Короткий коментар

Політична криза заглиблюється. Брутальні дії правоохоронців, намагання сховати інформацію при розслідування справи щодо зникнення Гонгадзе, жорсткий примус, спрямований на демонстрацію підтримки Президента народом, — все це підштовхує опозицію до більш рішучих дій. Але намагання розвернути акцію "Україна без Кучми" блокується місцевими владами, які усіма правдами і неправдами не хочуть дозволити пікет у вигляді наметового містечка, цю загальновідому публічну акцію протесту проти дій влади. Складається враження, що Президент пообіцяв губернаторам звільнити їх, якщо вони допустять на підвідомчій території наметові містечка. От і видумують абсурдні аргументи на кшталт оренди землі чи відсутності туалетів, чи відсутності у Конституції і законодавстві згадок про наметові містечка. Тоді, як за тою ж Конституцією все, що громадянам не заборонено, — їм дозволено, а для реалізації конституційного права на мирні збори влада просто зобов’язана забезпечити пікетникам і зручне місце для проведення пікету, і туалети.

Що ж робити у цій ситуації правозахисним групам? Як на мене, зараз неможливо виконувати тільки "рутинну правозахисну роботу", яка, безумовно, залишається за нами. Необхідно влаштувати переговорний процес між владою і опозицією, довести помилковість рішень місцевих влад і судів, щоби зменшити можливість силового протистояння, перевести його в суто правову площину. На мою думку, зараз необхідно домогтися розгляду Верховним Судом скарг в порядку нагляду на рішення місцевих судів про заборону наметових містечок, подати в той же час скарги до Європейського суду з прав людини про порушення 6, 10, і 11 статтей Конвенції про захист прав людини та основних свобод — це можуть зробити як окремі пікетники, так і організації в цілому, які повідомляли про пікети. Це і буде практична реалізація наведеного вище заклику, з яким не можна не погодитися — "Протиставимо аморальній владі чесну громадянську позицію".