Чому у ХХІ столітті не можна дистанційно подати заяву про тимчасову зміну місця голосування?
До громадського омбудсмена із захисту виборчих прав громадян Громадянської мережі ОПОРА в Харківській області Юрія Чумака напередодні 2-го туру президентських виборів адресувалася громадянка України Анна Помазанна, що наразі мешкає у Німеччині. Вона перебуває на консульському обліку в посольстві України в ФРН, за останнім і закріплена її виборча адреса.
Але так сталося, що саме перед повторним голосуванням на виборах Президента України Анні необхідно було приїхати до батьків у Харків – до оселі, де вона проживала та була зареєстрована до переїзду за кордон. Як людина відповідальна, аби не втратити права голосу, Анна вирішила скористатися процедурою тимчасової зміни місця голосування.
З даним питанням вона й звернулася до посольства України в Німеччині. Проте там їй відмовили у прийнятті відповідної заяви.
Адже в постанові ЦВК №893 від 13 вересня 2012 року «Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси» у пп. 2.2. йдеться: «Заява виборця, виборча адреса якого знаходиться за межами України, та який перебуватиме в день виборів Президента України (повторного голосування), народних депутатів України, всеукраїнського референдуму на території України, приймається органом ведення Реєстру за вказаним у заяві місцем перебування чи місцезнаходженням виборчої дільниці, дільниці для голосування, яку він просить визначити місцем його голосування, або органом ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України».
Тобто, виходить, що Анні необхідно було заздалегідь приїхати у Київ до МЗС (подолавши понад 1300 км) або у Харків (за понад 1800 км), де вона планувала перебувати 21 квітня, та особисто принести відповідну заяву до відділу Держреєстру виборців. Потім повернутися до столиці Німеччини. А вже незабаром знову долати цю дистанцію – безпосередньо перед днем повторного голосування.
Вочевидь, така процедура у ХХІ столітті виглядає просто недолугим анахронізмом. Тому Анна вирішила позиватися до суду. Проконсультувавшись з виборчим омбудсменом через соціальні мережі, вона подала до Московського районного суду м. Харкова (за місцем виборчої дільниці, що розташована поблизу проживання її батьків) адміністративну позовну заяву. І подала її дистанційно, за допомогою електронного цифрового підпису.
Однак суд, зазначивши, що «без дотримання процедури щодо тимчасової зміни місця голосування, включення громадян, чия виборча адреса знаходиться за межами України, до списків виборців для голосування на території України, не передбачено», 16 квітня відмовив їй у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу вже готували юридичні радники Громадянської мережі ОПОРА, незначні уточнення вносив і громадський омбудсмен. Аби домогтися реалізації свого права голосу, закріпленого у ст. 70 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про вибори Президента України», до Другого апеляційного адміністративного суду в Харкові Анна відправила 18 квітня апеляцію – електронною поштою. З огляду на резонансність справи, до зали засідань суду 19 квітня завітали представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях Сергій Красноперов та координатор взаємодії з громадськістю Уповноваженого в Харківській області Олександр Міненков.
Утім, незважаючи на це, апеляційний суд, вказавши, що «наведені позивачем причини не є обумовленими та передбаченими законодавством України, яке регулює спірні правовідносини в межах проведення виборів Президента України, за яких встановлюється та існує можливість задовольнити вимоги про зміну виборчої адреси у такий спосіб та за таких обставин», апеляційну скаргу залишив без задоволення. Хоча ніхто й не висловлював вимог щодо зміни виборчої адреси, Анна просила тимчасово змінити місце голосування…
Дівчина, що приїхала 20 квітня до рідного міста, змогла хіба що зробити селфі на фоні виборчої дільниці. Та в інтерв’ю журналістам Анна заявила: «Суфражистки дуже довго боролися (за право голосу), і це робить дане право ще більш значущим для мене. Є й інший момент – це, напевно, перші мої свідомі вибори».
Цікаво, що в Законі України «Про вибори Президента України» (ст. 36-1) говориться про те, що заява щодо неправильностей у попередньому списку виборців на закордонній виборчій дільниці невідкладно передається через відповідну закордонну дипломатичну установу України органу ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України. Закордонна дипломатична установа України копію такої заяви також передає органу ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України за допомогою технічних засобів зв’язку.
Однак про подібний механізм щодо заяви про тимчасову зміну місця голосування в Законі, на жаль, не йдеться.
Можливо, існує процедура подачі такої заяви дистанційно: онлайн та/або за допомогою електронного цифрового підпису, через іншу особу, що мешкає в Україні – за довіреністю? Може, ЦВК вже готувала з даного питання певну інструкцію чи роз’яснення? – І виборчий омбудсмен звернувся до Центральної виборчої комісії з запитом щодо надання інструкції або іншого документу ЦВК, яким врегульовано питання щодо дистанційної подачі заяви про тимчасову зміну місця голосування громадянами України, що перебувають на консульському обліку за кордоном, – для голосування на виборчій дільниці в Україні.
Незабаром надійшла відповідь від ЦВК. В якій значиться: «Дистанційне подання виборцем заяви про тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси Порядком не передбачено. При цьому будь-яких рішень, які регламентують процедуру дистанційного подання виборцем до органу ведення Реєстру заяви про тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси Комісією не приймалося».
До речі, подібна проблема може з’явитися й у тих виборців, виборча адреса яких знаходиться за межами України, та в яких виникне необхідність тимчасово змінити місце голосування на іншу закордонну виборчу дільницю – їм, відповідно до п.п. 2.4. постанови ЦВК №893 від 13.09.2012 р. прийдеться особисто везти відповідну заяву в Київ, до органу ведення Реєстру в МЗС України.
Отже, давно настала пора осучаснити дану архаїчну процедуру та, за аналогією права, надати можливість громадянам України, що мешкають за кордоном, подавати й заяви про тимчасову зміну місця голосування до органу ведення Державного реєстру виборців через закордонні дипломатичні установи України. І, так само – отримувати відповідні посвідчення у зворотному напрямку. Або забезпечити механізм дистанційного подання таких заяв (та додатків до них) за допомогою електронного цифрового підпису.
А з огляду на те, які черги вишукувалися для подання заяв про тимчасову зміну місця голосування біля органів ведення Держреєстру виборців на минулих виборах Президента України, доцільним вбачається запровадити можливість подання таких заяв дистанційно і для виборців, чия виборча адреса зареєстрована в Україні. Але це вже тема для окремої статті.
P.S.: У даному контексті хочеться нагадати можновладцям, чиновникам та суддям, що гарантоване Конституцією України право голосу, є саме правом людини, і воно потребує від влади здійснення конкретних активних дій та може бути втілене в життя лише за наявності в державі певних засобів, механізмів й відповідної юридичної процедури. Держава повинна створити можливості для реалізації даного права, а не чинити штучні перешкоди. Чому? – Тому що «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави… Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави» (ч. 2 ст. 3 Конституції України).