30 років від дня смерті генерала Петра Григоренка

21 лютого 2017 року минає 30 років від дня смерті генерала Петра Григоренка, всесвітньо відомого борця за Права Людини, захисника релігійних і етнічних меншин, вченого, професора, завідувача кафедри військової кібернетики, ветерана Другої Світової Війни. Петро Григоренко багато років свого життя присвятив захисту кримськотатарського народу і його права на репатріацію, він був в числі засновників Московської та Української Гельсінкських груп, одним із засновників комісії з розслідування зловживання психіатрією, виступав на захист прав етнічних німців і євреїв на репатріацію, виступав проти релігійної та етнічної дискримінації, включаючи і свій український народ. Генерал був одним з перших авторів який розвінчав міф о початковій фазі нацистської-радянського зіткнення під час Другої Світової Війни і показав, що СРСР готувався не до оборонної, а агресивної війни.

За свою правозахисну діяльність Григоренко піддавався репресіям: два тюремні терміни, розжалування в рядові, постійне стеження, перлюстрація листування, підслуховування телефонних розмов і як заключний аккорд - позбавлення радянського громадянства і вигнання.

У вигнанні Петро Григоренко продовжував боротьбу за Права Людини: він очолив закордонне представництво Української Гельсінської Групи, виступав на міжнародних форумах, зустрічався з главами держав, включаючи президентів США Картера і Рейгена, прем’єр-міністра Великобританії Маргарет Тачер і багатьма іншими. Генерал Григоренко був також невтомним публіцистом, його статті публікувалися як в міжнародній, так і в українській і російській емігрантській пресі, кілька його книг були опубліковані і перекладені багатьма мовами. Особливо популярною стала книга спогадів "У підпіллі можна зустріти тільки щурів ..."

Генерал Петро Григоренко помер у вигнанні і похований з військовими почестями на українському православному цвинтарі в штаті Нью Джерсі, США.