пошук  
версія для друку
22.12.2016 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 103 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 05.12.2016 – 09.12.2016

   

Надійшло 70 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 33 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій, ініціативою відставки міністра, зі звільненням суддів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект Постанови 5485 від 05.12.2016 (Каплін С. М.) про Звернення Верховної Ради України до Урядів держав-підписантів Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештського меморандуму від 5 грудня 1994 року) щодо неухильного виконання гарантій безпеки.

У своєму Зверненні Верховна Рада України: наголошує, що Україна неухильно виконала та продовжує виконувати зі своєї сторони умови Договору про нерозповсюдження ядерної зброї; вважає, що забезпечення виконання гарантій, передбачених Меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року має бути пріоритетним з боку держав-підписантів; заявляє, що у разі подальшого невиконання державами-підписантами умов передбачених Меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Україна буде змушена розглянути можливість відновити статус держави із ядерною зброєю; звертається до Урядів держав-підписантів щодо неухильного та безкомпромісного виконання гарантій безпеки передбачених Меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештського меморандуму від 5 грудня 1994 року).

Проект 5509 від 08.12.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (щодо приватних домашніх робітників та місцевого персоналу іноземних диппредставництв).

Проект дослівно повторює однойменний проект 2952 від 22.05.2015, внесений попереднім складом уряду та відкликаний після його відставки (див. Бюлетень № 23).

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 5512 від 08.12.2016 (Тимчук Д. Б.) про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (щодо неврахування часу проїзду у межах України до місця проведення відпустки та назад).

Пропонується до тривалості щорічної основної відпустки та відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин для військовослужбовців додавати ще час, необхідний для проїзду у межах України до місця проведення відпустки та назад. Аналогічна норма, але щодо інших видів відпусток міститься в проекті 2037 від 05.02.2015 (Шипко А. Ф.) про внесення змін до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (щодо забезпечення додаткових відпусток захисників Вітчизни в особливих обставинах) (див. Бюлетень № 8).

Назва проекту видається не зовсім вдалою, оскільки пропонується фактично надану кількість днів відпочинку саме збільшити на час проїзду у межах України до місця проведення відпустки та назад.

Проект 5515 від 09.12.2016 (Лопушанський А. Я.) про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо додаткової відпустки військовослужбовцям, окремим категоріям ветеранів війни для проходження психологічної реабілітації.

Пропонується чинну норму частини 8 ст. 10-1 названого Закону, а саме «Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки"» викласти в такій редакції: «Військовослужбовцям, у тому числі окремим категоріям ветеранів війни, для проходження психологічної реабілітації, надаються додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки,  та соціальні відпустки відповідно до Закону України "Про відпустки". Військовослужбовцям строкової військової служби додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки  та соціальні відпустки не надаються».

Не заперечуючи проти самої ініціативи, слід звернути увагу на те, що впроваджена вона не найкращим чином. Доцільнішим було б запропонувати нове положення щодо додаткових відпусток для проходження психологічної реабілітації і чітко визначити, на які категорії громадян вони поширюються. В даній же редакції норма є дуже важкою для сприйняття, не пояснює який тип відпустки надається ветеранам війни для проходження психологічної реабілітації, не визначає конкретне коло осіб, на яких вона поширюється тощо. Таким чином не витримані ні правила юридичної техніки, ні принцип юридичної визначеності.

Проект 5518 від 09.12.2016 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо розвитку власної справи фізичною особою-підприємцем з інвалідністю, отриманою внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Пропонується прирівняти до підприємств та організацій громадських організацій інвалідів фізичних осіб – підприємців «з інвалідністю, отриманою внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції,  забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення» у питанні отримання державної допомоги. Також такі ФОП мають право на безповоротну одноразову фінансову допомогу на розвиток власної справи.

Наявна невідповідність між змінами до ст. 14-1 та 14-2 названого Закону створює правову невизначеність щодо того, чи має право такий ФОП лише на безповоротну одноразову фінансову допомогу для розвитку власної справи чи також і на інші форми допомоги, зокрема пільги.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 5487 від 05.12.2016 (Сироїд О. І.) про внесення змін до деяких законів України (щодо недоторканності народних депутатів України).

Метою проекту заявлено спрощення процедури надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата та приведення цієї процедури у відповідність до меж, встановлених Конституцією України. Запропоновано внести зміни до Законів України «Про статус народного депутата», «Про порядок виїзду України та в’їзду в Україну громадян України», «Про Регламент Верховної Ради України», а також до Кримінального процесуального кодексу України, якими, зокрема, надати народному депутату право самостійно ініціювати подання про зняття з нього депутатської недоторканості; спростити процедуру парламентського розгляду подання про притягнення до кримінальної відповідальності, подання про затримання чи арешт народного депутата через скорочення строків розгляду такого питання, виключення механізмів надання письмового пояснення народних депутатів та спрощення процедури розгляду в комітеті питання щодо надання згоди Верховною Радою на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт; - уточнити процедуру розгляду цього питання на пленарному засіданні; запровадити законне обмеження права народного депутата на виїзд з України на час, коли щодо нього внесене до Верховної Ради подання про зняття недоторканості; привести норми Регламенту Верховної Ради України щодо надання згоди на затримання та арешт судді Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції у відповідність до Конституції України.

Питання в парламенті ініціюється не вперше і зрештою має бути вирішене. Водночас маємо зауважити, що кожне «спрощення» процедури містить ризик втрати певних важливих процесуальних гарантій. Також є  неприпустимим ототожнення статей власне Регламенту Верховної Ради України із статтями Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», що у вітчизняній законопроектній практиці стало вже поганою традицією.

Проект 5489 від 06.12.2016 (Ляшко О. В.) про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року», та поновлення прав України щодо ядерної зброї.

Суть ініціативи повністю відображена в тексті проекту. Утім, більшу його частину займає преамбула з обґрунтуванням необхідності такого кроку.

Проект вважаємо суто ідеологічним, оскільки в сучасних політичних, економічних та інших  умовах реалізувати власну ядерну програму Україні навряд чи можливо, хоча відповідний науково-технічний потенціал у держави, звісно, є.

Проект 5506 від 08.12.2016 (Рабінович В. З.) про заборону участі України у розподілі мігрантів, який відбувається в країнах-членах Європейського Союзу.

Проект фактично зводиться до однієї змістовної норми: «Заборонити будь-яку участь України у розподілі мігрантів, який відбувається  в країнах-членах Європейського Союзу і викликаний масовим напливом мігрантів у Європу  з охоплених війнами країн Африки і Близького Сходу, до прийняття відповідного рішення Верховною Радою України».

Такий лаконічний текст залишає відкритим питання: кому адресована ця норма і які будуть правові наслідки її порушення. А вся аргументація пояснювальної записки зводиться до твердження, що Україна не має брати участі в європейській міграційній кризі.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 5483 від 05.12.2016 (Князевич Р. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оскарження рішень про добровільне об’єднання територіальних громад.

У Законі України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» пропонується закріпити такі положення: «Рішення сільської, селищної, міської ради про добровільне об’єднання територіальних громад може бути оскаржене громадянами, які проживають на території юрисдикції ради відповідної територіальної громади, у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України» та «У разі якщо рішення сільської, селищної, міської ради щодо добровільного об’єднання територіальних громад оскаржено у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідна обласна державна адміністрація, що залучається як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, невідкладно інформує про відкриття провадження в адміністративній справі, а також про ухвалене судом рішення Центральну виборчу комісію». Відповідно, Кодекс адміністративного судочинства України передбачається доповнити новою ст. 172-3 «Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень про добровільне об’єднання територіальних громад», яка містить наступні положення: Право оскаржувати рішення органу місцевого самоврядування про добровільне об’єднання територіальних громад мають громадяни, які проживають на території юрисдикції ради відповідної територіальної громади. Рішення органів місцевого самоврядування про добровільне об’єднання територіальних громад, передбачені Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», оскаржуються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідного  органу місцевого самоврядування. Позовна заява щодо рішення органу місцевого самоврядування про добровільне об’єднання територіальних громад може бути подана до суду у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення. У справах щодо рішень органів місцевого самоврядування про добровільне об’єднання територіальних громад залучається як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідна обласна державна адміністрація. Суд вирішує адміністративні справи щодо рішень органів місцевого самоврядування про добровільне об’єднання територіальних громад у п’ятнадцятиденний строк після надходження позовної заяви з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Відповідне судове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у десятиденний строк з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Судове рішення суду апеляційної інстанції є остаточним. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Втім проект, на нашу думку, не містить головного – вказівки на те, з яких підстав може бути поданий такий позов. У разі, якщо предметом спору стануть процедурні аспекти, то потреби в особливому порядку не має. В інших випадках закон має містити виключний перелік підстав для подання відповідного позову. Судячи з пояснювальної записки, але не з тексту проекту, йдеться саме про ситуацію, коли при прийнятті рішення про добровільне об’єднання територіальних громад були порушені процедурні норми: Останнім часом мають місце випадки, коли копії рішень судів, ухвалених за результатами розгляду адміністративних справ щодо спорів, пов’язаних з добровільним об’єднанням територіальних громад, надсилаються до Центральної виборчої комісії разом із зверненнями громадян, які містять інформацію про порушення законів України під час проведення такого добровільного об’єднання, після прийняття Комісією рішення про призначення перших місцевих виборів у відповідній об’єднаній територіальній громаді. Такі ситуації виникають через відсутність у законодавстві норм, які б зобов’язували суди інформувати Центральну виборчу комісію про відкриття проваджень у справах щодо спорів, пов’язаних з добровільним об’єднанням територіальних громад, та про прийняті судами рішення за результатами їх розгляду, що своєю чергою унеможливлює належне та своєчасне реагування ЦВК на факти, встановлені рішеннями судів, спричиняє оскарження рішень ЦВК щодо призначення перших місцевих виборів, загострення конфліктів у територіальних громадах. Постає однак питання, чому позивач не може в ініціативному порядку поінформувати ЦВК про порушений спір чи звернутися до суду з відповідною вимогою? Як видається доповнення законодавства названими положеннями не має особливого сенсу і призведе лише до ускладнення законодавства та зайвої витрати ресурсів, а рівно і до правової невизначеності щодо підстав подання позовів щодо скасування рішення сільської, селищної, міської ради про добровільне об’єднання територіальних громад.

Проект 5520 від 09.12.2016 (Бурбак М. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів.

Проектом пропонується внести зміни до Земельного кодексу України та законів України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» і «Про місцеві державні адміністрації». Основні з них стосуються визначення: порядку зміни меж районів та міст; особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів, та територіальних громад, до складу яких входять територіальні громади міст республіканського Автономної Республіки Крим або обласного значення; порядку призначення перших місцевих виборів в об’єднаних територіальних громадах, до складу яких увійшли територіальні громади, розташовані на територіях суміжних районів; особливостей проведення чергових виборів до районних рад, у разі, якщо до призначення таких чергових виборів Верховна Рада України не прийняла рішення про зміну меж відповідних районів, території яких мають зазнати змін внаслідок утворення об’єднаної територіальної громади.

Проект у ряді положень видається доволі дискусійним. Їх конструктивна критика міститься у розлогому висновку ГНЕУ, який ми загалом підтримуємо.

Проект 5522 від 09.12.2016 (Пинзеник П. В.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України.

Проект передбачає низку змін, зумовлених насамперед прийняттям Законів України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Найважливішою з них видається пропозиція щодо доповнення тексту Регламенту новою главою 12 «Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України». Передбачено також уточнити найменування ряду державних органів і посадових осіб.

Проект є наслідком діяльності спеціально створеної робочої групи і, безперечно, заслуговує на увагу.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 5435-1 від 05.12.2016 (Найєм М.-М.) про правовий статус осіб, зниклих безвісти.

Альтернативний проекту 5435 від 22.11.2016 (Геращенко І. В.) про правовий статус осіб, зниклих безвісти (див. Бюлетень № 101). Загалом зберігає структуру та головні положення основного проекту і відрізняється від нього кількома новими статтями та редакційними уточненнями.

Як видається, до нього можна висунути ті самі зауваження, що і до основного проекту.

Проект 5480 від 05.12.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» (щодо оперативності прийняття рішень).

Суть ініціативи полягає в перерозподілі повноважень щодо безкоштовного передавання автомобілів особам з інвалідністю після 10-річного користування у власність від центрального органу виконавчої влади до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Крім того, вносяться деякі термінологічні уточнення. Пропонується замінити слово «інвалід» на «особа з інвалідністю», а «дитина-інвалід» на «дитина з інвалідністю».

Питання видається суто технічним і думка Уряду, що такі зміни сприятимуть оперативності прийняття рішення є доволі авторитетною.

Проект 5511 від 08.12.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо трудових прав).

Метою проекту проголошено удосконалення національного законодавства про працю та зайнятість в частині правового захисту працівників у разі масового звільнення та законодавчого врегулювання питань відновлення порушених прав осіб, які зазнали дискримінації у сфері праці, в тому числі на основі расової, етнічної належності, сексуальної орієнтації, сімейного стану, наявності інвалідності тощо. Передбачається внесення до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про зайнятість населення» змін щодо встановлення обов’язку роботодавців повідомляти про заплановане масове вивільнення профспілкового представника та подавати профспілкам необхідну інформацію для розроблення конструктивних заходів зі зменшення масштабу вивільнення на підприємствах і посилення відповідальності за порушення порядку інформування роботодавцем профспілок про масове вивільнення. Також пропонується передбачити в чинному законодавстві норми щодо недопущення дискримінації в оголошеннях про працевлаштування та щодо надання права особам, які зазнали дискримінації, звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Урядова ініціатива загалом не викликає заперечень, що не виключає необхідності опрацювання її тексту з огляду на вимоги юридичної техніки і юридичної лінгвістики.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 5488 від 05.12.2016 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо фінансування судів.

Пропонується чинну норму про те, що «Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України» замінити такою: «Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих загальних судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Місцеві господарські та місцеві адміністративні суди здійснюють функції розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення їх діяльності».

Доволі слабкі, на нашу думку, аргументи на користь проекту, наведені у пояснювальній записці, викликають враження про його суто лобістський характер.

Проект 5490 від 06.12.2016 (Паламарчук М. П.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження).

Метою проекту проголошено удосконалення положень діючого законодавства, які регулюють питання відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження, здійснення спеціального досудового розслідування та судового провадження. Пропонується внести до названого кодексу низку змін, згідно з якими, зокрема: відкриття матеріалів кримінального провадження сторонами із стадії досудового розслідування переноситься на стадію підготовчого судового розгляду; максимально допустимий строк тримання під вартою збільшується до вісімнадцяти місяців для випадків, коли йдеться про особливо складні кримінальні провадження щодо особливо тяжких злочинів, скоєних організованими групами, злочинним організаціями; суду забороняється повертати обвинувальний акт, поданий прокурором повторно; передбачається можливість здійснення виклику особи, яка перебуває за межами України, шляхом надіслання повістки за останнім відомим місцем її проживання чи перебування та обов’язкового публікування в друкованих засобах масової Кабінету Міністрів України або Верховної Ради України та на офіційному веб-сайті органу, що здійснює досудове розслідування;  встановлюється порядок обчислення строків досудового розслідування у разі об’єднання кримінальних проваджень; передбачається можливість укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою чи терористичною організацією, за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами; продовжується строк дії тимчасових особливостей застосування положень глави 24-1 «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень» КПК України до 20 листопада 2019 р. та ін.

Вже сама перша пропозиція щодо перенесення на стадію підготовчого судового розгляду  відкриття сторонами матеріалів кримінального провадження видається суттєвим звуженням можливостей для надання захисником та одержання підозрюваним чи обвинуваченим кваліфікованої правової допомоги порівняно з тими, які передбачені чинним КПК України. Більшість з інших пропозицій теж зазнала аргументованої критики з боку експертів ГНЕУ, з якою ми загалом погоджуємося. Водночас проект 15.12.2016 було визначено Президентом як невідкладний. Тим не менш при голосуванні 20.12.2016 пропозиція про включення його до порядку денного не знайшла підтримки.

Проект 5498 від 06.12.2016 (Македон Ю. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо створення та функціонування в судах електронної системи «Персональний онлайн кабінет»).

У проекті пропонується: 1) внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, доповнивши кодекси новим терміном: Електронна система «Персональний онлайн кабінет», як складова Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи це – система онлайн сервісу, що надає можливість кожній стороні, а також за їх згодою учасникам провадження доступ до матеріалів справи/провадження у електронному вигляді, крім матеріалів, які розглядаються у закритому судовому засіданні»; 2) надати можливість особам, які утримуються в установах попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, з дозволу суду, знайомитися з матеріалами справи/провадження через електронну систему «Персональний онлайн кабінет», безпосередньо у цій установі; 3) внести зміни до Закону України «Про судовий збір», якими встановити за подання до суду заяви про отримання право доступу до матеріалів провадження/справи через електронну систему «Персональний онлайн кабінет» ставку судового збору 1.5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати.

На думку ініціатора проекту, в разі впровадження в дію запропонованої, електронної системи сторони та учасники процесу, після отримання від суду відповідного доступу до цієї системи, матимуть змогу в будь-який час ознайомитися з матеріалами справи/провадження та документами, що надійшли до суду по їх справі, з можливістю отримання та/або копіювання копій цих документів, при наявності переглядати в цій системі збережені відеозаписи судових засідань з можливістю їх копіювання, прослуховувати технічний запис судового засідання з можливістю його роздрукування та інші дії, передбачені цим законопроектом. Також система дасть можливість сторонам та учасникам процесу за згодою суду отримати електронний процесуальний документ, який буде містити всі ті обов’язкові реквізити, що і його паперовий аналог. Юридична чинність і доказовість таких документів надається за допомогою електронного цифрового підпису, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Утім, на нашу думку, романтичні уявлення ініціатора проекту помітно відірвані від сучасних українських реалій. Окрім спірності деяких пропозицій щодо процесуального порядку, головні проблеми проекту пов’язані з тим, що усі насправді важливі питання були відкинуті ініціаторами відсилочною нормою такого змісту: «Порядок функціонування електронної системи «Персональний он-лайн кабінет» визначається Положенням про Єдину судову інформаційну (автоматизовану) систему, яке затверджується Радою суддів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України». Насправді ж створення такої системи та її належне функціонування не лише потребує значних технічних та фінансових ресурсів, а й вимагає чималих законодавчих змін, які стосуватимуться безпекових питань, зокрема і безпеки персональної інформації, адже судячи з тексту проекту систему пропонується інтегрувати до мережі і-нет.

Проект 5499 від 07.12.2016 (Паламарчук М. П.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення строку передачі документації на багатоквартирний будинок, в якому створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою ст. 149-2 «Порушення строку передачі технічної та іншої передбаченої законодавством документації на багатоквартирний будинок, в якому створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», якою встановити відповідальність за «Порушення посадовими особами суб’єкту господарювання, який  здійснював утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території як виконавець відповідних послуг або управління багатоквартирним будинком, та/або балансоутримання до створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, строків передачі технічної та іншої передбаченої законодавством документації на багатоквартирний будинок».

Водночас, на нашу думку, з огляду на відомі корупційні ризики ефективність запропонованих санкцій зводиться нанівець пропозицією про те, що складати адміністративні протоколи про такі правопорушення мають «посадові особи, уповноважені на те обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями».

Проект 5514 від 09.12.2016 (Безбах Я. Я.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо наближення кримінального законодавства України до європейських стандартів в частині зняття судимості.

Пропонується установити, що зняття судимості до закінчення строків, зазначених у ст. 89 названого кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, передбачені розділам ІІ «Злочини проти життя та здоров’я», розділом VI «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», розділом ХХ «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» Особливої частини названого кодексу. Наразі таке зняття не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини.

Проект 5521 від 09.12.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пропонується зробити з норми про те, що «у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються» виключення щодо того, що таке стягнення буде можливим, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень «з урахуванням положень статті 5 Закону України “Про судовий збір”».

Слід зазначити, що посилання у пояснювальній записці на вимоги принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом є доволі неоднозначними з огляду на особливий статус держави та її органів в суспільстві, загалом, і в адміністративному судочинстві, зокрема. Відповідно, за відсутності належної аргументації пропоновані зміни вбачаються спробою обмеження прав громадян з боку держави.

 

Культура та освіта

 

Проект 5491 від 06.12.2016 (Геращенко І. В.) про Український культурний фонд.

Відповідно до задуму ініціаторів проекту, новостворений «Український культурний фонд є бюджетною установою, що виконує передбачені цим Законом спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвиткові України. Діяльність Українського культурного фонду спрямовується та координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв». У проекті визначаються правовий статус, принципи, завдання, функції, повноваження, органи управління, організаційні та фінансові засади його діяльності.

У докладному аналізі цієї ініціативи немає потреби, оскільки до повноважень Верховної Ради України завідомо не входить створення державних бюджетних установ. Докладну аргументацію з цього приводу, а також аналіз інших численних недоліків проекту наведено у висновку ГНЕУ, яке пропонує відхилити проект.

Проект 5496 від 06.12.2016 (Унгурян П. Я.) про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів.

Пропонується зробити святковим та неробочим днем також і 25 грудня – день святкування Різдва за григоріанським календарем.

Слід відзначити, що така практика існує в декількох країнах, зокрема в сусідніх Білорусі та Молдові.

Проект 5513 від 08.12.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вивезення та ввезення рухомих культурних цінностей.

Відносно великий (36 сторінок) за обсягом проект. Центральне місце в ньому займає по суті нова редакція Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», який пропонується перейменувати на Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення рухомих культурних цінностей» (зміни стосуються майже усіх статей закону, чимало з них повністю переписуються чи взагалі виключаються). З числа інших змін, левову частку займають пропозиції щодо глобальної заміни в усіх нормативних актах поняття «культурні цінності» на «рухомі культурні цінності», проте певна частина пропозицій дійсно стосується питань вивезення та ввезення рухомих культурних цінностей. Однак автори часто-густо заглиблюються в інші питання. Так, наприклад пропонується доповнити Закон України «Про охорону археологічної спадщини» таким доволі спірним визначенням: «археологічний предмет – рухома культурна цінність, яка походить з об’єкта археологічної спадщини, повністю або частково є результатом людської діяльності, містить у собі інформацію про минуле (зародження і розвиток культури, світогляд, життєдіяльність минулих поколінь), вік якої складає не менше 100 років і яка належить до археологічної колекції або знайдена в результаті археологічних досліджень чи виявлена випадково». Незрозумілим є виключення «свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) рухомих культурних цінностей з території України» з числа Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Проект видається слабо аргументованим і щонайменше дискусійним.

Проект Постанови 5519 від 09.12.2016 (Княжицький М. Л.) про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2017 році.

Список пам’ятних дат та ювілеїв на 2017 р. займає 5 сторінок і включає, зокрема, такі доволі неоднозначні пункти як «330 років з дня обрання гетьманом України Івана Мазепи (25.07.1687)», «25 років з часу передання останнім Президентом Української Народної Республіки в екзилі Миколою Плав’юком клейнодів Української Народної Республіки і грамоти про правонаступництво першому Президенту України Леоніду Кравчуку (22.08.1992)», «80 років з дня початку «Великого терору» в Україні (05.08.1937)», «75 років з часу початку примусового вивезення населення України в Німеччину (остарбайтерів) (січень 1942, день пам’яті – 18.01.2017)» тощо. Проте більшість позицій проекту варто підтримати.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 5501 від 07.12.2016 (Хлань С. В.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо використання вітчизняної сировини).

Центральним положенням є така новела: «Встановити, що суб’єкти господарювання при виробництві коньяків України за коньячною технологією, зобов’язані використовувати: 1) у виробництві марочних коньяків – 100 відсотків  вітчизняних витриманих коньячних спиртів; 2) у виробництві коньяків ординарних – спирт коньячний, викурений в Україні з виноматеріалів, вироблених з вітчизняної сировини, у перерахунку на абсолютний алкоголь, в кожному купажі,  але не менше: 15 відсотків – з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо використання вітчизняної сировини)» до 31 грудня 2017 року; 20 відсотків – з 1 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року; 25 відсотків – з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року; 30 відсотків – з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року; 35 відсотків – з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року; 40 відсотків – з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року; 50 відсотків – з 1 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року; 60 відсотків – з 1 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року; 70 відсотків – з 1 січня 2025 року до 31 грудня 2025 року; 85 відсотків – з 1 січня 2026 року».  Пропонується встановити відповідальність за недотримання цих вимог у формі штрафу (200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 15000 гривень) та позбавлення ліцензії. В останньому разі додатково зазначається, що анулювання такої ліцензії має наслідком автоматичне анулювання ліцензій на імпорт, експорт спирту коньячного таким суб’єктом господарювання. При цьому отримання нових таких ліцензій для такого суб’єкта господарювання або для його правонаступників дозволяється після спливу 36 поточних місяців, наступних за місяцем такого анулювання ліцензії.

Проект 5516 від 09.12.2016 (Євтушок С. М.) про демонополізацію спиртової галузі за участі трудових колективів.

Проект по суті є альтернативний проекту 4861 від 23.06.2016 (Лапін І. О.) про особливості приватизації підприємств спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (див. Бюлетень № 79), який 05.10.2016 був рекомендований для прийняття у першому читанні профільним Комітетом з питань економічної політики, та урядовому проекту 5445 від 23.11.2016 (Кабінет Міністрів України) про демонополізацію та впровадження ринкових засад функціонування спиртової галузі (див. Бюлетень № 101).

У ст. 1 проекту зазначається, що приватизація структурних підрозділів державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та державних підприємств спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (виробників спирту етилового) здійснюється шляхом продажу 51% акцій, органами приватизації на конкурсній основі, з одночасною передачею решти 49 % акцій безоплатно відповідним трудовим колективам. Також права трудових колективів пропонується захистити у ст. 3 проекту «Соціальні гарантії та преференції трудовим колективам структурних підрозділів ДП «Укрспирт» та державних підприємств спиртової та лікеро-горілчаної промисловості», передбачивши, зокрема, і таке: Пільги та преференції, передбачені даним Законом для працівників структурних підрозділів ДП «Укрспирт» та державних підприємств спиртової і лікеро-горілчаної промисловості поширюються також на колишніх працівників підприємств, які вийшли на пенсію, звільнені на підставі п. 1 ст. 36, 40 Кодексу законів про працю України і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, осіб, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, інвалідів, звільнених у зв’язку з каліцтвом або професійним захворюванням, та працівників, звільнених у зв’язку зі станом здоров’я. Від дня прийняття рішення про приватизацію розірвання трудового договору з працівником підприємства, що приватизується, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, за винятком звільнення на підставі п. 6 ст. 40 КЗПП України. Не допускається звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу протягом 6 місяців від дня переходу до нього права власності. Укладення колективного договору між новим власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом, а також працевлаштування вивільнених працівників здійснюються відповідно до законодавства.

Проект через свої дуже незначні розміри є найслабкішим серед усіх названих у частині впорядкування приватизації підприємств спиртової галузі. Однак він чи не єдиний приділяє значну увагу захисту прав колективів. З огляду на це при підготовці профільним комітетом єдиного проекту слід враховувати й ініціативи даного.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 5495 від 06.12.2016 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів.

Проект по суті альтернативний проекту 5471 від 29.11.2016 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайної екологічної ситуації, у зв’язку з масовими вирубками та знищенням лісів в Україні та приведення дії тимчасової заборони експорту лісоматеріалів до вимог міжнародних договорів, ратифікованих Україною (див. Бюлетень № 102).

Пропонується на строк мораторію, передбаченого ст. 2-1 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» (10 років), окрім вивезення за межі митної території України в митному  режимі  експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД), також обмежити внутрішнє споживання вітчизняних лісоматеріалів, необроблених у розмірі 20 млн кубічних метрів на рік. Кримінальний кодекс України пропонується доповнити новою ст. 201-1 «Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів необроблених», якою встановити відповідальність за: «Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД)». Кваліфікуючою обтяжуючою обставиною при цьому є вчинення тих самих дій «повторно або за попередньою змовою групою осіб або службовою особою з використанням наданої їй влади чи службового становища». В останньому випадку пропонований строк позбавлення волі може сягати 20 років. Також пропонується нова редакція ст. 246 «Незаконна порубка лісу», яка не стільки криміналізує нові діяння, додаючи до порубки також і «перевезення, зберігання, збут незаконно порублених дерев і чагарників», скільки змінює формат та структуру статті, виводячи як обтяжуючі обставини незаконні порубки тощо, «вчинені у заповідниках або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду або в інших особливо охоронюваних лісах» та якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки, а також суттєво посилює санкції за такі дії. Значно посилюються санкції і у ст. 65, 65-1, 68 та 72 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також в ст. 65 до інших правопорушень додається «перевезення, зберігання незаконно порублених дерев і чагарників».

Обмеження вживання необроблених лісоматеріалів є питанням не стільки юридичним, скільки екологічним та політичним і його слід залишити політикам. Однак пропоновані зміни до КК України та КУпАП викликають певне занепокоєння. Передусім це стосується ініціативи введення відповідальності за «перевезення, зберігання незаконно порублених дерев і чагарників». Слід зазначити, що через те, як такі дії вписані в текст існуючих статей кодексів, кваліфікувати їх буде вкрай складно, адже порубки зв’язати з місцем, а отже і розмірами нанесеної шкоди простіше, ніж перевезені чи складовані необроблені лісоматеріали. Відповідно, незрозуміло чи слід відносити такі дії до проступку чи злочину, а якщо до злочину, то яку кваліфікуючі обставину тут застосовувати. Враховуючи, що доволі значна частина змін пов’язана саме з цією ініціативою, проект, на нашу думку, вимагає суттєвого доопрацювання.

Проект 5504 від 08.12.2016 (Єднак О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення відповідальності за порушення лісового законодавства та охорони зелених насаджень.

Проект містить значні за обсягом зміни (18 сторінок) до Лісового та Кримінального кодексів України, а також до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Описати їх усі в межах такого огляду просто неможливо. Назвемо лише деякі. Так, КУпАП пропонується доповнити ст. 63-3 «Знищення ґрунтового покриву земель лісогосподарського призначення», 64-1 «Порушення правил відведення і таксації лісосік» і 65-2 «Неналежна охорона лісів від незаконних приватних рубок». Натомість передбачається скасувати ст. 65-1 «Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень», ст. 66 «Знищення або пошкодження підросту в лісах», ст. 67 «Здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку», ст. 69 «Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду», ст. 71 «Введення в експлуатацію виробничих об’єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси», ст. 75 «Знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах», ст. 76 «Знищення корисної для лісу фауни». Радикально переписується більше десятка статей. В КК України повністю переформатовуються ст. 245 і 246 та додається нова ст. 246-1 «Незаконне видалення, знищення або пошкодження зелених насаджень та нелісової деревної рослинності». Серед новел ЛК України слід назвати нові ст. 66-1 «Обов’язки громадян під час перебування в лісах», ст. 69-1 «Оприлюднення спеціальних дозволів на заготівлю деревини» та радикальне розширення ст. 105 «Відповідальність за порушення лісового законодавства», ст. 107 «Відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства» та ст. 108 «Незаконні рубки та вилучення незаконно добутих (заготовлених) лісових ресурсів».

Обсяги та значимість змін мають викликати ретельну увагу з боку спеціалістів.

Проект 5500 від 07.12.2016 (Хлань С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної реєстрації прав на об’єкти меліоративних систем.

Пропонується у Законі України «Про трубопровідний транспорт» перевести меліоративні системи з категорії «промислові трубопроводи» до категорії «магістральні трубопроводи». Водночас у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» пропонується визначити, що меліоративні системи необхідно прирівняти до споруд і відповідним чином реєструвати їх у Державному реєстрі прав, на відміну від інших магістральних і промислових трубопроводів, які під реєстрацію не підпадають, про що робиться пряме уточнення.

Маємо звернути увагу на те, що належної аргументації навіщо слід вчиняти такі дії в пояснювальній записці немає.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 5450-1 від 07.12.2016 (Пташник В. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення дотримання прав осіб при проведенні перевірок характеристик нехарчової продукції).

Альтернативний проекту 5450 від 24.11.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції (див. Бюлетень № 101).

Проект є майже вдвічі коротшим та на відміну від урядового проекту пропонує зміни лише до Законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції», при чому зміни до останнього закону лише зменшені в обсягу. Інші зміни співпадають більш ніж на половину, при чому більшість відмінностей є результатом різних редакційних підходів. Утім проект 5450-1 вирізняється більшою увагою до прав господарюючих суб’єктів та встановленням додаткових вимог до контролюючих та перевіряючих органів.

Проект 5503 від 08.12.2016 (Скорик М. Л.) про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо уточнення терміна «музичні твори» вітчизняного походження).

Проект спрямований на принципову зміну сутності положень щодо захисту інтересів держави та національного телерадіовиробництва. Пропонується відійти від захисту культурно-мовного середовища, яке полягає у введенні мінімальних обсягів мовлення кожної телерадіоорганізації державною мовою і, зокрема, у визначенні мінімального обсягу пісень державною мовою, та перейти до підтримки українських виконавців незалежно від мови пісень.. Такі зміни спрямовані на захист вітчизняного виробника музичного контенту незалежно від мови, наявності або відсутності текстів у музичних творах. Для цього пропонується змінити як визначення пісні зі «словесно-музичного твору» на «музичний твір вітчизняного походження (пісня) – твір, художні образи якого виражені за допомогою звуків людського голосу чи музичних інструментів, чи їх поєднання, створення, запис, аранжування, виконання якого здійснено громадянами України», так і підходи до мінімальних розмірів таких творів у обсягах мовлення кожної телерадіоорганізації, а саме вимогу «забезпечувати  частку  пісень (словесно-музичних творів) державною мовою в обсязі не менше 35 відсотків загального обсягу пісень» замінити вимогою «забезпечувати частку музичних творів вітчизняного походження не менше 35 відсотків від загального обсягу пісень, з яких не менш ніж 15% державною мовою».

Проект змінює ідеологію даних норм закону, що належить більше до політичної, ніж юридичної сторони проблеми.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори