пошук  
версія для друку
09.10.2017 | Ігор Орел, голова правління громадської організації «Вибір», начальник відділу правопросвітництва Сєвєродонецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Моніторинг схем в системі безоплатної правової допомоги

   

Треба окреслити межі даної публікації – в контексті заявленої теми мова буде йти лише про процедури в структурі Координаційного центру з надання безоплатної правової допомоги (КЦ), підпорядкованого Мінюсту, адже безоплатну правову допомогу (БПД) надають багато які інші вітчизняні установи і громадські організації та міжнародні благодійні організації.

У громадянського суспільства ще на пам’яті червнева заява Відкритої громадської платформи розвитку української системи безоплатної правової допомоги щодо недемократичного конкурсного відбіру на посаду Директора КЦ з надання правової допомоги. Тоді підписанти наголошували, «наскільки важливо, аби система безоплатної правової допомоги не позбулася свого сенсу, правозахисної місії, конституційного наповнення, ціннісних орієнтирів та людиноцентричності. Правова допомога – соціальна відповідальність держави, а отже, кожного та кожної з платників податків». Ця правозахисна місія є однією з цінностей, покликаних реформувати країну. Автор розділяє дану місію, відчуває власну відповідальність, тому й написав цей матеріал з власної ініціативи.

В перший день дану заяву підтримало багато громадських організацій і відомих особистостей. А на другий день її стали підтримувати також працівники КЦ, тобто посадовці.Потім пішли заяви місцевих центрів в підтримку заяви (заради цінностей). Тобто директори місцевих бюджетних установ стали висловлюватися проти результатів конкурсу на посаду Директора Координаційного центру. Не стало ніяких сумнівів, що йде банальна боротьба за контроль над бюджетом КЦ. Потім в місцевий центр приїхав директор регіонального центру, пояснювати, як важливо виступити проти недемократичного конкурсу (директор новий і приїхав вперше, що характерно, більше ніяких питань з діяльності центру він не ставив). На сторінці місцевого центру директор розмістив заяву, нібито від працівників центру, з протестом проти недемократичного конкурсу. Хоча працівників місцевого центру ніхто й не питав. І головне – їм абсолютно все одне, хто буде Директором Координаційного центру: пан В., пан М. чи пан Б. А в цей час працівники КЦ влаштовували флеш-моби, прес-конференції і мало голодування не почали, наголошуючи на тому, як важлива єдність працівників системи, як важливо зберегти незалежність системи БПД.

Мушу сказати про єдність системи БПД. Одні цінності в працівників КЦ і керівників регіональних/місцевих центрів, які мають зарплату 10-20 тисяч грн. Інші цінності в працівників місцевих центрів і бюро правової допомоги, які мають зарплату 3-6 тисяч грн. Мова не просто про різні рівні життя, а про різні «стани в нашому постфеодальному суспільстві» (Олег Покальчук). Тому ніякої єдності працівників системи не існує.

Я особисто був вражений «прозрінням» працівників КЦ щодо демократичних цінностей та соціальної відповідальності: виходить до скандального конкурсу вони не бачили недемократичних схем відкатів і відмивання бюджетних коштів в системі БПД. Наприклад, було створено місцевий центр в селищі Мілове з населенням у 5 тисяч осіб, суто для відмивання коштів, ніяких результатів, як для центру, там неможливо було досягти. Той центр за рік навіть бюро не спромігся створити у Біловодську і Станиці Луганській.

Про правові норми. Юристи не мають поводитися так з правовими нормами, як це відбувається у системі БПД,. Ось норма – всі клієнти Центрів мають особисто підписувати довіреність на представлення своїх інтересів, яку засвідчує директор Центру. Ясно, що директор має бачити особисто підписанта і те, як він ставить підпис. Але існує практика представлення інтересів клієнтів, яких ніхто ніколи не бачив, але довіреності існують. Ці довіреності передаються від Центру до Центру разом з клієнтами. Це не юристи, а еквілібристи якісь! Наприклад, відома (навіть в Мінюсті) справа Грицак, яка нібито проживає в окупованому Алчевську, і яку ніхто ніколи не бачив, і за цю дієздатну особу піклуються й пишуть скарги сторонні люди; і КЦ на скарги цих сторонніх людей реагує! Навіть Заступник міністра юстиції (!) реагує на скарги сторонніх людей і проводить службове розслідування, чому віртуальній Грицак належну допомогу не надали. А згідно з законом «Про безоплатну правову допомогу» дієздатна особа має звертатися тільки особисто. Кажу ж – еквілібристи. А чи Грицак – реальна особа, нікого не цікавить. Навіть я, в якості експерименту, отримав адвоката в іншому місті. Значить мою довіреність, не бачивши мене, завірили в тамтешньому Центрі.

Або норма про відкритість і прозорість, наприклад, реакція на запит про публічну інформацію. Запит про публічну інформацію викликає стан паніки у директора Центру (щось копають?). А коли я, будучи працівником центру, надаю запити про публічну інформацію (хоча б для цієї статті), то це викликає особисту образу і помсту. І це відбувається в установі, яка має формувати правовий простір!

Про фонд оплати праці. Однією з частин бюджету системи БПД є фонд заробітної плати. Його розподіл регламентується наказом КЦ №178 від 31.08.2016 «Про затвердження положення про встановлення надбавок, доплат, здійснення преміювання на надання матеріальної допомоги працівникам територіальних відділень КЦ…». Відповідно до п.2.15 Положення «З наказами про преміювання після їх підписання директорами відповідних центрів та реєстрації працівниками, відповідальними за кадрову роботу, ознайомлюються під особистий підпис усі працівники відповідних центрів». За два роки роботи (з серпня 2015 р. по серпень 2017 р.) працівників нашого Центру жодного разу не ознайомлювали з цими наказами. Запитав в інших центрів в закритій групі ФБ «Інтегратори БПД», чи знайомлять когось з наказами – ніхто не відповів. Тобто, можна зробити висновок, що дане порушення п.2.15 Положення притаманне всій системі БПД. Групу ФБ «Інтегратори ФБ» читає керівництво КЦ. Але від них ніякої реакції не було. Також керівник КЦ не відреагував на мій лист. Тобто, можна зробити висновок, що керівництво КЦ вважає нормальним, що їх наказ №178 не виконується ніде і ніколи.

За першу половину 2017 р. я отримав накази про премії через запит про публічну інформацію. Там така картина: директор і чотири (з десяти) начальника відділів отримують по-максимуму, за рахунок зменшення преміювання всіх інших. Ніякого обгрунтування зменшення преміювання не наведено. В штаті центру працювало 20 осіб. Грошей на всіх не вистачає і за рахунок п’ятнадцяти працівників, збільшують виплати для п’ятьох працівників. В цифрах ситуація виглядає так: зарплата працівників Центру за півроку складає 546211 грн; директор отримав 12% (середня зарплата 11000 грн/міс), 4 працівника отримали 28% (середня зарплата 6372 грн/міс); 15 працівників отримали 60% (середня зарплата 3663 грн/міс). Якби п. 2.15 відповідальні особи виконували, і в наказах було обґрунтування розміру преміювання, все було б законно. Але в даній ситуації наявна практика порушення нормативного документа заради не прозорого розподілу премій – це корупційне діяння відповідальних осіб, спрямоване на отримання неправомірної вигоди. До речі, таких місцевих центрів-«годівничок» по Україні налічується 100. І поки наказ №178 усвідомлено ігнорується – вони будуть залишатися «годівничками». Загальний річний фонд зарплат місцевих центрів-«годівничок» складає близько 150 млн. грн (а є ще регіональні та, звісно, сам КЦ).

Про закупівлі. Тему закупівель у 2015 році, коли система створювалася, треба спеціально досліджувати, але є один приклад, про який широко відомо. В кожного Центру були Інтернет- провайдери, яким Центри сплачували по 200 грн в місяць. У 2017 році надійшла вказівка, що тепер буде у всіх Центрів один провайдер, з яким уклав угоду КЦ. Якість Інтернету відразу погіршилася. Не широко відомо, що за кожний Центр новому Інтернет-провайдеру сплачується більша сума, скажімо, 1200 грн на місяць. Тобто зайві 1000 грн платяться. Виводиться за рік із системи БПД: 100 центрів х 1000 грн х 12 місяців = 1 200 000 зайвих бюджетних гривень. А ще ж 500 бюро.

Про призначення адвокатів БПД у кримінальних справах. Їх призначають регіональні центри. І оплачують послуги адвокатів у кримінальних справах також регіональні центри. Тобто адвокати зацікавлені у лояльних відносинах з керівниками регіональних центрів. Злі язики плескають, що відкати по оплаченим послугам у кримінальних справах складають 10-20 %. Власне, цю корупцію довести не можливо. Я вже посилався на приїзд директора регіонального центру. Він приїздив три рази. І жодного разу він не спілкувався з начальниками відділів центру про нашу роботу. Кожного разу він проводив зустрічі з адвокатами, що вказує на пріоритети. На останній зустрічі (на які з кожним разом адвокатів приходить все менше) він казав, що запрошує їх до співпраці і що ніяких «відкатів» платити не треба. Тобто, слід розуміти, що раніше платити було треба? Ну, всі так і зрозуміли. Наприклад, як видно з ресурсу, в Харківській області, з січня по серпень 2017 р. нараховано виплат адвокатам за кримінальними справам близько 1 млн. 100 тис. грн. «Відкати» порахуйте самі і помножте на кількість областей. Це, звичайно, не «схеми Дубневичей», але мова йде про систему, з «правозахисною місією та ціннісними орієнтирами». Тобто, про цинізм системи.

Про призначення адвокатів у цивільних справах. Їх призначають місцеві центри. Тут коштів менше, адвокати не з великим бажанням беруться за ці справи. Тим бридкіші схеми на цих жалюгідних виплатах. Наприклад, у відомому мені Центрі деякі працівники роблять звіти за адвокатів. Не знаю, коли це почалося, але з початку 2017 р. така практика вже існувала. Власне сам звіт – це бланк. В ньому заповнюється стовпчик цифр (друкованими цифрами). Не знаю чому, може як добра справа, але працівники відповідного відділу надають таку послугу адвокатам БПД. Що не відповідає Типовому положенню про даний відділ, затвердженому наказом №149 КЦ від 09.06.2017р.: «п.5.1. здійснення моніторингу виконання адвокатами, що залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги, зобов’язань, визначених в контракті/договорі про надання такої допомоги, з питань, що належать до компетенції відділу». Тобто наказ №149 не те що не виконується, а якось навпаки трактується.

Розглянемо категорію звернень, які притаманні центрам, що наближені до ОРДЛО. Це звернення про встановлення юридичного факту (народження або смерті) на непідконтрольній території. От, наприклад, у відомому мені Центрі у 2016 р було видано наказів про призначення
адвокатів – 19, а в першому півріччі 2017 р – 78 наказів. Тобто 97-ми клієнтам цієї категорії було призначено адвокатів із середньою оплатою 600 грн за наказ. Загалом близько 50-60 тис. грн. заплатить бюджет за ці послуги адвокатам. Специфіка даної категорії справ в тому, що це абсолютно типові справи: позов, в якому тільки особисті дані змінюються; суди розглядають такі справи швидко (навіть засідань не проводиться). Послуга адвоката складається з того, щоб віднести заяву (роздруковану в центрі) в суд, забрати рішення суду і здати звіт (про звіти йшлося вище). Цю роботу міг би конвеєром виконувати відділ представництва без особливих навантажень, і не треба було б платити адвокатам. Оцінку цій схемі кожен сам може надати. Проте відділу представництва місцевого центру у 2016 р щодо встановлення фактів народження/смерті на непідконтрольній території не видано жодного наказу.

Інша статистика даного центру:

- за іншими категоріями справ видано у 2016 р наказів про призначення адвокатів – 114, інформація про нараховані суми в центрі відсутня;

- за іншими категоріями видано у першому півріччі 2017 р 179 наказів про призначення адвокатів, середня сума виплат за наказом становить 580 грн (загалом орієнтовно 103 тис .грн.);

- щодо встановлення фактів народження/смерті на непідконтрольній території видано у першому півріччі 2017 р 9 наказів відділу представництва;

- видано у першому півріччі 2017 р 33 накази з інших питань відділу представництва;

1-му бюро правової допомоги видано у першому півріччі 2017 р наказів – 1;

2-му бюро правової допомоги видано у першому півріччі 2017 р наказів – 0;

3-му бюро правової допомоги видано у першому півріччі 2017 р наказів – 0;

4-му бюро правової допомоги видано у першому півріччі 2017 р наказів – 15 (цікаво, що всі вони стосуються встановлення фактів народження/смерті на непідконтрольній території – ще якась схема?);

5-му бюро правової допомоги видано у першому півріччі 2017 р наказів – 0.

Як бачимо, бюро правової допомоги, які знаходяться в районах, майже не отримують наказів на вторинну правову допомогу. Це не тому, що там громадяни не потребують правової допомоги. Скоріше професійний рівень юристів не дозволяє поширити доступ до правової допомоги (звісно, який грамотний юрист піде на таку низьку зарплату?). Щодо правопросвітництва – фахівці, які проходили багаторівневі конкурси, часто-густо лише буклети роздають на вулицях і фотографуються, семінари/лекції проводити мало хто здатний.

Висновки і пропозиції. Система БПД потребує щоквартального моніторингу незалежними моніторами якості надання послуг. Треба: анкетувати клієнтів центру поза центром, щодо бездіяльності адвокатів і центрів допомагати писати людям скарги; треба запитувати плани роботи центрів і графіки проведення заходів (бо багато там «для галочки») і допомагати з організацією заходів і наданням транспорту, оцінювати якість заходів і розширювати тематику.

Що стосується адміністрування оплати адвокатських послуг державним коштом, то мова йде про монополію системи БПД у цьому питанні. Щоб не посилатися на вже наведені слова регіонального директора, пошлюся на оцінки експертів.

Олександр Пасхавер в статті «У пошуках точки відліку» стверджує: будь-яка монополія приносить корупційну ренту.

Про адміністрування ренти згадує Олег Покальчук в статті «Напівмертве море»: українська корупція — це форма ренти, коли прибуток автоматично закладений у статус.

Ярослав Грицак в статті «Як Україна втрачає свій шанс» пише щодо згубності ренти: «Революція є неминучим станом і реакцією на рентоорієнтованість, яка колись була нормою. Всі суспільства були rent seeking (ренто-орієнтованими – НВ). Rent seeking є нормою. Бідність є нормою. Корупція є нормою. В цьому контексті й почалися революції — як спроби подолати rent seeking. Революція – це створення шансу. Шансу подолати rent seeking, змінити економіку і суспільство політичними, радикальними методами».

Такий шанс, який має перебороти ренту в системі БПД, пропонується у формі позбавлення директорів місцевих і регіональних центрів функцій адміністрування коштів на оплату адвокатів. Оплата адвокатів має оформлятися, як соціальна послуга правового характеру за нормативною документацією Мінсоцполітики: надавач послуги має визначатися на конкурсі, який проводить орган місцевого самоврядування, а бюджетне фінансування надається безпосередньо на надавача, який і звітує за їх використання. Центри ж, як і зараз, приймають клієнтів, оформлюють їх і перенаправляють до надавачів послуг. Позбавлена корупційної ренти система БПД зможе краще справлятися з «правозахисною місією та ціннісними орієнтирами».

Від редакції: Редакція може не розділяти думки автора.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори