Звіт по результатам моніторингу якості весняного призову 2006 року

Харківська міська робоча група із захисту прав військовослужбовців та членів їх сімей, продовжує проведення моніторингу якості призову.

До військових частин, де служать юнаки з Харкова і Харківської області, було відправлено 58 листів з анкетою-запитом. Одержано 30 (51,7%) листів від командирів військових частин, які відповіли на нашу анкету. Це стосується 582 військовослужбовців. Всього було відправлено з Харкова і області до Збройних Сил України 1667 призовників.

Командири 10-ти військових частин відповіли, що у них немає ніяких проблем з «харків’янами», «моральний та психологічний стан новоприбулих – задовільний». Але це стосується тільки 134 військовослужбовців.

Більшість командирів зазначають слабку фізичну підготовку юнаків та низький рівень освіти. «Якість призову безпосередньо впливає на морально-психологічний клімат в частині. На сьогодні у загальноосвітніх закладах приділяється менш уваги щодо підготовки до служби в армії молоді. А це вкрай необхідно, тому що термін служби військовослужбовців строкової служби скорочений і непідготовлений юнак дуже важко та тривало адаптується до нових умов та вимог» – це думка одного з командирів військової частини.

Командир іншої військової частини, стурбований низьким рівнем морально-психологічного та фізичного стану призовників саме Харкова та області, в своєму листі визначає: «про яку морально-психологічну стійкість можна казати, якщо майже 50% призовників відразу після обстеження у частині попадає до так званих «груп підвищеного психологічного впливу», хлопці морально і фізично не здатні переносити навантаження, які пов’язані з проходженням військової служби у нас в частині. Такі військовослужбовці стають об’єктами насмішок, неповаги з боку інших військовослужбовців строкової служби в силу своїх низьких морально-ділових та фізичних якостей, вимагають постійної уваги з боку командирів». В цю частину були направлені 28 юнаків, 11 з них були віднесені до групи ризику, бо мають високу схильність до суїциду, шістьох з них направили до Харківського шпиталю та комісували за ст.17Б згідно з Наказом №2 від 4 січня 1994 р.

Всього в перші півроку після прибуття до місця проходження служби потрапили до шпиталю 46 юнаків з різними хворобами, відмічається два випадки захворювання на кір. З цієї кількості були комісовані в перші півроку служби 9 (дев’ять) військовослужбовців, 7 юнаків – за статтями з психіатрії, в одній частині військовослужбовцю заборонено несення вартової служби в зв’язку з відхиленням норм поведінки.

Треба зазначити, що велика кількість претензій до призову саме через психіатричну патологію не є для нас новиною. Ми неодноразово звертались і до керівництва психіатричної лікарні №3 м. Харкова, і до лікарів 24-го відділення цієї лікарні, і до обласного управління охорони здоров’я з пропозиціями поліпшення психіатричного огляду юнаків з області, передачі експертизи юнаків, які призиваються з заходу, сходу і півдня Харківської області до 3-ої психіатричної лікарні. Або створити при обласній лікарні відповідне відділення.

Стрилічанська обласна лікарня знаходиться настільки далеко від багатьох населених пунктів Харківської області, що призовники та їх батьки просто відмовляються туди їхати. І ми знаємо випадки, коли військові комісари були змушені відправляти юнаків на обстеження за свої гроші.

Упорядкування психіатричного обстеження коштувало б суспільству і платникам податків значно дешевше, ніж призов та лікування психічно хворих чи психічно неврівноважених військовослужбовців, які псують моральний клімат у частині, провокують нестатутні відносини і в будь-який час можуть стати загрозою життю і здоров’ю співслужбовців, них самих, не кажучи вже про оборонні функції армії.

Тим часом справи призовників, які звернулись до нас за допомогою, не вирішуються протягом трьох призовів:

1.Призовник М. 1985 р.н., Київський РВК, вперше звернувся до нас 23.08.05 р. з проханням допомогти провести альтернативне обстеження. Має уроджену хворобу сполучної тканини – дісплазію сполучної тканини. Як наслідок – низку хронічних захворювань: остеохондроз, короткозорість, пролапс мітрального клапану, каортацію аорти, психоневрологічні відхилення. Тричі був визнаний непридатним медичною комісією Київського РВК. Тричі це рішення відміняла медична комісія ОВК, хоча, з нашої точки зору, для звільнення юнака від служби є повний перелік причин. Тричі він знов додатково обстежується в різних медичних закладах. Справа до цього часу не вирішена.

2.Призовник С., 1986 р.н., Мерефянський РВК. Має низку хронічних захворювань (хворіє з дитинства): остеохондроз, холецистопатію, вітіліго, ерозивний гастрит. Мати має на утриманні сестру Олександру – інваліда дитинства, тобто він є ще і годувальником у родині. Тричі отримує відстрочку від призову на півроку, потім знову направляється на всі обстеження.

Як і у випадку з М., юнак приречений на безглузду біганину до лікарів, а ми, платники податків, на нескінченні витрати на обстеження та дообстеження безсумнівно хворих юнаків.

З всього сказаного ясно, що треба змінювати, перш за все,треба змінювати систему медичного обстеження призовників.

Ми звернулись до військового комісара Харківського облвійськкомату. Щиро дякуємо йому, що він швидко відгукнувся на наше прохання надіслати примірники психологічних тестів (лист Харківського ОВК від 25.09.06 р. № 2/414), за допомогою яких психологи призовних комісій працюють з призовниками. Ми ознайомились з ними і після консультацій з досвідченими психологами, які працювали і в школах, і органах МВС, надаємо свої висновки, які, сподіваємося, стануть у нагоді співробітникам військкоматів при подальших призовах.

Що стосується першого тесту «Суїцид», то, з нашої точки зору, він не витримує жодної критики. Складений непрофесійно. Немає сенсу вивчати схильність до суїциду прямими питаннями, які зосереджують увагу на негативних явищах (переживаннях), травмують нестійку психіку юнаків. Крім того, вивчення схильності до суїциду повинно спиратися на знання причин, а ця анкета не висвітлює нпричини суїциду. Цих причин багато, і жодна з них не приводить до суїциду напевно.

Інша анкета «Прогноз» складена більш професійно. Але і вона не охоплює всі сфери життєдіяльності юнака (дитинство, батьки, робота або навчання, спілкування, друзі тощо). Але тільки робота з цією анкетою без індивідуальної роботи з призовником, без поєднання вербальних та невербальних технік також не принесе достовірного результату.

Ми впевнені, що треба міняти сам підхід та організацію роботи психолога у призовній комісії. Якщо юнак на протязі свого життя хоч раз стикався з лікарем-терапевтом, хірургом, іншим фахівцем, про що є дані в його історії хвороби, то більшість юнаків про роботу психолога навіть не мають уяви, і тих 10-15 хвилин під час проведення лікарського обстеження у військкоматі на зустрічі з психологами та психіатрами катастрофічно замало. Треба організувати огляд психіатра і роботу з психологами в інший спосіб, в індивідуальному порядку, виділяючи до години на одного опитуємого, поєднуючи вербальні і невербальні техніки психологічного тестування. Можливо, у денному стаціонарі у профільній лікарні або відділенні. Це особливо обов’язково у тому випадку, коли людина хоче потрапити до армії на професійних засадах.

З нашої точки зору, треба обов’язково проводити семінари, школи для обміну досвідом, інші форми навчання та курси підвищення кваліфікації для психологів, які працюють в призовних комісіях, для їх ознайомлення зі специфікою контингенту та основними проблемами. На нашу думку, обов‘язково треба залучати для проведення цих заходів психологів, які працюють у військових частинах. Треба усвідомлювати, що юнак, який потрапляє в незвичні для себе умови життя, зовсім інакше реагує на обставини, ніж тоді, коли він в звичних умовах стикається з тими ж самими проблемами. А ця особливість зовсім ніяк не враховується. Тому ми і маємо таки негативні результати.

Наші пропозиції

1.  Проводити більш ретельне обстеження допризовників та призовників невропатологом та психіатром. Особливу увагу звертати на тих, хто не бажає служити, бо під небажанням можуть ховатися хвороби, через наявність яких юнак розуміє, що не зможе адаптуватися і проходити військову службу.

2.  Встановити обов’язкове обстеження психологом і обов’язкове врахування його висновків при визначенні придатності юнака до служби в армії.

3.  Провести авторитетну експертизу тестів, за якими тестують призовників у військкоматі та надати професійні висновки щодо проведення цієї роботи в призовних медичних комісіях.

4.  Вкрай необхідно проведення науково-практичних семінарів для психологів соціальних служб, які беруть участь у роботі призовних комісій, з представниками провідних інститутів, психологами військових частин, представниками громадських організацій.

5.  Вирішити проблему обстеження психіатрами юнаків з більшості населених пунктів Харківській області.