пошук  
версія для друку
13.07.2018 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 179 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 04.06.2018 – 08.06.2018

   

Надійшло 63 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 24 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, рекомендаціями парламентських слухань, заслуховуванням звіту Рахункової палати, ініціативою відставки міністра, визначенням представника Верховної Ради України до складу комісій, утворенням тимчасових слідчих комісій тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0189 від 04.06.2018 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Французької Республіки щодо офіційної підтримки у створенні єдиної системи авіаційної безпеки та цивільного захисту в Україні.

Угоду між Урядом України та Урядом Французької Республіки щодо офіційної підтримки у створенні єдиної системи авіаційної безпеки та цивільного захисту в Україні було учинено 29 травня 2018 року в м. Парижі. Угодою передбачається надання Україні кредиту на суму, що не перевищує 475 млн. євро, для закупівлі гелікоптерів та пов’язаних з ними товарів, робіт, послуг для створення в системі Міністерства внутрішніх справ єдиної системи авіаційної безпеки та цивільного захисту.

Прийнято як закон 07.06.2018 і наступного дня підписано Президентом України.

Проект 0190 від 04.06.2018 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Фінляндської Республіки про реалізацію проекту «Фінська підтримка реформи української школи».

Угоду між Урядом України та Урядом Фінляндської Республіки про реалізацію проекту «Фінська підтримка реформи української школи» було вчинено 5 березня 2018 року в м. Києві. Вона передбачає сприяння залученню коштів технічної допомоги Уряду Фінляндської Республіки на загальну суму 6 млн євро у період до 2021 року для підтримки реформування загальної середньої освіти в Україні та з метою створення правової основи для надання технічної допомоги Україні і ефективної реалізації проекту «Фінська підтримка реформи української школи». Деталі Проекту розглянуто в пояснювальній записці, зокрема зазначається, що він складається з трьох ключових напрямів, які відповідають основним потребам реалізації концепції «Нова українська школа»: 1) підготовка вчителів початкової школи (1-4 класи) до впровадження у навчальний процес Державного стандарту початкової освіти, який розроблено на основі компетентнісно-орієнтованого підходу; 2) популяризація освіти, підвищення рівня сприйняття суспільством важливості освіти та необхідності її реформування; 3) покращення освітнього середовища. Реалізація Проекту між Фінляндією та Україною матиме системний позитивний вплив на здійснення освітньої реформи, яка визначена одним із пріоритетів діяльності Уряду України. Очікується, що Україна та Фінляндія найближчим часом зможуть завершити усі необхідні внутрішньодержавні процедури з метою набрання чинності Угодою та розпочати реалізацію Проекту в першій половині 2018 року. Своєчасний початок реалізації Проекту дасть змогу ефективно використати доступні у рамках Проекту ресурси та можливості для підтримки виконання плану заходів щодо впровадження концепції «Нова українська школа», згідно з яким з 1 вересня 2018 року учні перших класів всієї Україні мають розпочати навчання у Новій українській школі.

Прийнято як закон 08.06.2018.

Проект Постанови 8446 від 07.06.2018 (Парубій А. В.) про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій, світових лідерів та міжнародного співтовариства у зв’язку з протиправним вироком Московського міського суду у справі незаконно утримуваного в Російській Федерації громадянина України Романа Сущенка.

У Зверненні, зокрема, зазначається, що Верховна Рада України: висловлює рішучий протест у зв’язку з неправомірним рішенням Московського міського суду від 4 червня 2018 року про засудження громадянина України, журналіста Романа Сущенка до 12 років позбавлення волі за сфабрикованими обвинуваченнями у «шпигунстві»; заявляє, що вирок Московського міського суду у цій справі базується на сфабрикованих обвинуваченнях, фальсифікації доказів і є черговим свідченням відсутності правосуддя в Російській Федерації та продовженням політично вмотивованих переслідувань громадян України; вимагає від Російської Федерації негайно припинити цілеспрямоване порушення прав і свобод людини, скасувати незаконне рішення у справі Романа Сущенка, звільнити його та забезпечити безперешкодне повернення в Україну; констатує, що з моменту ухвалення Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав та парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження політичних репресій Російської Федерації проти громадян України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та звільнення політичних в’язнів - громадян України від 1 березня 2018 року політичні репресії лише посилилися, мали місце нові затримання та арешти, а політичні в’язні, згадані у Зверненні, не були звільнені Російською Федерацією; закликає міжнародне співтовариство засудити агресивну політику Російської Федерації та посилити тиск на Росію з метою припинення політично вмотивованих утисків та переслідувань громадян України, а також задля звільнення та повернення в Україну Романа Сущенка та інших політичних в’язнів-громадян України, які незаконно утримуються Російською Федерацією за сфабрикованими та політично вмотивованими звинуваченнями; звертається до всіх держав світу, міжнародних організацій та інституцій із закликом запровадити нові санкції проти Російської Федерації у зв’язку з продовженням нею порушень прав людини і політичних переслідувань, зокрема протиправним вироком Московського міського суду у справі незаконно утримуваного в Російській Федерації Романа Сущенка; закликає міжнародну спільноту сприяти притягненню до відповідальності всіх осіб, причетних до системних порушень прав людини Російською Федерацією та політично мотивованих переслідувань громадян України, зокрема до винесення протиправного вироку Роману Сущенку.

В день внесення постанову прийнято і за два дні підписано.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 8432 від 05.06.2018 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо обліку та реєстрації місця проживання громадян України на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим.

Черговий проект з великою кількістю змін. Так, запропоновано внести зміни до Законів України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», «Про військово-цивільні адміністрації» та «Про Державний реєстр виборців». Зміни різні, від суто термінологічних, зокрема щодо заміни слова «інвалід» на слова «особа з інвалідністю», до вельми принципових. Помітною є ініціатива у ряді законів замінити словосполучення «за місцем проживання» на «за фактичним місцем проживання». Серед інших змін слід назвати такі: приведення визначення «внутрішньо переміщена особа» у відповідність до Керівних принципів ООН щодо внутрішнього переміщення усередині країни (тобто за проектом внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка … перемістилась у межах державного кордону України); приведення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у відповідність до Керівних принципів ООН щодо внутрішнього переміщення усередині країни та відповідних Стандартів Ради Європи; гарантування конституційних прав внутрішньо переміщених осіб  щодо скасування дискримінаційних процедур стосовно реєстрації місця проживання; уніфікація процедури обліку внутрішньо переміщених осіб до процедури реєстрації місця проживання; створення органу та механізму реєстрації місця проживання особи на тимчасово окупованій території; внесення відомостей про місце проживання внутрішньо переміщеної особи до реєстру територіальної громади.

Проект є потрібним, але місцями доволі спірним. Зокрема, доповнене визначення внутрішньо переміщеної особи залишається надто загальним і охоплює й осіб, які переміщуються між окупованими територіями України, а не лише тих, які перебувають на територіях, підконтрольних українській владі. Загалом, як видається, проект потребує ретельної уваги з боку спеціалістів.

Проект 8447 від 07.06.2018 (Богомолець О. В.) про внесення змін до статті 8 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Досить дивна ініціатива, якою пропонується норму про те, що для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях Генеральним штабом Збройних Сил України за погодженням з відповідними керівниками залучаються та використовуються сили і засоби Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, розвідувальних органів України, військової прокуратури, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, а також працівники закладів охорони здоров’я доповнити словами «та громадяни за їх згодою». У пояснювальній записці зазначається, що Закон України «Про боротьбу з тероризмом» передбачає можливість залучення до проведення антитерористичної операції добровольців, зокрема цивільних медиків та допоміжний персонал, на підставі частини шостої статті 4, яка говорить: «до участі в антитерористичних операціях за рішенням керівництва антитерористичної операції можуть бути залучені з дотриманням вимог цього Закону й інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості  і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою». Ця норма Закону дала змогу офіційно залучити до проведення АТО на території Донецької та Луганської областей сотні добровольців-громадян з числа цивільного медичного та допоміжного немедичного персоналу. Однак в Законі України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» аналогічна норма відсутня.

Проект викликає щонайменше два зауваження. По-перше, незрозуміло навіщо дублювати норму, яка вже є в законодавстві. І, по-друге, як видається місце внесення змін обрано нелогічно. Нова норма буде спеціальною і стосуватиметься лише військових, поліції, спецслужб та медичних працівників. Натомість норма Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є значно ширшою, оскільки йдеться і про «центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості  і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою». Відповідно слід було б запроваджувати окреме загальне положення щодо залучення Генеральним штабом широких кіл цивільних осіб.

Проект 8448 від 07.06.2018 (Сироїд О. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо усунення штучних перешкод в сфері міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання.

У проекті пропонується в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вилучити положення, що «виключно уповноваженими Україною як державою суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів та пов’язаних з ними послуг, джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України, яка визначається законами України». Водночас у Законі України «Про державне оборонне замовлення» передбачається вилучити посилання на Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання в переліку актів, відповідно до яких здійснюється закупівля продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом», а також скасувати припис, що «закупівля продукції, робіт, послуг оборонного призначення за імпортом може здійснюватися в іноземних юридичних осіб шляхом укладення державним замовником державного контракту з вітчизняним суб’єктом господарювання, якому в установленому законодавством порядку надані повноваження на право здійснення експорту та імпорту товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю. Також у тексті  Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» пропонується зазначити, що його дія не поширюється на «імпорт центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами – головними розпорядниками бюджетних коштів, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, які визначені Кабінетом Міністрів України державними замовниками з оборонного замовлення товарів військового призначення та подвійного використання».

На думку ініціаторів проекту, нормативно-правове регулювання в сфері міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання (насамперед  встановлений законом обов’язок укладати імпортні контракти через суб’єктів господарювання – посередників, а не напряму із закордонними контрагентами) створює штучні перешкоди центральним органам державної влади, військовим формуванням та правоохоронним органам. А таке ж зобов’язання щодо приватних українських виробників призводить до різноманітних зловживань та бар’єрів в їхній діяльності, заважає приватним виробникам розвиватися і суперечить самому поняттю економічної конкуренції. Утім, всі ці твердження в пояснювальній записці є абсолютно голослівними, не підтверджені якимось науковим аналізом чи хоча б прикладами. Тому аргументи ініціаторів проекту видаються непереконливими, а сам проект не дуже прикритим лобіюванням інтересів виробників.

Ідеологічні питання

Проект 8461 від 08.06.2018 (Ємець Л. О.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності народних депутатів України за порушення статті 84 Конституції України – неособисте голосування).

Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 190-1 «Неособисте голосування народного депутата України», якою передбачити відповідальність за «Неособисте голосування народного депутата України, тобто голосування народного депутата України на пленарному засіданні Верховної Ради України за іншого народного депутата України». Такі дії пропонується карати позбавленням волі на строк від трьох до семи років та штрафом у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За цілком слушної мети проекту – протидії «кнопкодавству» в парламенті, технічне виконання та сама форма протидії видаються цілком неналежними. Слід було б встановити відповідальність за передачу картки для голосування, за подання голосів після голосування шляхом подачі письмових заяв тощо. Враховуючи реалії політичного життя, подібні норми видаються цілковито популістськими, а їх можливе прийняття – не більш ніж базою для політичного тиску.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 8438 від 06.06.2018 (Гончаренко О. О.) про внесення змін до статті 7 Регламенту Верховної Ради України щодо врегулювання процедури затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України.

Пропонується норму про те, що Положення про Апарат Верховної Ради затверджується постановою Верховної Ради замінити нормою, згідно з якою таке Положення затверджує Голова Верховної Ради України. Аргументується в пояснювальній записці ця ініціатива тим, що конституційна компетенція Голови Верховної Ради  включає повноваження організовувати роботу Апарату (пункт 5 частини першої статті 88), а це ніби «обумовлює його повноваження затверджувати Положення про Апарат власним актом». Відповідно, чинний Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» ніби безпідставно обмежує повноваження Голова Верховної Ради України.

Важко зрозуміти, якою логікою при цьому керується ініціатор проекту, адже Голова Верховної Ради України так само наділений конституційними повноваженнями «організовувати роботу Верховної Ради України» (пункт 2 частини першої статті 88), але цілком очевидно, що він не має повноваження затверджувати Регламент Верховної Ради України своїм актом. Загалом згідно з конституційною нормою Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені Конституцією України, у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України і стверджувати, що цей Регламент обмежує повноваження Голови Верховної Ради України, не зовсім коректно.

Як видається, Конституція України безпосередньо не визначає, який орган має затверджувати положення про Апарат Верховної Ради України. І парламент має право вирішити це питання в Регламенті, виходячи з політичної волі та апаратної доцільності.

Проект 8420-1 від 08.06.2018 (Сташук В. Ф.) про столицю України – місто Київ.

Альтернативний однойменному проекту 8420 від 30.05.2018 (Сироїд О. І.) (див. Бюлетень № 178). Порівняно з основним проектом цей проект виглядає порівняно консервативнішим. Відповідно до пояснювальної записки в ньому передбачається реорганізація системи міської влади на засадах чіткого організаційного розподілу повноважень між Київським міським головою, Київською міською радою, її виконавчим органом, районними в місті радами та їх виконавчими органами. Втім, пояснювальна записка є доволі формальною і не містить належної характеристики проекту. Як видається, до числа його найпринциповіших положень можна віднести такі. Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції місцевого органу виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади у місті Києві. Районні в місті ради є представницькими органами місцевого самоврядування територіальних громад районів міста Києва зі статусом юридичних осіб. Виконавчими органами районних в місті Києві рад є їх виконавчі комітети, які утворюються відповідними радами на строк повноважень цих рад.

На нашу думку, альтернативний проект системно не узгоджується з основним, тому законодавцю доведеться спочатку вибрати між ними.

Проект 8463 від 08.06.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 104 Кодексу цивільного захисту України щодо спеціальних звань осіб молодшого начальницького складу служби цивільного захисту.

Пропонується у названій статті перелік спеціальних звань молодшого начальницького складу замінити з «молодший сержант служби цивільного захисту, сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту» на «сержант служби цивільного захисту, майстер-сержант служби цивільного захисту, головний майстер-сержант служби цивільного захисту».

Доцільність подібних пропозицій викликає значні сумніви. Аналогічні зміни в збройних силах мають на меті уніфікацію для співпраці зі структурами НАТО. Однак чи є в цьому потреба для служби цивільного захисту?

Права громадян та їх об’єднань

Проект 8377-1 від 05.06.2018 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до пункту 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. 05.07.2018 був поданий доопрацьований текст проекту, який тут і розглядається.

Формально альтернативний проекту 8377 від 18.05.2018 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо пенсійного забезпечення осіб, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення (див. Бюлетень № 176). Пропонується положення абзаців четвертого та п’ятого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» поширити на осіб, які були безпосередньо зайняті повний робочий день у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення. Але найцікавіші положення подаються у «Прикінцевих положеннях» до проекту. Зокрема зазначається, що суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які не сплачені на дату набрання чинності цим Законом, можуть бути розстрочені за заявою страхувальника на 60 календарних місяців починаючи з місяця укладення договору про розстрочення сум заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за формою, затвердженою Пенсійним фондом України. Заява про розстрочення подається страхувальником до територіального органу Пенсійного фонду України, в якому страхувальник перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, не пізніше шести місяців з дня набрання чинності цим Законом. Розстрочена сума підлягає сплаті рівними частинами щокварталу не пізніше 20 числа місяця, що настає після завершення відповідного кварталу. Суми накладених (нарахованих) та не сплачених штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають (підлягатимуть) накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яка обліковується на день набрання чинності цим Законом, страхувальникам, які протягом року з дня набрання чинності цим Законом погасили таку заборгованість у повному обсязі, підлягають списанню органами Пенсійного фонду України. У місячний строк з дня погашення заборгованості із сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у повному обсязі орган Пенсійного фонду України повідомляє страхувальника про суми списаних штрафних санкцій та пені. На суму списаної заборгованості цих підприємств списується заборгованість Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунка, шляхом віднесення усіх сум на взаєморозрахунки з бюджетом з подальшим відновленням єдиного казначейського рахунка в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Технічно проект видається некоректним, адже названі положення є цілком матеріальними і вимагають закріплення в постійно діючому законодавстві, а не в прикінцевих положеннях закону про внесення змін. Що до суті проекту та його відповідності основному, то слід зазначити, що пропонується цілковито інший підхід до проблеми. Наявність альтернативи має сприяти виробленню певного виваженого підходу до проблеми. З огляду на це, проект (його змістовна частина) потребує насамперед належної оцінки з боку спеціалістів.

Проект 8431 від 05.06.2018 (Одарченко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо права на відмову від послуги постачання теплової енергії.

Пропонується доповнити названий закон статтею 21-1 «Порядок відмови від послуги постачання теплової енергії», в якій визначити таке. Особа, яка є власником квартири в багатоквартирному будинку, обладнаному системою централізованого постачання теплової енергії, має право відмовитися від послуги із постачання теплової енергії у порядку, визначеному цієї статтею. У разі, якщо власниками квартири є кілька осіб, відмова від послуги постачання теплової енергії можлива виключно за їх спільною згодою. Для відмови від послуги до виконавця послуги подається відповідна заява, до якої додається витяг з державного реєстру, в якому здійснюється облік власників нерухомого майна, який підтверджує, що особи, які підписали заяву, є власниками (співвласниками) квартири. Виконавець послуги протягом тридцяти днів з дня отримання заяви безкоштовно розробляє технічні умови щодо відключення від послуги. Технічні умови повинні передбачати дії, які має вчинити заявник (заявники) з метою відключення його (їх) квартири від централізованої системи постачання теплової енергії із одночасним забезпеченням збереження можливості постачання теплової енергії в інші квартири. Такі дії не можуть передбачати обов’язок споживача вносити зміни до конструкції системи централізованого постачання теплової енергії за межами належної йому квартири. Відмова у видачі технічних умов, у тому числі з мотивів технічної неможливості або складності відключення споживача від послуги, не допускається. У разі необхідності виконавець послуги зобов’язаний самостійно внести зміни до системи централізованого постачання теплової енергії за межами квартири заявника (заявників), які необхідні для забезпечення їх відмови від послуги. Заявник (заявники) самостійно або із залученням підрядників виконує надані технічні умови. Виконання таких умов здійснюється виключно поза опалювальним періодом. Після завершення виконання технічних умов заявник (заявники) зобов’язаний повідомити про це виконавця послуги. Виконавець послуг протягом десяти днів з дня отримання повідомлення про виконання технічних умови направляє до квартири заявника (заявників) фахівця (комісію фахівців), які перевіряють факт виконання технічних умов. У разі виконання технічних умов фахівець (комісія) складають акт. У разі порушення або не виконання технічних умов фахівець (комісія) складають акт про виявлені недоліки із зазначенням дій, які мають бути вчинені з метою відключення від послуги постачання теплової енергії. З дня складення акту про виконання технічних умов з відключення від послуги з постачання теплової енергії договір про постачання теплової енергії до квартири споживача вважається таким, що припинив свою дію внаслідок його розірвання. У випадку порушення виконавцем послуги зазначених строків, споживач звільняється від обов’язків оплачувати послуги із постачання теплової енергії до усунення виконавцем послуги таких порушень. У разі, якщо порушення строків сталося поза межами опалювального періоду, споживач звільняється від сплати за надання послуг із постачання теплової енергії в опалювальний період на відповідну кількість днів. Споживач, який відмовився від послуги із постачання теплової енергії, не звільняється від обов’язку сплачувати послуги із постачання теплової енергії в місцях загального користування багатоквартирного житлового будинку. Повторне підключення до послуги постачання теплової енергії здійснюється на підставі заяви власника (власників) квартири до виконавця послуги. Роботи із підключення, у тому числі виконання технічних умов із підключення, здійснюється за рахунок власника (власників) квартири.

Проект є дуже докладним і ретельно зупиняється на відносинах власника та постачальника послуги. Однак відразу помітна одна з вад проекту – цілком проігноровані права власників інших квартир. Не має жодних гарантій, які б убезпечили від погіршення якості надання послуги опалення щодо вимоги проекту про те, що «у разі необхідності виконавець послуги зобов’язаний самостійно внести зміни до системи централізованого постачання теплової енергії за межами квартири заявника (заявників), які необхідні для забезпечення їх відмови від послуги». Вимога стосується лише заявника, а не збереження якості надання послуги для інших користувачів. Сумнівними є й деякі інші пропозиції.

Проект 8439 від 06.06.2018 (Опанасенко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення умов ведення бізнесу і забезпечення гарантій діяльності з відкритою інформацією.

У проекті пропонуються зміни до Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про захист персональних даних», якими передбачається: заборонити встановлення розпорядниками інформації будь-яких перешкод доступу і завантаженню оприлюдненої інформації у формі відкритих даних; конкретизувати, що дія законодавчих гарантій стосовно діяльності з публічною інформацією у формі відкритих даних рівною мірою поширюється як на фізичних, так і на юридичних осіб; визначити, що право на отримання, поширення та використання публічної інформації у формі відкритих може бути реалізоване як особисто, так і за допомогою автоматизованих (без участі людини) засобів; встановити, що жодна особа не може бути притягнута до відповідальності за дії щодо отримання, використання і поширення публічної інформації у формі відкритих даних, вчинені відповідно до закону; встановити принцип (презумпцію) правомірності діяльності з оприлюдненою публічною інформацією у формі відкритих даних, за відсутності обов’язку користувачів такої інформації додатково перевіряти її  достовірність і правомірність дій розпорядників інформації щодо її оприлюднення; визначити, що публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, з моменту її надання на запит та/або оприлюднення у формі відкритих даних втрачає статус інформації з обмеженим доступом, а згода суб’єкта персональних даних щодо отримання, використання і поширення такої інформації, не потребується.

Проект зачіпає доволі дражливе питання про можливість перетворення інформації про персональні дані у відкриті дані, що вимагає від законодавців особливої пильності та зваженості. Щонайменше слід дати оцінку критичним зауваженням ГНЕУ, яке вважає, що передбачений проектом механізм щодо відкритості інформації про фізичних осіб, що буде міститися у відповідній публічній інформації у формі відкритих даних, не узгоджуватиметься з конституційною моделлю захисту і гарантування прав і свобод громадян (ст. 32 Конституції України), а також із статтею 11 Закону України «Про інформацію», статтею 6 Закону України «Про захист персональних даних» та статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», адже текст проекту не містить правових норм, які пов’язували б запроваджувані у проекті обмеження охоронюваних Основним Законом України прав громадян з інтересами національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Проект 8442 від 07.06.2018 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту суспільної моралі та традиційних сімейних цінностей.

На думку ініціатора проекту, певні тенденції у культурному та суспільно-політичному просторі Європи викликають застереження та створюють дисонанс із традиційними українськими цінностями. Йдеться про інститут сім’ї в європейському суспільстві, який сьогодні зазнає найбільших трансформаційних змін. Критику з його боку викликало також Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1393-р «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» від 23 листопада 2015 р., окремі положення якого щодо надання певних прав представникам сексуальних та гендерних меншин, на його думку, «є суперечливими та несуть загрозу національній безпеці держави та єдності українського суспільства та руйнують інститут української сім’ї». Виходячи з усього цього, у проекті пропонується заміна (вилучення) із ряду законів термінів «сексуальна орієнтація», «ґендерна ідентичність», «ґендерна рівність» та «ґендерно-правова експертиза», а також подібних, «як таких, що несуть виключно ідеологічне та антинаукове навантаження», на відповідні терміни  «рівність прав та можливостей жінок і чоловіків», «правова експертиза забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків», «культури забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків» відповідно. Зокрема уКодексі законів про працю України пропонується вилучити заборону непрямого обмеження прав працівників залежно від гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації. Ключова пропозиція проекту передбачає запровадження адміністративної відповідальності за «пропаганду одностатевих сексуальних відносин, що може негативно вплинути на фізичне і психічне здоров’я, моральний та духовний розвиток дитини» з визначенням двох кваліфікованих складів правопорушення («публічна пропаганда, яка виражається в публічній демонстрації образу життя осіб, які ведуть одностатеві сексуальні стосунки, їх орієнтації та поведінки» та «пропаганда одностатевих сексуальних відносин службовою чи посадовою особою, а також її сприяння»). У разі повторного такого порушення пропонується притягати винних до кримінальної відповідальності». Також забороняється і криміналізується ввезення, виробництво і поширення продукції, яка пропагує одностатеві стосунки. Проект водночас містить блок пропозицій соціально-правового характеру: збільшити допомогу при народженні дитини та відновити раніше скасовану допомогу у підвищеному розмірі при народженні другої і третьої дитини; запровадити мінімальний (гарантований) розмір тимчасової державної допомоги дітям, в тому числі батьки яких ухиляються від обов’язку утримувати дитину, на рівні не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; гарантувати збереження права на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку тим жінкам, які виявили бажання працювати на умовах неповного робочого часу або вдома; встановити ряд пільг щодо оплати харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах; вдосконалити порядок реорганізація, ліквідації чи перепрофілювання комунальних дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів тощо.

Аргументи «захисників суспільної моралі» і їх вразливість з позицій сучасного розуміння прав людини є доволі відомими і не потребують якихось коментарів. З суто ж юридичної сторони проект містить пропозиції, які суттєво порушують системність кримінального і адміністративного законодавство, та формулювання з дуже сумнівним юридичним змістом (наприклад, «пропаганда, яка може негативно вплинути»). Всі ж пропозиції соціально-правового характеру, як це загалом притаманно популістським проектам, не містять жодної вказівки на джерело фінансування подібних ініціатив. За таких обставин запевнення у пояснювальній записці, що «прийняття закону не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України або місцевих бюджетів» можна зрозуміти лише так, що «прийняття» закону дійсно не потребує витрат, а про витрати на його «реалізацію» (численні нові соціальні пільги) ініціатор проекту просто не вважає доцільним повідомити.  

Проект Постанови 8443 від 07.06.2018 (Вілкул О. Ю.) про звернення до Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року з метою забезпечення необхідних заходів для охорони материнства і дитинства та скасування деяких положень, які є суперечливими та несуть загрозу національній безпеці держави та єдності українського суспільства, зокрема, положень щодо надання окремих прав та привілеїв представникам сексуальних та гендерних меншин.

Проект продовжує попередній. Уряду пропонується доповнити зазначений План дій новими заходами і скасувати ряд положень, які, на думку ініціатора проекту, «можуть загрожувати національній безпеці України,  адже спотворять моральні цінності молодого покоління, будуть нівелювати інститут сім’ї, зменшать кількість нових подружь, руйнуватимуть моральні засади українського суспільства, підриватимуть народжуваність, провокуватимуть загострення демографічної кризи в країні». Йдеться, зокрема, про такі положення: право на публічну демонстрацію своїх поглядів та переконань представниками ЛГБТ-спільноти, зокрема заходів ЛГБТ-спільноти; спрощення процедури зміни (корекції) статі; поширення гендерних знань та подолання гендерних стереотипів у системі освіти; залучення засобів масової інформації для поширення гендерних знань та подолання гендерних стереотипів; легалізація цивільних партнерств для одностатевих пар, заборона дискримінації на ґрунті  сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності; право на всиновлення дітей трансгендерами, транссексуалами, трансвеститами; розроблення Порядку здійснення заміни офіційних документів особам з «транссексуальністю». Текст пропонованого звернення значною мірою співпадає з пояснювальною запискою до попереднього проекту.

Проект Постанови 8444 від 07.06.2018 (Вілкул О. Ю.) про звернення Верховної Ради України до Президента України, Кабінету Міністрів України, щодо забезпечення формування засад державної сімейної політики - розробки та запровадження Національної сімейної стратегії.

У проекті пропонується затвердити Звернення Верховної Ради України до Президента України, Кабінету Міністрів України, зміст якого перегукується з пояснювальною запискою до проекту 8442 і зверненням, яке пропонується в проекті 8443. Основна думка Звернення зводиться до такого: Верховна Рада України визнає необхідність забезпечення формування засад державної сімейної політики – запровадження Національної сімейної стратегії, яка охоплюватиме три пласти проблем: дошлюбну проблематику, шлюбну проблематику та вплив на зовнішні загрози українській сім’ї, що реалізовуватимуться в п’яти основних сферах діяльності на основі традиційних сімейних цінностей України - розумінні сім’ї як законного союзу чоловіка та жінки, в якому народжуються та виховуються діти:    у державній сімейній політиці та місцевому самоврядуванні; в освіті; у громадському секторі та корпоративних культурах; у релігійному середовищі; у медіа-просторі.

Враховуючи загальну спрямованість пакету з трьох проектів, доцільність прийняття Звернення (принаймні у запропонованому вигляді) видається вкрай сумнівною.

Проект 8445 від 07.06.2018 (Дубневич Я. В.) про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо підвищення умов пенсійного забезпечення бортпровідників повітряних суден цивільної авіації.

Пропонується поширити на працівників екіпажу пасажирського та вантажного салонів повітряних суден цивільної авіації норми щодо набуття права на пенсію за вислугу років та призначення і виплати пенсій цій категорії працівників на рівні осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів). Також зазначається, що дія цього Закону поширюється на працівників екіпажу пасажирського та вантажного салонів повітряних суден цивільної авіації, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.

Проект Постанови 8453 від 07.06.2018 (Бойко Ю. А.) про невідкладні заходи щодо соціального захисту та підтримки дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, створення більш сприятливих умов для виховання дітей у таких сім’ях.

У проекті постанови з метою забезпечення проведення державної політики, спрямованої на покращення соціального захисту та підтримку вихованців і батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей і створення більш сприятливих умов для виховання дітей у таких сім’ях, пропонується Верховній Раді України видати такі доручення Кабінету Міністрів України: 1) в одномісячний строк з дня прийняття цієї Постанови подати на розгляд Верховної Ради України законопроекти, спрямовані на урегулювання питань: запровадження спеціальної системи пенсійного забезпечення для батьків-вихователів будинків сімейного типу та прийомних батьків; надання грошової допомоги особам з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування під час досягнення ними повноліття на придбання житла; спрощення процедури отримання дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування після досягнення ними повноліття земельних ділянок для будівництва та відповідної грошової допомоги; звільнення від сплати податків у разі отримання (придбання) автомобіля  дитячим будинком сімейного типу; 2) забезпечити розроблення та затвердження загальнодержавної Програми будівництва (придбання) соціального житла для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування; 3) забезпечити розроблення та внесення змін до відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на урегулювання питань передачі житла, що є у власності територіальної громади, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування після досягнення ними повноліття та за їх бажанням; 4) передбачити у Державному бюджеті окремої субвенції для дитячих будинків сімейного типу (зокрема для цілей – придбання автотранспорту, техніки, проведення  капітального ремонту чи реконструкції будинків, впровадження енергозберігаючих технологій тощо).

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 8457 від 08.06.2018 (Кожем’якін А. А.) про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Проект має замінити однойменний чинний закон. Він відзначається великим обсягом (52 сторінки) і, крім власне заміни старого закону, передбачає зміни до Кримінального процесуального кодексу України та Законів України: «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про запобігання корупції».

На жаль, супровідні матеріали до проекту не містять не лише порівняння з чинним законом, а й навіть пояснення, в чому ж він не відповідає потребам сьогодення. Уся пояснювальна записка зводиться до доволі загальної аргументації, в якій чинний закон та існуюча судова практика не знайшли висвітлення зовсім. Натомість у 12-сторінковому висновку ГНЕУ зауваження висловлені ледь не до кожної статті проекту.

Проект 8459 від 08.06.2018 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо посилення гарантій дотримання прав фізичних та юридичних осіб під час досудового розслідування).

Пропонується зробити ряд уточнень законодавства. Зокрема, зазначається, що право безперешкодного фіксування проведення обшуку за допомогою відеозапису надається: стороні захисту, у тому числі адвокату; особі, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені під час проведення обшуку; адвокату такої особи. Чинну норму про те, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду пропонується доповнити застереженням про те, що не може здійснюватися тимчасове вилучення майна, щодо відшукання та вилучення якого відмовлено у змісті ухвали про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи. Також пропонується скасувати виключення із загального правила про заборону тимчасово вилучати електронні інформаційні системи або їх частини та мобільні термінали систем зв’язку щодо випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження. Також зазначається, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. Відповідно, пропонується уточнити, що недопустимими є докази, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала згодом була скасована апеляційним судом. Також у разі скасування ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, під час виконання якої було тимчасово вилучено майно, таке майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

Ініціативи видаються вельми дискусійними, особливо в частині допустимості доказів і потребують дуже прискіпливої уваги спеціалістів.

Культура та освіта

Проект 8436 від 06.06.2018 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо приведення у відповідність із Законом України «Про загальну середню освіту» визначень загальноосвітніх навчальних закладів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

Пропонується закріпити, що з Державного бюджету України, а також з бюджету АР Крим та обласних бюджетів можуть фінансуватися не лише загальноосвітні спеціалізовані школи (школи-інтернати), ліцеї-інтернати та гімназії-інтернати, а й будь-які ліцеї, гімназії, колегіуми. У пояснювальній записці зазначається, що метою проекту є приведення у відповідність до Закону України «Про загальну середню освіту» статті 90 Бюджетного Кодексу щодо заміни застарілих понять «ліцеї-інтернати, гімназії-інтернати, колегіуми-інтернати» на слова «ліцеї, гімназії, колегіуми». Однак таке пояснення є недостатнім, оскільки зрозуміло, що пропонована редакція охоплює набагато ширше коло суб’єктів.

Проект Постанови 8456 від 08.06.2018 (Гуляєв В. О.) про внесення змін до розділу I Додатка до Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році» (щодо відзначення на державному рівні 60-річчя з дня початку діяльності Державного підприємства «Морський торговельний порт "Чорноморськ"»).

Як зазначається в пояснювальній записці, метою проекту є доповнення переліку найважливіших подій в суспільно-політичному житті України, які у 2018 році мають відзначатися на загальнодержавному рівні, 60-річчям від початку діяльності Державного підприємства «Морський торговельний порт "Чорноморськ"». Зазначається, що це підприємство є сучасним міжнародним високомеханізованим торговим портом з передовою технологією виробництва і одним з найбільших портів на Чорному морі. Його історія почалась у 1949 році, однак, саме 5 серпня 1958 року прийнято вважати датою початку експлуатація порту, оскільки в цей день теплохід «Україна» увійшов до його акваторії і пришвартувався біля його єдиного причалу.

Проект порушує вимоги законодавства до державного святкування таких ювілеїв, оскільки найближчою належною датою для державного святкування буде 75-річчя заснування порту.

Проект 8460 від 08.06.2018 (Марченко О. О.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо прийняття Закону «Про фахову передвищу освіту»).

В пояснювальній записці головною метою проекту визначено приведення понятійного апарату Бюджетного кодексу України з нормами нещодавно прийнятої нової редакції Закону України «Про освіту» (в частині визначення освітніх закладів), а також внесенням відповідних змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування закладів фахової передвищої освіти, як окремого складника освіти. Очікується що прийняття проектузабезпечить фінансуваннязакладів фахової передвищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету України як освітніх закладів, які здійснюють підготовку фахівців за галузевим принципом, що в повному обсязі сприятиме наданню якісних освітніх послуг та здійсненню освітньої діяльності закладами фахової передвищої освіти на належному рівні. Зазначається, що прийняття проекту не передбачає збільшення видатків Державного бюджету України, а буде здійснено за рахунок відповідного зменшення коштів освітньої субвенції місцевим бюджетам.

Пояснювальна записка до проекту є дуже загальною і не розкриває повною мірою твердження про суто термінологічний його характер, а також не зазначає, які ж саме видатки, що наразі покриваються освітньою субвенцією місцевим бюджетам, слід скоротити.

Охорона здоров’я, фізична культура і спорт

Проект 8430 від 05.06.2018 (Кривенко В. М.) про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» щодо окремих питань правового статусу Національного олімпійського комітету України.

Змін досить багато, зокрема подається багато нових визначень понять. Втім, основні зміни полягають в тому, що пропонується передати від Міністерства молоді та спорту України до Національного олімпійського комітету та національних спортивних федерацій повноваження щодо комплектації національних (олімпійських) команд та делегацій. Також розширюється коло функцій Національного олімпійського комітету України. Інші зміни є переважно незначними і залежними від цих.

Проект 8437 від 06.06.2018 (Кривошея Г. Г.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо заборони продажу алкогольних виробів особам, які не досягли 21 року).

Пропонується установити, що ні продавати, ні купувати пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові та тютюнові вироби не можуть особи до 21 року, а не до 18 років, як наразі.

Проект можливо і містить в собі логічне зерно щодо захисту здоров’я таких громадян, однак нелогічною видається норма, яка забороняє купувати тютюн та алкоголь особам, які можуть обирати та бути обраними. Повна дієздатність і є такою, оскільки особа може сама дати раду своїм вчинкам.

Проект 8464 від 08.06.2018 (Богомолець О. В.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Основною метою проекту проголошено приведення санітарного законодавства у відповідність до визначеної у 2014 році концепції реформування системи центральних органів виконавчої влади, та створення належних умов для розвитку економіки, зменшення непродуктивних затрат суб’єктів господарювання на отримання дозволів, перенесення відповідальності та витрат на забезпечення стабільного і безпечного функціонування належних їм об’єктів від держави на суб’єкти підприємництва, запровадження ефективного та економного ризик-орієнтованого підходу у здійснені державного нагляду. Пропонується нова редакція Закону України «Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення», а також вносяться зміни в ще 32 Закони України та 6 Кодексів України, якими врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

Згідно з пояснювальною запискою проектом комплексно і системно ліквідується монополія Державної санітарно-епідеміологічної служби на створення і затвердження державних медико-санітарних нормативів і правил, дозвільну систему в сфері санітарно-епідемічного благополуччя, державний нагляд (контроль) у сфері санітарно-епідемічного благополуччя. У проекті усувається конфлікт інтересів у сфері санітарно-епідемічного благополуччя, який полягав у тому, що один і той же орган влади здійснював регламентуючу функцію, на підставі створених регулюючих документів видавав дозволи на господарську діяльність і одночасно здійснював контроль за дотриманням вимог цих документів та умов дозволів. Також запроваджуються механізми більшої спроможності органів влади реагувати на загрози санітарно-епідемічному благополуччю, зокрема законодавчо врегульовуються питання додаткових протиепідемічних щеплень, можливості забезпечення імунобіологічними препаратами в екстреному порядку тощо; врегульовуються конкретні повноваження органів місцевого самоврядування щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування»; запроваджуються сучасні механізми забезпечення достовірності досліджень, випробувань, вимірювань у сфері санітарно-епідемічного благополуччя, оцінки ризику та управління ризиками; створюються умови безперешкодного доступу суспільства і органів влади до актуальної інформації про санітарно-епідемічну ситуацію та загрози санітарно-епідемічному благополуччю; врегульовуються питання нормативного забезпечення режимів надзвичайного стану, спеціальних заходів і засобів з точки зору допустимого впливу на здоров’я.

 На жаль, значний обсяг проекту (105 сторінок) унеможливлює належний аналіз його положень. Читачів, яких зацікавив проект, відсилаємо до висновку ГНЕУ, в якому міститься 7 сторінок відповідних конкретних зауважень.

Проект 8465 від 08.06.2018 (Богомолець О. В.) про внесення змін до Митного кодексу України (щодо оптимізації системи центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя).

Проект логічно зв’язаний з попереднім. Передбачається у двох статтях Митного кодексу України слова «санітарно-епідеміологічного» замінити словами «медико-санітарного». Пояснюється це змінами у функціях центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя та необхідністю гармонізації термінів з міжнародними вимогами.

Кіно, телебачення та ЗМІ

Проект 8441 від 06.06.2018 (Сюмар В. П.) про внесення змін до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

Проект не відповідає своїй назві, оскільки також пропонується внести зміни і до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». І саме зміни до нього видаються найбільш резонансними, оскільки містять таке положення: «Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування та юридичні особи засновані такими органами, окрім наукових установ, навчальних закладів, закладів культури та охорони здоров’я, не можуть виступати засновниками (співзасновниками) друкованих засобів масової інформації» (це має бути нова редакція част. 2 ст. 8). Втім, згадана пропозиція некоректно реалізується через внесення змін до Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», де містилися зміни до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», що, як вже не раз зазначалося, видається неприпустимим. Інші зміни стосуються доповнення Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» новою статтею 8-1 «Права трудового колективу редакції друкованого засобу масової інформації, що не був реформований через відсутність рішення засновника (співзасновників)». В статті передбачається визначити, що якщо реформування друкованого ЗМІ та редакції не відбулося через неприйняття засновником (співзасновниками) рішення про реформування та про спосіб реформування друкованого ЗМІ та редакції протягом строку, встановленого частиною третьою статті 4 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», або через прийняття такого рішення, яке не відповідає вимогам законодавства, то трудовий колектив редакції такого друкованого ЗМІ (не менше трьох четвертих його складу), може утворити новий суб’єкт господарювання (редакцію), який після завершення строку, визначеного частиною першою статті 2 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», протягом шести місяців матиме виключне право зареєструвати друкований ЗМІ з ідентичною назвою, за умови збереження цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого ЗМІ. Відповідно, суб’єкт господарювання, що зареєстрував друкований ЗМІ, має право отримати у безоплатне користування строком на 5 років майно (крім приміщень і земельних ділянок), що на момент набрання чинності цим Законом перебувало на балансі редакції. Він же має пріоритетне право на отримання в оренду приміщень та земельних ділянок, на яких розташовані ці приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції відповідних друкованих засобів масової інформації, строком не менше ніж на 5 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Також з метою захисту інтересів друкованих ЗМІ та їх співробітників пропонується закріпити умову про те, що на час реформування, передбаченого цим Законом, заборонено припинення трудового договору з керівником редакції з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди трудового колективу. Для забезпечення цих ініціатив пропонується установити, що протягом шести місяців після завершення строку реформування не допускається видача свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ з назвою, ідентичною назві друкованого ЗМІ та редакції, що не були реформовані з причини неприйняття рішення про реформування засновником (співзасновниками) друкованого ЗМІ (редакції), окрім випадків, визначених вищенаведеною статтею 8-1. Також пропонується запровадити мораторій на відчуження майна, що на момент набрання чинності Законом України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» перебувало на балансі редакцій, та надання в оренду приміщень та земельних ділянок, на яких розташовані ці приміщення, за винятком випадків, визначених статтею 8-1 та статтею 9 названого Закону.

Головна проблема проекту полягає в тому, що пропонується запровадити норму щодо доволі коротких термінів у закон, який набрав чинності ще наприкінці 2015 р. Майже усі пропоновані вимоги щодо назв та майна друкованих ЗМІ мали б діяти у 2015–2018 рр. і в разі прийняття проекту фактично виникне ситуація коли заборона щось вчиняти з грудня 2015 р. виникла лише у другій половині 2018 р. Така ситуація також призведе до юридичної невизначеності. Загалом проект з боку юридико-технічного видається цілковито неприпустимим. У разі прийняття проекту в такій редакції його норми призведуть лише до правового хаосу і не спростять, а ускладнять ситуацію. Лишається незрозумілим, чому не можна усі ці спеціальні норми запровадити в окремому тексті, що дасть змогу чітко визначити усі належні строки і не створюватиме конкуренції норм та плутанини у законодавстві.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 8452 від 07.06.2018 (Лапін І. О.) про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо приватизації земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти приватизації).

Проект, на думку його ініціатора, має сприяти проведенню прозорої та конкурентної приватизації та зменшенню корупції в процесі розпорядження земельними ділянками державної власності, на яких розташовані об’єкти приватизації. Пропонується передбачити в Законі України «Про приватизацію державного і комунального майна», що земельна ділянка є складовою єдиного майнового комплексу державного підприємства, його структурного підрозділу, і, відповідно, приватизація земель державних і комунальних підприємств, установ та організацій регулюється не лише Земельним кодексом України, а йзазначеним законом. Зокрема,порядок приватизації доповнюється положенням, щоу разі придбання об’єкту приватизації як єдиного майнового комплексу або нерухомого майна, у тому числі об’єкта незавершеного будівництва, покупці зобов’язані укласти договір оренди або договір купівлі-продажу земельної ділянки, які перебували у постійному користуванні і, на яких розташовані приватизовані об’єкти, згідно з чинним законодавством. Також пропонуються дві нові статті: «Приватизація об’єктів державної власності разом із земельними ділянками державної власності» та «Прийняття рішення про продаж земельних ділянок державної власності». У Земельному кодексі України пропонується: зняти обмеження щодо непоширення певних норм на об’єкти державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації; уточнити, що державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України; закріпити можливість продажу земельних ділянок державної власності разом з розташованими на них об’єктами, що підлягають приватизації, на земельних торгах. У Цивільному кодексу України також пропонується зняти обмеження щодо непоширення норм про набуття права власності на об’єкти державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Проект доволі цікавий, але його прийняття за сучасних умов різних поглядів на земельні питання потребує насамперед відповідної політичної волі. Втім, проект безумовно потребує ретельної уваги з боку спеціалістів. Зокрема, недостатнім видається опрацювання питання про земельні ділянки, на яких розташовані раніше приватизовані об’єкти.

Проекти з інших питань

Проект 8424 від 04.06.2018 (Бабак А. В.) про внесення змін до Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» щодо термінів застосування фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері комерційного обліку та до Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо уточнення порядку введення в дію Закону

Підставою для подання проекту є типове для України останніх років невиконання вчасно вимог законодавства про впровадження, як певних нормативних положень, так і технічних вимог. Відповідно, як зазначається у пояснювальній записці, з метою захисту прав та інтересів населення України – споживачів житлово-комунальних послуг та забезпечення стабільного функціонування суб’єктів господарювання – надавачів таких послуг, цим проектом: 1) передбачено відтермінування до 1 серпня 2020 року набрання чинності норми щодо застосування фінансових санкцій до суб’єктів господарювання за порушення строків встановлення засобів обліку теплової енергії та води; 2) передбачено відтермінування введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 до 1 травня 2019 року (в частині регулювання комунальних послуг); 3) визначено, що уже укладені договори про надання комунальних послуг зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, проте споживачі мають укласти з виконавцями комунальних послуг договори про надання відповідних послуг згідно із Законом № 2189 до 1 травня 2020 року; 4) визначено, що норми Закону № 2189, що регулюють послугу з управління багатоквартирним будинком, вводяться в дію з 10 червня 2018 року. Проте, договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які уже були укладені, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, доки не будуть укладені договори про надання послуг з управління багатоквартирним будинком; 5) передбачено, що до затвердження Кабінетом Міністрів України типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком сторони можуть укласти договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками. Очікується, що прийняття проекту дозволить продовжити перехідний період між прийняттям нового законодавства у житлово-комунальній сфері до його повного введення в дію. Автори проекту сподіваються, що такий перехідний період повинен бути достатнім для виконавчої влади, щоб затвердити нормативно-правові акти, необхідні для реалізації Законів № 2119 та № 2189, а також забезпечить можливість стабільного функціонування суб’єктів господарювання – виконавців відповідних житлово-комунальних послуг та дасть змогу знизити соціальну напругу до моменту повного введення в дію Закону № 2189 та укладення договорів про надання послуг згідно із цим Законом.

Прийнято як закон 07.06.2018 і вже 09.06.2018 повернуто з підписом Президента України.

Проект 8428 від 05.06.2018 (Продан О. П.) про внесення змін до Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Проект фактично альтернативний попередньому. У пояснювальній записці зазначається, що з урахуванням того, що зміна системи відносин між постачальниками та отримувачами житлово-комунальних послуг під час опалювального сезону створює додаткові ризики для сфери житлово-комунального господарства загалом, а для галузі теплопостачання, зокрема, пропонується введення в дію Закону відтермінувати на міжопалювальний період, а саме до 1 травня 2019 року. Відповідно, враховуючи відтермінування введення в дію Закону, необхідно також змінити граничний термін, до якого споживачі мають можливість користуватися договорами про надання комунальних послуг, укладеними до набрання чинності Законом.

Проект 8429 від 05.06.2018 (Продан О. П.) про внесення змін до Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Проект доповнює попередній і так само є фактично альтернативним проекту 8424. Метою проекту у пояснювальній записці названо відтермінування строків оснащення будівель приладами комерційного обліку, для надання підприємствам тепло- та водопостачання можливості забезпечити стовідсотковий облік наданих послуг до введення штрафних санкцій.

Обидва проекти втратили значення після оперативного прийняття проекту 8424.

Проект Постанови 8427 від 04.06.2018 (Міщенко С. Г.) про вжиття невідкладних заходів для розв’язання проблеми неконтрольованого ввезення на територію України вживаних автомобілів.

Проект доволі лаконічний, основний зміст його передбачає доручити Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня прийняття цієї Постанови розв’язати проблему неконтрольованого ввезення на територію України, обігу та використання в Україні вживаних автомобілів без проведення їх реєстрації відповідно до закону. Ініціатори проекту в пояснювальній записці зазначають, що неконтрольований потік нерозмитнених автомобілів на іноземних номерах не лише спричинює втрати Державного бюджету від несплати митних платежів та зборів, а й створює небезпеку на українських дорогах, пов’язану з безвідповідальним використанням джерел підвищеної небезпеки та відсутністю можливості притягнення правопорушників до відповідальності та відшкодування шкоди, у разі її завдання життю, здоров’ю та/або майну третіх осіб. Проблема автомобілів на іноземних номерах вже тривалий час є предметом дискусій на різних рівнях, під час яких висловлюються різні, у тому числі діаметрально протилежні точки зору. Однак, на даний час питання залишається невирішеним, а з часом проблема дедалі загострюється.

Проект є черговим прикладом доручення уряду від парламенту. Практика таких доручень, як уже не раз зазначалося, не відповідає конституційному принципу поділу державної влади.

Проект 8449 від 07.06.2018 (Домбровський О. Г.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Проектом вносяться зміни до Законів України «Про альтернативні джерела енергії», «Про ринок електричної енергії», «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Це доволі великий проект (21 сторінка) з розлогими прикінцевими положеннями. Один лише перелік основних змін у пояснювальній записці займає три сторінки. Зазначається, що метою проекту є створення конкурентних засад для надання державної підтримки проектам будівництва середніх та великих об’єктів відновлюваної енергетики та досягнення балансу інтересів суспільства та споживачів електричної енергії та інших учасників ринку, забезпечивши одночасно подальший розвиток відновлюваної енергетики та зменшення цінового навантаження на ціну електричної енергії. Державна підтримка полягає у гарантованому викупі у виробників всього обсягу відпущеної електричної енергії та компенсації різниці в ціні електричної енергії. Пропонується проведення аукціонів з метою визначення суб’єктів господарювання, які набувають право на державну підтримку, та розміру державної підтримки. На аукціоні розподіляється квота державної підтримки на відповідний рік (обсяг потужності об’єктів ВДЕ, в межах якого суб’єкти господарювання за результатами аукціону можуть набути право на державну підтримку). Квота є загальнодержавною, визначає частку кожного джерела відновлюваної енергії та може включати спеціальні (регіональні) квоти. Розмір загальнодержавної квоти визначається з урахуванням цільових показників розвитку відновлюваної енергетики, встановлених міжнародними зобов’язаннями України, Енергетичною стратегією України, та з урахуванням плану розвитку системи передачі. Перший аукціон (аукціони) має розподілити загальнодержавну квоту 2020 року.

Енергетична галузь України, зокрема і в частині альтернативних джерел енергії, останніми роками зазнала багатьох законодавчих реформ. Окрім значного числа нових законів, наразі в парламенті перебувають на різних стадіях розгляду ще чимало відповідних проектів. Саме у частині балансу усіх цих змін і вбачаються можливі негаразди проекту. В іншому він є доволі типовим і потребує ретельної уваги з боку спеціалістів у галузі енергетики.

Проект 8450 від 07.06.2018 (Бакуменко О. Б.) про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів.

Проект є дещо відредагованою редакцією однойменного проекту 4126-1 від 04.03.2016 (Артеменко А. В.) (див. Бюлетень № 63), який своєю чергою був альтернативним та багато в чому заснованому на тексті однойменного урядового проекту 4126 від 22.02.2016 (див. Бюлетень № 62). Проект має доволі значний обсяг (32 сторінки основного тексту, 9 сторінок перехідних положень і 28 сторінок додатків). Слід зазначити, що і проект 4126-1, і проект 8450 дістали негативні висновки ГНЕУ, однак якщо перший був відхилений профільним Комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин, то новий проект Комітет вирішив підтримати і рекомендував прийняти його в першому читанні.

Проект 8454 від 07.06.2018 (Богдан Р. Д.) про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо закупівлі природного газу для здійснення балансування газотранспортної системи.

Як зазначається у пояснювальній записці, проектом пропонується внести зміни до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо непоширення дії зазначеного закону на випадки врегулювання добових небалансів на ринку природного газу, що сприятиме ефективному впровадженню механізму добового балансування на ринку природного газу та повній імплементації Регламенту ЄС № 312. Для цього пропонується визначити, що дія названого Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є природний газ, закупівля якого здійснюється суб’єктами ринку природного газу, що визначені в Законі України «Про ринок природного газу», на товарній біржі, яка створена і здійснює діяльність відповідно до Закону України «Про товарну біржу». Також дія Закону України «Про публічні закупівлі» для замовників, які провадять діяльність в окремих сферах господарювання, додатково не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є: природний газ, що купується оператором газотранспортної системи у замовника послуг транспортування природного газу (або навпаки: замовником послуг у оператора) відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та передбаченого ним Кодексу газотранспортної системи в обсязі допущеного замовником позитивного добового небалансу.

Проект потребує ретельної уваги спеціалістів з огляду на можливі потреби уточнення формулювання задля недопущення корупційних ризиків.

Проект 8462 від 08.06.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про електронні довірчі послуги».

У пояснювальній записці зазначається, що Закон України «Про електронні довірчі послуги» від 5 жовтня 2017 року прийнято Верховною Радою України з метою реформування законодавства у сфері електронного цифрового підпису шляхом гармонізації із положенням Регламенту (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради від 23 липня 2014 року щодо електронної ідентифікації та довірчих послуг для цілей електронних транзакцій на внутрішньому ринку, що скасовує Директиву 1999/93/ЄС Європейського Парламенту та Ради. Зазначений Закон спрямований на запровадження в Україні моделі та принципів надання електронних довірчих послуг Європейського Союзу, не руйнуючи системи взаємодії суб’єктів відносин у сфері електронного цифрового підпису, що склалась в Україні. Зокрема, проект підготовлено для забезпечення використання нового поняттєвого апарату, запровадженого у зв’язку з прийняттям названого закону. Загалом зміни вносяться до 27 законодавчих актів. Типовими є такі заміни формулювань: «у сфері надання послуг електронного цифрового підпису» на «законодавство у сфері електронних довірчих послуг», «посвідчені електронним цифровим підписом» на «на які накладений кваліфікований електронний підпис» тощо.

Поганим є лише те, що такий проект подано майже через рік після прийняття відповідного закону. Тим не менш 19.06.2018 проект не був включений у порядок денний.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори