пошук  
версія для друку
29.10.2018 | Наталка Ковальчук

«Нагріти» на теплі, бо про газ, тарифи і зубожіння українців

   

Як тільки стало відомо про підвищення ціни на газ, на новину активно відгукнулися соцмережі: «Я не платитиму за газ! Взагалі! Флешмоб. Всі не платимо. Одностайно», «Краще не використовувати газ. А то неправильно виходить – товар я візьму, але платити за нього не буду, тому що дорого», «…Ось сиджу в класичній позі Ярославни, підперши щоку рукою, і думаю, як викинути всі газові котли і використати старі димоходи, перейти на дрова»…

Люди пишуть про те, що ми не можемо, як в цивілізованих країнах вибрати того продавця, який запропонує кращу для нас ціну, що тарифи формуються непрозоро, що штучно завищена вартість палива, інших робіт і послуг не тільки штовхає українців у бідність, а й дає можливість монополістам виводити мільйони гривень на власні офшорні рахунки тощо.

Під’єдналися і ЗМІ, які також заговорили про непомірні для українського споживача тарифи, що ведуть до зубожіння.

З одного боку, населення було готове до того, що вартість голубого палива зросте. Це показує опитування, яке трохи раніше, ще до збільшення ціни на газ,  проводилося https://www.obozrevatel.com. Так, 28 відсотків читачів ресурсу висловилися, що вибору однаково немає і обговорювати тут нічого, 9 відсотків вважали, що уряд змушений піти на такий крок. Втім 63 відсотки читачів заявили, що підвищення тарифів має відбуватися одночасно зі зростанням соціальних виплат і зарплат.

З іншого, -  більшість респондентів висловилися, що після підвищення ціни на газ, суми в платіжках стануть непідйомними для сімейного бюджету.

Врешті, віднині доведеться більше платити як за газ, так і за централізоване теплопостачання.  Адже разом з підвищенням ціни на голубе паливо зростають  тарифи на тепло  і гаряче водопостачання.

При тому, навіть висловлюючи своє незадоволення вдома на кухні чи в соцмережах, ми все ж розуміємо, що якими б не були високими тарифи, сплачувати кошти доведеться. Бо інкаше ростимуть борги. А в таких випадках компанії-монополісти діють радикально – відмикають або взагалі відрізають абонентів від «труби». А потім за підключення до енергоносіїв вимагають досить великі суми.

Один з шляхів, як сплачувати за теплоносії менше, - економія. Чиновники різних рівнів, експерти у енергетичній галузі настійливо радять утеплювати будинки. Це дасть можливість, аби в помешканнях було досить тепло, а платіжки помірними. Дехто так робить і виграє.

Однак варто зазначити і про те, що найчастіше ці гарні поради розбиваються об українську реальність. Люди не тому не утеплюють помешкання, що не хочуть. Вони не можуть. Найперше - не мають достатньо коштів.

У липні нинішнього року було оприлюднено дані Світового банку про те, що в Україні стрімко зріс рівень бідності населення. Зазначається, що за останні п’ять років рівень бідності зріс на 10 відсотків. За межею бідності перебуває 25 відсотків населення (для порівняння у 2014 році за межею бідності жило 14 відсотків населення України). http://uapress.info/uk/news/show/169614

Щоправда, трохи раніше були опубліковані дані звіту ПРООН щодо людського розвитку, у якому зазначено, що в Україні взагалі 60 відсотків населення живе за межею бідності. За версією американського ділового видання Bloomberg, Україна залишається в десятці найбідніших країн. https://www.pravda.com.ua

Тобто у переважній своїй більшості населення думає не про те, як поміняти старі дерев’яні вікна на сучасні теплозберігаючі метлопластикові чи ще якось утеплити дім. Люди в першу чергу стурбовані, чи вистачить їм коштів на хліб, ціна на який, до речі, теж постійно зростає. І ніякі «теплі кредити» у цій ситуації не допоможуть.

Є й інший момент. Для реальної економії у сплаті за теплоносії потрібно утеплювати весь будинок. Однак ті ж самі чиновники, котрі сьогодні так активно ратують за утеплення будинків, видавали і видають дозволи на переобладнання житлового фонду в нежитловий. Тому досить часто перші поверхи у багатоповерхівках віддані під заклади торгівлі, фармації, перукарні, офіси, тощо.

Нові власники, переобладнуючи приміщення, як правило, змінювали опалення, вибираючи альтернативний варіант – електричне, газове. Сьогодні їм немає смислу вкладати зайві кошти в утеплення всього будинку, адже і так мають можливість регулювати подачу теплоносіїв у свої приміщення і сплачувати за них відносно невеликі кошти.

Втім, можна утеплити будинок і навіть сплачувати за теплоносії трохи менше, однак це зовсім не означає, що ціна, яку ми платимо є справедливою, що з наших кишень не витягують зайвих грошей.

Тому що, по-перше, у нас не сформовано справжнього ринку надання цих послуг. На жаль, ми не можемо поки що вибирати постачальника газу чи тепла, як то робиться у цивілізованих країнах.

А також, оскільки усі енергогенеруючі компанії зосереджені у руках монополістів, то це прямий шлях до економічних змов, всіляких маніпуляцій і фінансових схем, які дають можливість постачальникам через завищення тарифів, робіт і послуг максимізувати власний прибуток, завдаючи населенню значних збитків.

Фактично нас вже не один рік «нагрівають» на теплі. І відбувається це по всій Україні. Почати можна було б з того, що у переважній більшості випадків лічильники тепла встановлювалися на не утеплені будинки. А мало б бути навпаки: спочатку підготувати дім – потім встановлювати лічильник. Фактично не проводилися моніторинги житлового фонду, не вирішувалося, який тип лічильника, для якого будинку найкраще підійде. Усе греблося під один гребінець, як то кажуть.

 Внаслідок цього декому з українців взагалі доводиться сплачувати «космічні» суми за теплоносії, набагато більші навіть за той середньозважений показник, який використовується для будинків без теплових лічильників.

Врешті, важко чекати чогось іншого, коли йдеться про можливість отримати надприбутки. Заради цього теплогенеруючі компанії йдуть на різні зловживання.

Скажімо, як повідомляють http://ipress.uahttp://www.nerc.gov.ua   та деякі інші інформаційні ресурси, у жовтні 2018 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, провела аналіз стану регулювання тарифів на теплову енергію органами місцевого самоврядування. Саме їм від від НКРЕКП були передані функції регулювання тарифів теплопостачальних підприємств.

За результатами проведеного моніторингу зафіксовано випадки, коли в опалювальний сезон 2017-2018 років відбувалося зростання тарифу на 10-20%, в окремих випадках до 50% і навіть 70% без врахування реальної вартості паливної складової, а саме природного газу. Невиправдане завищення ціни на теплоносії було виявлено на енергоутворюючих підприємствах у Київській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Вінницькій, Полтавській, Львівській областях, містах Луцьк, Житомир, Івано-Франківськ, Тернопіль, деяких інших.

Тобто порушення, які допускають теплогенеруючі компанії, набрали в країні системного характеру. Вони фіксуються практично кожного опалювального сезону.

Наприклад, у грудні 2016 року за матеріалами НКРЕКП та ЗМІ детективи національного антикорупційного бюро Укрїни викрили схему розкрадання газу за пільговою ціною власниками двох ТЕЦ на Львівщині на суму понад 1,4 млрд. грн. Це тривало з 2013 по 2015 рік. https://hromadske.

У тому ж 2016 році було виявлено, що теплове підприємство на Рівненщині завищувало дані про об’єм поданого споживачам тепла. https://rivnepost.rv.ua

У 2017 році Антимонопольний комітет виявив завищення на послуги централізованого опалення на Полтавщині. https://np.pl.ua

Перелік таких випадків можна продовжувати. Але і цих достатньо, щоб переконатися, що постачальники енергоносіїв постійно знаходять лазівки, аби стягнути з нас більше грошей. 

Ми сплачуємо великі рахунки за неякісний природний газ, хоч нас переконують, що це саме і є ринковий підхід. Так само отримуємо занадто великі рахунки за тепло, хоч в квартирах того тепла не відчувається. А вода, яка має бути гарячою, тече тепленьким струмком, хоч оплату за неї беруть вповні, як саме за гарячу воду.

Правда, час від часу представники влади різних рівнів обіцяють, що теплогенеруючі компанії  будуть проводити модернізацію, аби використовувати більш економні види палива, що, взагалі, буде збільшено видобуток власного газу, запаси якого загалом достатні для  України. І це допоможе зменшити ціну на теплоносії, а, відповідно, і тарифи, і соціальну напругу.

 Але у більшості випадків все це залишається лише протоколом намірів. Бо якщо щось і змінюється, то населення цього насправді не відчуває.

Скажімо, свого часу Дарницька ТЕС, Чернігівська ТЕЦ і Сумська ТЕЦ проводили реконструкцію для переходу з дорого газу на дешевше вітчизняне вугілля. https://economics.unian.ua

Та як повідомляли http://xpress.sumy.ua, місцева теплогенеруюча у Сумах, використовуючи дешевший вид палива, встановила на нього один з найвищих тарифів в країні.

Тобто, незалежно від того, яка вартість теплогенеруючої сировини, українці вимушені платити все більше і більше коштів.

І фактично ні держава, ні органи місцевого самоврядування, котрі, власне, й погоджують тарифи, про соціальний захист населення у цьому випадку практично не дбають.

Тож, як не крути, а пересічні українці завжди залишається у програші. Бо навіть коли факти зловживань виявлено і до порушників застосували якесь покарання, то  коштів, які люди  невиправдано сплатили, їм вже ніхто не поверне.

Можна, звичайно, добиватися справедливості  у судовому порядку. Але не знаючи, як це зробити, не маючи відповідної юридичної підтримки, та й не довіряючи вітчизняній судовій системі, громадяни України не надто поспішають саме так відстоювати свої права.

От і виходить, що живемо в умовах, коли і холодно, і дорого. І змін на краще поки що не видно.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори