Про “Пристойну газету” i таку ж компанію. Шкода тільки, що такою вона сама себе вважає. А ось читачі думають інакше...
Ну, не хочуть вони її передплачувати, i все. Про це й говорили на селекторній нараді, яка була присвячена передплаті комунальних газет. Який там вільний вибір, гарантований Конституцією. Сказало начальство — мусиш. Інакше підеш з роботи, поплатишся куском хліба.
I ось один чиновник не втримався i сказав те, що сказала б кожна розсудлива людина: навіщо нав’язувати людям те, що їх не цікавить? Цитуємо: «Нехай би робили таку цікаву газету, як колектив «33 каналу», то й ніхто б не змушував людей до передплати, вони б самі це робили». I знаєте, ким після цього зробила його агресивна комунальна газета? Ворогом держави, бо, мовляв, гроші від неї отримує, от i повинен піднятися (хоча, скоріше всього, опуститися) до газети, яка всього лише за один рік вилила на все людське та прогресивне стільки бруду, що скоро нею, ну, хіба що лякатимуть дітей...
Але колектив її думає (дуже хотілося б вірити, що все-таки «з причудами» редактор та купка його «прихлебателiв»), що народ (!), а в цій газеті він постає як «розбещений похабною писаниною читач», таки повинен сідати на «ярликову пайку» брудних i химерно-хворобливих статейок типу брудних доносів. Бо газета ця є органом влади. А, значить, — вона «помазана».
Ми зараз не будемо «розглагольствувати», чим i як вона «замазана» — самі знаєте... Зупинимось на іншому: скільки вже можна місцевій владі переводити народні гроші на такі видання. На газети, якi хворіють курячою сліпотою до народних проблем, зате готові продати рідну маму за шелест подачок — i за це ж обіллють брудом, кого накажуть...
Ми звертаємось до компетентних, думаючих i мудрих керівників та депутатів обласної ради та влади (якщо там ще такі є). Невже ви думаєте, що така писанина додасть вам авторитету? А якщо ні, то розберіться, бо ж це ваш орган. I саме із ним люди асоціюють i вас...
А народ вже розібрався. Спасибі вам, шановні читачі, що в черговий раз у цій передплатній кампанії ви віддаєте перевагу «33-му каналу», «Молодіжній газеті» та «Подільській радниці», якi випускає наш колектив. Дякуємо, що оцінили роботу колективу.
Ми разом із вами піднялися до таких висот, що вся ця примусово-адмiнiстративна машина із паплюженням та наклепами не може не тільки нічого зробити із вашим волевиявленням, а мало не вмирає від люті... Може, i не вмре. Але відімре точно — бо це вже нецікаві архаїзми. Однак ця газета заявляє, що вона не має наміру до вас із нами опускатись. Шкода, що пиха та самозакоханість настільки засліпили їй очі, що не бачить очевидного — пiдiйматись треба! Та ще й як пiдiйматись. Бо блюдолизством перед начальством, вихвалянням держимордства та цькуванням неугодних ви не тільки втратили довіру, але й заплямували власну репутацію. Тому, ховаючись за псевдонімами, грубо зводите рахунки. Не по-джентльменськи, панове!
Чи ви забули, що це таке?
До речі, в журналістському колі всі знають, хто ховається за збірним псевдонімом авторів цих пасквілів. Як i те, що головний із них — свого часу за пляшку дешевого портвейну «відкупляв» у одного дуже талановитого, але хворого на алкоголізм журналіста твори. А потім без докору сумління підписував їх своїм прізвищем. На цьому навіть науковий ступінь здобув. Автор публікацій, кажуть, мав намір навіть судитись. Але раптово помер...
Ви таку мораль хочете нам i жителям області нав’язати?
Колектив газети «33 канал»
(33-й канал”, м. Вінниця, №48, 26 листопада 2003 р.)