MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Кому слугує районка

06.04.2004   

Нарешті крига скресла. Знайшовся журналіст, який розповів про те, що являють собою районні газети. Маю на увазі публікацію "Мізерія на районному рівні".

В мене склалося враження, що автор володіє інформацією про стан справ з районними газетами по всій Україні, а відтак і свободою слова на периферії,  яка залежить від першої особи.

Здавалось би, до написаного нічого додати, але, враховуючи, що автор узагальнив, спробую розшифрувати на конкретному прикладі.

Накладом у 1650 примірників виходить наша районна газета "Жашківщина". Така кількість досягнута завдяки усним "рекомендаціям" районних керівників. Так, сільським головам "рекомендовано" передплатити із куцого бюджету районку для малозабезпечених. Наша сільська рада передплатила 10 примірників. Виникає питання: якщо сільська рада спроможна передплатити газету на 188 грн., то навіщо тоді вона обдирає і так бідних, збираючи з кожного двору по 5 грн. самооподаткування? Виходить, що ми, пенсіонери, заплативши самооподаткування, на свою мізерну пенсію утримуємо ще й районну газету.

Чи задумувалися засновники газети — а це: Жашківська райдержадміністрація, Жашківська районна рада, рада колективних сільгосппідприємств, трудовий колектив редакції (переписав дослівно з останнього номера), — скільки неприємностей додали вони сільським головам, яким доводиться розділяти газети на 350 дворів? Спробуй сьогодні визначити малозабезпечених, коли всі бідні.

Якщо вже й вирішили допомогти хворим, інвалідам, то чому газетою, а не продуктами харчування на суму у 18 грн. 80 коп.?

Хоча СВАТ "Леміщиха" добровільно передплатила одну газету для контори, керівника таки зобов’язали, а вірніше, накинули самі ще п’ять примірників для передовиків. І нікому діла немає, що господарство заборгувало своїм працівникам значну суму по зарплаті.

А підрахувати по місту і селах району, враховуючи 20 тисяч гривень, виділених законно, згідно з річним бюджетом, в яку копійку обходиться платникам податку районна газета, та доплюсувати сюди кошти на утримання телебачення "Грант", а в нас є ще й місцеве радіомовлення...

Селяни знайшли б 9 грн. 40 коп., щоб передплатити "Жашківщину" на півріччя, але для чого, коли газета майже не висвітлює життя села. Зате в кожному номері клерки різних рангів, а їх розвелося стільки, що в цьому році довелося добудовувати два поверхи до приміщення райдержадміністрації звітують про виконану їхніми відділами роботу, дають поради, повчають тощо.

Та й для чого передплачувати газету, коли вона все одно не допоможе, бо в кожному номері попереджає: "Листування з читачами тільки на сторінках газети". Ось так. Живе за рахунок платників податку і відгороджується від них, аби, не дай Боже, вони не посміли висловити свою думку, прохання. Отож жителі району пишуть в інші видання. Тільки за неповних шість місяців "Сільські вісті" під рубрикою "Почуто голос селянина" надрукували їм три відповіді (27 березня, 3 квітня, 17 липня), причому на ті питання, які легко могла вирішити місцева газета.

Раніше наша районка виходила тричі на тиждень, а тираж доходив до 14 тисяч. Потім її перевели на два номери, а згодом об’єднали і стали випускати по суботах на 8 сторінках, а інколи й на чотирьох. Газета втратила оперативність, актуальність і... читачів. Отож і вирішили вдатися до ганебного методу передплати, що є принизливим і для читачів, і для працівників газети (журналіст там тільки один). Старше покоління пам’ятає: якщо вже якийсь товар накидають, примушують брати, то він неякісний. В цьому жителі міста могли переконатися, коли в одному з власних магазинів, який передплатив районку за якісь послуги, лежала купа газет і їх роздавали безплатно. І коли про це я сказав редакторові, то у відповідь почув хвальбу на адресу магазину, а невдовзі побачив у номері фото власників і велике інтерв’ю з ними. Шкода, що в редакції не задумалися, як цим самим підривається авторитет газети та її колективу.

Залишається запитати засновників газети: як довго ще триватиме подібна передплата? І владу: чи не пора б роздержавити ЗМІ, а вивільнені бюджетні кошти використати більш розумно? (Петро Савченко, с. Леміщиха Жашківського району Черкаської області.

(«Сільські вісті" №118, 9 жовтня 2003 р.)

 Поділитися