ України в особі громадян – територіальних громад». Основні зміни пов’язані з перерозподілом земельних ділянок між державною та комунальною власністю, на користь другої, а рівно і перерозподіл повноважень між державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування щодо врегулювання земельних відносин, знов таки на користь других. Зауважимо, що подібні пропозиції, але у значно радикальнішому вигляді містяться в проекті постанови 5330 від 01.11.2016 (Німченко В. І.) про Концепцію конституційно-правових засад та механізму реалізації права власності на землю (див. Бюлетень № 98), яка нині перебуває на розгляді в парламенті.

Утім, питання про наповнення реальним юридичним змістом конституційного положення про право власності Українського народу є надзвичайно складним і, на нашу думку, ініціатору проекту 5393 теж не вдалося його адекватно вирішити.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 5396 від 15.11.2016 (Войціцька В. М.) про внесення змін до статті 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» щодо об’єктів трубопровідного транспорту.

Пропонується не поширювати дію норми чинного Закону: «Відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх з балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів та акцій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняється, крім випадків, коли результатом таких дій є: передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно бюджетній установі, державному підприємству або акціонерному товариству, 100 відсотків акцій якого перебуває в державній власності України; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 відсотків акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності України» на «відчуження основних засобів державних підприємств, що здійснюють діяльність з транспортування нафтовими магістральними трубопроводами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», її дочірніх та заснованих нею підприємств, що не використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування нафтовими магістральними трубопроводами».

Проект 5411 від 16.11.2016 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Цивільного Кодексу України щодо припинення зобов’язання зі спливом строків позовної давності.

Проект головним чином спрямований на уточнення та роз’яснення положень ст. 265–267 кодексу. Уточнення ці не завжди є належними і до певної міри дублюють одне одне. Найважливішим з них видається можливість заявити про сплив строку позовної давності не лише до прийняття рішення у суді першої інстанції, а «на будь-якій стадії розгляду справи в будь-якій судовій інстанції». Водночас неоднозначними є запропоновані зміни до ст. 266 та положення нової ст. 568-1 «Припинення зобов’язання зі спливом строків позовної давності», які імперативно передбачають, що зобов’язання припиняється зі спливом строків позовної давності як для основної, так і для додаткової вимог, хоча в чинному законодавстві передбачено, що сам факт спливу строку позовної давності, якщо про нього не заявлено стороною судового розгляду, не породжує жодних правових наслідків.

Наведена в пояснювальній записці до проекту аргументація на його користь загалом зводиться до констатування невиконання вимог законодавства господарюючими суб’єктами. Яким чином нові уточнення призведуть до відмови від незаконних дій цілковито незрозуміло.

Проект 5419 від 17.11.2016 (Пташник В. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення публічності і недопущення зловживань в сфері реєстрації та обігу знаків для товарів і послуг, а також захисту та створення умов для реалізації прав їх власників.

Передбачений ряд змін до законодавства, від уточнення та доповнення загальних принципів і до внесення змін до адміністративних (зокрема, реєстраційних) та судових процедур. Як зазначається в пояснювальній записці, головні зміни стосуються такого: вимога до публікації усіх поданих заявок на знаки для товарів і послуг у Реєстрі, у результаті чого усі заінтересовані особи зможуть отримати доступ до інформації про заявки та своєчасно в адміністративному порядку захистити свої права у разі їх порушення, а рівно й вимога щодо публікації рішень Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, що забезпечить прозору, послідовну та передбачувану роботу цього органу; удосконалення процедури подання мотивованих заперечень проти незаконного надання охоронного документу на знаки для товарів і послуг (наприклад, на підставі невідповідності заявленого знака умовам надання правової охорони) та дієвої процедури їх розгляду; впровадження ефективного механізму оскарження рішень органу екпертизи через надання особі, яка подавала мотивовані заперечення проти заявки на знак, права оскаржити рішення органу експертизи до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України (на разі доступний лише судовий шлях оскарження); передбачити можливість подання заявок на знаки у елетронній формі, що повністю відповідає Європейській практиці, значно підвищить ефективність подання та розгляду заявок, та є вимогою сучасного світу; можливість достроково припинити реєстрацію знаку для товарів і послуг внаслідок її невикористання протягом п’яти років, що є вимогою Угоди про асоціацію України з ЄС; розширення переліку доступних способів захисту порушеного права на знак для товарів і послуг, зокрема можливість вимагати компенсацію за порушення права (як альтернатива стягненню збитків), що підвищить ефективність захисту прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг та створить привабливі умови для інвесторів. Загалом, запропонованими змінами передбачається низка нововведень, які сприятимуть забезпеченню публічності і недопущенню зловживань в сфері реєстрації та обігу знаків для товарів і послуг, запровадженню удосконаленої, прозорої та дієвої системи охорони та захисту прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг шляхом імплементації положень Угоди про асоціацію України з ЄС та правозастосовчої практики провідних країн світу, що має позитивно вплинути на інвестиційний клімат в Україні.

Загалом проект видається доволі цікавим, хоча деякі дискусійні положення не знайшли належного пояснення в додатках до проекту. Зокрема, нова редакція абзацу п’ятого пункту 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» жодним чином не охоплює чинну редакцію, що призведе до скасування цієї норми. Не відзначаються належною юридичною визначеністю і деякі інші зміни, зокрема формула «будь-яка особа» щодо господарських відносин та проблеми захисту прав вбачається аж занадто розмитою.

Проект 5431 від 18.11.2016 (Козир Б. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання містобудівної діяльності у межах акваторії морських портів, у зоні дії навігаційного обладнання та морських шляхів.

Як зазначається у пояснювальній записці, метою прийняття проекту є: врегулювання питання будівництва та проведення інших видів робіт на землях водного фонду, зайнятих внутрішніми морськими водами, територіальним морем, у тому числі акваторією морських портів; припинення практики незаконного відведення земельних ділянок під внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторіями морських портів, що є водними об’єктами загальнодержавного значення.

Запропоновані зміни потребують ретельної уваги з боку спеціалістів з огляду на те, що здебільшого вони спрямовані на впорядкування доволі спеціальної діяльності. Зокрема, не дістала належного обґрунтування пропозиція скасувати норму такого змісту: «відведення землі та акваторії для торговельного мореплавства, а також для реалізації проектів здійснення будівництва або проведення будь-яких робіт у зоні дії навігаційного обладнання та морських шляхів здійснюється в порядку, встановленому Земельним і Водним кодексами України».

Проект 5364-1 від 17.11.2016 (Сташук В. Ф.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення регулювання діяльності в сфері паркування транспортних засобів.

Проект є дещо скороченою та відредагованою версією проекту 5364 від 04.11.2016 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів (див. Бюлетень № 98), який своєю чергою є незначною мірою доопрацьованим варіантом проекту 3584 від 04.12.2015 (Ар’єв В. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері паркування транспортних засобів (див. Бюлетень № 51), який не був прийнятий 12.07.2016.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори