Вулиця Василя Стуса в Києві.
На цій вулиці є кілька десятків великих нових будинків, у них живуть тисячі людей. Поруч, на проспекті Вернадського, 61, де був гуртожиток для аспірантів, є меморіальна таблиця роботи Бориса Довганя, що сповіщає: „В цьому будинку у 1963 – 1965 рр. жив поет Василь Стус““. Її, до речі, встановляли двічі, 1995 і 2000 року, бо першу вкрали якісь нечестивці.
Одружившись у грудні 1965 року з Валентиною Попелюх, Василь Стус аж до арешту 12 січня 1972 року жив неподалік, на Львівській вулиці. Того будиночка вже нема, бо тудою пролягла Окружна дорога. Але туди не раз у сновидіннях поверталася поетова душа:
Ось ? анок наш. Ти вже перед дверима.
Натисла на дзвінок – і легко так
Важезну прочинила райську браму.
Озвався син наш. Крикнути б! Але
Подати голосу не стало сили.
Тепер удова мешкає поруч, на Чорнобильській вулиці. Там поет і правозахисник, член Української Гельсінкської групи прожив усього 8 місяців, до арешту 14 травня 1980 року. Під час перепоховання 19 листопада 1989 року його привозили сюди в домовині на останній поклін. Творчість поета повна „святошинських спогадувань пречистих“. І Стуса тут памятають живі люди і „святошинські високогорлі сосни“.
Урочистості з нагоди перейменування вулиці відбулися 21 травня 2003 року біля будинку № 25, а потім перейшли до школи № 200 на вулиці Доброхотова. Цій школі теж має бути присвоєне імя Василя Стуса. В урочистостях узяли участь удова поета, син Дмитро, Михайлина Коцюбинська, Євген Сверстюк, Михайло Горинь, автор надгробних хрестів Микола Малишко, Микола Горбаль, який теж живе поруч.
Жвавий інтерес святошинців, а особливо школярів до великого імені заповідає великі зрушення у їхніх душах.