Відкритий лист Олега Бойка Уповноваженому ВР з прав людини Н. І. Карпачовій .

Уповноваженому Верховної Ради з Прав людини Карпачовій Ніні Іванівні

політв’язня Бойко Олега Миколайовича, який перебуває в СІЗО-13, камера 127

Заява

Звертаюсь до Вас, щоб Ви стали на захист прав, людської гідності і демократії в нашій Державі. Випадково став свідком того, в яких умовах перебувають затримані в лікарні швидкої допомоги. Втративши свідомість в залі суду під час проведення голодування з політичними вимогами, був швидко доставлений в лікарню "БСП". Там мене розташували в палаті, що знаходиться на другому поверсі. Знаходився разом з 4 чоловіками, всі доставлені з різних РВВС, таким чином вина їх ще не доказана, оскільки слідство у них ще попереду. Всі прикуті кайданами до ліжок, що змушує весь час лежати. Ланцюги не знімають, навіть коли приносять їжу. Важко передати як це, коли хліб підносиш до рота, а за ним тягнеться ланцюг. Коли хворих ведуть на процедури, надягають одні наручники на руки, а на іншому ланцюзі ведуть як собаку. Ніна Іванівна, звертаюсь особисто до Вас як до жінки — уявіть наскільки ще важче це все переносити двом дівчатам, які знаходились в сусідній палаті — теж прикуті. Охорона не йде ні в яке порівняння з тим, як ФБР охороняє свідків. За моїми розрахунками, в тих 4 змінах, що стерегли нас, п’ятьох чоловіків, були задіяні 50 чоловік правоохоронців. (Для уявлення: грати на вікнах, два охоронці ходять по палаті з дубинками та сльозоточивим газом, третій охоронець за ґратами біля умивальника, вже озброєний пістолетом, потім знов двері, де є вже автомати і начальник зміни, у якого ключі від кайданів — і з’єднують нас з лікарнею ще й броньовані двері.) Хочу сказати, що до охоронців і командира полку претензій не маю, оскільки ставлення було людяне, і розумію, що беззаконня вирішується у вищих інстанціях — а до них надходять директиви. Медичний персонал ставився також добре. При медичному огляді було виявлено, що в мене хвора спина. Я неодноразово ще раніше звертався в прокуратуру, що це через те, що мене було побито "беркутавцями" ще навесні. Весь час приходила відповідь, що експертиза побиття не виявила. Коли мене раніш, після 2.5 місяців після побиття оглянули, то лікарі сказали, що то від незручного ліжка в СБУ. Докази, що ми живемо в поліцейські державі, наприклад: лікар, який зробив 63-річному пенсіонеру операцію, вимагав, щоб хворому дозволили ходити — відмовили. Лікар свою фамілію назвати побоявся. Окрім фахівців, що обстежують хворих, ходить — якийсь "сірий кардинал" — у якого під медичним халатом видно лампаси (Желековський О.А.) Після його обходу з лікарями у всіх наручники були затягнуті сильніше. Не знявши шви з розрізаного живота, відразу, пенсіонера повезли в РВВС, і через добу його знову повернули, але він вже був в важкому стані.

Яку ми державу "розбудовуємо", якщо всім керує МВД? Кравченка поміняли на Смірнова, а репресивний апарат продовжує нарощуватися і, якщо він запрацює на повну силу, то не буде впевненості ні в кого в тому, що він якось не опиниться на нашому місці. Ви розумієте, що те, про що говорить Потебенько, що ми розкриваємо злочинність на 97%, а США — тільки на 67% — то означає, що це досягається так: людину б’ють, поки вона не зізнається і не візьме на себе 5-6 злочинів.

Під час мого перебування в "БСП" дружина заплатила за томографію, лікарі сказали, що потрібно оглянути спину. Медичні висновки мені не показували — міліція передала їх лікарю з Лук’янівки. На моє запитання він відповів, що через те, що історія хвороби написана українською мовою, то він не може мені її перекласти. Я це пов’язую з тим, що вони прикривають таким чином своїх силовиків з "Беркуту". Мені там також розповідали, що, коли була перевірка з Вашого комітету — на той час кайдани були сховані. Мій лист прошу розцінити як звернення від усіх затриманих, що перебували у лікарні Лук’янівського СІЗО в той час, разом зі мною. Невже ми не варті кращого життя?

http://maidan.org.ua/n/mai/1013000786