MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Помер Сергій Ковальов

09.08.2021   
ХПГ-інформ

Сергій Ковальов (фото з фейсбуку Івана Ковальова)

Сьогодні вранці на 92-му році життя помер російський правозахисник і дисидент Сергій Ковальов.

Сергій Адамович Ковальов народився 2 березня 1930 року в Україні – у місті Середина-Буда Сумської області в родині залізничного службовця. У 1954 році закінчив біофак МДУ, навчався в аспірантурі. Працював в Інституті біофізики АН СРСР, завідував відділом лабораторії математичних методів у біології.

З 1968 року брав активну участь у русі захисту прав людини в СРСР. З 1971 року – один з головних учасників видання інформаційного бюлетеню «Хроника текущих событий».

Ковальова заарештували у грудні 1974-го за звинуваченням в антирадянській агітації і пропаганді й засудили до 7 років таборів суворого режиму і 3 років заслання. Строк відбував у пермських таборах та чистопольській тюрмі, на засланні був на Колимі.

У 1994–1995 обіймав посаду Уповноваженого з прав людини. Сергій Ковальов був свого часу головою «Меморіалу» та президентом організації «Інститут прав людини».

Більш докладну біографію Сергія Ковальова читайте тут.


Ось що сказав Адам Міхнік з нагоди 80-річчя Сергія Ковальова у 2010 році (наводимо мовою оригіналу):

Дорогой Сергей, для меня – честь выступить на этой конференции. Твоя биография – это часть биографии ХХ века с его нацизмом, коммунизмом, троцкизмом, маоизмом и т. д.

Когда я думал о тебе, я считал, что антифашист, антикоммунист – этого достаточно для тоталитарной страны. Но когда я смотрю на это после падения большевизма, я понимаю, что этого мало. Есть ловушка. Раз Сталин победил во Второй мировой войне, то можно его за это прославлять, можно вывешивать его портреты 9 мая, как это собираются сделать в Москве. Когда в Польше приветствуют Пиночета, говоря, что он совершил антикоммунистический переворот – это тоже ловушка. Нельзя победой над тираном оправдывать тоталитарные действия.

В чем роль Ковалева, Буковского, других диссидентов? Не только в том, что они выступили против диктатуры, но и в том, что они преодолели страх, барьер и выступили против тоталитарной практики. Они и не могли занять руководящее место в политике, так как они жили иначе. Один тип диссидента – Солженицын, в Польше близкую роль играл кардинал Вышинский, – они думали, что коммунизм лишь короткий эпизод, и нужно возвращаться к национальным ценностям. Но другие– Сахаров, Ковалев, Лариса Богораз, в Польше – Яцек Куронь, Бронислав Геремек, краковский епископ Кароль Войтыла – думали, какие должны быть созданы механизмы, чтобы тоталитаризм не вернулся. Они думали, что пусть политики занимаются политикой, а диссиденты должны быть духовной и моральной опорой общества. Эффект Вацлава Гавела – он продолжал жить как свободный человек и остался один. Место диссидента не в политике – именно это доказывает опыт Гавела.

Чего я боюсь сегодня? Когда я смотрю на проблемы европейских демократий, я вижу две угрозы. Первая – синдром путинизма, синдром авторитарной власти, когда важнее всего становится механизм действия спецслужб. И это не зависит от лозунгов: я вижу в Польше то же самое во время режима антикоммуниста Качинского.

Вторая угроза – берлусконизм, коррупция во власти. И я не знаю, что тут поделать, когда за деньги власть покупает все, что ей нужно. Но вот неделю назад я прочитал доклад Фини, нормального итальянского фашиста, посвященный годовщине Холокоста. Это прекрасный доклад, и я вижу, как могут меняться люди.

Есть база для надежды. Никакая победа в нашей жизни не будет окончательной, но и никакое поражение не будет окончательным. Спасибо тебе, Сергей, за то, что ты дал пример жизни в трудные времена, что ты дал нам надежду.

 Поділитися