Навіщо докази? Суду і так все зрозуміло!

            Вже понад дев’ять місяців розглядається в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська справа щодо терористичних актів в Дніпропетровську 27 квітня 2012 року. На лаві підсудних четверо. У скоєнні цих злочинів обвинувачуються Віктор Сукачов та Віталій Федоряк, а Дмитро.Рева та Лев Просвірнін – в пособництві у вчиненні терористичних актів. Вони вже рік і майже три місяці перебувають в СІЗО.

            Мій підзахисний Дмитро Рева з моменту затримання заперечує свою співучасть у скоєнні злочину. Моя позиція як захисника – Рева невинуватий і має бути звільнений з-під варти. Про відсутність і події, і складу злочину в діях Реви стверджує в своєму висновку і відомий правник Микола Хавронюк.

            Наразі в суді допитуються свідки по справі. Під час допиту свідків, заявлених стороною звинувачення, з’ясувалося, що серед цих свідків відсутні особи, яким дійсно відомо що-небудь про обставини, які стосуються справи. Більшість заявлених свідків щось від когось чули, чи були на місці вибухів і можуть розказати лише про наслідки вибухів, які очевидні. Але ж суд розглядає справу відносно виконавців терористичних актів, і в суді необхідно доказувати причетність осіб до терористичної діяльності, а ні стверджувати про наслідки.

            А ось свідки, на чиї покази посилається державне обвинувачення в обвинувальному висновку як на докази причетності підсудних, чомусь відсутні в списку осіб, які підлягають допиту в суді! Як це можна зрозуміти? Чому заздалегідь вибудовується неповнота судового слідства та повністю ігноруються норми КПК?

            13 серпня 2013 року мною було заявлено клопотання щодо виклику свідків, зокрема, тих, хто разом з Дмитром Ревою та Віктором Сукачовим працював під час проведення піар-компанії кандидата в депутати, їх спільні знайомі, рідні Реви, яких не допускають зараз до участі в судових засіданнях, а також свідки, вказані в обвинувальному висновку, що буцімто підтверджують причетність мого підзахисного до пособництва в тероризмі, але відсутні в списку осіб заявлених обвинуваченням для допиту в суді. Обґрунтував я своє клопотання посиланням на обставини, які вони можуть підтвердити в суді, з зазначенням аркушів справи, на яких містяться їх допити, нормами КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод громадян.

            Сторона державного обвинувачення не змогла висловити свою думку, щодо мого клопотання і попросила у суду час на підготовку, посилаючись, що їм потрібен час, щоб вивчити допити заявлених свідків!

            При цьому представник державного обвинувачення констатував, що у сторони захисту увійшло в звичку заявляти необґрунтовані клопотання.

            Дивно – називають клопотання необґрунтованим, а при цьому просять час на ознайомлення з ними.

            Протягом тижня група державних обвинувачів у складі чотирьох осіб знайомилась з моїм клопотанням, вивчала матеріали справи і обмежилась однією, але дуже важливою аргументацією, що моє клопотання необґрунтоване, згодні тільки з допитом рідних, а інші покази свідків не входять до предмету доказування. Дане твердження сторони обвинувачення було прийняте судом як безперечне і задоволене.

            Для того, щоб зрозуміти, що входить до предмету доказування, а що ні, необхідно звернутися до обвинувачення щодо Реви Д.В.

Так, згідно з обвинувальним висновком, Рева Д.В.:

1. Знаходився в центрі міста де спостерігав і повинен був в випадку необхідності передавати вищевказану інформацію виконавцям терористичних актів Сукачову В.В. та Федоряку В.В.

2. Після вказаних терористичних актів Сукачов В.В. для уточнення інформації про їх результати о 14-21 направив на мобільний телефон Реви Д.В. СМС: «Ты там в порядке? Никто из наших на пострадал?». На що Рева Д.В. в 14-31 відповів: «Та вроде бы.». Сукачов В.В. в свою чергу, в 14-34 повідомив Реву Д.В. СМС: «Адов ад. у нас вроде все ок.».

Отже, обвинувачення вважає, що ці СМС-повідомлення є перепискою терористів.

У зв’язку з тим, що згідно з ч.1 ст. 64 КПК України в суді підлягає доказуванню перш за все подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), відповідно до показів Реви Д.В. і Сукачова В.В, щодо тексту СМС-повідомлень, вони обґрунтовують поняття «наших», як спільні знайомі з кола осіб, з якими вони раніш навчалися та підтримували стосунки до затримання.

Якраз в клопотанні я і заявляв цих спільних знайомих, щоб вони підтвердили, або спростували ці твердження підсудних. Але державне обвинувачення вважає що з’ясування цих обставин не є предметом доказування. А суду і так все зрозуміло, бо як по-іншому можна зрозуміти цю відмову в допиті ключових свідків по справі?

Крім того, згідно з матеріалами справи, Сукачов В.В. тільки з Федоряком В.В. виготовляв та закладав вибухівку 27.04.2012 року. По справі проходять Сукачов В.В, Федоряк В.В, Просвірнін Л.В. та Рева Д.В. СМС-переписка була між Сукачовим В.В. та Ревою Д.В. На час вибухів Просвірнін Л.В. знаходиться в літаку, з Федоряком В.В. Рева Д.В. незнайомий, так про кого йдеться в повідомленні Сукачова В.В. як «наших»?

Щодо відмови в допиті свідка Гришенцова Д.В – це зовсім суперечить здоровому глузду. 27.04.2012 року на мобільний телефон Гришенцова Д.В. о 14-50 прийшло СМС-повідомлення від Сукачова В.В. наступного змісту: «Ты там как? Жив? Жена-дети ок?».

Отже, СМС-повідомлення Реві Д.В. і Гришенцову Д.В. прийшли практично в один і той же час і практично одного й того ж змісту. При цьому Реві Д.В. інкримінується пособництво в тероризмі, а Гришенцова Д.В. навіть не хочуть допитати в суді.

Знов суду все зрозуміло? Чи, може, немає наміру навіть з’ясовувати обставини справи, а просто переписати обвинувальний вирок, визнати всіх винними та призначити покарання?

Авжеж, навіщо щось з’ясовувати, якщо обвинувачення постійно твердить: все доведено, допитана велика кількість свідків, проведено багато експертиз тощо.

Однак, навіть ті свідки, яких заявило обвинувачення, в суді надають такі свідчення, що справа дійсно розвалюється.

Чого тільки варто те, що пойнята під час проведення огляду місця події на пл. Конституції в м. Харкові (Харківський епізод) знаходилась в приміщенні кіоску і не бачила що, відкіля і куди вилучається, а лише поставила свій підпис на протоколі та бирках на пакетах з речовими доказами. Чи слідчий, який не знає, хто проводив відеозйомку, а щодо відсутності підпису учасника огляду в протоколі пояснив, що, мабуть, він кудись відійшов. Отже, хтось знімає, хтось відійшов, хтось відсутній, і ні суд, ні сторона обвинувачення не бачать ніяких порушень закону. А навіщо, тоді як головуюча під час допиту цих свідків стороною захисту вказала: «Суду і так все зрозуміло».

 А як викручувалися з неприємного становища представники державного обвинувачення, які ставили запитання таким чином, щоб склалося враження, що пойнята то виходила, то заходила в приміщення кіоску і бачила всі важливі моменти слідчої дії…

Невже невідомо представникам обвинувачення, що немає такого поняття як часткова участь в слідчий дії?! Є поняття «неналежний доказ», про що достовірно відомо і суду і прокурорам.

Перекручувати факти не треба, з’ясовувати обставини справи необхідно – ось основні вимоги закону. І не може бути суду все зрозуміло лише з тих підстав, що це позиція державного обвинувачення. І не може ґрунтуватися вирок на неналежних доказах, на однобічному і неповному судовому слідстві.

А може, фраза суду «і так все зрозуміло» означає, що всі спроби захисту щодо об’єктивності судового розгляду нікчемні, провина всіх доведена, всі винні і необхідно тільки оголосити вирок? Так навіщо весь цей фарс, закон та європейська практика, якщо тільки суб’єктивна думка суду вирішує все?