пошук  
версія для друку
16.05.2018 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 172 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 16.04.2018 – 20.04.2018

   

Надійшло 63 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 13 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, зміною меж адміністративних одиниць, перейменуванням населених пунктів, звільненням з посади членів Центральної виборчої комісії тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0182 від 19.04.2018 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Федеральною радою Швейцарії про здійснення оплачуваної діяльності особами, супроводжуючими співробітників дипломатичних представництв, консульських установ та постійних представництв при міжнародній організації.

Ратифікація Угоду між Кабінетом Міністрів України та Федеральною радою Швейцарії про здійснення оплачуваної діяльності особами, супроводжуючими співробітників дипломатичних представництв, консульських установ та постійних представництв при міжнародній організації, вчиненої у м. Давос 25 січня 2018 р., сприятиме подальшій реалізації права на працю, підтримки рівня кваліфікації та отримання можливості для подальшого професійного розвитку членам сімей співробітників дипломатичних представництв, консульських установ та постійних представництв України при міжнародній організації в Швейцарській Конфедерації, так і навпаки. Отже, це дасть змогу спростити порядок працевлаштування цієї категорії осіб та створити на взаємній основі правові підстави для працевлаштування як членів сімей працівників дипломатичної служби України в Швейцарії, так і членів сімей персоналу дипломатичних установ Швейцарії в Україні.

Проект 0183 від 19.04.2018 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про взаємне сприяння та захист інвестицій.

Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про взаємне сприяння та захист інвестицій учинена 9 жовтня 2017 року в м. Київ. Укладання зазначеної Угоди значною мірою сприятиме розвитку перспективних напрямів міжнародного інвестиційного співробітництва, залученню іноземних капіталовкладень та технологій, активізації зовнішньоторговельного обігу, зменшить некомерційні ризики, які виникають перед іноземними інвесторами, буде сприяти закріпленню позитивного міжнародного іміджу України як держави зі сприятливим інвестиційним кліматом, що має стабільну міжнародно-правову договірну базу із захисту іноземних інвестицій.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 8227-1 від 18.04.2018 (Антонищак А. Ф.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання добровольцям статусу учасника бойових дій.

Альтернативний проекту 8227 від 04.04.2018 (Третьяков О. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам із числа учасників антитерористичної операції (див. Бюлетень № 170). Проект увібрав в себе багато ініціатив основного проекту. Головні зміни стосуються запровадження таких положень: Статус учасника бойових дій особам із числа добровольців надається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі – міжвідомча комісія), утвореною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. До складу міжвідомчої комісії обов’язково включаються представники добровольчих формувань з правом дорадчого голосу. Міжвідомча комісія діє на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. Підставою для надання особам, з числа добровольців, статусу учасника бойових дій є: 1) клопотання керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, про надання статусу особі учасника бойових дій із зазначенням прізвища, ім’я та по-батькові, дати народження, місця реєстрації особи, яка безпосередньо брала участь у бойових діях під час проведення антитерористичної операції у складі добровольчого формування, дати участі особи у бойових діях, із зазначенням районів перебування такої особи у зоні проведення антитерористичної операції; 2) нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, а також копії довідок про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України щодо осіб, які дають нотаріальні свідчення; 3) для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва – відповідні медичні довідки. У разі неподання керівником добровольчого формування клопотання, особа із числа добровольців, може самостійно звернутися до міжвідомчої комісії із заявою про надання статусу учасника бойових дій. У такому разі, окрім документів, визначених пунктом 2 та 3 частини абзацу 6 цього пункту, особа додатково подає нотаріально посвідчену копію довідки за підписом керівника добровольчого формування, в якій зазначено прізвище, ім’я та по-батькові, дату народження, місце реєстрації особи, яка звертається із заявою про надання статусу учасника бойових дій. Посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак особам, яких з числа добровольців визнано учасниками бойових дій, видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій. Відмова в наданні статусу учасника бойових дій може бути оскаржена у порядку адміністративного судочинства.

Проект 8227-2 від 19.04.2018 (Левченко Ю. В.) про визнання добровольців учасниками бойових дій, їх соціальний і правовий статус.

Альтернативний вищеназваним. Проект дослівно повторює проект 7190 від 10.10.2017 (Левченко Ю. В.) про визнання добровольців учасниками бойових дій, їх соціальний і правовий статус (див. Бюлетень № 146).

Проект 8293 від 19.04.2018 (Третьяков О. Ю.) про внесення змін до деяких законів України у зв’язку із прийняттям Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Пропонується внести зміни до Законів України «Про гуманітарну допомогу», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про лікарські засоби», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про загальну середню освіту», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», «Про оздоровлення та відпочинок дітей», «Про волонтерську діяльність», «Про зайнятість населення», «Про очищення влади», «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію», «Про систему іномовлення України», «Про виконавче провадження» та до Постанови Верховної Ради України «Про забезпечення належним медичним обслуговуванням військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я під час проведення антитерористичної операції на сході України» (всього 18 актів). У пояснювальній записці визначено два комплекси змін: 1) питання соціального захисту окремих категорій осіб, які беруть участь у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та 2) приведення термінології стосовно осіб з інвалідністю до Конвенції про права осіб з інвалідністю. Втім, змін дуже багато і цими комплексами вони не вичерпуються, , однак обмеженість обсягу даного огляду не дає змоги охопити навіть найзначущі з них.

Проект актуальний з огляду на невідповідність між законами та потреби таку невідповідність врегулювати, однак великий обсяг змін і їх значна різносторонність вимагають ретельної увагу з боку усіх заінтересованих сторін та громадськості.

Ідеологічні питання

Проект Постанови 8284 від 18.04.2018 (Парубій А. В.) про підтримку звернення Президента України до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні.

В проекті пропонується, з огляду на Звернення Верховної Ради України до Його Всесвятості Варфоломія, Архієпископа Константинополя і Нового Риму, Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві в Україні, затверджене Постановою Верховної Ради України № 1422-VIII від 16 червня 2016 року, а також підтримуючи важливість надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні, на основі якого вона зможе посісти належне місце в родині помісних православних церков, підтримати звернення Президента України до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні. До проекту додається і текст звернення Президента України до Вселенського Патріарха Варфоломія.

Вже наступного дня, 19.04.2018, постанову було прийнято і підписано. Звісно, питання єдиної помісної церкви є важливим для українського суспільства. Водночас офіційне звернення глави держави до очільника «Церкви-Матері», особливо в тій формі, в якій воно зроблено, не зовсім узгоджується з традиційним розумінням сутності конституційної норми про відділення церкви та держави в Україні.

Проект Постанови 8288 від 19.04.2018 (Новинський В. В.) про Звернення Верховної Ради України до Його Всесвятості Варфоломія, Архієпископа Царгороду - Нового Риму і Вселенського Патріарха.

У проекті Звернення, зокрема, зазначається від імені народних депутатів України, що вони з обуренням сприйняли спробу з боку нинішньої влади та Президента України в черговий раз втрутитись у справи церкви, узурпувати право церкви та православної громади на вирішення своєї долі. Зазначається, що остання ініціатива влади щодо створення єдиної помісної церкви напередодні президентських виборів – це не піклування про церкву, а спроби вирішити свої політичні завдання та політичне втручання у життя мільйонів православних християн в Україні, підштовхування до нової суспільної напруги та збурень. Підкреслюється, що в умовах збройного конфлікту на Донбасі, де проживають сотні тисяч православних християн-наших співвітчизників, подібні дії лише посилюють розломи в українському суспільстві, і навіть створюють загрозу збільшення протистояння. Народні депутати звертаються до Патріарха Варфоломія, з проханням про молитви і благословення народу України, відновлення його духовної та соціальної єдності, припинення братовбивчого конфлікту, та благої миротворчої місії Канонічної Української Православної  Церкви.

Проект фактично втратив актуальність через прийняття попереднього. Втім, в аспекті додержання принципів світської держави він є не менш дискусійним, ніж попередній, а до того ще й відображає політичну позицію, яка не сприймається більшістю українського суспільства.

Проект 8306 від 19.04.2018 (Рабінович В. З.) про внесення змін до деяких законів України щодо права бути обраним народним депутатам України лише один раз.

Зміст проекту зводиться до двох доповнень чинного законодавства. В Закон України «Про вибори народних депутатів України» пропонується внести норму «Не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який вже був народним депутатом України», а в Закон України «Про статус народного депутата України» – положення «Дострокове припинення повноважень Верховної Ради України чи дострокове припинення повноважень народного депутата не надає йому права вдруге висуватися кандидатом й обиратися народним депутатом». Аргументується така позиція в пояснювальній записці тим, що «необхідно вже на наступних виборах до Верховної Ради України здійснити оновлення її складу, бо деякі депутати працюють там десятиліттями, переходячи з партії в партію, аби лише затриматись в Парламенті, зраджуючи інтереси своїх виборців, торгуючи фактично ними задля своєї вигоди, порушуючи Конституцію та закони України».

Аргументи ініціатора проекту видаються непереконливими, а сам проект суто політичним, навіть популістським.

Проект Постанови 8311 від 20.04.2018 (Рудик С. Я.) про відзначення 30-ї річниці з дня проведення першої антикомуністичної екологічної демонстрації в Україні, організованої Українським культурологічним клубом проти приховування радянською владою наслідків Чорнобильської катастрофи.

Суть проекту постанови повністю передана в її назві. Оскільки події, річницю яких пропонується відзначити, відбулися відносно недавно і ще цілком живі в пам’яті багатьох киян-очевидців, маємо зауважити, що ці спогади помітно відрізняються від тієї інтерпретації, яку пропонує ініціатор проекту. Тому, щоб не породжувати нові історичні міфи, питання ще до розгляду постанови по суті слід глибоко вивчити з аналізом відповідної джерельної бази.

Відносини між владними суб’єктами

Проект Постанови 8271 від 17.04.2018 (Тимошенко Ю. В.) про деякі питання підготовки проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2019 рік.

У проекті пропонується звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією невідкладно схвалити та подати до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на 2019 рік, а також рекомендувати уряду підготовці названого проекту врахувати пропозиції, визначені в додатку до проекту постанови. Названий додаток містить 11 сторінок рекомендацій: від пропозиції підняти у першій половині 2019 р. мінімальну заробітну плату до 5000 гривень і до завдання прискорити питання розгляду апеляції у Високому суді Лондону по справі повернення боргу 3 млрд. доларів США за євробондами перед країною-агресором, з метою вирішення його до 1 жовтня поточного року.

Як видається, до компетенції парламенту не належить «нагадування» уряду про необхідність виконання його конституційних обов’язків. Такі «нагадування» мають певні ознаки втручання парламенту у діяльність уряду, що порушує баланс між законодавчою і виконавчою владою.

Проект 8279 від 17.04.2018 (Рибалка С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України про заходи щодо посилення контрольних функцій Верховної Ради України («Закони мають виконуватись»).

Метою проекту проголошено забезпечення можливості реалізації принципів відповідальності, підконтрольності та підзвітності Кабінету Міністрів України Верховній Раді, вирішення питання парламентського контролю за виконанням прийнятих Верховною Радою законів. Для цього змінами до Законів України «Про Регламент Верховної Ради України» та «Про комітети Верховної Ради України» пропонується встановити моніторинг виконання прийнятого закону з боку комітету Верховної Ради України, який був головним при розробленні відповідного законопроекту. Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади мають звітують перед належним парламентським комітетом щодо стану виконання згаданих актів Верховної Ради України. Пропозиції комітетів Верховної Ради щодо стану виконання обов’язково включаються до переліку тем «години запитань до Уряду». За наслідками розгляду парламентським комітетом питання щодо виконання прийнятих законів може виноситись рекомендація Верховній Раді України щодо звільнення члена Уряду, відповідального за відповідний напрямок, що стосується сфери дії закону, яка обов’язково включається в порядок денний найближчого пленарного засідання Верховної Ради. У проекті відносно докладно регламентується порядок розгляду питання про  відповідальність окремого члена Кабінету Міністрів України та деякі інші питання парламентського контролю.
Проект  видається таким, що заслуговує на увагу, принаймні в частині контролю за виконанням законів міністерствами та іншими органами виконавчої влади. Пропозиція ж щодо звітування Кабінету Міністрів України перед окремим парламентським комітетом видається дещо сумнівною.

Проект 8289 від 19.04.2018 (Сисоєнко І. В.) про внесення змін до деяких законів України (щодо удосконалення процедури відкликання за народною ініціативою).

Від більшості попередніх проектів на цю тему проект відрізняється орієнтацією переважно на технічне удосконалення чинних положень. Зокрема це стосується поширення чинних норм щодо роботи виборчих органів і на ситуації із проведенням процедури відкликання депутата місцевої ради або сільського, селищного, міського голови, старости за народною ініціативою. Йдеться про розширення положень статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 26 та 29 Закону України «Про Державний реєстр виборців», статей 1 та 21 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» тощо. Натомість більшість змін до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» є або загальними уточненнями, або рідкими принциповими новелами. До числа останніх слід віднести ініціативу про те, що на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради, обраного як перший кандидат у виборчому списку місцевої організації політичної партії у багатомандатному виборчому окрузі, має бути зібрана кількість підписів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі, що є більшою від виборчої квоти, яка була визначена у відповідному багатомандатному виборчому окрузі під час проведення виборів депутатів місцевої ради згідно із законом про місцеві вибори. В частині першій статті 41 робиться уточнення, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення матеріали щодо ініціювання відкликання депутата місцевої ради здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку. Крім того, названа стаття доповнюється новою частиною п’ятою такого змісту: Технічні описки та неточності, допущенні у протоколі (витягу з протоколу) зборів виборців, письмових заявах, підписних листах, не є підставою для прийняття відповідною територіальною виборчою комісією рішення про припинення ініціативи щодо відкликання депутата місцевої ради. Дострокове припинення повноважень усього складу територіальної виборчої комісії зупиняє перебіг строку перевірки отриманих матеріалів щодо відкликання депутата місцевої ради. Новий склад територіальної виборчої комісії здійснює перевірку отриманих матеріалів щодо відкликання депутата місцевої ради у строки визначені абзацом 2 частини 2 статті 41 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Також закон пропонується доповнити новою статтею 41-1 «Залучення органів ведення Державного реєстру виборців та правоохоронних органів». Проект містить й ряд інших менш значних змін.

Загалом проект є доволі цікавим і, головне, спрямованим на досягнення більшої законодавчої визначеності чинних положень, що є вкрай актуальним.

Проект 8291 від 19.04.2018 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення зміни до статті 26 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» щодо удосконалення механізму визначення членів комісії зовнішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Пропонується змінити порядок формування складу комісії зовнішнього контролю, яка щорічно проводитиме незалежну оцінку (аудит) ефективності діяльності Національного антикорупційне бюро України. Наразі кожного з трьох її членів призначають Президент, Уряд та Парламент. У проекті пропонується виключити з їх числа Парламент, натомість третього члена комісії має призначати Європейська комісія. На жаль, у самому тексті змін не розкривається, про яку саме комісію йдеться. Загалом зрозуміло, що мається на увазі Європейська комісія Європейського Союзу, однак текст закону вимагає більшої чіткості формулювань.

Як видається, у пояснювальній записці немає належної аргументації, чому «ротації» має підлягати саме представник від Парламенту, а не від Уряду чи Президенту України.

Проект 8299 від 19.04.2018 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посвідчення заповіту та довіреності у сільській або селищній раді).

Проект дуже близький до проекту 6609 від 21.06.2017 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посвідчення заповіту та довіреності у сільській раді), поданого тим самим народним депутатом (див. Бюлетень № 130), який 11.04.2018 було відкликано. Втім, суть змін дещо змінилася. Тепер пропонується уточнити чинну норму про те, що, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, а рівно й довіреність, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами, можуть бути посвідчені уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, зазначивши, що йдеться не про будь-які «населені пункти, де немає нотаріуса», а виключно про будь-які сільські або селищні ради. В проекті ж 6609 пропонувалося просто надати право посвідчувати названі заповіти та довідки посадовим особам відповідного органу місцевого самоврядування.

Порівняно з ініціативами проекту 6609, новий проект видається більш належним.

Проект Постанови 8300 від 19.04.2018 (Гончаренко О. О.) про затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України.

Проект акта розроблено на виконання частини третьої статті 7 Регламенту Верховної Ради України, де передбачено, що Апарат Верховної Ради діє на основі Положення про Апарат Верховної Ради, яке затверджується постановою Верховної Ради. Пропонований для затвердження проект Положення про Апарат Верховної Ради має загалом технічний характер і не викликає якихось суттєвих заперечень.

Проект 8313 від 20.04.2018 (Єфремова І. О.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо надання повноважень Державній прикордонній службі України.

Пропонується установити, що слідчі органів Державної прикордонної служби України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 332, 332-1, а також частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України за умови вчинення їх при перетинанні або спробі перетинання державного кордону України. Якщо під час розслідування зазначених злочинів будуть встановлені злочини, передбачені статтями 149, 201, 305, 333 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів Державної прикордонної служби України. Інші зміни мають технічний характер і спрямовані на реалізацію цих ініціатив (переважно до переліку осіб, які здійснюють ті чи інші дії включаються і слідчі органів Державної прикордонної служби України).

Права громадян та їх об’єднань

Проект 8272 від 17.04.2018 (Одарченко Ю. В.) про внесення змін до статті 42 Земельного кодексу України (щодо гарантування права на земельні ділянки під багатоквартирними будинками).

Проект спричинений тим, що Кабінет Міністрів України не виконав обов’язку розробити та затвердити положення про порядок передачі землі власникам квартир у багатоквартирних будинках, передбаченого частиною другою статті 42 Земельного кодексу України. Окрім того, слід усунути можливості саботажу цього процесу з боку органів місцевого самоврядування. Пропонується доповнити частину другу згаданої статті такими положеннями: «Заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання у постійне користування або у власність подається об’єднанням співвласників відповідного багатоквартирного будинку до місцевої ради. Дана заява повинна бути розглянута протягом одного місяця з дня її подання. Якщо місцева рада протягом одного місяця з дня подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання у постійне користування або у власність земельної ділянки під багатоквартирним будинком не прийняла рішення про відмову у наданні такого дозволу, вважається, що даний дозвіл був наданий. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку має право замовити відповідну землевпорядну документацію у порядку, визначеному законом, подавши розробнику документації копію заяви про надання дозволу на її розробку із відміткою відповідної місцевої ради або її виконавчого органу про реєстрацію. Рішення про затвердження проекту землеустрою щодо надання у постійне користування або у власність земельної ділянки під багатоквартирним будинком приймається відповідною місцевою радою протягом одного місяця з дня подання розробленого та погодженого відповідно до умов чинного законодавства проекту землеустрою до відповідної ради. У випадку, якщо місцева рада не прийняла рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки протягом місяця з дня подання відповідної документації та не прийняла рішення про відмову у затвердженні технічної документації, така документація затверджується та земельна ділянка передається у постійне користування територіальним відділенням центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин протягом десяти днів з дня направлення об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку відповідного звернення разом із оригіналом, дублікатом або засвідченої належним чином копією поданого до місцевої ради проекту землеустрою. Розробка проекту землеустрою та його затвердження у випадках, визначених цією статтею, може здійснюватися без розробки та затвердження плану зонування та проекту детального плану відповідної території».

Проект видається актуальним і таким, що заслуговує на увагу.

Проект Постанови 8285 від 18.04.2018 (Королевська Н. Ю.) про заходи із посилення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проектом постанови дається ряд доручень Кабінету Міністрів України, зокрема в одномісячний строк з дня прийняття цієї Постанови внести на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо надання додаткових соціальних гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у якому, зокрема, врахувати: 1) встановлення компенсацій та пільг потерпілим дітям та їх батькам у вигляді: повного державного забезпечення дітей до вступу їх до школи (не старше 8 років) шляхом безплатного виховання (утримання) їх у державних та комунальних дошкільних навчальних закладах і надання щомісячної грошової допомоги; безплатного проїзду у межах України на всіх видах транспорту (крім таксі) дитині та особі, яка супроводжує хвору дитину до місця лікування (реабілітації), оздоровлення та назад (за направленням медичних закладів); щомісячної виплати сім’ям на кожну дитину шкільного віку, яка отримала інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дітям шкільного віку, батьки яких стали особами з інвалідністю I або II групи чи померли внаслідок Чорнобильської катастрофи, якщо така дитина не перебуває на повному державному забезпеченні; виплати грошової компенсації батькам потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, якщо діти не перебувають на повному державному забезпеченні; 2) встановлення щомісячної компенсації у разі втрати годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї, який був на його утриманні, в розмірі не менше 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; 3) необхідність скасування залежності надання пільг та компенсацій для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, від середньомісячного сукупного доходу; 4) внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо удосконалення пенсійного забезпечення осіб із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою тощо.

Проект наслідує декілька попередніх проектів із внесення змін до законодавства, однак тут головною ініціативою є вимагати підготовку такого закону Урядом, але на чітких визначених парламентом умовах. Такі пропозиції видаються неприпустимими у правовій державі, де діє принцип поділу влади.

Проект 8294 від 19.04.2018 (Луценко І. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту осіб, які доглядають за хворими дітьми.

Пропонується установити, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівнику також, якщо: 1) дитина хвора на важке перинатальне ураження нервової системи, важку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, важкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня – не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку; 2) дитина отримала важку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Відповідні зміни вносяться до Законів України «Про відпустки», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Головні ж зміни вносяться до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», який пропонується доповнити новим розділом V-Б «Допомога на дітей, хворих на важкі перинатальні ураження нервової системи, важкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, важкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або дитина отримала важку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги, які не визнані в установленому порядку дітьми з інвалідністю». В статтях розділу визначається, що у згаданих випадках право на допомогу на дітей, , мають один з батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, який постійно проживає та здійснює догляд за дитиною. Для призначення відповідної допомоги до органу соціального захисту населення подається: заява про призначення допомоги; паспорт або інший документ, що посвідчує особу; свідоцтво про народження дитини; довідка про захворювання дитини, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу у порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Така допомога призначається незалежно від одержання інших видів державної допомоги. Допомога надається у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Проект 8295 від 19.04.2018 (Луценко І. С.) про внесення змін до статей 165 та 166 Податкового кодексу України.

Змінами до статті 165 передбачається скасувати чинну норму про оподаткування аліментів, якщо вони виплачуються нерезидентом. Змінами до статті 166 планується розширити перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, а саме визначається, що платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року фактично здійснені ним протягом звітного податкового року суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної та загальної середньої освіти, а не лише вищих та професійно-технічних навчальних закладів як наразі.

Обидві ініціативі стосуються актуальних питань і видаються цілком слушними.

Проект 8296 від 19.04.2018 (Луценко І. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання.

Проект містить на 26 сторінках зміни до 27 законів та кодексів України. Як зазначається у пояснювальній записці, очікується, що недопущення відчуження майна боржником, внесеним до Єдиного реєстру боржників, запровадження автоматизованого арешту коштів боржника аліментів дасть змогу створити економічні передумови для погашення заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини та поліпшить матеріальне становище дітей, на яких стягуються аліменти. Також автори зазначають, що функціонування дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення порушників від відбування призначеного стягнення, застосування інших, передбачених законопроектом механізмів впливу на боржників зі сплати аліментів, сприятиме забезпеченню належного захисту прав дітей.

Обсяг проекту потребує дуже ретельного ставлення з боку спеціалістів та зацікавлених осіб. Особливо потрібний прискіпливий аналіз проекту стосовно можливих корупційних ризиків та потенційних зловживань.

Проект 8297 від 19.04.2018 (Президент України) про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо удосконалення окремих положень.

Проект на 2/3 повторює інший президентський проект 6175 від 13.03.2017 про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо реалізації права змінити громадянство (див. Бюлетень № 116), який 20.03.2018 включений до порядку денного і очікує розгляду. Головні зміни стосуються ініціативи уточнити порядок реєстрації громадянства дітей у статтях 11 «Набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення» та 12 «Набуття громадянства України внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров’я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя». Також статтю 19 «Підстави для втрати громадянства України» пропонується доповнити положенням про те, що не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства набуття громадянства Російської Федерації в результаті здійснення протиправних та недобросовісних дій на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя окупаційною адміністрацією Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Не зупиняючись на питаннях адекватності пропонованих змін, а також того, що проект лише незначним чином враховує висунуті до проекту 6175 в профільному комітеті та у висновку ГНЕУ зауваження, вважаємо за доцільне процитувати один фрагмент висновку ГНЕУ до проекту 8297, оскільки він найкраще відображає критичну ситуацію, яка склалася у парламенті: «Наразі в комітетах Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин та з питань правової політики та правосуддя, крім поданого законопроекту, здійснюється опрацювання семи інших проектів, що стосуються проблеми множинного (подвійного) громадянства (№ 5433 від 21.11.2016 р.; № 6139 (доопрацьований) від 20.03.2017 р.; № 6175-1 від 15.03.2017 р.; № 6131 від 24.02.2017 р.; № 6131-1 від 09.03.2017 р.; № 6196 від 15.03.2017 р., № 6178 від 14.03.2017 р., № 6178-2 від 29.03.2017 р., № 8091 від 02.03.2018 р. та ін.). Принагідно нагадаємо, що 2 червня 2009 року Верховною Радою України були прийняті у першому читанні проекти законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відповідальності за приховування факту перебування у громадянстві іншої держави або набуття такого громадянства)» (№ 3102 від 11 вересня 2008 року) та «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (щодо усунення колізій, які дозволяють подвійне громадянство)» (№ 2752 від 5 вересня 2008 року). Крім того, включений до порядку денного VIII сесії і очікує розгляду проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо реалізації права змінити громадянство» (№ 6175 від 13.03.2017 р.), поданий Президентом України і визначений як невідкладний. З огляду на наведене та враховуючи положення п. 4 ч. 2 ст. 94 Регламенту Верховної Ради України, Головне управління вважає, що розгляд даного законопроекту має відбутись після попереднього вирішення юридичної долі названих вище двох законопроектів, які мають аналогічний предмет правового регулювання, знаходяться на розгляді у парламенті та пройшли перше читання».

Проект 8308 від 20.04.2018 (Марченко О. О.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо соціального захисту постраждалих осіб).

Проект дослівно повторює проект 2093 від 10.02.2015 (у текстовій  редакції від 24.04.2015) (Марченко О. О.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо соціального захисту постраждалих осіб, прийнятого як закон у другому читанні 17.03.2016, але ветованого Президентом України (спроба подолати вето 21.04.2016 не мала успіху). Маємо однак додати, що значна кількість з ініціатив проекту знайшли відображення в проектах 5055 від 01.09.2016 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо соціального захисту постраждалих осіб (див. Бюлетень № 89), 6292-1 від 21.04.2017 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо відновлення справедливих соціальних гарантій (див. Бюлетень № 121) та дещо меншою мірою у проектах 4442 від 14.04.2016 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо пенсійного забезпечення (див. Бюлетень № 69), 4442-1 від 04.05.2016 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо встановлення належного рівня пенсійного забезпечення (див. Бюлетень № 72), 4540 від 28.04.2016 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо медичного забезпечення дітей учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та евакуйованих із зони відчуження (див. Бюлетень № 71), 7333-2 від 12.12.2017 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо медичного забезпечення постраждалих та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (див. Бюлетень № 155), та інших.

На нашу думку, постійне внесення одних і тих самих положень у численних проектах з надією, що випадково вдасться проштовхнути якийсь з них, веде лише до «заспамлювання» парламенту і підриву його діяльності як законодавчого органу.

Проект 8315 від 20.04.2018 (Луценко І. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ґендерно-правової експертизи.

Згідно з пояснювальною запискою метою проекту є удосконалення існуючого механізму ґендерно-правової експертизи законодавства та проектів нормативно-правових актів задля попередження дискримінації за ознакою статі та дотримання принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Проектом пропонуються зміни до Законів України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» і «Про Регламент Верховної Ради України», якими передбачається запровадити проведення ґендерно-правової експертизи із застосуванням визначеної методики. Окрім цього, передбачається проведення ґендерно-правової експертизи чинного законодавства, проектів нормативно-правових актів, крім законопроектів, Кабінетом Міністрів України, а обов’язок ґендерно-правової експертизи законопроектів покладається на  Верховну Раду України. Також пропонується включити до змісту пояснювальної записки, як одного із супровідних документів законопроекту, положення щодо обґрунтування його впливу на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Проект загалом заслуговує на підтримку, що не виключає критичного ставлення до окремих його положень. Наприклад, доволі дивно, щоб не сказати антиконституційно, виглядає у Прикінцевих положеннях особисте доручення Голові Верховної Ради України «протягом двох місяців розробити та затвердити порядок та методику проведення ґендерно-правової експертизи законопроектів».

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 8273 від 17.04.2018 (Одарченко Ю. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо надання слідчим та прокурорам права самостійного призначення окремих слідчих дій в ситуаціях, коли такі дії не зачіпають права та свободи інших осіб.

Проектом пропонуються зміни до статей 242 та 243 Кримінального процесуального кодексу України, які мають передбачити винятки із нинішнього порядку призначення експертиз у кримінальному провадженні виключно за ухвалою слідчого судді або суду. На думку ініціаторів проекту, призначення експертиз у справах, в яких відсутній підозрюваний, виключно через ухвалу слідчого судді призводить лише до затягування розгляду кримінальних проваджень та надмірного навантаження на слідчих суддів. Пропонується встановити, що у провадженнях, в яких жодній особі не було пред’явлено підозру, експертиза призначається за постановою слідчого або прокурора. При цьому, у потерпілого зберігається право самостійного звернення із клопотанням до слідчого судді, що гарантує права потерпілого у разі бездіяльності слідчого або прокурора. Відповідно уточнюється, що коли експертиза призначається за постановою слідчого або прокурора, експерт залучається відповідним слідчим або прокурором.

Утім, кожний виняток із загального правила, яким би доцільним він і не виглядав, все ж посилює корупційні ризики. Тому ініціатива потребує зваженого ставлення з урахуванням усіх «за» і «проти».

Проект 8280 від 17.04.2018 (Микитась М. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення засади змагальності).

Пропонується установити, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.

Проект 8281 від 17.04.2018 (Микитась М. В.) про внесення змін до статті 100 Цивільного процесуального кодексу України (щодо засвідчення копій електронних доказів).

Пропонується норму статті 100 «Електронні докази» про те, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом, замінити положенням про те, що такі паперові копії мають бути нотаріально посвідчені.

З точки зору принципу правової визначеності новий варіант є більш належним, хоча і більш обтяжливим для учасників провадження.

Проект 8290 від 19.04.2018 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за розголошення відомостей про насильство в сім’ї.

Статтю 31 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» пропонується доповнити двома новими положеннями такого змісту: «Членам сім’ї, стосовно яких здійснюються заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, держава гарантує охорону прав і законних інтересів» та «Посадові та службові особи, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, не можуть розголошувати відомості про особисте та сімейне життя, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням їх службових обов’язків». Відповідно, статтю 173-2 «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування» Кодексу України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити новою частиною, якою встановити відповідальність за розголошення відомостей про насильство в сім’ї особами, яким вони стали відомі у зв’язку з їх професійною або службовою діяльністю.

Ініціатива загалом логічна, однак вона може бути ефективною лише у разі чіткого визначення, що в пропонованих змінах до статті 173-2 КУпАП слід розуміти під «розголошенням відомостей», аби не створити ситуацію, коли цілком законні дії, спрямовані на захист жертв насильства, підпадатимуть під пропоновану заборону. Зокрема мова йде про повідомлення лікарями чи працівниками освітніх закладів до органів правопорядку тощо.

Проект 8302 від 19.04.2018 (Власенко С. В.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, який виніс рішення з порушенням меж застосування обмежень прав).

У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» пропонується визначити нову обов’язкову підставу звільнення судді: винесення суддею рішення з порушенням статті 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що визнано Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного; збільшити строк притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зазначеною статтею Конвенції визначено: «Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені» (найпоширенішим є порушення прав і свобод з політичною метою). Порушення статті 18 Конвенції визнається істотним дисциплінарним проступком, що є несумісним зі статусом судді та виявляє його невідповідність займаній посаді є винесення ним рішення з порушенням статті 18. Ініціатива передбачає, що Суддя звільняється Вищою радою правосуддя не пізніше двох місяців з дня, наступного за днем, коли Вищій раді правосуддя стало відомо про винесення суддею рішення з порушенням статті 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлено Рішенням Європейського Суду з прав людини, яке набрало статусу остаточного. У Прикінцевих та перехідних положеннях проекту передбачається також внести відповідні зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Проект виглядає цілком слушним.

Проект 8304 від 19.04.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо розмежування підслідності злочинів, вчинених у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку, державних інформаційних ресурсів і об’єктів критичної інформаційної інфраструктури.

Більшість змін до Кримінального кодексу України є доволі однотипними ініціативами доповнити ряд статей новими складами злочинів, як самостійними та і в формі обтяжуючих обставин до чинних складів. Прикладом останніх є зміни до ст. 361 «Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку», якими запроваджується посилена відповідальність за таке втручання у разі якщо «вони вчинені стосовно об’єкта критичної інформаційної інфраструктури», і ще більш посилена – якщо несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку стосовно об’єкта критичної інформаційної інфраструктури вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду. Аналогічні зміни пропонується внести до статей 362 «Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї», 363 «Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється» та 363-1 «Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку». Доповнення до статті 361-2 «Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації» запроваджують відповідальність за несанкціонований збут або розповсюдження створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства інформації з обмеженим доступом, яка обробляється на об’єктах критичної інформаційної інфраструктури. Обтяжуючою ознакою до таких дій пропонується визнати їх вчинення «повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду». Своєю чергою зміни до статті 361-1 «Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут» зводяться до значного посилення санкцій. Змінами до Кримінального процесуального кодексу України пропонується усі нові склади злочинів віднести до компетенції слідчих органів безпеки.

Проект 8305 від 19.04.2018 (Котвіцький І. О.) про внесення змін до статті 167 Кримінального кодексу України щодо зловживання опікунськими правами.

У названій статті частину першу «Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо)» пропонується викласти в новій редакції: «Використання опіки чи піклування з корисливих мотивів на шкоду підопічному (зайняття або використання житла чи його частини, привласнення або розтрата коштів підопічного тощо)». Обтяжуючою ознакою до таких дій пропонується визнати їх вчинення: «щодо двох або більше потерпілих, або такі, що заподіяли потерпілому майнову шкоду у великих розмірах» та «заподіяли потерпілому майнову шкоду в особливо великих розмірах, або дії, внаслідок яких потерпілого було позбавлено житла або його частини». У примітці до статті також зазначається, що під великим розміром майнової шкоди в цій статті необхідно розуміти спричинені потерпілому збитки, що у п’ятсот і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а під особливо великим розміром майнової шкоди – збитки, що у п’ять тисяч і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Проект 7279-д від 20.04.2018 (Кожем’якін А. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень.

Проект є підготовленою в профільному Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності доопрацьованою редакцією проекту 7279 від 10.11.2017 (Кожем’якін А. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень (див. Бюлетень № 150). Враховуючи обсяг проекту і його певну редакційну відмінність від основного (деякі зміни вносяться шляхом не конкретних вставок, а подання вже виправленої редакції частини чи статті), а також те, що у пояснювальній записці відмінності між проектами не зазначені точно, назвати їх усі в межах даного огляду неможливо. Втім, навіть ті, що помітні відразу, є вельми різносторонніми, зокрема, Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити новою статтею 164-19 «Фіктивне підприємництво», якою визначити відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Як легко помітити, ініціатива мало пов’язана із назвою проекту.

Загалом проект вимагає ретельної уваги з боку спеціалістів. Головною позитивною рисою його є й те, що була збережена досить цікава та прогресивна позиція проекту 7279 щодо запровадження кримінальних проступків.

Проект 8309 від 20.04.2018 (Котвіцький І. О.) про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо усунення перешкод відкриттю касаційного провадження у справі.

Пропонується скасувати положення про те, що може бути відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. У пояснювальній записці із посиланням на судову практику зазначається, що саме з цих підстав відмовляють найчастіше і при цьому чинний механізм контролю за якістю таких відмов не спрацьовує.

Аргументи ініціатора проекту видаються цілком слушними, тим паче, що аналогічні пропозиції неодноразово лунали у фаховій літературі.

Проект 8316 від 20.04.2018 (Соболєв С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України про порядок примусового виконання рішення суду у трудових спорах.

Ініціатива передбачає три основні зміни. Так, у статті 26 «Початок примусового виконання рішення» Закону України «Про виконавче провадження» уточнюється порядок негайного виконання рішень, а саме, зазначається, що за рішеннями, що підлягають негайному виконанню виконавець невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня від дня надходження виконавчого документа вчиняє виконавчі дії, спрямовані на виконання рішення суду. Далі, пропонується викласти в новій редакції статтю 65 «Виконання рішення про поновлення на роботі», в які зазначити, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно виконавцем на підставі виконавчого документа шляхом видання відповідної постанови про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Постанова виконавця є підставою для виходу працівника на роботу. Постанова виконавця про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». Рішення вважається виконаним боржником з дня фактичного допущення працівника до роботи, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. В змінах же до пункту другого частини четвертої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» пропонується визначити, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подається, зокрема примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення суду, допущеного до негайного виконання чи такого, що набрало законної сили.

Серед усіх ініціатив найбільш неоднозначною є остання, тим більше, що вона не отримала належної аргументації у супровідних до проекту матеріалах.

Культура та освіта

Проект 8287 від 18.04.2018 (Каплін С. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення гарантованого державою рівня гідної академічної стипендії для студентів вищих навчальних закладів та осіб, які здобувають освіту в закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Пропонується у статті 62 «Права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах» Закону України «Про вищу освіту» уточнити порядок надання академічної стипендії: Академічні стипендії передбачається надавати особам, які досягли значних успіхів у навчанні та/або науковій діяльності та за результатами семестрового контролю отримали від 75 до 100 балів за стобальною або не менше 4 балів за п’ятибальною шкалою оцінювання з кожного навчального предмету (дисципліни). Розмір академічної стипендії для студентів (курсантів), які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного бюджету, має становити не менше одного розміру мінімальної заробітної плати з розрахунку на одну особу на місяць. Академічні стипендії надаються студентам (курсантам) вищого навчального закладу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів державного бюджету України. Відповідне положення, але з уточнення про те, що держава гарантує академічну стипендію у розмірі не менше 75 відсотків розміру мінімальної заробітної плати з розрахунку на одну особу на місяць, пропонується закріпити і в статті 56 «Державні гарантії здобувачам освіти» Закону України «Про освіту», але щодо осіб, які здобувають освіту в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Ці ж положення закріплюються і у статті 9 «Сприяння підвищенню рівня життя молоді» Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».

Проект Постанови 8303 від 19.04.2018 (Молоток І. Ф.) про підготовку та відзначення 200-річчя від дня народження Пантелеймона Олександровича Куліша (7 серпня 2019 року).

У проекті зазначається, що 7 серпня 2019 року виповниться 200 років від дня народження Пантелеймона Олександровича Куліша. Письменник, перекладач, критик, історик, публіцист, фольклорист, мовознавець, громадський діяч, він усе своє життя прагнув прищепити європейські цінності в національну культуру, і водночас досліджував та пропагував культурне надбання власного народу. Своєю працею він підніс українське слово на належний йому високий щабель і по праву вважається одним із творців модерної української нації. Відповідно пропонується урочисто відзначити названий ювілей. Серед рекомендацій уряду щодо ювілейних заходів слід назвати пропозиції: підтримати видання «Повного зібрання творів» П. Куліша у 35 томах, який здійснює Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України у співпраці з Українським науковим інститутом Гарвардського університету та Науковим товариством ім. Шевченка в Америці; провести ремонтно-реставраційні роботи в Історико-меморіальному музеї-заповіднику «Ганнина Пустинь» та Музеї П. Куліша при Шосткинській міській бібліотеці ім. Л. Толстого; виділити кошти для придбання експонатів та поповнення фондових колекцій; вжити заходів щодо створення в установленому порядку музею П. Куліша в Києві.

Проект Постанови 8310 від 20.04.2018 (Тарута С. О.) про увічнення пам’яті Першого космонавта України, Героя України Леоніда Каденюка.

У проекті з метою увічнення пам’яті Першого космонавта України, Героя України  Леоніда Каденюка, зміцнення національно-патріотичного виховання молоді та популяризації досягнень у розвитку авіації та освоєнні космосу, пропонується: 1) Органам місцевого самоврядування розглянути питання щодо: перейменування вулиць, провулків, площ, скверів; встановлення меморіальних дошок та пам’ятних знаків тощо; найменування навчальних закладів, військових частин, закладів культури; виготовлення та розміщення соціальної реклами  на честь Першого космонавта України Леоніда Каденюка; 2) Загальноосвітнім та вищим навчальним закладам всіх типів і форм власності сприяти організації лекцій, бесід, круглих столів та інших тематичних заходів присвячених життю та діяльності Першого космонавта України Леоніда Каденюка; Національному Банку України рекомендувати виготовити і ввести в обіг пам’ятну монету присвячену першому космонавту України Леоніду Каденюку.

Проект не містить жодних вказівок на те, чому слід приділити увагу цьому саме зараз, не зазначається навіть те, що сам Леонід Костянтинович помер 31 січня цього року.

Проект 8314 від 20.04.2018 (Подоляк І. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальному вилученню об’єктів археологічної спадщини.

Згідно з Пояснювальною запискою проект має на меті конкретизувати шляхи подолання проведення нелегальних розкопок в Україні, протидії незаконному набуттю, незаконній торгівлі та незаконному вивезенню археологічних предметів. Проектом пропонується: у Цивільному кодексі України визначити, що будь-який виявлений скарб має бути після його виявлення переданий до територіального органу  Національної  поліції за місцем знаходження скарбу або до відповідного органу місцевого самоврядування на збереження до моменту встановлення, чи має даний скарб культурну цінність; у Законі України «Про ліцензування певних видів господарської  діяльності»передбачити нові види діяльності, що вимагають ліцензування, а саме: використання детекторів металу, геосканерів та інших приладів, призначених або адаптованих під пошук матеріальних предметів; діяльність з виявлення та пошуку решток людського існування або діяльності віком не менше 100 років на момент виявлення, що містяться під земною поверхнею та/або під водою; діяльність з виявлення та пошуку матеріальних предметів, які мають культурну та/або історичну цінність та повністю або частково вилучені з-під земної або водної поверхні внаслідок антропогенної діяльності або дій природних чинників; у Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачити відповідальність за неповідомлення про виявлений скарб чи порушення строків повідомлення про виявлений скарб.

Проект, як видається, спрямований на вирішення дійсно актуальної і важливої проблеми. Утім, звернення до його конкретних формулювань, починаючи від назви проекту, свідчить про наявність численних порушень принципу правової визначеності, певні невідповідності з цивільним законодавством, зокрема щодо поняття скарбу, та інші суто юридичні негаразди. Враховуючи те, що проект викликав неоднозначну реакцію серед спеціалістів, і, зокрема, був підданий багатьма з них цілком слушній критиці, вважаємо за доцільне зазначити, що з порушених питань потрібна широка дискусія, яка має завершитися виробленням такого тексту проекту, який був би не лише актуальним, а й юридично коректним.

Проекти з інших питань

Проект 8277 від 17.04.2018 (Кіраль С. І.) про внесення змін до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо вдосконалення законодавства у сфері державного нагляду (контролю).

Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблено з метою зменшення можливостей для зловживань з боку представників органів державного нагляду (контролю). Для цього пропонується встановити, що у посвідченні (направленні) на проведення планового або позапланового заходу наводиться перелік прав суб’єкта господарювання, встановлений статтею 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Очікується, що це сприятиме створенню додаткових правових гарантій для суб’єктів господарювання під час здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Проект 8286 від 18.04.2018 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до статті 62 та пункту 12 розділу ХVІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії України» (щодо забезпечення надійного та безперебійного централізованого теплопостачання населення).

У пояснювальній записці метою і завданнями проекту визначається встановлення законодавчих гарантій надійного та безперебійного теплопостачання на перехідний період до 2024 року для населення міст-супутників теплоелектростанцій та запобіганню виникненню катастрофічних ситуацій з централізованого теплопостачання, які можуть призвести до настання надзвичайної ситуації техногенного характеру із загрозою життю тисячам мешканців вказаних населених пунктів. Для цього пропонується внести зміни до статті 62 «Спеціальні обов’язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» та пункту 12 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», якими передбачити для населення міст-супутників теплоелектростанцій на перехідний період до 2024 року гарантії рівні тим, що запроваджені на той самий перехідний період для населення міст-супутників теплоелектроцентралей.

Проект 8312 від 20.04.2018 (Лопушанський А. Я.) про внесення змін до Закону України «Про ринок природного газу» (щодо посилення конкуренції на ринку постачання природного газу).

Пропонується ряд нововведень, зокрема зазначається, що «Постачальники мають право на отримання послуг з транспортування, розподілу та зберігання (закачування, відбору) природного газу, а також послуг установки LNG згідно з умовами укладених договорів та законодавством». Інша новела – Послуги з розподілу природного газу для потреб побутових споживачів надаються відповідно до умов договору, укладеного з постачальником. Також дається нова редакція частини другої статті 14 «Особливості реалізації права на зміну постачальника»: Процедура зміни постачальника за ініціативою споживача має бути завершена в термін не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем діючого постачальника про намір змінити постачальника. Повідомлення про намір змінити постачальника може надаватися  споживачем у письмовій формі особисто, через уповноважену особу, поштовим відправленням, а також в електронній формі через портал електронних сервісів діючого постачальника у порядку, визначеному Регулятором. Таке повідомлення надається діючому постачальнику завчасно, однак не пізніше ніж за 21 день до настання дати, з якої постачання природного газу буде здійснювати новий постачальник. Договір постачання природного газу з новим постачальником набирає чинності з моменту його укладання. Наявність заборгованості споживача перед діючим постачальником та/або судового спору між сторонами договору постачання природного газу не можуть бути підставою для затримки в набранні чинності договором постачання природного газу з новим постачальником. Зобов’язання діючого постачальника, передбачені договором постачання природного газу припиняються в частині постачання природного газу споживачеві з дати, з якої постачання природного газу буде здійснювати новий постачальник. Договір постачання природного газу з попереднім постачальником розривається  після проведення споживачем остаточного  розрахунку за спожитий природний газ. Припинення (обмеження) постачання природного газу споживачу – боржнику попереднього постачальника може здійснюватися лише за рішенням суду.

Проект 8317 від 20.04.2018 (Романова А. А.) про внесення змін до Закону України «Про туризм» щодо удосконалення державної політики у сфері туризму.

Проект фактично пропонує нову редакцію Закону України «Про туризм», адже до відносно невеликого закону пропонується внести 18 сторінок змін. Як зазначається у пояснювальній записці, проект було розроблено з метою удосконалення державної політики у сфері туризму, підвищення стандартів сервісу та посилення гарантій безпеки в індустрії гостинності, запровадження реального механізму захисту прав споживачів туристичних послуг (відвідувачів, туристів та екскурсантів). Для цього запроваджено такі зміни: 1) удосконалено, розширено та уніфіковано понятійний апарат в галузі туризму відповідно до загальноприйнятих міжнародних визначень, зокрема з урахуванням класифікації Всесвітньої туристичної організації ООН (UNWTO); 2) закладено передумови запровадження податкових стимулів та пільг для суб’єктів вітчизняної туристичної індустрії; 3) визначено пріоритетність розвитку в’їзного та внутрішнього туризму над виїзним; 4) введені у правове поле поняття, які розповсюджені у сучасному житті, але перебувають у законодавчому вакуумі: хостел, субагент, аналогічні засоби розміщення, гід, тощо; 5) введено норми, що створюють можливості для подорожування осіб з інвалідністю; 6) передбачено створення Реєстру суб’єктів туристичної діяльності, що ліквідує хаос у вітчизняній туріндустрії; 7) доповнено повноваження центральних виконавчих органів влади щодо контролю за захистом прав туристів, а також в частині удосконалення статистики та імплементації національних стандартів у туристичній сфері; 8) розширено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері туризму, зокрема відтепер вони видаватимуть дозволи на провадження туристичного супроводу (як у всіх розвинених країнах) та контролюватимуть відповідність заявленої категорії («зірковості») закладів розміщення; 9) спрощено процедуру категоризації (присвоєння «зірок») – відтепер шляхом самостійного внесення даних у Реєстр суб’єктів туристичної діяльності керівництвом закладу розміщення (готелю, хостелу, аналогічних засобів розміщення тощо); 10) визначено основні засади здійснення туристичного обслуговування і  посилення безпеки туризму; 11) упорядковано діяльність фахівців туристичного супроводу (гіди, екскурсоводи, гірські провідники, спортивні інструктори); 12) визначено умови анулювання ліцензії на туроператорську діяльність, як дієвий механізм захисту прав споживачів від недобросовісних туроператорів; 13) запроваджено засади репрезентативного статистичного обліку у туристичній галузі, її інформаційного та наукового забезпечення, попиту на професійну підготовку спеціалістів у галузі туризму; 14) запропоновано фінансовий механізм захисту туристів від невиконання зобов’язань туроператора (відшкодування витрат); 15) запроваджено сучасні поняття он-лайн продажів туристичних послуг, он-лайн суб’єктів туристичної діяльності, а також можливості укладання електронного туристичного договору та електронного договору про страхування; 16) закріплено необхідність розроблення державної, регіональних та місцевих програм розвитку туризму та розбудови різних видів туристичної транспортної інфраструктури на місцях.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори