пошук  
версія для друку
19.05.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 119 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 03.04.2017 – 07.04.2017

   

Надійшло 62 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 15 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій, ініціативою відставки міністра, зі звільненням суддів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0141 від 06.04.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Мальта про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та Протоколу до неї.

Конвенцію та Протокол до неї підписано в м. Києві 4 вересня 2013 р. Як зазначається у пояснювальній записці, необхідність укладання цієї Конвенції і Протоколу пояснюється тим, що доходи, які виникають в економічних стосунках між резидентами України та Мальти, підлягають оподаткуванню в подвійній юрисдикції: по-перше, у державі, в якій одержувач доходу є резидентом, по-друге, у державі, в якій здійснюється діяльність, стосовно якої виникає дохід. Тому ця Конвенція сприятиме, по-перше, уникненню подвійного оподаткування, по-друге, запобіганню ухиленню від сплати податків і, по-третє, взаємному зменшенню податкових перешкод для закордонних інвестицій та торгівлі. Це особливо важливо стосовно України, оскільки її чинне податкове законодавство передбачає уникнення подвійного оподаткування лише на основі підписання двосторонніх міжнародних угод. Конвенція містить розлогі положення щодо оподаткування різних видів фінансових надходжень, а ж до пенсійних, виплат державним службовцям тощо. Протокол спрямований на уточнення деяких питань оподаткування мальтійських перевізників та особливостей застосування деяких положень щодо оподаткування дивідендів у залежності від національного законодавства.

Проблема має два виміри. З однієї сторони усунення подвійного оподаткування є важливим для розвитку економіки. З іншої – Мальта, як і Кіпр та ряд інших невеликих країн, є офшором з усіма пов’язаними з цим нюансами.

Вже 13.04.2017 закон прийнято за основу та в цілому і наразі вже підписано.

Проект 0142 від 07.04.2017 (Президент України) про внесення зміни до пункту 2 Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)».

Проектом пропонується поширити на Україну дію пунктів 3 та 4 статті 12 «Право на соціальне забезпечення» Європейської соціальної хартії (переглянутої), а саме: визначається, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов’язуються: докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх i багатосторонніх угод або в інший спосіб i відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: a) рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; b) надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.

Заперечень проект не викликає, хоча хотілося б скоріше імплементації пунктів 1 та 2 названої статті, однак не все відразу. Власне і ГНЕУ, і профільний Комітет у закордонних справах проект підтримали.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 6231-1 від 05.04.2017 (Веселова Н. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо захисту прав осіб, які були захоплені в заручники.

Альтернативний проекту 6231 від 23.03.2017 (Шкрум А. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо захисту прав осіб, які були захоплені в заручники (див. Бюлетень № 117).

Містить усі ініціативи основного проекту і відрізняється від нього доповненням Закону України «Про боротьбу з тероризмом» ще двома новелами. По-перше, пропонується уточнити, що стаття 20 «Соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту» поширюється і на осіб, які були захоплені в заручники. По-друге – доповнити новою статтею 20-1 «Одноразова грошова допомога заручнику, у разі звільнення із утримування в заручниках, або одноразова допомога сім’ї заручника у разі визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим», в якій встановити розміри допомоги та уточнити порядок її виплати.

До проекту слід висунуту ті самі зауваження, що й до основного. Втім при підготовці остаточної редакції, а також інших проектів щодо названих проблем, ініціативи цього проекту слід було б врахувати.

Проект 6298 від 06.04.2017 (Третьяков О. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей для здобуття професійно-технічної та вищої освіти.

Пропонується гарантію того, що держава «забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, – до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах» поширити не лише на військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а на усі категорії учасників бойових дій, визначених в статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідні зміни вносяться, окрім названого закону, до Законів України «Про професійно-технічну освіту», «Про охорону дитинства» та «Про вищу освіту».

Проект 6268-1 від 07.04.2017 (Пашинський С. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців.

Альтернативний проекту 6268 від 31.03.2017 (Шкрум А. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців (див. Бюлетень № 118).

Повністю повторює основний проект з єдиною відмінністю: названі ініціативи застосовуються, якщо смерть колишнього військовослужбовця настала не протягом трьох місяців (основний проект), а протягом року (новела) після звільнення з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби. Інших відмінностей між проектами немає.

Пропозиції загалом слушні.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 6291 від 05.04.2017 (Кривенко В. М.) про внесення змін до деяких законів України щодо заборони ввезення на український ринок друкованої продукції з території держави-агресора.

Пропонується установити, що забороняється ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово  окупованої території України, крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників. Наразі діє нещодавно прийнята норма про можливість отримання дозволу відповідного державного органу на ввезення такої видавничої продукції, окрім власне права ввозити громадянам в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників. Як зазначається у пояснювальній записці, сьогодні постає необхідність повністю заборонити ввезення друкованої продукції із країни-агресора та окупованих територій, тим самим розвивати власні видавництва. Автори зазначають, що політика захисту інформаційного простору від умисного зовнішнього впливу на суспільну свідомість та поширення антиукраїнських поглядів має ґрунтуватись на повній забороні друкованої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора та тимчасово окупованої території України.

З огляду на розвиток видавничих та інших інформаційних технологій, а також на реалії політичної ситуації в країні, основної мети, а саме заборони поширення антиукраїнських поглядів, проект, як видається, не досягне.

Проект Постанови 6295 від 06.04.2017 (Вілкул О. Ю.) про визнання Меморандуму про економічну та фінансову політику між Україною та Міжнародним валютним фондом таким, що суперечить національним інтересам України в зв’язку з суттєвим зниженням державних соціальних гарантій населення, та звернення до Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України щодо припинення дії цього Меморандуму, перегляду умов отримання Україною кредитних коштів.

У проекті з метою захисту національних інтересів України, запобігання суттєвого зниженням державних соціальних гарантій населення України та забезпечення вжиття невідкладних заходів щодо стимулювання перегляду Кабінетом Міністрів України, Національним банком України умов отримання кредитних коштів від Міжнародного валютного фонду, пропонується: 1. Визнати Меморандум про економічну та фінансову політику між Україною та Міжнародним валютним фондом від 27 лютого 2015 року, 21 липня 2015 року, 1 вересня 2016 року та від 2 березня 2017 року (далі – Меморандум) таким, що суперечить національним інтересам України в зв’язку з суттєвим зниженням державних соціальних гарантій населення. 2. Звернутися до Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України щодо вжиття невідкладних заходів стосовно денонсації Меморандуму та припинення його дії. 3. Кабінету Міністрів України, Національному банку України переглянути спільно з місією Міжнародного валютного фонду умови отримання Україною кредитних коштів, зокрема, щодо недопущення: зростання для населення тарифів за житлово-комунальні послуги та цін на природний газ, на товари першої необхідності та ліки; скорочення видатків на соціальну сферу (замороження та урізання соціальних виплат, у тому числі, обмеження пенсії працюючим пенсіонерам, скасування права на достроковий вихід на пенсію, скорочення комунальних субсидій домогосподарствам); збільшення пенсійного віку та необхідного трудового стажу для виходу на пенсію; скорочення мережі медичних та загальноосвітніх закладів; скасування податкових пільг, скасування спрощеної системи оподаткування для малого і середнього бізнесу та підвищення розмірів податків і зборів; скорочення кількості працівників бюджетної сфери; скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Проект є суто популістським, спрямованим на показову турботу про виборців. Натомість критичний огляд реальних спільних з МВФ проектів мав би велике значення для належної оцінки фактичної діяльності двох останніх Урядів України.

Проект 6315 від 07.04.2017 (Джемілєв Мустафа) про статус кримськотатарського народу в Україні.

Проект згідно з пояснювальною запискою спрямований на створення правових умов для реалізації кримськотатарським народом права на самовизначення у складі суверенної і незалежної України, що гарантуватиме збереження та розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності кримськотатарського народу як корінного народу України. Структурно проект складається з розлогої преамбули, розділу I «Загальні положення» (статті: 1. Визначення термінів, 2. Статус кримськотатарського народу, 3. Основні принципи державної політики щодо кримськотатарського народу, 4. Протидія асиміляції кримськотатарського народу), розділу ІІ «Права кримськотатарського народу» (статті: 5. Відновлення прав кримськотатарського народу, порушених внаслідок депортації органами державної влади колишнього СРСР, 6. Забезпечення прав кримськотатарського народу, 7. Особливості статусу адміністративно-територіальних утворень на території Кримського півострова), розділу ІІІ «Представництво кримськотатарського народу» (статті: 8. Представницькі органи кримськотатарського народу, Стаття 9. Курултай кримськотатарського народу, Стаття 10. Меджліс кримськотатарського народу, Стаття 11. Регіональні і місцеві меджліси, Стаття 11. Представництво кримськотатарського народу у Верховній Раді України, Стаття 12. Представництво кримськотатарського народу у Верховній Раді Автономної Республіки Крим, 13. Представництво кримськотатарського народу у районних, міських, районних у містах радах, 14. Представництво кримськотатарського народу у сільських та селищних радах, 15. Реєстр виборців кримськотатарського народу, 15. Участь представницьких органів кримськотатарського народу в ухваленні рішень органами виконавчої влади, 16. Міжнародне представництво кримськотатарського народу), розділу IІI «Прикінцеві положення». Через недбалість упорядників у проекті є по дві статті з номерами 11 і 14, що, звісно, є неприпустимим. До числа основних положен проекту, як видається, слід віднести такі: «корінний кримськотатарський народ – цілісний етнос, який сформувався на території Кримського півострова, зберіг і прагне передати майбутнім поколінням свою колективну етнокультурну ідентичність, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні соціальні, культурні і політичні інститути, сформував розвинену систему власних органів самоврядування, самоусвідомлює себе корінним народом України і не має власної чи етнічно спорідненої держави за межами України», «Україна визнає кримськотатарський народ корінним народом України», «Автономна Республіка Крим є національно-територіальною автономією кримськотатарського народу, створеною у межах території Кримського півострову у складі унітарної України, та є формою реалізації кримськотатарським народом свого права на самовизначення», «представницькими органами кримськотатарського народу є Курултай кримськотатарського народу, Меджліс кримськотатарського народу, регіональні та місцеві меджліси» та ін. Регулюються основні принципи державної політики України щодо кримськотатарського народу та відновлення його прав, порушених унаслідок депортації органами державної влади колишнього СРСР, а починаючи з лютого 2014 року – внаслідок окупації і анексії Криму. Певні статті проекту спрямовані на забезпечення гарантованого представництва кримськотатарського народу в Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Окрема увага приділена питанню участі представницьких органів кримськотатарського народу в міжнародних організаціях і процесах.

Проект є доволі виваженим і послідовним з політичного боку, чого, на жаль, не можна сказати про його юридично-технічні і навіть суто мовні аспекти. Тому він потребує уважного доброзичливого доопрацювання за участю фахових юристів.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 6278 від 03.04.2017 (Москаленко Я. М.) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо підстав дострокового припинення повноважень члена Національного агентства з питань запобігання корупції.

Пропонується запровадити щорічну незалежну оцінку (аудит) ефективності діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, його операційної та інституційної незалежності, належності виконання покладених обов’язків на Національне агентство з питань запобігання корупції, його членів та Голову Національного агентства з питань запобігання корупції. Строк проведення такої оцінки (аудиту) не може перевищувати трьох календарних місяців. Її проводить комісія зовнішнього контролю у складі п’ятьох членів. Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України затверджують по одному члену комісії, а Громадська рада при Національному агентстві з питань запобігання корупції двох членів. Членів комісії зовнішнього контролю визначають щороку з числа осіб, які мають значний досвід роботи в органах досудового розслідування, прокуратури, судах, фінансового контролю та аудиту за кордоном чи міжнародних організаціях, володіють необхідними знаннями та навичками для проведення такої оцінки (аудиту), а також мають бездоганну ділову репутацію. Для проведення оцінки (аудиту) члени комісії зовнішнього контролю мають право: 1) доступу до всіх матеріалів, згідно яких проводилися всі перевірки Національним агентством з питань запобігання корупції та іншої інформації (документів) у володінні Національного агентства з питань запобігання корупції (з обмеженнями, передбаченими Законом України «Про державну таємницю»); 2) проводити конфіденційні інтерв’ю з працівниками Національного агентства з питань запобігання корупції, працівниками інших державних та правоохоронних органів, а також іншими особами, які володіють інформацією (документами), необхідними для проведення оцінки (аудиту). Члени комісії зовнішнього контролю забезпечують нерозголошення даних та не можуть втручатися у діяльність Національного агентства з питань запобігання корупції. Висновок такої зовнішньої оцінки (аудиту) оприлюднюється щорічно до 1 червня за попередній календарний рік, включається як додаток до письмового звіту Національного агентства з питань запобігання корупції та заслуховується Верховною Радою України. Висновок комісії з проведення незалежної оцінки (аудиту) про неефективність діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції та неналежне виконання обов’язків його членів або Голови є підставою для дострокового припинення повноважень члена Національного агентства Кабінетом Міністрів України.

Посилення громадського контролю за роботою правоохоронних органів слід лише вітати, однак було б бажано деталізувати та вдосконалити процедуру відбору членів комісії з проведення незалежної оцінки (аудиту) та більш формалізувати вимоги до них. Зокрема передбачити механізми недопущення перетворення такої комісії на засіб політичного тиску.

Проект 6294 від 06.04.2017 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» (щодо вдосконалення вимог контролю за діяльністю Національного агентства з питань запобігання корупції).

Пропонується уточнити, що Національне агентство з питань запобігання корупції є не лише підконтрольним, а й підзвітним Верховні Раді України, хоча зберігається і підзвітність органу Кабінету Міністрів України. Відповідно пропонується закріпити ряд положень щодо такої підзвітності, зокрема: Голова Національного агентства особисто щорічно представляє у Верховній Раді України Національну доповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики. Також Голова Національного агентства особисто не менше одного разу на рік звітує, а також один раз на рік доповідає перед Верховною Радою України на пленарному засіданні про діяльність Національного агентства та про реалізацію засад антикорупційної політики шляхом надання відповідних звітів та представлення національної доповіді. На вимогу профільного комітету Верховної Ради України Голова Національного агентства особисто звітує перед Верховною Радою України на пленарному засіданні про діяльність Національного агентства шляхом надання відповідного звіту. Передбачається закріпити, що повноваження Голови Національного агентства припиняються в разі визнання Верховною Радою України діяльності Національного агентства неефективною або виконання повноважень Голови Національного агентства неналежним за результатами заслуховування національної доповіді, щорічного звіту про діяльність Національного агентства або звіту про діяльність Національного агентства на вимогу профільного комітету Верховної Ради України. Таке рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України.

Ініціатива є суто політичною, спрямованою на перерозподіл повноважень між урядом та парламентом на користь останнього. Загалом вона є перспективною, однак в існуючих умовах корупційної кризи може перетворити Національне агентство з питань запобігання корупції на засіб політичної боротьби.

Проект Постанови 6279 від 03.04.2017 (Ляшко О. В.) про Звернення Верховної Ради України до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг з вимогою скасувати постанови, якими передбачено необґрунтоване встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу.

Пропонується рекомендувати  Національній комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (далі НКРЕКП)  скасувати постанови (всього 44), якими встановлено окрему обов’язкову абонентську плату щодо встановлення тарифу на послуги розподілу газу. В пояснювальній записці зазначається, що НКРЕКП з 1 квітня 2017 року має вилучити транспортну складову із загального тарифу на природний газ та ввести в дію окрему абонентську плату за розподіл газу. Зазначається, що нові тарифи фактично є абонплатою за підключення до системи газопостачання та мають сплачуватись споживачами щомісячно  в залежності від  потужності лічильника і незалежно від фактичного обсягу споживання. Ініціатори проекту підкреслюють, що внаслідок дії постанов НКРЕКП, які перелічені у проекті, кожна сім’я, незалежно від споживання природного газу, має додатково до і так завищених газових тарифів у середньому сплатити ще 92 грн/міс. або 1 100 грн. за рік.

Проект 6281 від 03.04.2017 (Парубій А. В.) про внесення зміни до статті 19 Регламенту Верховної Ради України.

Пропонується скасувати під час вранішнього засідання з 10 до 14 години по вівторках та четвергах тижня, відведеного для пленарних засідань, якщо не прийнято (ad hoc) іншого рішення Верховної Ради, перерву з 12 години до 12 години 30 хвилин.

Проект 6256-1 від 05.04.2017 (Веселова Н. В.) про внесення змін до законів України «Про комітети Верховної Ради України» та «Про центральні органи виконавчої влади» щодо оптимізації роботи комітетів Верховної Ради України та співвідношення предметів їх відання із сферами діяльності міністерств.

Альтернативний однойменному проекту 6256 від 28.03.2017 (Парубій А. В.) (див. Бюлетень № 118). Єдина відмінність від основного проекту полягає у пропозиції доповнити частину першу статті 5 новим абзацом такого змісту: «Комітети, які утворюються обов’язково та не мають співвідноситись з певним міністерством: комітет з питань європейської інтеграції; комітет з питань запобігання та протидії корупції; комітет з прав людини та національних меншин; комітет з питань регламенту; комітет з питань свободи слова; комітет з питань малого та середнього бізнесу, комітет з питань банківської діяльності».

Як видається, пропозиція - доповнення альтернативного проекту доволі яскраво підкреслює всю надуманість і практичну нежиттєвість основного проекту.

Проект 6287 від 05.04.2017 (Молоток І. Ф.) про внесення змін до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (щодо визначення статусу державних службовців Центральних державних архівів України).

Два коротких редакційних уточнення названого закону покликані закріпити статус державного службовця за керівними посадовцями Центральних державних архівів України. Ініціатива зумовлена вкрай незадовільним матеріальним станом архівних установ, загалом, і працівників Центральних державних архівів України, зокрема. Втім, вона суперечить тенденції останніх років не визнавати Центральні державні архіви України центральними органами виконавчої влади, не поширювати на їхніх керівників  норми про очищення влади (люстрацію) тощо.

Як видається, щоб забезпечити соціальний і правовий статус архівістів, слід передбачити відповідні норми у профільному законодавстві, які захищатимуть архівістів безпосередньо, а не опосередковано, через віднесення їх до державних службовців або науковців або працівників культури залежно від того, яка з цих категорій працюючих перебуватиме у відносно кращому матеріальному становищі. Окрім того, що у проекті не враховані усі правові наслідки пропонованих ініціатив, він, на жаль, характеризується наявністю русизмів, пропущених ком та інших мовних негараздів.

Проект 6289 від 05.04.2017 (Сольвар Р. М.) про внесення змін до статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (щодо удосконалення порядку подання декларації з метою запобігання збоїв у роботі електронної системи).

Пропонується викласти в новій редакції частину першу названої статті 45, а саме: «Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), зобов’язані подавати щорічно шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством: - до 06 березня особи, визначені у підпунктах «а», «б», «в» «г», «ґ)», «д» частини 1 статті 3 цього Закону; - до 20 березня особи, визначені у підпунктах «е», «є», «ж», «з», «и», «і» частини 1 статті 3 цього Закону; - до 01 квітня особи, визначені у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону». Отже, зміни полягають у тому, що особи, зазначені в пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», мають подавати декларації не до 1 квітня, а частина (особи, визначені у підпунктах «а», «б», «в» «г», «ґ», «д») до 6 березня, а інша частина (особи, визначені у підпунктах «е», «є», «ж», «з», «и», «і») – до 20 березня. У пояснювальній записці зазначається, що згідно з даними Програми розвитку ООН в Україні, приблизна кількість декларантів, які мають подати декларації у 2017 р., складає 800 тис. осіб, з яких більша частина починають їх подавати за тиждень-два до кінцевої дати, що створює значне навантаження на ресурси Реєстру декларацій. Це навантаження, за умови того технічного рівня системи, що існує на даний час, є для неї критичним. Зазначається, що ні Національне агентство з питань запобігання корупції, ні Державне підприємство «Українські спеціальні системи» на даний час не здатні повною мірою забезпечити належну роботу Реєстру. З огляду на викладене, з метою зменшення навантажень на Реєстр, які виникають наприкінці терміну подання е-декларацій, ініціатори проекту пропонують визначити в Законі України «Про запобігання корупції» різні терміни подання е-декларацій для різних груп декларантів.

Слід зазначити, що проект не лише неохайний, а й містить принципову помилку: не зазначено, що особи, визначені у підпунктах «а» – «і» частини 1, це підпункти пункту 1. Відповідно вимогу можна застосовувати до таких підпунктів усіх пунктів, що відразу ж вступає в конфлікт з іншими положенням і названого закону, і навіть наведених змін.

Проект 6293 від 06.04.2017 (Бахтеєва Т. Д.) про внесення змін до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (щодо професійних вимог до членів Кабінету Міністрів України).

Пропонується уточнити вимоги до членів Кабінету Міністрів України, а саме: членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, ступінь вищої освіти не нижче магістра у відповідній галузі знань, досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері – не менше п’яти  років та володіють державною мовою.

Проект є цілковито незбалансованим і не враховує того, що посада міністра є не технічною, а політичною. Тобто зайняття її не професійним службовцем, а саме політиком є не лише нормальним, а й очікуваним. Технократичний же підхід до формування складу уряду є дорогою до нівелювання його значення як самостійної політичної сили, якою і має бути виконавча влада.

Проект 6299 від 06.04.2017 (Соловей Ю. І.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо удосконалення процедур прийняття  рішень).

У проекті визначається, що рішення, які не є актами, тобто, не є обов’язковими для виконання третіми особами, є внутрішніми рішеннями парламенту. До таких рішень належать, зокрема, прийняття порядку денного, внесення питань до порядку денного, прийняття законопроектів у першому та другому читаннях, прийняття поправок до законопроекту. Відповідно, для їх ухвалення не потрібна більшість від конституційного складу Верховної Ради, яка потрібна для ухвалення актів в цілому, як це визначено Конституцією України. Пропонується, щоб такі рішення ухвалювалися більшістю народних депутатів, які взяли участь в голосуванні.

За всієї привабливості цієї пропозиції з огляду на парламентські реалії, вона все ж видається неприпустимою спробою «обійти», без внесення належних змін пряму конституційну норму. До того ж, редакція проекту не витримує критики з мовного боку.

Проект 6300 від 06.04.2017 (Демчак Р. Є.) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» (щодо депутатів сільських рад).

Пропонується у підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 3 названого закону слова «депутати місцевих рад» замінити словами «депутати обласних, районних, районних у містах, міських та селищних рад». Тобто, з числа осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а отже і вимога подання електронних декларацій пропонується виключити депутатів сільських рад. У пояснювальній записці ініціатори проекту зазначають, що варто врахувати аспекти подачі електронної форми декларації депутатами сільських рад, а саме: складність процедури подачі електронної декларації, яка відбувається у декілька етапів: 1) спочатку декларант має подати документи на виготовлення електронного ключа, 2) а вже після отримання електронного ключа потрібно заповнити електронну декларацію для чого вкрай важливим є підключення до мережі Інтернет. Однак, як зазначається, у багатьох селах підключення до мережі Інтернет відсутнє. Більшість депутатів сільських рад інформують про те, що готові скласти свої повноваження через дані труднощі, пов’язані із подачею саме електронної форми декларації та інформують про те, що готові і надалі декларувати свої статки на папері.

Порушена цілком актуальна проблема, натомість спосіб її вирішення є таким собі «страусовим підходом». Замість впровадження певного перехідного періоду для депутатів таких рад, запровадження для них особливих на цей перехідний період умов подачі декларацій тощо, пропонується просто проігнорувати проблему.

Проект 6301 від 06.04.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо звільнення Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Пропонується доповнити Регламент Верховної Ради України статтею 214 «Порядок звільнення з посади Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» такого змісту: Повноваження Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг припиняються з дня набуття законної сили Постанови Верховної Ради України про його звільнення. Проект Постанови вноситься на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України або Кабінетом Міністрів України. Верховна Рада України приймає відповідне рішення відкритим голосуванням більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Відповідно в Законі України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» уточнюється, що повноваження члена Регулятора припиняються також з дня набуття законної сили постанови Верховної Ради України про звільнення члена Регулятора, а в Законі України «Про Кабінет Міністрів України» – «Кабінет Міністрів України має право звернутися до Президента України або до Верховної Ради з поданням чи проектом постанови про звільнення з посади Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Проект є спробою надати Верховній Раді України ті ж права щодо звільнення Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які належать Президенту України.

Проект 6302 від 06.04.2017 (Геращенко І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо порядку внесення депутатського запиту).

Проект розвиває ініціативи проекту 3182 від 25.09.2015 (Геращенко І. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо розміщення тексту депутатського запиту (див. Бюлетень № 41), який було відхилено рішенням Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України на користь проекту 3182-1 від 09.10.2015 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до деяких законів України щодо розміщення тексту депутатського запиту та відповіді на нього (див. Бюлетень № 43).

Пропонується установити, що Головуючий на найближчому пленарному засіданні після дня внесення депутатського запиту оголошує загальну кількість депутатських запитів, внесених протягом пленарного тижня, та інформує Верховну Раду про кількість депутатських запитів відповідно до органів Верховної Ради, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Повні тексти депутатських запитів до Президента України чи відповідних органів або посадових осіб, до яких їх звернуто, включаються до стенографічного бюлетеня пленарного засідання. Також ці повні тексти запитів, а також тексти відповідей на депутатські запити розміщуються на веб-сайті Верховної Ради протягом п’яти робочих днів після їх одержання. Якщо у депутатському запиті або у відповіді на запит міститься інформація з обмеженим доступом, текст такого запиту або відповіді на запит на офіційному веб-сайті Верховної Ради не розміщується. Також пропонується закріпити, що Верховна Рада України приймає рішення про направлення депутатського запиту Президенту України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Водночас пропонується виключити положення про прийняття рішення Верховною Радою України про направлення депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких його звернуто, однією п’ятою від її конституційного складу. Відповідно, судячи зі змін пропонується вважати підтримкою запитів сам факт оголошення про їх внесення. При цьому скасовується процедура оголошення короткого змісту запитів. Також пропонується скасувати і положення щодо того, що відповіді на депутатський запит оголошуються головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради в тому разі, якщо на цьому наполягає народний депутат, який є ініціатором депутатського запиту. Народний депутат після оголошення відповіді на його депутатський запит має право виступити з реплікою і дати оцінку відповіді. Час на такий виступ не повинен перевищувати трьох хвилин. У пояснювальній записці ініціатори проекту посилаються на «неекономне витрачання парламентського часу для зачитування головуючим на пленарному засіданні короткого змісту великої кількості таких запитів».

Питання є дискусійним, однак не має принципових заперечень щодо запропонованої процедури, адже для громадськості оперативне розміщення повних текстів запитів на сайті є актуальнішим, ніж виголошення в сесійній залі їхнього короткого змісту.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 6270-1 від 05.04.2017 (Веселова Н. В.) про соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройної агресії або збройного конфлікту.

Альтернативний проекту 6270 від 31.03.2017 (Денисенко А. С.) про соціальний захист дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (див. Бюлетень № 118). Відмінність між проектами полягає лише в тому, що слово «діти» в усіх відмінках замінили на слова «особи» та «люди», а також декілька суто дитячих положень відкинули. Також присутні деякі редакційні уточнення. Відповідно, до альтернативного проекту можна висунути усі ті ж зауваження, що й до основного.

Проект 6292 від 05.04.2017 (Біловол О. М.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо удосконалення окремих положень та відновлення справедливих соціальних гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Пропонується внести низку змін від дуже суттєвих, зокрема реформи пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і до суто термінологічних. У першій же статті названого закону пропонується віднести до принципів державної політики в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях «недопущення порушення конституційних та звуження існуючих прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пропонується відновити ряд положень, скасованих Законом України від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», зокрема щодо позачергового щорічного безоплатного забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок осіб, віднесених до категорії 2; щодо додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю; тощо. Пропонується скасувати статтю 58 «Виплата пенсій працюючим пенсіонерам» з метою відновлення виплат пенсії у повному обсязі незалежно від того, чи працюють такі особи, а також скасувати вимоги щодо максимального розміру пенсій. Запроваджуються нові збільшені розміри пенсій та мінімальні розміри інших виплат.

Попередній проект близького змісту 2093 від 10.02.2015 (Марченко О. О.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо зон радіоактивно забруднених територій), який був прийнятий 17.03.2016, був однак ветований Президентом України і вето не було подолано. Ряд підстав для накладення вето не проект 2093 цілком співпадають з ініціативами проекту 6292, то ж незважаючи на місцями цілком слушні ініціативи, перспективи проекту в такому форматі видаються сумнівними.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 6280 від 03.04.2017 (Сольвар Р. М.) про внесення змін до статті 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо посилення відповідальності за самовільне випалювання рослинності або її залишків).

Пропонується підвищити розмір штрафів у названій статті 77-1 «Самовільне випалювання рослинності або її залишків» у 18 разів.

Проект 6284 від 04.04.2017 (Кожем’якін А. А.) про оперативно-розшукову діяльність.

Пропонується новий текст Закону Україну «Про оперативно-розшукову діяльність» замість чинного однойменного закону від 18 лютого 1992 р. Необхідність нового закону формально обґрунтовується ініціаторами проекту необхідністю «удосконалення правових засад здійснення оперативно-розшукової діяльності, приведення її у відповідність із європейськими стандартами, які висуваються до діяльності, пов’язаної з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини, синхронізації оперативно-розшукової діяльності та процесуальної діяльності, яка здійснюється відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України». Утім, йдеться насамперед про «повернення оперативним підрозділам права застосування їхніх можливостей щодо протидії злочинності», відновлення «самостійності оперативних працівників у прийнятті рішень щодо проведення будь-яких заходів у кримінальних провадженнях», реакцію на «вторинність та певний обслуговуючий характер діяльності оперативних підрозділів щодо діяльності слідчого». Така спрямованість проекту не може не викликати певного занепокоєння, оскільки гірка ціна «розширення самостійності» оперативних підрозділів є загальновідомою.

Утім, значний обсяг проекту (35 сторінок) унеможливлює конкретний аналіз його положень. Звернемо увагу лише на розлогі зауваження у висновку ГНЕУ, яке загалом пропонує за результатами розгляду в першому читанні повернути проект суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання. Слід також підкреслити, що проект має багато спільних рис (включно з недоліками юридично-технічного характеру) з однойменним проектом 4778 від 03.06.2016 (Кожем’якін А. А.), який було відхилено народними депутатами 15.11.2016 (див. Бюлетень № 76).

Проект 6285 від 04.04.2017 (Богомолець О. В.) про основні засади провадження діяльності у сфері судово-медичної експертизи.

Проект за своїми завданнями і змістом має багато спільного з проектом 6244 від 27.03.2017 (Богомолець О. В.) про внесення змін до Закону України «Про судову експертизу» щодо уточнення деяких положень (див. Бюлетень № 118). В ньому так само йдеться про утворення на базі Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я України» державної спеціалізованої судово-медичної експертної установи Міністерства охорони здоров’я України, а на базі майна бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров’я обласних та міських виконавчих комітетів та Республіканського бюро (Автономної Республіки Крим) – відповідних її територіальних філій; внесення змін до Закону України «Про судову експертизу» з метою врегулювання питань фінансування судово-експертної діяльності, оплата праці та соціального захисту судових експертів тощо. Проте в новому проекті вже пропонується конкретна назва для державної спеціалізованої судово-медичної експертної установи – «Національне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України», докладніше регулюються правові, організаційні і фінансові основи проведення судово-медичної експертної діяльності.

Утім, залишається незрозумілим, навіщо створювати внутрішню конкуренцію між двома проектами від того самого провідного ініціатора.

Проект 6290 від 05.04.2017 (Чижмарь Ю. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності за порушення строків надання адміністративних послуг, видачі документів дозвільного характеру).

Пропонується доповнити названий кодекс новою статтею 365-4 «Порушення строків надання адміністративних послуг, видачі документів дозвільного характеру», якою встановити відповідальність за «Порушення встановлених законом граничних строків надання адміністративних послуг та прирівняних до них послуг, документів дозвільного характеру, строків прийняття рішення про видачу ліцензії та її анулювання службовими особами органів виконавчої влади, іншого державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації, уповноваженим відповідно до закону надавати ці послуги». Обтяжуючою кваліфікуючою обставиною, яка посилює відповідальність, пропонується вважати такі дії, якщо «вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, громадським інтересам або інтересам юридичних осіб». У пояснювальній записці зазначається, що введення кримінальної відповідальності за порушення строків надання адміністративних послуг дисциплінуватиме суб’єктів надання послуг, зменшить корупційну складову у цій сфері, зменшить розміри шкоди, заподіяної охоронюваним законом правам та  інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб. Передбачається, що це дасть змогу правоохоронним органам ефективніше реалізувати свої повноваження у боротьбі з корупцією серед посадових осіб, які надають адміністративні послуги, видають документи дозвільного характеру, видають ліцензії чи їх анулюють. Завданням проекту також називається покращення мікроклімату у відносинах громадян та юридичних осіб з суб’єктами надання адміністративних послуг.

Проект є доволі сумнівним з огляду на відсутність виключень, пов’язаних із різними практичними аспектами надання адміністративних послуг та прирівняних до них послуг, які не залежать від волі конкретних працівників. Крім того, бажано б було визначити, про яких конкретно осіб йдеться, керівників різних рівнів чи операторів тощо. Слід констатувати, що сама ідея має право на існування, але вона потребує дуже ретельного опрацювання і визначення чітких формул і процедур. Запровадження однієї невеликої статті до кримінального кодексу справу не вирішить.

Проект 6307 від 06.04.2017 (Голубов Д. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо пропаганди чи реклами наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів).

Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити статтею 43 «Пропаганда чи реклама наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів», якою встановити відповідальність за «пропаганду чи рекламу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх прекурсорів, рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини або їх прекурсори, і їх частин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини або їх прекурсори, а також нових потенційно небезпечних психоактивних речовин». Ця стаття містить примітку, в якій зазначається, що «не є адміністративним правопорушенням поширення в спеціалізованих виданнях, розрахованих на медичних і фармацевтичних працівників, відомостей про дозволені до застосування в медичних цілях наркотичні засоби, психотропні речовини та їх прекурсори». З огляду на це постає питання, чи не є усі інші публікації щодо «наркотичних засобів, психотропних речовин або їх прекурсорів, рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини або їх прекурсори, і їх частин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини або їх прекурсори, а також нових потенційно небезпечних психоактивних речовин» караною пропагандаю чи рекламою. Також пропонується доповнити статтю 8 Закону України «Про рекламу» положенням, що у рекламі забороняється «розповсюджувати рекламу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх прекурсорів, рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини або їх прекурсори, і їх частин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини або їх прекурсори, а також нових потенційно небезпечних психоактивних речовин».

Проект є недостатньо коректним та не містить належних чітких визначень, зокрема того, що слід вважати «пропагандою чи рекламою».

Проект 6318 від 07.04.2017 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до статті 364 Кримінального кодексу України щодо уточнення визначення істотної шкоди та тяжких наслідків. 26.04.2017 подано доопрацьований текст проекту на заміну, який далі й розглядається.

Пропонується пункти 3 та 4 примітки до названої статті викласти в такі редакції, новели підкреслені: «3. Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 4. Тяжкими наслідками у статтях 364–367, якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян». У пояснювальній записці автори звертають увагу на те, що пропонується відновити зміст даних пунктів приміток у редакції до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» від 13 травня 2014 року. Зазначається, що чинна редакція приміток позбавила слідство можливості довести в суді факт порушення прав і свобод громадян, оскільки це нематеріальні, а отже, не вимірювані грошима категорії.

Проект 6319 від 07.04.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення питання відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.

Пропонується у Кодексі України про адміністративні правопорушення статтю «Самовільне зайняття земельної ділянки» без жодних змін перенести з глави 7 «Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини» до глави 6 «Адміністративні правопорушення, що посягають на власність» і, відповідно, змінити номер з 53-1 на 50-3. Натомість у Кримінальному кодексі України у статті 197-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» пропонується чинну редакцію частини 1 «Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику» замінити наступною: «Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику та володільцю (за наявності останнього)». У пояснювальній записці щодо останніх ініціатив зазначається, що об’єктом даного злочину виступають передовсім відносини власності, а не відносини користування землею. Відповідно власник земельної ділянки або сам її використовує, або передає її в користування іншій особі. У разі ж самовільного зайняття земельної ділянки порушуються насамперед права власника земельної ділянки. Зазначається, що якщо дана земельна ділянка перебуває в користуванні іншої особи, то одночасно порушуються й її права, натомість у випадку ж самовільного зайняття земельної ділянки, яка перебуває в запасі, порушуються права лише її власника. Ініціатори проекту звертають увагу на те, що будь-яка земельна ділянка має свого власника, але не кожна з них перебуває в користуванні іншої особи.

Сприймаючи загалом суто теоретичні аргументи ініціаторів проекту, маємо все ж висловити сумніви у практичній доцільності і нагальності запропонованих змін, які, на нашу думку,  не матимуться якихось помітних юридичних наслідків.

 

Культура та освіта

 

Проект Постанови 6312 від 06.04.2017 (Артюшенко І. А.) про відзначення 150-річчя з часу заснування Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

У проекті постанови йдеться про те, що у 2018 році виповнюється 150 років з часу заснування Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка є однією з найстаріших громадських організацій, яка відіграла вирішальну роль у збереженні української нації, протидіяла процесам денаціоналізації України, виступала за збереження її культури, мови та історії. На зламі двох віків, під час перших визвольних змагань, Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка демонструвало духовну єдність українців. Осередки «Просвіти» здійснювали свою діяльність на Галичині, Наддніпрянщині, Кубані і навіть на далекосхідному Зеленому Клині та в Сполучених Штатах Америки. Брали участь в діяльності Товариства в різні часи Андрій Шептицький, Михайло Грушевський, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Юрій Федькович та багато інших видатних українців. У проекті звертається увага на роль членів «Просвіти» у відбудові української державності у 80-х – 90-х рр. ХХ ст. З огляду на це, пропонується відзначити на державному рівні 150-ту річницю з дня заснування Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, яке виповнюється 8 грудня 2018 року. Серед заходів пропонується передбачити зокрема, проведення урочистого засідання та святкового концерту в Національному палаці мистецтв «Україна»; проведення всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій, круглих столів, інших заходів; видання книг, публікацію документів та матеріалів про діяльність Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, забезпечення надходження зазначених видань до бібліотек, навчальних закладів та наукових установ.

Проект 6316 від 07.04.2017 (Кириленко І. Г.) про внесення змін до статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Проект передбачає врегулювання порядку державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що вносяться на підставі розпорядчого акта НАН України, національних галузевих академій наук, а також порядку державної реєстрації змін до установчих документів установ, організацій, підприємств, що перебувають у віданні Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, шляхом скасування щодо них нотаріального засвідчення справжності підпису, з метою уникнення неефективної витрати бюджетних коштів на нотаріальні послуги.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 6283 від 04.04.2017 (Богомолець О. В.) про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я (щодо створення клінічних баз).

У проекті пропонується доповнити статті 20 і 75 Основ законодавства України про охорону здоров’я положеннями щодо можливості вищих навчальних закладів, які готують фахівців медичного та фармацевтичного профілів або здійснюють їх післядипломну освіту, академій, інститутів післядипломної освіти, що здійснюють післядипломну освіту, утворювати на базі наукових установ, закладів охорони здоров’я, у тому числі тих, що належать територіальним громадам або передані їм, клінічні бази закладів медичної освіти, університетські клініки та університетські лікарні, які є структурними підрозділами (кафедрами, інститутами, клініками, центрами, лабораторіями) цих вищих навчальних закладів і наукових установ, а також щодо використання приміщень закладів охорони здоров’я та наукових установ, де розміщуються клінічні бази закладів медичної освіти, університетські клініки та університетські лікарні.

Утім, як слушно зазначає ГНЕУ, ці пропозиції дублюють Закон України «Про вищу освіту» та Типове положення  про університетську клініку вищого навчального закладу (закладу післядипломної освіти), яке затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 06.07.2015 № 408. Тому доцільність прийняття проекту викликає значні сумніви.

Проект 6288 від 05.04.2017 (Богомолець О. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення захисту професійної діяльності медичних та фармацевтичних працівників.

Основу проекту складають пропозиції про доповнення Кримінального кодексу України новими статтями 348-2, 349-22, 350-1, якими встановлюється кримінальна відповідальність відповідно за посягання на життя медичного або фармацевтичного працівника, захоплення медичного працівника як заручника, погрозу або насильство щодо медичного або фармацевтичного працівника. За перший із нових складів злочину пропонується встановити кримінальну відповідальність з чотирнадцяти років. Фактично у питаннях правового захисту медичних та фармацевтичних працівників пропонується прирівняти до журналістів. Ініціатори проекту звертають увагу на те, що нині будь-які нормативно-правові акти щодо кримінальної відповідальності за посягання на життя і здоров’я, захоплення як заручника, погрозу або насильство щодо медичних та фармацевтичних працівників при виконанні ними службових обов'язків в Україні відсутні, що призводить до їх кричущої незахищеності перед реально існуючими загрозами заподіяння шкоди їх життю та здоров’ю, які виникають під час виконання ними своєї роботи. Водночас, за даними Міністерства внутрішніх справ України, протягом лише 2002–2012 рр. в Україні було зареєстровано 192 злочини, учинені проти життя і здоров’я медичних працівників при виконанні ними службових обов’язків, у тому числі 10 убивств, 5 умисних тяжких тілесних ушкоджень, 74 умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, 1 катування, 8 погроз убивством.

Зауважимо, що вбивати, брати як заручників тощо не можна нікого не залежно від професії і це передбачено загальними нормами кримінального законодавства. Чи потребують медичні та фармацевтичні працівники особливого посиленого захисту, має вирішити законодавець. Проте, на нашу думку, зробити це йому було б легше, якби ініціатори  проекту не просто навели цифри, а порівняли їх з кількістю злочинів, учинених проти інших категорій населення (наприклад, працівників торгівлі, водіїв таксі тощо).

Проект 6311 від 06.04.2017 (Сисоєнко І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безпеки медичним працівникам та працівникам системи екстреної медичної допомоги, які входять до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги під час надання медичної допомоги.

Проект за своїм задумом і змістом доволі подібний до попереднього. Його особливістю є поширення правового захисту і на немедичних працівників, які входять до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги під час надання медичної допомоги. Натомість не згадуються фармацевтичні працівники Зміни пропонується внести не лише до кримінального законодавства, а й до Основ законодавства України про охорону здоров'я та Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Кримінальна відповідальність передбачається не лише за посягання на життя і здоров’я, захоплення як заручника, погрозу або насильство, а й за умисне знищення або пошкодження майна. Також пропонується  у Законі України «Про Національну поліцію» передбачити серед обов’язків поліції «здійснює супровід медичного працівника, немедичного працівника системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги для забезпечення безпечних умов надання медичної допомоги пацієнту за зверненням та вживає заходи, що спрямовані на усунення загроз для життя та здоров’я під час надання медичної допомоги».

Як видається, проекти 6288 і 6311 доповнюють один одного і мають розглядатися разом.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 6277-1 від 04.04.2017 (Батенко Т. І.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо забезпечення встановлення побутовим споживачам природного газу індивідуальних лічильників.

Формально альтернативний проекту 6277 від 31.03.2017 (Шкрум А. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців (див. Бюлетень № 118). Основні зміни стосуються заміни в статтях 1–3, 5 і 6 слова «населення» на «побутові споживачі». З основним проектом спільною є лише вимога до суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, забезпечити встановлення саме індивідуальних лічильників газу. Аргументи на користь термінологічних змін у пояснювальній записці подаються такі: вважаємо за доцільне в Законі України «Про ринок природного газу» замінити термін «населення» на слова «побутові споживачі», для приведення даного Закону у відповідність до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Як видається, альтернативний проект порівняно з основним не пропонує якихось досконаліших підходів до регулювання відповідної сфери правовідносин.

Проект 6306 від 06.04.2017 (Мельник С. І.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників газу малозабезпеченим категоріям громадян.

Проект по суті альтернативний попередньому. Пропонується доповнити статтю 6 названого закону положення про те, що суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані «забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу малозабезпеченим категоріям громадян (отримувачам субсидій та інших соціальних виплат) незалежно від наявності загальнобудинкового лічильника у багатоквартирному будинку за рахунок визначених джерел фінансування Планів розвитку газорозподільних систем, затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України».

Проект 6282 від 04.04.2017 (Лінько Д. В.) про внесення змін до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (щодо здійснення реєстраційних дій спрямованих на набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно та їх обтяження лише за місцем розташування об’єкту).

Пропонується встановити, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться лише за місцем розташування нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Так само проводиться державна реєстрація обтяжень речових прав нерухомого майна. Ініціатор проекту в пояснювальній записці вказує такі причини його подання: «З 1 січня в Україні набув чинності новий порядок реєстрації нерухомого майна й реєстраторам надана компетенція вчиняти реєстраційні дії незалежно від місцезнаходження об’єкту. Запровадження екстериторіальності спричинило хвилю невдоволення серед населення, оскільки під загрозу втрати своїх земельних ділянок потрапило дуже багато людей. З моменту набуття чинності нового порядку реєстрації, до мене часто звертаються виборці з проханням внести зміни до Закону та повернути попередній порядок реєстрації нерухомого майна. Наразі, через можливість реєстрації нерухомого майна не за її місцем розташування, з’явилося безліч рейдерських схем захоплення об’єктів нерухомості, що становить загрозу втрати власності громадянами».

Ініціатива є зрозумілою, але наведена аргументація видається явно недостатньою. За такої ж логіки можна вимагати і заборони автотранспорту, оскільки люди можуть потрапити під машину.

Проект 6303 від 06.04.2017 (Різаненко П. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інвесторів від зловживань на ринках капіталу.

Центральним елементом змін є по суті нова редакція Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», адже закон у 18 статей, окрім уточнення їх змісту, доповнюється 17 новими статтями. Також зміни пропонуються до Кримінального кодексу України, Кримінального та Господарського процесуальних кодексів України і Кодексу адміністративного судочинства України, а також до Законів України «Про оплату праці», «Про банки і банківську діяльність», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист персональних даних», «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про адміністративні послуги» і до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Як зазначається у пояснювальній записці, прийняття проекту дасть змогу: виконати зобов’язання, визначені пунктом 16 Меморандуму між Україною та Міжнародним валютним фондом про економічну і фінансову політику, зокрема, в частині приведення повноважень, незалежності та інституційної спроможності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у відповідність з оптимальною міжнародною практикою та забезпечення приєднання України до Меморандуму IOSCO; посилити  інституційну та фінансову незалежності Комісії; забезпечити приєднання України до Меморандуму IOSCO; наділити Комісію достатніми повноваженнями, необхідними для забезпечення нею обміну інформацією та проведення перевірок у рамках міжнародної співпраці; покращити дисциплінованість учасників фондового ринку та сприяти боротьбі з маніпулюванням на фондовому ринку; збільшити інвестиції в економіку України, зокрема, через підвищення довіри до ефективності державного регулювання фондового ринку.

Враховуючи обсяг та характер змін, проект вимагає ретельної уваги з боку спеціалістів.

Проекти 6304 від 06.04.2017 (Різаненко П. О.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо захисту інвесторів від зловживань на ринках капіталу та 6305 від 06.04.2017 (Різаненко П. О.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо захисту інвесторів від зловживань на ринках капіталу.

Проекти спрямовані на внесення до відповідних кодексів положень реформи, запропонованої попереднім проектом.

Проект 6309 від 06.04.2017 (Білецький А. Є.) про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (щодо уточнення вимог до учасників, органів управління та контролю, керівних осіб банків та пов’язаних з банками осіб, а також посилення відповідальності банків).

Пропонується установити, що бути учасниками банку, а також входити до складу органів управління та контролю банку (зокрема, входити до складу членів ради банку, входити до складу правління, бути керівниками банку) не можуть фізичні особи, які є громадянами іноземної держави, яка створює реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності або юридичні особи, які зареєстровані на території такої іноземної держави. Також визначається, що банкам забороняється здійснювати кредитні операції з фізичними особами, які є громадянами іноземної держави, яка створює реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності або юридичними особами, які зареєстровані на території такої іноземної держави (зокрема забороняється інвестувати кошти в таку юридичні особи). У разі встановлення факту, що пов’язана з банком особа, передбачена у частині першій статті 52 «Пов’язані з банком особи» Закону України «Про банки і банківську діяльність», є фізичною особою, яка є громадянином іноземної держави, яка створює реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності або юридичною особою, яка зареєстрована на території такої іноземної держави, Національний банк України зобов’язаний направити відповідному банку вимогу щодо усунення виявлених порушень. Строк виконання такої вимоги не повинен перевищувати 3 місяці з моменту отримання такої вимоги банком. На час виконання вимоги, зазначеної у частині четвертій цієї статті, до банку встановлюються такі види обмежувальних заходів: 1) блокування активів – тимчасове обмеження права банка користуватися та розпоряджатися належним майном; 2) зупинення виконання перед банком економічних та фінансових зобов’язань. Також пропонується передбачити, що Національний банк України зобов’язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії у разі, якщо встановлено порушення банком вимог щодо несумісності учасників, органів управління та контролю банку, керівних осіб банку, пов’язаних з банком осіб та/або встановлено факт здійснення банком операцій, заборонених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Проект є суто політичним і має розглядати в цій площині.

Проект 6314 від 06.04.2017 (Ляшко О. В.) про внесення зміни до статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» щодо особливостей використання газорозподільних систем, власником яких є держава, або їх складових.

Пропонується положення про те, що «Газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть знаходитися в користуванні оператора газорозподільної системи на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб’єктів господарювання державного сектору економіки» замінити таким: «Експлуатація, підтримання в належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільних систем, власником яких є держава, або їх складових здійснюється визначеним Кабінетом Міністрів України суб’єктом господарювання державного сектору економіки, який в установленому порядку виконує функції оператора газорозподільних систем». Тим самим пропонується заборонити існуючу практику управління газорозподільними системами з боку комерційних товариств. Ініціатори проекту звертають увагу на те, що зазначена норма чинного закону фактично не працює, оскільки хоча «з 1 жовтня 2015 р., тобто з дня набрання чинності зазначеним Законом, державні газорозподільні системи повинні були використовуватися зазначеними господарськими товариствами на умовах оплати, а дія договорів господарського відання припинена», фактично «експлуатація зазначених газорозподільних систем і далі здійснюється на умовах договорів господарського відання, укладених відповідно до незаконної постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2012 р. № 770, дію якої скасовано».

Зазначимо, що відповідний запит №11/10-1525 від 14.04.2017 щодо причин такої ситуації із облгазами був поданий народним депутатом Ю. Б. Дерев’янком до Кабінету Міністрів України, але інформації про отримання на нього відповіді поки немає на сайті Верховної Ради України. Натомість наразі маємо Постанову Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 р. № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових», якою, зокрема, передбачається укладення до 10 квітня 2017 р. договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, які набиратимуть чинності з 1 травня 2017 року. Втім, означена постанова уряду вже доволі активно критикується в пресі. Проте усі ці питання ініціатори проекту просто обійшли, що може говорити про суто політичний характер ініціатив.

Проект 5361-д від 07.04.2017 (Рибалка С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання переказу коштів.

Проект є доопрацьованою в профільному Комітет з питань фінансової політики і банківської діяльності версією проекту 5361 від 04.11.2016 (Демчак Р. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання переказу коштів (див. Бюлетень № 98). Зміни є переважно доповнюючими та уточнюючими. Втім, деякі зі змін видаються доволі дискусійними. Зокрема, Кримінальний кодекс України пропонується доповнити статтею 200-1 «Незаконні дії з електронними грошима», якою передбачити відповідальність за «випуск електронних грошей без узгодження правил використання електронних грошей з Національним банком». Відсутність однозначного тлумачення поняття «електронні гроші» створює простір для неналежного застосування статті. З іншої сторони, з огляду на пропоноване у змінах до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначення електронних грошей як «одиниць вартості грошей, які зберігаються на електронному пристрої, випускаються в обмін на кошти, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі, в порядку, встановленому Національнім банком України» постає питання про саму можливість випуску електронних грошей без узгодження правил їх використання з Національним банком, адже вони є грошима лише якщо є грошовим зобов’язанням особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі, в порядку, встановленому Національнім банком України.

З огляду на наведене, проект потребує доопрацювання, спрямованого на уточнення його положень та унеможливлення їх двозначного трактування.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори