Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 78 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 13.06.2016 – 17.06.2016
Надійшло 97 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 50 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, перейменуванням населених пунктів, затвердженням рішень РНБО тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.
Ідеологічні питання
Проект 4807 від 14.06.2016 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони здійснення перевезень резидентами держави-агресора.
Пропонується статтю 3 Закону України «Про транзит вантажів» доповнити новим абзацом п’ятим такого змісту: «Свобода транзиту вантажів не поширюється на учасників транзиту, які є резидентами держави-агресора. Забороняється здійснення перевезень вантажів транспортними засобами, що зареєстровані на території держави-агресора та/або належать резиденту держави-агресора», а статтю 55 Закону України «Про автомобільний транспорт» доповнити новим абзацом третім такого змісту: «Забороняється здійснення міжнародних та внутрішніх автомобільних перевезень вантажів по території України вантажними автомобілями, що зареєстровані на території держави-агресора, та/або перевізниками, які є резидентами держави-агресора».
Проект 4808 від 14.06.2016 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про міжнародні договори України» щодо припинення міжнародних договорів України, укладених з державою-агресором.
Пропонується закріпити, що положення про те, що чинні міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства, а рівно й те, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною, не поширюються на «двосторонні міжнародні договори України, укладені з державою-агресором». А також пропонується установити, що «Припинення двосторонніх міжнародних договорів України, укладених з державою-агресором, здійснюється на підставі нормативно-правового акта Верховної Ради України про визнання такої держави агресором без прийняття додаткових нормативно-правових актів, передбачених частиною другою цієї статті».
Проект передбачає примат політичного рішення (визнання державою-агресором) над юридичними процедурами, прийнятими в міжнародному праві. Правознавцям важко погодитися з таким спрощеним підходом, реалізація якого може завдати шкоди міжнародному авторитету України.
Відносини між владними суб’єктами
Проект 4802 від 13.06.2016 (Алєксєєв С. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності районних у місті рад.
Метою проекту проголошено визначення вичерпного переліку повноважень районних у місті рад для уникнення дублювання повноважень в органах місцевого самоврядування міст, забезпечення їх належної функціонування відповідно до Конституції та Законів України, а також усунення прогалин у порядку призначення перших виборів депутатів районних у місті рад. Проектом передбачається закріпити у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», що у містах з кількістю населення понад п’ятсот тисяч осіб та районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюватимуть управління рухомим і нерухомим майном та іншими обєктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання. Окрім того, у Законі України «Про місцеві вибори» має бути закріплено, що відповідна міська рада протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про утворення районних у місті рад звертається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів районної в місті ради в установленому законом порядку.
Проект 4781-1 від 14.06.2016 (Папієв М. М.) про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань діяльності та реорганізації фондів соціального страхування.
Альтернативний проекту 4781 від 06.06.2016 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань реорганізації фондів соціального страхування та їх державної реєстрації (див. Бюлетень № 77). Частково повторює цей проект, хоча загальний обсяг змін є дещо меншим. Утім, наявні і численні новели. Зокрема, пропонується поновити проведення щорічного перерахунку сум щомісячних страхових виплат, в тому числі, за весь період, на який дія даної норми була зупинена; скасувати обов’язок роботодавця подавати відомості про річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) за минулий календарний рік; у звязку з тим, що з 01.01.2016 року класи професійного ризику виробництва виключені із законодавства; врегульовується ряд питань щодо зміни порядку обслуговування коштів Фонду, тобто, без застосування до коштів Фонду казначейської форми обслуговування та надання страхового відшкодування через державні банківські установи, відбір яких здійснюватиметься у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; запроваджується надання за вибором потерпілого на виробництві такої соціальної послуги як забезпечення автомобілем (з оплатою навчання водінню автомобіля та виплатою компенсацій на пальне, ремонт і технічне обслуговування автомобілів) або компенсації його вартості; посилюється роль страхових експертів з охорони праці, які на даний момент не мають вирішального впливу на прийняття рішень стосовно віднесення нещасного випадку або професійного захворювання до такого, що пов’язано з виробництвом.
Проекти 4781 та 4781-1 розглядалися в парламенті 16.06.2016, але обидва не були включені в порядок денний.
Проект 4831 від 16.06.2016 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань реорганізації фондів соціального страхування та їх державної реєстрації.
Проект, за виключенням одного незначного положення, є повною копією проекту 4781 від 06.06.2016 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань реорганізації фондів соціального страхування та їх державної реєстрації (див. Бюлетень № 77). Судячи з дати внесення, проект був поданий негайно після того, як проект 4781 не був включений до порядку денного.
Проект 4812 від 14.06.2016 (Гопко Г. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо діяльності Національного антикорупційного бюро України).
Ініціюються зміни в двох різних за характером напрямах. Насамперед це надання НАБ України можливості здійснювати негласні слідчі дії щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, для чого НАБ України також пропонується віднести до числа спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу України. Відповідні зміни вносяться до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про радіочастотний ресурс України». Водночас, пропонується перенести з Прикінцевих положень до основного тексту Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» положення про те, що на службу до центрального та територіальних управлінь Національного антикорупційного бюро України не можуть бути прийняті особи, які протягом п’яти років до набрання чинності цим Законом працювали (проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах.
Проект, як видається, загалом заслуговує на підтримку. Слід однак звернути увагу на зауваження ГНЕУ про подібність ряду положень даного проекту, та проекту 4721 від 25.05.2016 (Різаненко П. О.) про внесення зміни до статті 263 Кримінального процесуального кодексу України щодо надання підрозділам Національного антикорупційного бюро України права на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (див. Бюлетень № 75), що спричинює необхідність розгляду проектів одночасно.
Проект 4832 від 16.06.2016 (Кривенко В. М.) про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо відновлення принципу законного очікування.
Пропонується із Закону України «Про вибори народних депутатів України» виключити частину 9 ст. 61 та частину 3 ст. 105 такого змісту: «У разі прийняття партією рішення, передбаченого частиною третьою статті 105 цього Закону щодо кандидата у депутати до прийняття рішення Центральною виборчою комісією про визнання його обраним, Центральна виборча комісія приймає рішення про виключення зазначеного у рішенні кандидата у депутати з виборчого списку партії» та «Партія, яка висувала кандидатів у депутати, включених до її виборчого списку, що взяла участь у розподілі депутатських мандатів, може прийняти рішення про виключення кандидата у депутати, який за підсумками результатів виборів згідно з частиною 10 статті 98 цього Закону вважається необраним, зі свого виборчого списку у будь-який час після дня виборів до прийняття рішення Центральною виборчою комісією про визнання його обраним. Таке рішення приймається відповідно до статуту партії з’їздом (зборами, конференцією) партії, який може бути проведений тільки після складення присяги депутатами, обраними на чергових або позачергових виборах. Витяг з протоколу з’їзду (зборів, конференції) партії, підписаний головуючим, та рішення, підписане керівником і скріплене печаткою партії, не пізніш як на п’ятий день з дня прийняття рішення передаються до Центральної виборчої комісії. На підставі цих документів Центральна виборча комісія не пізніш як на п’ятий день з дня їх отримання приймає рішення про виключення зазначеного у рішенні кандидата у депутати з виборчого списку партії». Одночасно пропонується встановити, що Центральна виборча комісія своїм рішенням визнає обраним депутатом наступного за черговістю кандидата в депутати у виборчому списку відповідної партії, в редакції, затвердженій до дня голосування, тобто до 26 жовтня 2014 року». У пояснювальній записці до проекту автори так пояснюють свою ініціативу: Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України" щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку партії у багатомандатному окрузі» від 16.02.2016 введена нова, абсолютно недемократична і дискримінаційна норма, яка порушує основи виборів, як способу формування представницьких органів влади. Так, законом передбачено, що після оголошення результатів виборів кандидати в народні депутати можуть бути виключені із виборчого списку за рішенням з’їзду партії. Таким чином, порушено один із фундаментальних принципів – принцип законного очікування.
Проект 4834 від 16.06.2016 (Мельник С. І.) про внесення змін до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» щодо захисту прав ветеранів військової служби.
Пропонується положення частини 12 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» поширити на ветеранів військової служби.
Складається враження, що автори проекту допустили помилку і замість внесення змін до частини 7 пропонують внести їх до частини 12 названої статті. Щонайменше таке враження складається при зверненні як до пояснювальної записки до проекту, так і до тексту відповідних частин ст. 21. Інакше сенс змін взагалі незрозумілий з огляду на те, що в частині 12 йдеться лише про пенсії по інвалідності (незалежно від причини інвалідності) для осіб, які в період перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визнані інвалідами I та II груп.
Проект 4843 від 17.06.2016 (Соболєв С. В.) про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» щодо врегулювання процедури ухвалення рішення партії про участь її місцевих організацій у відповідних місцевих виборах.
Проект розроблено з метою законодавчого врегулювання процедури ухвалення рішення партії про участь її місцевих організацій у відповідних місцевих виборах. Місцеві організації політичних партій перебувають у ситуації, коли вони не завжди мають можливості брати участь у позачергових та перших місцевих виборах, які призначені на відповідній території. Для реєстрації кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови або старости необхідно подавати до відповідної територіальної виборчої комісії рішення вищого керівного органу партії про участь її місцевих організацій у відповідних місцевих виборах. А оскільки позачергові та/або перші місцеві вибори відбуваються практично щонеділі, то прийняття такого рішення вищим керівним органом партії (з’їздом) для кожних таких місцевих виборів є ускладненим. Відповідно, проектом пропонується внести зміни до Закону України «Про місцеві вибори» у частині ухвалення рішення партії про участь її місцевих організацій у відповідних місцевих виборах, а саме передбачити, що: а) при проведенні чергових місцевих виборів рішення про участь місцевих організацій політичної партії ухвалюється вищим керівним органом (з’їздом) партії, а б) при проведенні позачергових та/або перших місцевих виборів рішення про участь місцевих організацій політичної партії ухвалюється керівним органом партії (відповідно до статуту партії).
Проект не викликає принципових заперечень. Водночас звертаємо увагу на деякі цілком слушні, на наш погляд, зауваження та пропозиції ГНЕУ.
Проект 4851 від 17.06.2016 (Сироїд О. І.) про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (про забезпечення юридичної визначеності щодо ухвалених Верховною Радою України законопроектів).
Пропонується статтю 107 Регламенту Верховної Ради України доповнити частиною 3 такого змісту:«Законопроект вважається відхиленим, якщо Голова Верховної Ради України не підписав такий законопроект протягом сесії, на якій такий законопроект був прийнятий.
Проект викликає категоричне несприйняття. Як слушно зауважує ГНЕУ, підписання Головою Верховної Ради України актів, прийнятих Верховною Радою України, визначено в Конституції України не як право Голови Верховної Ради України, а як його конституційний обов’язок. З огляду на це є підстави вважати, що у проекті пропонується легалізувати можливість безпідставного невиконання Головою Верховної Ради України приписів Конституції України, з чим не можна погодитись. Водночас запроваджується антиконституційний механізм наділення голови парламенту неформальним правом вето, яке на відміну від президентського навіть не можна буде подолати.
Права громадян та їх об’єднань
Проект 4798 від 13.06.2016 (Королевська Н. Ю.) про внесення зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо відновлення порушених прав учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Проект дослівно повторює проект 1338 від 10.12.2014 (Королевська Н. Ю.) про внесення зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо відновлення порушених прав учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який розглядався парламентом15.09.2015 і не дістав належної підтримки народних депутатів для включення до порядку денного. Провідна ідея проекту – відновити право певної категорії ліквідаторів на підвищені пенсії.
Проект 4803 від 13.06.2016 (Кужель О. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Зміни вносяться до Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та «Про реабілітацію інвалідів в Україні». Пропонується по суті повністю змінити всю систему підтримки та допомоги інвалідам, починаючи зі зміни навіть самого визначення інвалідності не як «міри втрати здоровя», а як «міри втрати людиною можливостей соціальної інтеграції». Серед інституційних змін провідне місце належить реформі медико-соціальної експертизи щодо заміни системи медико-соціальних експертних комісій МОЗ на окрему державну службу з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації та відповідну підпорядковану службі систему комісій з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації. Крім того, змінюються ряд функцій Фонду соціального захисту інвалідів і Державної служби зайнятості. Зокрема передбачається ведення спеціалізованого публічного обліку працездатних інвалідів. Посилюється адміністративний фактор і в інших аспектах. Так, підприємства та організації громадських організацій інвалідів набувають право на пільги із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) виключно «за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу та відповідності критеріям, визначеними виключно у Податковому кодексі України». Значною мірою реформуються критерії для отримання та скасування права на пільги з оподаткування підприємства, організації громадської організації інвалідів. Також вводиться новий інститут фінансової допомоги, яка надається на конкурсних засадах.
Проект доволі цікавий, але відзначається значним числом проблемних місць, як сутнісного, так і техніко юридичного характеру. Так, зміни до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачають, що частина перша статті поширюється на «підприємства, установи, організації, усіх форм власності», а наприкінці частини додається, що «положення цієї частини поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів». Дуже спірним є питання покладення Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» на комісії з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації завдань із експертизи професійної придатності повнолітніх інвалідів. Загалом проект вимагає ретельного доопрацювання для того, аби стати основою пропонованої в ньому реформи.
Проект 4803-1 від 15.06.2016 (Бахтеєва Т. Д.) про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (щодо захисту інтересів дітей-інвалідів).
Формально альтернативний попередньому, але по суті майже не пересікається з ним щодо характеру ініційованих змін. Увага проекту зведена до двох аспектів, а саме пропонує установити, що: «Діти-інваліди за наявності медичних показань мають право на безплатне першочергове забезпечення санаторно-курортними путівками виключно у літній період», а також пропонується надавати не 50 % знижку вартості проїзду, а повністю безоплатний проїзд інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня, а з 16 травня по 30 вересня – з 50 % знижкою вартості проїзду (наразі в цей період взагалі не застосовуються знижки).
Проект 4813 від 15.06.2016 (Немировський А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо надання дозволів на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія України).
Пропонується в Сімейному та Цивільному процесуальному кодексах України встановити норму про те, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія України, визначена Верховною Радою України, надається судами за межами такої території України за місцем обліку дитини, як внутрішньо переміщеної особи. Відповідно ЦПК України пропонується доповнити новою ст. 257-2 «Особливості провадження у справах про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія України», яка містить такі основні положення: заява про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія України, визначена Верховною Радою України, подається батьками, опікунами, їх представниками або іншими законними представниками дитини до суду за межами такої території України за місцем обліку дитини як внутрішньо переміщеної особи; до розгляду справи про надання такого дозволу залучається орган опіки та піклування за місцем обліку дитини як внутрішньо переміщеної особи; такі справи розглядаються протягом 10 днів з моменту надходження відповідної заяви до суду; суд задовольняє заяву про надання дозволу лише в разі гарантування збереження права дитини на житло; копія судового рішення невідкладно видається заявнику, якщо він був присутній під час оголошення рішення, та направляється до органу опіки та піклування за місцем обліку дитини як внутрішньо переміщеної особи; рішення суду підлягає негайному виконанню.
Проект 4816 від 15.06.2016 (Добродомов Д. Є.) про внесення змін до Закону України «Про громадські обєднання» (щодо врегулювання діяльності всеукраїнських громадських обєднань та їх місцевих осередків з статусом юридичної особи).
Метою проекту проголошується збереження юридичного статусу місцевих осередків громадських об’єднань, які діяли до набрання чинності Закону України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р., та надання можливості членам територіальних громад і їх громадським об’єднанням на створення ними і розвиток нових місцевих осередків зі статусом юридичної особи. Нині місцеві осередки із статусом юридичної особи мають бути перетворені у «відокремлені підрозділи». Відповідно, пропонується уточнити в названому Законі, що на території України можуть утворюватися і діяти місцеві, регіональні, всеукраїнські та міжнародні громадські об’єднання. Територія діяльності громадського об’єднання має визначатися ним самостійно, крім випадків, визначених законом. До всеукраїнських громадських об’єднань належать об’єднання, діяльність яких поширюється на всю територію України і які мають місцеві (регіональні, районні, міські) осередки із статусом юридичної особи у більшості адміністративно-територіальних одиниць. Окрім того, в багатьох статтях, де у різних контекстах згадуються громадські об’єднання, пропонується доповнення «та (або) їх місцеві осередки зі статусом юридичної особи».
Пропозиція, як видається, заслуговує на увагу, хоча реалізувати її, мабуть, можна значно економнішими засобами, зазначивши, що права і обов’язки громадського об’єднання поширюються також на їхні місцеві осередки зі статусом юридичної особи (у разі потреби вказати конкретні статті закону або винятки із цього загального правила).
Проект 4842 від 17.06.2016 (Шкрум А. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі громадських обєднань у реалізації публічних завдань та наданні суспільних послуг.
Проект має на меті законодавчо визначити публічні завдання, до участі у виконанні яких органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть залучати громадські обєднання, а також визначити форми участі громадських обєднань у реалізації публічних завдань та основні засади здійснення участі громадських обєднань у виконанні публічних завдань. Пропонується через зміни в Законах України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про громадські об’єднання», «Про волонтерську діяльність», «Про благодійну діяльність та благодійні організації» визначити такі форми участі громадських обєднань у реалізації публічних завдань: залучення громадськими обєднаннями бюджетних коштів для виконання суспільного замовлення і завдань, передбачених статутом громадського обєднання; підтримка органами виконавчої влади та місцевого самоврядування ініціатив (проектів) громадських обєднань; створення органами виконавчої влади та місцевого самоврядування спільно з громадськими обєднаннями консультативно-дорадчих органів; залучення органами виконавчої влади та місцевого самоврядування громадських обєднань як експертів, фахівців для розробки та аналізу нормативно-правових актів та інших документів в сферах реалізації публічних завдань; організації або співорганізації тематичних круглих столів, семінарів, конференцій, форумів та громадських слухань.
Проект, як видається, заслуговує на підтримку.
Проект 4848 від 17.06.2016 (Карпунцов В. В.) про внесення змін до Закону України «Про Державну службу спеціального звязку та захисту інформації України» щодо регулювання окремих питань, повязаних із наданням відпустки для догляду за дитиною.
Пропонується доповнити частину сьому статті 21 названого закону таким положенням: «Особам рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України надаються соціальні відпустки відповідно до законодавства. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може надаватися як жінкам, так і чоловікам рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у порядку, встановленому законодавством».
Слід зазначити, що пояснювальна записка не розкриває вповні причини, чому для отримання такої відпустки потрібні зміни до спеціального закону, а загального законодавства з цього питання недостатньо.
Проект 4853 від 17.06.2016 (Мусій О. С.) про внесення змін до Закону України «Про соціальні послуги» (щодо надання соціальних послуг з догляду за інвалідом).
Проект спрямований на унормування розміру державної компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду за інвалідом. Для чого частину 8 статт 7 «Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України» пропонується доповнити таким положенням: «При цьому розмір компенсаційної виплати одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику за надання соціальних послуг з догляду за дитиною-інвалідом підгрупи А та Б, а також одному з батьків, подружжю інваліда І групи підгрупи А та Б з дитинства, які надають їм соціальні послуги з догляду, не може бути нижчим (на місяць) прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на день виплати».
Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво
Проект 4811 від 14.06.2016 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення дієвих механізмів, спрямованих на виявлення майна, набутого злочинним чи іншим неправомірним шляхом, запобігання його використанню всупереч інтересам суспільства і держави.
Головна пропозиція проекту полягала в запровадженні практики стягнення в дохід держави необґрунтованих активів та активів, власник яких не встановлений, до закінчення кримінального провадження на підставі клопотання прокурора та відповідного судового рішення.
04.07.2016 було подано доопрацьований текст проекту, який 05.07.2016 здобув повну підтримку профільного парламентського комітету, але, не зважаючи на це, того ж дня був відкликаний.
Проект 4814 від 15.06.2016 (Македон Ю. М.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо запровадження у Кодексі інституту відводу судді, суду та інших учасників процесу). 15.07.2016 поданий доопрацьований текст проекту, який тут і розглядається.
Проектом пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, доповнивши його новими статтями 286-1 – 286-7. передбачивши обставини, порядок та підстави, що виключають участь судді, суду, захисника та інших учасників процесу, в справі про адміністративні правопорушення. Більшість пропозицій сформульовано за аналогією із відповідними статтями Кримінального процесуального кодексу України.
Загалом проект заслуговує на підтримку, що не виключає необхідності редакційного уточнення окремих його положень. Також певні сумніви викликає обране місце (ст. 286-1 – 286-7 Кодексу) для реалізації пропозицій.
Проект 4752-1 від 16.06.2016 (Чижмарь Ю. В.) про внесення змін до частини пятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (щодо заборони застосування запобіжних заходів у вигляді застави, домашнього арешту, особистої поруки, особистого зобовязання до службових осіб, які одержали неправомірну вигоду (корупціонерів), до викрадачів вогнепальної зброї та бойових припасів, військової техніки та військового майна).
Альтернативний проекту 4752 від 01.06.2016 (Яценко А. В.) про доповнення статті 176 Кримінального процесуального кодексу України положеннями щодо підвищення ефективності застосування запобіжних заходів до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів (див. Бюлетень № 76).
Порівняно з проектом 4752 пропонується заборонити використання інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не до більш ніж сотні, а лише щодо декількох складів злочинів, передбачених «частиною третьою статті 262, частинами третьою, четвертою статті 368, частинами третьою, четвертою статті 410». Як зазначається в пояснювальній записці, прийняття цього Закону підвищить ефективність та якість здійснення досудового розслідування та судового провадження стосовно корупціонерів і викрадачів вогнепальної зброї та військового майна.
Утім, як не раз вже зазначалося, будь-які пропозиції, що позбавляють суд права вибору запобіжного заходу, видаються неприйнятними.
Культура та освіта
Проект Постанови 4827 від 16.06.2016 (Княжицький М. Л.) про Заяву Верховної Ради України щодо збереження в Україні самобутності та культурної спадщини кримських караїмів (караїв) та кримчаків.
У Заяві, зокрема, йдеться про таке: Україна гарантує збереження та розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності кримських караїмів (караїв) та кримчаків як корінних нечисленних народів України, історичною батьківщиною яких є Кримський півострів, а також захист та реалізацію невід’ємного права на самовизначення караїмського та кримчакського народів у складі суверенної і незалежної Української Держави через утворення національно-культурної автономії. Україна рішуче засуджує будь-які спроби обмеження окупаційною владою Російської Федерації політичних та соціальних прав, громадянських свобод громадян України різної етнічної належності, які проживають в Автономній Республіці Крим та Севастополі, зокрема, українців, росіян, кримських татар, вірмен, болгар, греків, німців, караїмів, кримчаків. На Уряд України покладається завдання розробити практичні механізми захисту прав корінних народів України на окупованих територіях, а також підготувати проекти законів України, нормативно-правових актів України, які визначають та закріпляють статус корінних нечисленних народів України та встановлюють заходи щодо підтримки самобутності та збереження культурної спадщини кримських караїмів (караїв) та кримчаків. Розроблення цих актів передбачає консультації з національно-культурними товариствами кримських караїмів (караїв) та кримчаків, у тісній співпраці з ООН, ОБСЄ, Радою Європи відповідно до міжнародного права і стандартів забезпечення прав людини, корінних народів та національних меншин.
Проект Постанови 4828 від 16.06.2016 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до розділу I додатка до Постанови Верховної Ради України «Про відзначення памятних дат і ювілеїв у 2016 році».
Пропонується на державному рівні відзначити такі події: 925 років з часу заснування міста Дрогобича (1091); 400 років з часу першої писемної згадки про місто Чуднів (1616).
Обидві пропозиції як з історико-культурної, так і формально-юридичної точок зору є цілком слушними.
12.07.2016 Постанову прийнято та невдовзі підписано.
Проект Постанови 4833 від 16.06.2016 (Шинькович А. В.) про відзначення 150-річчя з дня народження Данила Заболотного (28 грудня 2016 року).
Власне суть постанови викладена в її назві. Поважна дата поважного вченого, одного з перших Президентів ВУАН.
Проект 4852 від 17.06.2016 (Мусій О. С.) про внесення змін до Закону України «Про охорону дитинства» (щодо права на безкоштовну освіту дітей багатодітних сімей).
Пропонується ст. 19 названого закону доповнити частиною 11 такого змісту: «Діти з багатодітних сімей, у складі яких є п’ятеро і більше дітей, а також особи віком від 18 до 23 років із таких сімей звільняються від плати за навчання у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності усіх рівнів акредитації за умови, що певний освітньо-кваліфікаційний рівень вони здобувають вперше». Тобто, пропонується відновити норму, скасовану Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015.
Телебачення, радіомовлення та кінопрокат
Проект 4815 від 15.06.2016 (Шверк Г. А.) про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо удосконалення процедури застосування санкцій Національною Радою).
Фактично проект є альтернативним проектам 1824 від 23.01.2015 та 1889 від 30.01.2015 (обидва – Сюмар В. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення (див. Бюлетень № 6 та № 7), а також проекту 1889-1 від 02.02.2015 (Лабазюк С. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення (див. Бюлетень № 8). Зазначені проекти були розглянуті на початку лютого 2015 року і жоден з них не дістав належної підтримки народних депутатів для прийняття або навіть включення до порядку денного.
Проект містить як уточнюючі редакції чинних положень, так і ряд новел. Зокрема уточнюється, що не допускається використання телерадіоорганізацій для розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті та/або приниження національної честі та гідності. Також уточнюється, що до підстав для переоформлення ліцензії на мовлення належать зміна відомостей про засновника (співзасновників) та/або власника (співвласників) заявника. І, відповідно, зазначається, що до заяви про переоформлення ліцензії у зв’язку із зміною засновника (співзасновників) та/або власника (співвласників), ліцензіат подає відомості про структуру власності з урахуванням внесених змін. Значна увага приділена розширенню та уточненню положень щодо виконання рішення про застосування санкції, зокрема зазначається що термін протягом якого слід виконати рішення обчислюється не з моменту винесення рішення, а з моменту «оприлюднення відповідного повідомлення про прийняте рішення на офіційному сайті Національної ради» та щодо порядку звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або анулювання ліцензії провайдера програмної послуги. Проте провідне місце належить новелам щодо розмірів та порядку обчислення штрафів, а також переліку порушень, за які вони застосовуються. Так, суми штрафів обчислюються у формі відсотку від ліцензійного збору за видачу ліцензії, а «у разі якщо ліцензіат має декілька ліцензій на мовлення з різними способами розповсюдження телерадіопрограм, з однаковою програмною концепцією мовлення, розмір штрафу встановлюється з найбільшого нарахованого розміру ліцензійного збору. У разі якщо один ліцензіат має декілька ліцензій з однаковими способами розповсюдження телерадіопрограм, з однаковою програмною концепцією мовлення на різні території мовлення, розмір штрафу встановлюється шляхом складання сум штрафів, що будуть нараховані за відповідні порушення».
Загалом проект виглядає набагато логічнішим та продуманішим порівняно з попередніми ініціативами.
Проект 3822-д від 16.06.2016 (Сюмар В. П.) про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах).
Проект створений для повторного першого читання на основі попередніх проектів 3822 від 27.01.2016 (Медуниця О. В.) про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах) (див. Бюлетень № 58) та 3822-1 від 25.05.2016 (Кондратюк О. К.) про внесення змін до деяких законів України (щодо частки музичних творів державною мовою в програмах телерадіоорганізацій) (див. Бюлетень № 75).
Проект майже цілковито повторює доопрацьовану редакцію проекту 3822, за виключенням провідних положень щодо розміру частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах, а саме пропонується таке: «2. Телерадіоорганізації при здійсненні радіомовлення (за виключенням випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті) повинні забезпечувати частку пісень (словесно-музичних творів) (далі – пісні) державною мовою не менше 35 відсотків від загального обсягу пісень поширених протягом доби, зокрема не менше 35 відсотків від загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу з 7.00 до 14.00 та з 15.00 до 22.00 години. 3. При здійсненні радіомовлення телерадіоорганізації, які поширюють музичні твори, серед яких пісні офіційними мовами Європейського Союзу відповідно до умов ліцензії становлять не менше 60 відсотків загального обсягу пісень, поширених протягом доби, зокрема не менше 60 відсотків від загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу з 7.00 до 14.00 та з 15.00 до 22.00 години, повинні забезпечувати частку пісень державною мовою не менше ніж 25 відсотків загального обсягу пісень, поширених протягом доби, зокрема не менше 25 відсотків від загального обсягу пісень, поширених у кожному проміжку часу з 7.00 до 14.00 та з 15.00 до 22.00 години. 4. Розмір частки пісень державною мовою та/або іноземними мовами, які є офіційними мовами Європейського Союзу, вказуються у ліцензії на мовлення телерадіоорганізації, яка здійснює радіомовлення. 5. Телерадіоорганізації при здійсненні радіомовлення забезпечують не менше 60 відсотків добового обсягу ведення передач, в тому числі новинно-аналітичних блоків, розважальних передач (дикторами, ведучими радіопередач) державною мовою».
Крім того, пропонується такий порядок поступового введення відповідних вимогу дію: Протягом першого року з моменту набуття чинності цим Законом частка пісень державною мовою, передбачена частиною другою статті 9 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», становить 25 відсотків. Починаючи з другого року з моменту набуття чинності цим Законом частка становить 30 відсотків, а з третього року – 35 відсотків. Аналогічно частка ведення передач державною мовою протягом першого року становить не менше 50 відсотків, протягом другого року – не менше 55 відсотків, а з третього року – не менше 60 відсотків.
Доопрацьований проект став радикальнішим щодо визначення проміжків часу мовлення, коли пісні державною мовою мають складати не менше 35 відсотків від загального обсягу пісень, і поміркованішим щодо забезпечення відсотку мовлення офіційними мовами Європейського Союзу. Не знайшла свого місця в цьому проекті ініціатива проекту 3822-1 щодо особливостей мовлення радіоорганізацій, які здійснюють форматне мовлення.
В день внесення проект було прийнято як закон за основу та в цілому та 07.07.2016 підписано Президентом України.
Охорона здоров’я
Проект 4841 від 17.06.2016 (Южаніна Н. П.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо скорочення звітності для субєктів малого бізнесу).
Пропонується скасувати подання щомісячного звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів для усіх власників ліцензій, отриманих згідно із Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», окрім тих, хто отримав «ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції». Водночас з метою уникнення випадків застосування контролюючими органами значних штрафів за неподання чи невчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, проектом пропонуються зміни до статті 18 Закону щодо незастосування штрафів до суб’єктів господарювання, які отримали ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, з дати виникнення зобов’язання щодо подання такого звіту.
Проект спрямований на полегшення діяльності малого та середнього бізнесу і загалом викликає лише позитивні враження. Позитивну оцінку проекту надало і ГНЕУ.
Проект 4845 від 17.06.2016 (Карпунцов В. В.) про розвиток в Україні лікувально-реабілітаційної медицини на основі системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації за методом В. І. Козявкіна.
Метою проекту проголошена державна підтримка проекту створення клініки відновного лікування «Міжнародний реабілітаційний центр В. І. Козявкіна», наслідком впровадження якого буде належне забезпечення громадян України, насамперед учасників бойових дій, реабілітаційними медичними послугами високого рівня. Передбачається поетапне зменшення податкового навантаження на суб’єкта (суб’єктів) господарювання, що здійснюють реалізацію проекту; фінансування розвитку транспортної та інженерної інфраструктури до території, на якій реалізується проект; залучення до роботи в реабілітаційному центрі (спеціалізованих реабілітаційних клініках) фахівців, що мають достатній досвід роботи з медичної реабілітації учасників бойових дій; забезпечити підготовку кадрів, що спеціалізуються на медичній реабілітації учасників бойових дій та інші заходи.
Логічним доповненням наведених пропозицій є подальші два проекти.
Проект 4846 від 17.06.2016 (Карпунцов В. В.) про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (щодо розвитку в Україні лікувально-реабілітаційної медицини на основі системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації за методом В. І. Козявкіна).
Проект 4847 від 17.06.2016 (Карпунцов В. В.) про внесення зміни до пункту 4 розділу ХХI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України (щодо розвитку в Україні лікувально-реабілітаційної медицини на основі системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації за методом В. І. Козявкіна).
Як видається, весь комплекс пропозицій трьох взаємопов’язаних законопроектів спрямований на досягнення дійсно гідної мети. Герой України В. І. Козявкін є видатним фахівцем з лікувально-реабілітаційної медицини і задумана ним клініка відновного лікування цілком заслуговує на підтримку. Водночас форма закону, на нашу думку, є не зовсім адекватною для приписів одноразової дії на підтримку конкретного проекту. Своє слово тут насамперед має сказати уряд, а не парламент. Подібної позиції додержуються і фахівці ГНЕУ.
Питання сільського господарства та земельних справ
Проект 4800 від 13.06.2016 (Бойко Ю. А.) про внесення змін до Лісового кодексу України (щодо встановлення мораторію на вирубку лісів та зелених насаджень у містах та інших населених пунктах).
Пропонується шляхом внесення змін до Прикінцевих положень названого кодексу ввести мораторій на 5 років на всі види та способи рубок, крім заходів лісовпорядкування та поліпшення якісного складу лісів, які здійснюються у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на видалення зелених насаджень на таких обєктах благоустрою зеленого господарства міст та інших населених пунктів: скверах, ботанічних садах, парках, лісопарках, рекреаційних зонах, лісах; урочищах зі стрімкими схилами; зелених насадженнях прибудинкових територій; берегозахисних ділянках та водоохоронних зонах; островах річок у межах населених пунктів. Вибіркове видалення окремих зелених насаджень на таких обєктах благоустрою зеленого господарства може здійснюватися лишу у разі: відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, будівництва обєктів соціальної та культурної сфери (лікарень, шкіл, дитячих садків, музеїв, художніх галерей, бібліотек) з урахуванням відповідних проектів землеустрою та (або) містобудівної документації, знесення аварійних дерев чи ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації.
Проект слід розглядати в контексті ряду попередніх ініціатив, як щодо подовження такого мораторію в м. Києві, так і щодо введення по всій Україні заборон вирубок певних видів насаджень (полезахисних тощо).
Проекти з інших питань
Проект 4804 від 14.06.2016 (Мушак О. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права власників обєктів нерухомого майна на викуп земельних ділянок державної та комунальної власності.
Згідно з пояснювальною запискою першопричиною розроблення проекту є «відсутність у суб’єктів бізнесу права власності на земельні ділянки, на яких ведеться підприємницька діяльність». Незважаючи на те, що чинне законодавство вже більше 20 років дозволяє підприємцям викупати земельні ділянки під об’єктами нерухомого майна, що перебуває у їх власності, у країні склалася парадоксальна ситуація, коли переважна більшість об’єктів бізнесу розташована на земельних ділянках, що належать іншим власникам (державі або територіальній громаді відповідного населеного пункту). Стрижневим положенням проекту є таке: фізичні та юридичні особи – власники об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що розташовані на земельних ділянках державної та комунальної власності, заінтересовані в придбанні таких земельних ділянок у власність, мають право придбати їх за ціною, що дорівнює розміру їх нормативної грошової оцінки, крім випадків, коли Земельним кодексом України встановлено заборону на передачу таких земельних ділянок у приватну власність, або коли на зазначених земельних ділянках розташовані об’єкти нерухомого майна, що не знаходяться у власності цих осіб. Відповідно у Земельному кодексі України закріплюється спеціальною статтею особливості продажу земельних ділянок державної та комунальної власності власникам об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що розташовані на таких земельних ділянках, а у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» – особливості державної реєстрації права власності на земельні ділянки, викуплені фізичними та юридичними особами - власниками об’єктів нерухомого майна на підставі рішення, прийнятого органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за замовчуванням. Серед інших змін неможна оминути ініціативи щодо ст. 201 Земельного кодексу України, в якому переліки, коли застосовується нормативна, а коли експертна грошова оцінка пропонується замінити таким положенням: «Нормативна та експертна грошові оцінки земельних ділянок використовуються у випадках, встановлених Законом України "Про оцінку земель"».
Проект, звісно, спрямований насамперед на захист інтересів суб’єктів бізнесу, але може полегшити життя й іншим категоріям власників будівель. Аргументи ініціаторів проекту щодо бюрократичних перешкод викупу земельних ділянок цілком відповідають сучасним реаліям. Водночас кожна лібералізація відносин фізичних і юридичних осіб з державою (органами місцевого самоврядування) створює додаткові корупційні ризики. Тому в процесі опрацювання проекту слід звернути увагу й на ці аспекти. Зокрема, для суб’єктів бізнесу вважаємо доцільним застосування саме експертної, а не нормативної (суттєво нижчої) оцінки.
Проект 4805 від 14.06.2016 (Мушак О. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо покращення умов ведення бізнесу, спрощення доступу до інформації.
Проектом передбачено внесення однотипних змін до Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про інститути спільного інвестування», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про іпотечні облігації», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». В усіх цих Законах вимогу щодо опублікування в офіційних джерелах тих чи тих відомостей пропонується замінити на вимогу оприлюднення «в загальнодоступних інформаційних базах даних центральних органів виконавчої влади, до сфери контролю яких належать такі суб’єкти господарювання» (конкретно йдеться про «загальнодоступну інформаційну базу даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів»).
Ініціатива видається доволі перспективною, проте із пояснювальної записки важко зрозуміти, чи є реальні можливості для її реалізації.
Проект 4840 від 17.06.2016 (Бєлькова О. В.) про розкриття інформації у видобувних галузях.
Метою проекту проголошено надання громадськості доступу до повної та об’єктивної інформації щодо платежів суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, на користь отримувачів платежів, створення передумов для суспільно відповідального використання такими суб’єктами корисних копалин загальнодержавного значення, а також для суспільного ознайомлення та обговорення питань, пов’язаних із використанням та управлінням державою та територіальними громадами корисними копалинами загальнодержавного значення. У проекті пропонується відповідний поняттєво-термінологічний апарат, визначаються організаційно-правові основи розкриття інформації у видобувних галузях, встановлюються конкретні зобов’язання щодо розкриття інформації, способи розкриття інформації та відповідальність суб’єктів розкриття інформації.
Водночас проект викликав низку слушних зауважень ГНЕУ, узагальнюючи які можна зробити висновок про відсутність реальної потреби у прийнятті такого акта, оскільки відповідні проблеми мають вирішуватися через зміни в чинних законах або на рівні підзаконних актів.
Проект 4004-д від 17.06.2016 (Рибалка С. В.) про реструктуризацію зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла.
Проект є доопрацьованою для повторного першого читання у Комітеті Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності версією проекту 4004 від 03.02.2016 (див. Бюлетень № 59). Порівняно з первісним текстом внесено кілька редакційних змін, які уточнюють окремі не зовсім конкретні положення проекту. Також змінено своєрідну «точку відліку» (з 1 січня 2014 р. на 1 жовтня 2013 р.), що використовується в кількох статтях проекту для позначення терміну повернення боргу, початку проживання в житловому приміщенні тощо. Пропонуються внести зміни і в Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими передбачити, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб діє з урахуванням повноважень і бере участь у процедурах, визначених у Законі України «Про реструктуризацію зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)».
Оскільки доопрацьована версія не змінила концептуальних положень проекту 4004, то залишається в силі і наша оцінка цього проекту.
Проект 4835 від 16.06.2016 (Домбровський О. Г.) про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії.
Метою проекту проголошено комплексне врегулювання питання поводження з побутовими відходами, удосконалення механізмів державного регулювання у сфері поводження з побутовими відходами на основі директиви 2008/98/ЄС про відходи та скасування деяких директив, підвищення ефективності дії законів України у сфері поводження з побутовими відходами, усунення виявлених недосконалостей правового регулювання у цій сфері, створення сприятливих законодавчих умов для залучення інвестицій в енергетичну галузь та стимулювання виробництва електроенергії і тепла шляхом утилізації побутових відходів завдяки поширенню на цей вид електроенергії «зеленого» тарифу. Проектом передбачено внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про житлово-комунальні послуги», «Про відходи», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державно-приватне партнерство», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про альтернативні джерела енергії», «Про альтернативні види палива», «Про електроенергетику». У цих змінах, зокрема, уточнюється термінологія, яка використовуються у законах України «Про відходи», «Про альтернативні джерела енергії», «Про альтернативні види палива», «Про природні монополії»; запроваджується т. зв. ієрархія (пріоритетність послідовних операцій) поводження з побутовими відходами; конкретизуються повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з побутовими відходами, пропонується встановити адміністративну відповідальність за надання недостовірної інформації щодо відходів упаковки та за ухилення від укладання договору на послуги з поводження з побутовими відходами.
Проект стосується доволі важливої проблеми, щодо шляхів врегулювання якої існує чимало законодавчих пропозицій. Зокрема, у цьому проекті ряд положень дублює пропозиції проекту 3198-1 від 21.10.2015 (Томенко М. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поводження з побутовими відходами та стимулювання їх використання як альтернативного джерела енергії (див. Бюлетень № 45). Натомість він не зовсім узгоджується з проектом 4838, який розглядається нижче і в якому чинна редакція Закону України «Про відходи», до якого у проекті № 4835 пропонується внести зміни, визнається такою, що втратила чинність. Пропозиції щодо змін в КУпАП, як видається, створюватимуть колізію із чинними статтями 82-1 і 81-3 цього кодексу, де вже передбачено адміністративну відповідальність, відповідно, за «порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів з порушенням встановлених строків, а так само порядку подання такої звітності» та за «приховування, перекручення або відмова від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями громадян та їх обєднань щодо безпеки утворення відходів та поводження з ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки». У висновку ГНЕУ є чимало слушних зауважень з приводу інших ініціатив проекту, зокрема визнається доцільним визначити окремим альтернативним джерелом енергії та альтернативним видом палива не всі побутові відходи, як це пропонується у проекті, а лише ту їх частину, яка підлягає біологічному розкладу.
Проект 4836 від 16.06.2016 (Домбровський О. Г.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування розміщення побутових відходів) та Проект 4837 від 16.06.2016 (Домбровський О. Г.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо використання деяких видів екологічного податку).
Проекти подані в єдиному пакеті з попереднім проектом і містять пропозиції про зміни податкового та бюджетного законодавства, необхідні для реалізацій його положень.
Проект 4838 від 16.06.2016 (Дирів А. Б.) про відходи.
Проект пропонує нову редакцію Закону України «Про відходи» (69 статей, прикінцеві положення і 3 додатки; всього – 66 сторінок). Пояснювальна записка до проекту є дуже лаконічною і належним чином не відображає його зміст, зазначаючи лише, що в ньому передбачається створення правових передумов для захисту довкілля та здоров’я людей шляхом запобігання або зниження негативних наслідків утворення відходів та поводження з ними, а також зменшення загального впливу використання ресурсів та підвищення ефективності такого використання, розширення вторинного використання ресурсів та системи утилізації. За таких обставин належний аналіз проекту в рамках цього огляду не видається можливим.
Водночас маємо звернути увагу на наявність багатьох критичних зауважень до проекту у висновку ГНЕУ, яке загалом рекомендує повернути проект на доопрацювання. А у висновку до проекту 4835 позиція управління була уточнена в тому плані, що з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій доцільно на базі позитивних положень проекту 4835 та проекту 4838 підготувати єдиний проект. Додамо до цього, що варто врахувати й усі інші проекти з цієї проблематики, які є на розгляді в парламенті.
Проект 4839 від 16.06.2016 (Домбровський О. Г.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення виконання міжнародних зобовязань України в частині безпеки експлуатації атомних електростанцій.
На початку проекту зазначається, що відповідний закон приймається з метою забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України передбачених Гарантійною угодою (Україна: Комплексна (Зведена) програма підвищення рівня безпеки енергоблоків атомних електростанцій) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку та Гарантійною угодою між Україною як Гарантом та Європейським співтовариством з атомної енергії як Кредитором стосовно Угоди про механізм надання позики, розмір якої дорівнює 300000000 (трьомстам мільйонам) євро, між Національною атомною енергогенеруючою компанією «Енергоатом» та Європейським співтовариством з атомної енергії на реалізацію проекту Комплексна (зведена) програма підвищення рівня безпеки енергоблоків атомних електростанцій, ратифікованих Верховною Радою України 15 травня 2014 року. Головні положення зводяться до такого: На строк до 1 липня 2017 року підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із стягнення заборгованості, яка виникла до набуття чинності цим Законом, та підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі сум пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена, а рівно на той самий строк господарським судом не приймаються до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». У разі наявності порушеної справи про банкрутство з дня набрання чинності цим Законом провадження в такій справі зупиняється на зазначений строк. Ці положення знайшли як безпосереднє закріплення у Прикінцевих положеннях цього проекту, так і в дещо зміненому вигляді у змінах до Законів України «Про виконавче провадження», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Проект спрямований на вирішення конкретного казусу, а також має усі ознаки лобіювання інтересів конкретного суб’єкту господарювання. Структура пропонованого акта видається більш притаманною постановам, а не законам. Ряд суттєвих зауважень до проекту також міститься у негативному за своїм характером висновку ГНЕУ.
Проект 4844 від 17.06.2016 (Юрчишин П. В.) про Єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги.
У преамбулі проекту зазначається, що цим Законом регулюються правовідносини, пов’язані із впровадженням та функціонуванням Єдиної державної системи моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги (далі – ЄДСМ). Сама ЄДСМ визначається в ст. 2 як: «багаторівневий територіально розподілений інтегрований комплекс уніфікованих організаційних, технічних, комунікаційних, інформаційних, програмних засобів і методів формування зведеного енергетичного балансу держави та його індикативних показників за єдиними стандартами».
Проект вимагає ретельної уваги спеціалістів, втім одне з положень можна відразу кваліфікувати як посилення бюрократичного тиску: «Субєкти, на яких поширюється дія цього Закону, в обовязковому порядку та на безоплатній основі надають у встановленому порядку інформацію щодо видобування, вироблення, перетворення, транспортування, зберігання, постачання, споживання та розрахунків за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги, перелік та специфікації яких визначаються відповідно до Регламенту ЄДСМ». І це у ситуації коли дія проекту закону поширюється на такі суб’єкти: 1) суб’єкти господарювання, які здійснюють видобування, виробництво, перетворення, транспортування, зберігання, постачання паливно-енергетичних ресурсів і комунальних послуг; 2) фізичні та юридичні особи, які здійснюють споживання та оплату паливно-енергетичних ресурсів і комунальних послуг; 3) суб’єкти господарювання, які здійснюють збір та обробку платежів фізичних та юридичних осіб за спожиті паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги; 4) суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво та впровадження телеметричних систем обліку видобування, вироблення, перетворення, транспортування, постачання, споживання паливно-енергетичних ресурсів і комунальних послуг тощо.