Правосуддя перехідного періоду
В рамках реалізації Проекту «Навчальні програми професійного зростання» Агентства США з міжнародного розвитку група українських представників пройшла стажування на тему «Механізми здійснення правосуддя і дотримання прав людини у період конфліктних і постконфліктних ситуацій», що проходило в Боснії та Герцеговині в грудні 2015 року.
Як з’ясувалося, в Боснії та Герцеговині центральне місце по гарантуванню дотримання прав людини у постконфліктний період посідає правосуддя перехідного періоду.
Правосуддя перехідного періоду можна визначити як набір судових та несудових механізмів, які ініціюють процес зіткнення з минулим суспільства, із спадком масових порушень людських прав.
Основою для всього правосуддя перехідного періоду стала ідея примирення, а цілі, що були покладені на його головні механізми виходять з рішення Міжамериканського суду з прав людини у справі Веласкеса Родрігеса проти Гондурасу (Velásquez Rodríguez v. Honduras, 1988р.), а саме: вживати виважених заходів для запобігання порушень прав людини, проводити серйозне розслідування скоєних правопорушень, ідентифікувати як жертв, так і тих, хто відповідальний за це правопорушення; забезпечити відповідне покарання тих, хто винен у правопорушенні, та забезпечити відшкодування жертвам правопорушень.
Можна виділити чотири головні механізми правосуддя перехідного періоду:
· Здійснення кримінального судочинства;
· Встановлення істини (Truth-telling);
· Відшкодування спричиненої шкоди (репарація);
· Проведення інституційних реформ.
Кримінальне правосуддя є одним із центральних механізмів правосуддя перехідного періоду. Воно має на меті зміцнення верховенства закону, припинення безкарності та відновлення довіри і впевненості у тому, що судові установи переслідуватимуть винних, демонструючи таким засобом рівність усіх перед законом.
Особливістю кримінального судочинства в рамках правосуддя перехідного періоду являється роль, що має належати жертві злочину. На час впровадження правосуддя перехідного періоду у жертв та сімей жертв накопичується почуття образи та несправедливості за те, що держава була нездатна захистити своїх громадян та відновити їх права. Головним бажанням жертви залишається покарання винних осіб, яке може бути задоволено шляхом кримінального переслідування цих осіб. При цьому під час здійснення кримінального правосуддя жертва злочину має бути в центрі уваги. Потерпілий повинен мати право на участь в судовому засіданні. Більш того, це право має бути не декларативним, а реальним, з забезпеченням належних умов. Особа має бути заздалегідь попереджена про судове засідання, у разі неявки повинна бути встановлена причина відсутності потерпілого на засіданні, а у випадку, коли потерпілий хвилюється за власну безпеку, цій особі мають бути надані достатні гарантії для забезпечення її безпеки.
На державу в свою чергу покладається ряд обов’язків: провести швидке і неупереджене розслідування, встановити винних, вжити необхідні заходи для покарання злочинців.
Обов’язок по здійсненню правосуддя покладений на суди. Припустимим варіантом для забезпечення дійсно якісного, незалежного та справедливого судочинства являється утворення нових судів, які будуть розглядати справи щодо воєнних злочинів із залученням міжнародних суддів. Це так звані «гібридні суди». В Боснії та Герцеговині такі суди мали місце. Всі воєнні злочини розглядалися колегіально у складі одного національного судді та двох міжнародних суддів. Потім через певний час склад колегії змінився на два національних судді і один міжнародний. І тільки з 2010 року національні судді самостійно розглядають справи вже без залучення міжнародних колег.
Ідея створення гібридних судів на даний час має бути поширена серед свідомих юристів та правозахисників. Основною проблемою на даний час у здійсненні правосуддя в справах, що стосуються воєнних правопорушень полягає в тому, що у вітчизняних суддів загальної юрисдикції відсутній досвід, а спеціалізовані воєнні суди вже ліквідовані. Таким чином, до рішень суду, що постановляються по результату розгляду таких справ, немає належної довіри у кращому випадку, або рішення по суті є неякісним у інших випадках. Через це залучення міжнародних суддів буде мати дві головні мети: повернення довіри до правосуддя та підвищення рівня вітчизняних суддів.
В той же час необхідно зазначити, що механізм кримінального правосуддя самостійно не здатен подолати проблеми суспільства у період конфліктних ситуацій та після їх завершення. Для реалізації програми подальшого примирення суспільства важливу роль також відіграють інші механізми правосуддя перехідного періоду.
Так наступним важливим механізмом являється встановлення істини, яка включає в себе право окремої людини та суспільства в цілому знати правду про масові і систематичні порушення прав людини, що мали місце.
Встановлення істини може відбуватися шляхом створення судових і несудових механізмів для встановлення фактів порушень прав людини, розслідування обставин зникнення людей, фіксації інформації за допомогою ведення архівів, реєстрів, баз даних тощо.
Якщо з судовими механізмами встановлення фактів порушень прав людини питань не виникає, то для встановлення фактів в несудовому порядку можуть утворюватися спеціальні комісії. Наприклад, в Боснії та Герцеговині існували: Комісія з розслідування подій у Сребрениці і навколо неї (2003р.), Державна комісія для дослідження правди про страждання сербів, хорватів, боснійців, євреїв та інших у Сараєво з 1992 по 1995р.р. (2006р.) та інші.
Ці офіційні органи є незалежними, мають тимчасовий характер, займаються розслідуванням окремої події, основною метою їх діяльності є зібрання свідчень щодо зазначеної події і встановлення механізму скоєного злочину. Проте повноваження таких комісій мають визначенні рамки. Наприклад, повноважень щодо вилучення доказів або затримання свідка для доставляння його з метою дачі показань не мала жодна комісія.
Незалежність комісій досягалася за допомогою наступних заходів:
1) Кожна комісія мала спеціальний мандат, який обумовлював мету її створення і повноваження для її досягнення.
2) Імунітет членів комісії, в тому числі імунітет від кримінального переслідування.
3) Жорсткий відбір кандидатів в члени комісії, який особливу увагу приділяв високим моральним якостям, які мають бути у членів комісії.
Наступним механізмом правосуддя перехідного періоду є репарація. Основні принципи та керівні положення, що стосуються права на правовий захист і відшкодування шкоди для жертв грубих порушень міжнародних норм в області прав людини і серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, прийняті резолюцією 60/147 Генеральної Асамблеї від 16 грудня 2005 передбачили такі форми репарації, як реституцію, компенсацію, реабілітацію, сатисфакцію і гарантії неповторення.
При реституції слід, по можливості, відновити первісне положення жертви, що існувало до вчинення грубих порушень міжнародних норм в галузі прав людини або серйозних порушень міжнародного гуманітарного права. Реституція включає в себе відповідно: відновлення свободи, користування правами людини, документів, що засвідчують особу, сімейного життя і громадянства, повернення на колишнє місце проживання, поновлення на роботі і повернення майна.
Компенсацію слід надавати за будь-який збиток, що піддається економічній оцінці, в установленому порядку і пропорційно серйозності порушення і обставинам кожного випадку, що є результатом грубих порушень міжнародних норм в області прав людини і серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, включаючи:
а) фізичну або психічну шкоду;
b) упущені можливості, в тому числі в галузі працевлаштування, освіти та отримання соціальних пільг;
с) матеріальну шкоду і упущену вигоду, у тому числі втрату можливості заробітку;
d) моральну шкоду;
е) витрати на правову або експертну допомогу, ліки та медичне обслуговування, а також на послуги психологічних і соціальних служб.
Реабілітація повинна включати в себе надання медичної та психологічної допомоги, а також юридичних та соціальних послуг.
Сатисфакція повинна включати, коли це можливо, будь-яке або все з нижченаведеного:
а) ефективні заходи, спрямовані на припинення триваючих порушень;
b) перевірку фактів і повне і публічне оприлюднення правди за умови, що таке оприлюднення не заподіє додаткового збитку або не поставить під загрозу безпеку та інтереси жертв, їхніх родичів, свідків або осіб, які здійснювали втручання з метою надання допомоги жертвам або запобігання подальших порушень;
с) пошук місцезнаходження зниклих осіб, встановлення особистості викрадених дітей, а також упізнання тіл убитих і надання допомоги у поверненні, упізнанні і перепохованні тіл відповідно з вираженим або передбачуваним побажанням жертв або культурними традиціями сімей та громад;
d) офіційну заяву чи судове рішення про відновлення гідності, репутації та прав жертви та осіб, тісно пов’язаних з жертвою;
е) принесення публічних вибачень, у тому числі визнання фактів і відповідальності;
f) судові та адміністративні санкції щодо осіб, які несуть відповідальність за порушення;
g) поминання і віддання належного пам’яті жертв;
h) включення точної інформації про вчинені порушення в навчальні програми з міжнародним нормам у галузі прав людини і міжнародного гуманітарного права і в навчальні посібники всіх рівнів.
Гарантії неповторення мають включати в себе забезпечення ефективного цивільного контролю за збройними силами і службами безпеки; забезпечення того, щоб всі цивільні і військові судові процедури відповідали міжнародним нормам, що стосуються належного судочинства, чесності та неупередженості, зміцнення незалежності судових органів; захист осіб, які займаються юридичними та медичними питаннями та надають медичний догляд, що працюють в засобах масової інформації та в інших пов’язаних з ними областях, а також правозахисників; організацію в першочерговому порядку і на постійній основі діяльності з інформування про міжнародні норми в галузі прав людини і міжнародного гуманітарного права всіх верств суспільства і підготовці з цих питань посадових осіб правоохоронних органів, а також військовослужбовців і співробітників органів безпеки; перегляд та реформування законів, які сприяють або допускають грубі порушення міжнародних норм в галузі прав людини і серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та інше.
Метою останнього елементу механізму правосуддя перехідного періоду інституційних реформ являється відновлення довіри суспільства до органів державної влади та відновлення верховенства закону.
Перш за все це стосується органів судової влади, правоохоронних органів та органів прокуратури. Кроками, що можуть бути зроблені в цьому напрямку, являються проведення процедури люстрації та процедури оновлення кадрів.
Наприклад, в Боснії та Герцеговині в рамках проведення інституційних реформ було проведено оновлення суддівського та прокурорського складу. Всі судді та прокурори були звільнені. Нових суддів та прокурорів після здійснення відповідної перевірки призначала спеціальна Вища судово-прокурорська рада. Навіть міжнародні судді призначалися цією радою.
Таким чином, були коротко розглянуті чотири основні механізми здійснення правосуддя перехідного періоду. Кожен з них відіграє важливу роль у відновленні нормального ладу в суспільстві, де відбувся конфлікт і сприяє примиренню.
Враховуючи конфлікт, що має місце на даний час в Україні, а також потребу відновити здоровий стан в суспільстві, вважаю необхідністю застосувати механізми правосуддя перехідного періоду в нашій державі. Ці механізми вже пройшли свою перевірку в інших державах, де показали свою дієвість. Існуюча національна система вже вичерпала себе і потребує реформування. Правосуддя перехідного періоду не являється сама по собі кінцевим результатом, проте має сприяти і стати важливим етапом для подальшого ефективного реформування державної системи в цілому і органів правосуддя безпосередньо, а також стати основою для примирення суспільства.