MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Звернення щодо необхідності прийняття закону про амністію

15.06.2020   
Ми, українські письменники, перекладачі, журналісти та видавці, звертаємось до вас з вимогою негайного розгляду та ухвалення законопроекту про амністію, внесеного 27 квітня Кабінетом міністрів на розгляд парламенту (р. н. 3397). Нас дивує цілковите ігнорування Верховною Радою цього законопроекту, який міг би врятувати життя та здоров’я декільком тисячам людей.

15 червня 2020 року

Президенту України
В. О. Зеленському

Голові Верховної Ради України
Д. О. Разумкову

Народним депутатам України

Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати України!

Ми, українські письменники, перекладачі, журналісти та видавці, звертаємось до вас з вимогою негайного розгляду та ухвалення законопроекту про амністію, внесеного 27 квітня Кабінетом міністрів на розгляд парламенту (р. н. 3397). Нас дивує цілковите ігнорування Верховною Радою цього законопроекту, який міг би врятувати життя та здоров’я декільком тисячам людей.

Амністія завжди була і є актом прощення та милосердя, вона орієнтована на головну цінність держави – людину. Саме людина визначається найвищою соціальною цінністю України відповідно до положень ст. 3 Конституції України. До 2011 року амністії були кожного року, а пізніше вони проводилися 2014 та 2016 року. Відсутність амністії упродовж чотирьох років мала б мотивувати депутатів розглянути законопроект № 3397. Тим більше, що цього вимагають умови пандемії COVID-19, поширення якої в пенітенціарних установах найнебезпечніше. Саме тому в десятках країн світу звільнили в’язнів умовно-достроково, по амністії або через помилування. Тільки у нас, зробивши перші кроки, зупинилися.

У парламенті кивають на Президента, мовляв, він проти звільнення в’язнів, бо це погано вплине на його рейтинг, а тому нема сенсу витрачати час на це питання. Дивна логіка! Президент мріє про «посадки» (чи не для того VIP-камери в слідчих ізоляторах відкрили?), а звільняти в’язнів, навіть літніх, важко хворих, жінок з малими дітьми, вагітних жінок – не хоче, і це при тому, що законопроект забороняє амністію у випадку тяжких насильницьких злочинів! Виходить так, що якби Президент погодився з ідеєю звільнення, то законопроект розглянули би. Природно виникає питання: чи здатні депутати виконувати свої професійні обов’язки?

Суспільство запевняють, що коронавірусу в пенітенціарних установах немає. Офіційні дані свідчать, що за три місяці з 53 тисяч в’язнів та 28 тисяч персоналу на COVID-19 захворіла тільки 31 людина в 13 областях країни, в тому числі лише 4 в’язні, 4 медики, решта – працівники установ. Ці дані виглядають повною нісенітницею на тлі того, що загалом в країні близько 32 тисяч лабораторно підтверджених діагнозів. Тестування в пенітенціарних установах не проводять, тому й вважають, що хвороби там немає.

А тому, вимагаємо ухвалити законопроект № 3397 без зволікань та почати втілювати його в життя! Ставлення до цього питання, як лакмусовий папірець, покаже ваші справжні погляди і наміри: чи ви є владою, яка дбає про життя та здоров’я людей, чи вам до них байдуже.

З повагою,

Артем Чапай, письменник
Мирослав Маринович, проректор УКУ, в’язень сумління 70-80-х років
Андрій Павлишин, історик, перекладач, викладач УКУ, член Українського ПЕН-центру
Галина Койнаш, публіцист
Володимир Казарін, доктор філологічних наук, професор
Микола Рябчук, письменник і публіцист
Зоя Казанжи, журналістка
Вікторія Амеліна, письменниця
Остап Сливинський, письменник
Олександра Коваль, президент ГО «Форум видавців»
Олексій Нікітін, літератор
Ігор Андрущенко, перекладач
Ігор Козловський, вчений, релігієзнавець, в’язень сумління т. зв. "ДНР"
Галина Вдовиченко, письменниця
Андрій Павлишин, історик, перекладач, викладач УКУ, член Українського ПЕН
Павло Вольвач, літератор
Елеонора Соловей, доктор філологічних наук, професор
Костянтин Сігов, філософ, головний редактор видавництва «Дух і Літера»
Лариса Денисенко, правозахисниця, письменниця
Діана Клочко, мистецтвознавиця
Дмитро Крапивенко, головний редактор журналу "Український тиждень"
Тамара Гундорова, літературний критик, культуролог, професор, член-кореспондент НАН України
Тарас Возняк, головний редактор Журналу «Ї»
Юрко Прохасько, германіст, перекладач, психоаналітик
Павло Коробчук, поет
Софія Челяк, менеджерка культури
Андрій Любка, письменник
Юлія Мусаковська, поетка, перекладачка, спеціалістка з маркетингу і комунікацій
Олена Стяжкіна, історикиня, письменниця
Віктор Морозов, перекладач
Оксана Луцишина, пиьменниця
Віталій Портников, журналіст
Андрій Курков, письменник
Олексій Панич, філософ, перекладач, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу
Марк Бєлорусець, перекладач
Василь Махно, письменник
Наталія Сняданко, письменниця, перекладачка
Андрій Бондар, письменник
Ірина Вікирчак, менеджерка культури
Ірина Старовойт, поетка, есеїстка
Григорій Грабович, професор
Станіслав Огоровий, викладач історії
Андрій Лесів, кандидат мистецтвознавства, художник, творча майстерня Аґрафка
Петро Рихло, професор Чернівецького національного університету імені Федьковича, літературознавець, перекладач
Світлана Брайченко, доцент Одеського національного політехнічного університету
Марко Андрейчик, літературознавець
Alexander Motyl, professor
Катерина Ботанова, кураторка, критикиня
Таня Малярчук, авторка
Тетяна Терен, журналістка
Ольга Муха, програмна директорка УАК-Львів, координаторка PEN International
Олег Коцарев, письменник
Ольга Лучук, доцент ЛНУ ім. Івана Франка
Тарас Лучук, письменник, перекладач
Ірина Шувалова, письменниця
Маріанна Кіяновська, письменниця, перекладачка
Денис Волоха, журналіст
Євген Захаров, правозахисник, журналіст, публіцист, видавець


Публікація підготовлена за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Погляди, висловлені в цій публікації, належать авторам і можуть не збігатися з офіційною позицією Міжнародного фонду «Відродження»


Проєкт ЄС «Чинимо опір катуванням, жорстокому поводженню та безкарності в Україні»

 Поділитися