Чи змінить лексика миру термінологію війни?

Навіть тоді, коли на фронті, як кажуть військові, передишка, коли на сході країни настає хистке перемир’я, продовжується інша війна – інформаційна.

Вона у нинішніх реаліях неминуча, бо, з одного боку, противник, викидаючи в інформаційний простір різноманітну пропагандистську брехню, провокує нас на відповідь.

З іншого, - і наші власні емоції, думки, переживання військового часу значно відрізняються від психологічного стану, у якому ми жили в мирний період. А відтак і висловлюємо ми їх по-іншому. Більш експресивно, іноді, можливо, навіть вдаючись до грубощів та образ.

Можливо, навіть до  «мови ворожнечі».

Цей термін завжди існував у світі. До того ж навіть у більш жорсткому сприйняті, бо якщо дослівно перекласти його з англійської, то звучатиме скоріше, як «мова ненависті».

Є його усталене визначення запропоноване у Раді Європи, де йдеться про «мову ворожнечі» як про форми самовиразу, котрі включають поширення, підбурення, сприяння або виправдання расової ненависті, ксенофобії, антисемітизму чи інших видів ненависті на грунті нетерпимості тощо.

До нас  поняття «мови ворожнечі» прийшло  у зв’язку з військовою агресією Росії на півдні та сході країни. Бо цей військовий конфлікт супроводжується ще й потужним негативним інформаційним та пропагандистським російським впливом як на Україну, так і на весь світ.

Так, ми мусимо цьому протистояти. А відтак виникають і певні проблеми з цим пов’язані. Про них йшлося на недавній конференції Національної спілки журналістів України «Проблема «мови ворожнечі» в українських медіа». http://nsju.org

Журналісти та експерти ділилися різними думками з приводу актуальної теми. Серед іншого зазначалося про необхідність розробки термінологічного словника, який дозволить журналістам висвітлювати збройний конфлікт на сході толерантно, без проявів ненависті і ворожнечі.

Питання, очевидно, актуальне, бо навіть з’явилася вже перша ластівка у систематизації термінології, пов’язаної з гібридною війною на сході України. Інститут масової інформації  запропонував для журналістів, які висвітлюють тему антитерористичної операції, «Словник нейтральної термінології». http://imi.org.ua

Пропонується вживати лексику, яка не буде дражливою для українських громадян – сторін конфлікту, не формуватиме відчуття ненависті і зневаги один до одного. Бо це фактично «грає» на руку ворога.

Треба зазначити, що цей невеликий термінологічний словничок, у якому зазначено, що укладений він на основі українських та міжнародних ЗМІ, які відзначаються високими журналістськими стандартами, насправді дуже толерантний.

Можливо, навіть занадто толерантний, якщо виходити з сучасних українських реалій і сприйняття громадянами того, що відбувається. Наприклад, люди, безпосередньо пов’язані з бойовими діями на сході, які знають справжнє обличчя ворога, на собі відчували шквал його підступного вогню навіть тоді, коли мав би бути режим тиші, не сприймають пропозиції толерантно називати злочинні угруповання, що орудують на сході  країни, «бойовиками», а  російських найманців, які самі себе проголосили владою на українській території, «народними губернаторами», нехай і в лапках чи з посиланням «так званий».

Втім, треба зазначити, що запропонована лексика є лише рекомендованою та й дискусія, як то кажуть, можлива.

Питання в іншому: чи можливо цими кроками супротивній стороні конфлікту довести про свої мирні наміри? І отримати адекватну зворотну відповідь.

Скажімо, у матеріалах НСЖУ з вже згаданої конференції про проблему мови ворожнечі йдеться, що схоже зібрання має відбутися і у Російській Федерації з ініціативи тамтешнього Союзу журналістів. Ніби-то медійники і там готові також засудити використання мови ворожнечі, до якої вдаються російські ЗМІ.

Можливо, цей протокол намірів втілиться в життя, якщо взагалі втілиться. Та поки що навіть перші українські намагання до толерантності у висвітленні такої непростої теми як військовий конфлікт вже  стали об’єктом інформаційної війни.

Адже у пошукових системах, котрі мають «російські корені»,   на запитання:  «словник нейтральної термінології»  - серед перших, якщо взагалі не першими, з’являються  посилання з негативними відгуками про його появу.

Як завжди, у таких медійних «продуктах», сформованих  прокремлівськими ЗМІ і навіть тими, що побутують на українських територіях, захоплених терористичними угрупованнями, вистачає і не толерантної лексики, аж до образ цілого народу, і звинувачень у тиску на свободу слова в Україні, і традиційної згадки про «американське втручання», і багато іншого словесного бруду, яким звично супротивна сторона поливає Україну і її народ.

Тобто, отієї самої «мови ворожнечі», про необхідність позбавлення від якої сьогодні почали говорити в Україні.

Що ж, очевидно у цьому випадку йдеться про результат дії відомої істини, коли справжній спосіб помститися ворогові – не бути схожим на нього.

Та наразі найперше йдеться про те, що, розуміючи силу друкованого чи сказаного в ефірі слова,  ми все таки повинні шукати шлях, як змінити термінологію війни на лексику миру. Заради самих себе і свого суспільства.