пошук  
версія для друку
Про ХПГ › Наші успіхи
11.08.2017 | Яна Смелянська

Після чотирьох місяців за ґратами атошника звільнено. Перемога адвоката ХПГ

   

Україна сьогодні переживає період, який спостерігався після Другої світової війни, після Афганського конфлікту, коли люди війни, які не соціалізувавшись, стають не потрібними суспільству.

Брак грошей на лікування, психологічна адаптація, тяганина з отриманням статусу учасника бойових дій - далеко не повний перелік проблем, з якими доводиться стикатися військовим, які повернулися із зони бойових дій. Залишається без відповіді також питання: як тисячам людей, які пройшли пекло війни, влитися в повсякденне життя? Яке майбутнє чекає бійців АТО, чи адаптуються вони, чи ні до мирного життя, чи знайдуть роботу, службу або ...?

На війні все конкретно. Наприклад: "Ось ящики, їх потрібно перемістити з пункту" А "в пункт" Б ", час - 20 хвилин. Питання є? Питань немає". Повертаючись до мирного життя атошники стикаються з тим, що "на цивільці" все може бути з точністю до навпаки ...

«Дратувало життя за парканом госпіталю. Там голосно сміялися, веселилися, цілувалися, пили пиво на ходу ... Здавалося, люди не розуміють, що в країні йде війна. На фронті все просто: ти знаєш, що потрібен, знаєш, що тобі робити. А в мирному житті я відчув себе викинутим за борт ... » - пише в своїх спогадах демобілізований атошник.

«Запам’ятав момент, коли це сум’яття в душі змінилося ненавистю до бюрократії і відчуттям того, що все було даремно. Я стояв, спираючись на паличку, курив, а тут дзвінок з банку: «Вам терміново потрібно погасити заборгованість в шістнадцять тисяч гривень!» Я мало не впав. Навіть будучи на фронті, виплачував кредит - половина зарплати йшла на це. Тому озвучена сума мене просто вбила. Кажу жінці по той бік слухалки: «Я перебуваю на лікуванні в госпіталі, і взагалі до демобілізації держава обіцяла кредитні канікули». «Нічого не знаю, це ваші проблеми, - грубо відповіла співробітниця банку. - Пропоную позичити гроші і розрахуватися». До речі, це був один з перших дзвінків після того, як я з’явився в мережі, відновивши номер»- говорить інший військовослужбовець, що пройшов Донбас.

Сюди ж додається і бюрократична складова з визнанням державою тебе, як захисника Батьківщини з офіційним присвоєнням тобі передбаченого статусу - у багатьох, хто повернулися із зони проведення АТО виникають труднощі з отриманням статусу учасника бойових дій, також з оформленням пільг і соціальних гарантій. Це посилює психологічний стан бійця.

Окрема категорія атошніків - ті, у яких загострилося почуття справедливості, стикаючись з вкрай жорсткою реальністю мирного життя намагаються відновити справедливість самостійно ... А це часто обертається новою трагедією ...

Саме така ситуація, коли бюрократична неспроможність держави довела колишнього бійця української армії до злочину, трапилася з Іваном Ф *.

Іван, народився, виріс і жив в Харківській області. У 2014 році, коли на сході України почалися військові дії, чоловік прийняв рішення що не може залишатися осторонь, коли в його країні є реальна загроза війни .. До того моменту у нього вдома залишалися двоє маленьких дітей, жінка і літня мама-інвалід.

Весь той час поки Іван віддавав свій громадянський обов’язок Батьківщині, його сім’я перебувала у вкрай тяжкому становищі і засобів до існування практично не було, тому як Іван був єдиним годувальником у великій родині.

Харків’янин пройшов всі «найгарячіші» точки періоду 2014-15 років. На службі носив прізвисько «Тихий», тому як зарекомендував себе з перших днів в армії, як стриманий, спокійний і вкрай відповідальний боєць. Після служби Іван був відзначений грамотою начальника Харківського прикордонного загону за захист незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України.

Наприкінці 2015 року повернувся додому. З горем навпіл чоловікові вдалося оформити статус учасника бойових дій, влаштувався на роботу. Однак дохід сім’ї все одно був мізерним по відношенню до витрат, які необхідні для лікування мами і утримання маленьких дітей.

Виплата заробітної плати та соціальних допомог у встановлений державою термін, сім’ї Івана життєво важливі. І якщо з зарплатою все більш менш зрозуміло, то соціальні виплати, на які сім’я розраховувала, весь час приходили з істотною затримкою.

Дата 11 квітня 2017 року для родини атошніка стала фатальною. Іван черговий раз прийшов у відділення пошти для того, щоб отримати належні йому соціальні виплати, як учаснику бойових дій. Замість того, щоб виплатити належну суму, касир відповіла, що грошей немає, і коли будуть вона не знає.

Іван пішов. Без грошей. Питання чим годувати дітей сьогодні і, за які кошти брати ліки матері залишилося відкритим. А далі були емоції ... Просто емоції, образа і безвихідність ...

Близько 11.50 дня того ж 11 квітня Іван знову повернувся в поштове відділення. Тепер уже вимагаючи свої гроші. Але був Іван уже з пневматичним пістолетом і в балаклаві, яка закривала його обличчя. Далі Іван, погрожуючи пістолетом змусив касира видати йому близько двох тисяч гривень. Після того, як Іван забрав саме цю суму, він пішов. Безумовно поліція практично відразу знайшла Івана. Останній при затриманні не чинив опору, повністю визнав свою провину. Чоловікові визначили запобіжний захід - утримання під вартою. Злочин, який скоїв колишній військовослужбовець, кваліфікували згідно ст.187 ч.1.

Далі в справу вступила адвокат Харківської правозахисної групи Марія Шутальова. Слідство і судові розгляди тривали 4 місяці. Весь цей час Іван перебував в СІЗО. Однак завдяки вірно обраній правовій позиції сторони захисту, а також безпристрастній позиції колегії суддів Коломацького районного суду Харківської області, Іван вийшов на свободу 27 липня 2017 року. Суд в мотивувальній частині зазначив:        "...Вивченням особи встановлено, що він є громадянином України, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не одружений, на момент вчинення злочину працював сторожем служби охорони обєктів Управління безпеки КП «Харківводоканал», за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, брав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції, за сумлінне виконання службових обов`язків, старанність, ініціативу та високий професіоналізм із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений грамотою начальника Хаврківського прикордонного загону, раніше не судимий.

Обставиною, що помякшує покарання, суд вважає його щире каяття.

Беручи до уваги те, що згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, а також врахувавши фактичну тяжкість злочину, ступінь його тяжкості та суспільної небезпечності, відсутність тяжких наслідків, особу винного, який злочин вчинив вперше, визнав свою вину та розкаявся, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та його безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції, суд вважає, що виправлення можливе без реального відбування покарання, в зв’язку з чим застосовує ст.75 КК України із встановленням іспитового строку та покладенням на нього на цей строк обов’язку, передбаченого п. 2 ч.1 ст.76 КК України".

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори