MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Зниклі безвісти та позбавлені волі у Харківській області: аналітичний огляд (24.02 – 23.06)Зникнення людей: Запорізька область (24.02.2022 – 18.06.2022)Звернення до ООН та міжнародних структур щодо викрадень і страт українців окупантамиЗникнення безвісти, насильницькі зникнення та незаконне позбавлення волі під час війни в Україні (за даними по Херсонській, Запорізькій, Харківській та Луганській областях)Обстріли зі стрілецької зброї під час російсько-української війниHuman Rights Watch: Російські військові перетворили окуповані території на прірву страху та дикого беззаконняСуперечливі цінності та суперечливі наративи: війна Росії з УкраїноюЄвген Захаров про Оленівку: ‘Правду в таких історіях приховати неможливо’Червоний Хрест так і не потрапив до місця вибуху в Оленівці40 днів від теракту в Оленівці: рідні полонених вимагають розслідування

Зникнення безвісти та насильницькі зникнення в Херсонській області (24 лютого – 24 червня 2022 року)

25.06.2022
Олександр Данилов, Євген Захаров

Фото: i.lb.ua

Протягом повномасштабної агресії Росії проти України Херсонська область стала одним із регіонів з найбільшою кількістю випадків примусового зникнення цивільних осіб та їх незаконного позбавлення волі. На даний час (24 червня 2022 року) виявлено 412 осіб, потерпілих від цих злочинів.

Це явище є масовим і розповсюджене від найменших сіл та селищ до міста Херсон та районних центрів. Фактично це стало інструментом тиску на цивільне населення Херсонщини у боротьбі з громадянами, що мають проукраїнську позицію, способом примушування до співпраці з окупаційним режимом та придушення свободи слова та думки в цілому.

Злочини проти цивільного населення щодо зникнення розподілено на дві категорії:

– насильницьке зникнення людей, про подальшу долю яких нам невідомо (переважно це викрадення з подальшим утриманням у неволі без будь-якого зв’язку із зовнішнім світом) – 286 потерпілих;

– незаконне позбавлення волі (затримання/викрадення, що триває до 2 тижнів, після чого людину відпускають) – 68 потерпілих.

Окремо необхідно звернути увагу на факт викрадення у м. Херсон та переміщення у невідомому напрямку 58 дітей-сиріт.

1. Насильницьке зникнення

1.1. Класифікація суб’єктів злочину

Аналіз та дослідження випадків насильницького викрадення дають певне розуміння мети таких викрадень і хто саме є їхньою ціллю.

З 286 осіб, щодо яких встановлено факти насильницького зникнення, найбільше випадків викрадень колишніх учасників АТО – 52 випадки (18%) – та учасників проукраїнських мітингів/волонтерів/активістів – 49 випадків (17%). Це свідчить про намагання придушити український спротив шляхом боротьби з його активною частиною, а також на випередження боротись із тими, хто має бойовий досвід і може потенційно взяти участь у збройному спротиві.

Іншою категорією є кримські татари (21 випадок – 7,5 %), що пов’язано з їхньою переважно проукраїнською позицією, а також із тим, що певна їх частина після анексії 2014 року була змушена залишити територію АРК через переслідування і оселилась саме у Херсонській області (переважно у Генічеському районі) і тим самим раніше була недоступна для російського переслідування.

Викрадення посадових осіб органів місцевого самоврядування (19 випадків – 6,6%) та депутатів місцевих рад (15 випадків – 5.2%) свідчать про намагання окупаційної влади в такий спосіб схилити до співпраці представників цих категорій. Це потрібно для «легалізації» окупації в очах українських громадян та, зокрема, підкріплення наративу, що «Україна вас залишила», «При новій владі все буде краще»; налагодження вертикалі управління окупаційною владою, боротьби з проявами проукраїнських настроїв; створення «картинки» нібито мирного та добровільного переходу українських територій та населення до складу Росії». Необхідно заначити, що така тактика мала певні локальні успіхи. Так, переважна більшість викрадених та в подальшому випущених посадових осіб вимушені були залишити окуповану територію, що дозволило «замінити» їх фізично в приміщеннях таких органів іншими лояльними, але юридично незаконними «керівниками».

Дуже схожа з попередньою групою мета зникнень стосувалася колишніх співробітників правоохоронних органів (14 випадків – 5%). Необхідно зазначити, що офіційні органи влади наводять більшу кількість викрадених осіб за цією категорією. Ознайомлення зі списками «працівників у органах окупаційної влади», у тому числі «правоохоронних», свідчать, що у великій кількості вони є пенсіонерами/колишніми працівниками систем правоохоронних органів (особливо з радянських часів).

З кінця навчального року російські військові намагаються переконати освітян перейти до співпраці з ними та працювати за російськими програмами. Відмова абсолютної кількості педагогів від цієї пропозиції (наприклад, у Херсоні з 60 навчальних закладів погодились співпрацювати лише 2) мало наслідком початок посиленого тиску на них. Зафіксовано 11 випадків (4%) зникнення працівників освіти. Переважно це стосується керівників навчальних закладів, після яких відбувається «зміна керівництва» на колаборантів.

Фермери, керівники сільськогосподарських підприємств (6 випадків – 2%) також є ціллю російських військових та окупаційної влади. До нас надходять відомості про численні випадки тиску на сільськогосподарських виробників, примушування до співпраці 70/30 (коли лише 30 % врожаю залишається власнику), відібрання техніки, добрив та іншого майна у тих фермерів, що відмовляються від роботи з окупаційною владою (додатково для них забороняють вивезення продукції та надають таку преференцію колаборантам).

Серед інших категорій необхідно зазначити журналістів (2 випадки), священнослужителів (2 випадки), ув’язнених (2 випадки).

Вже у трьох випадках маємо підтверджені дані про смерть особи після викрадення.

Дана кількісна класифікаціє не є універсальною чи цілком точною, оскільки у 92 випадках не вдалось встановити, чому викрали особу (причини викрадення встановити не вдалося).

Слід зауважити, що збір інформації, особливо деталей та обставин викрадень ускладнюється відсутністю мобільного зв’язку та фактично відсутністю інтернету у переважній кількості невеликих населених пунктах Херсонської області.

1.2. Обставини, за яких відбулось зникнення

З аналізу обставин викрадення, яке передувало зникненню, стало відомо що:

– у 123 випадках (45%) російські військові викрадали людей з власної оселі, що свідчить про цілеспрямоване «полювання» саме за цими особами та опосередковано підтверджує інформацію з відкритих джерел про наявність у ворога списків активістів, учасників АТО, керівників органів місцевого самоврядування, колишніх та діючих співробітників правоохоронних органів;

– у 40 випадках людей затримували на блокпостах (14%); зі слів очевидців, це часто відбувалось після того, як знаходили якусь інформаціюпісля перевірки у якомусь списку, що використовували російські військові;

– у 20 випадках (7%) це сталось за місцем роботи – переважно це посадові особи та освітяни;

– у 28 випадках (10%) жертв викрадали з мітингів, що проводили місцеві мешканці проти російської агресії та окупації у перші місяці війни; слід зазначити, що деяких учасників мітингів викрадали пізніше на вулиці, коли вони вже йшли додому або, власне, вдома;

– 37 викрадень (13%) зафіксовано на вулиці, після чого люди зникали;

– у 38 випадках(13%) не вдалось достеменно дізнатись про обставини викрадення.

Так виглядають двері мешканців м. Херсона, які не бажали їх відчиняти російським військовим:

Двері херсонців, які не бажали їх відчиняти російським військовим

2. Незаконне позбавлення волі

2.1. Суб’єкти злочину

Ситуація з класифікацією осіб, що були незаконно позбавлені волі, принципово відрізняється від ситуації з насильницькими зникненнями. Загалом зафіксовано 68 випадків, серед яких:

– посадові особи місцевого самоврядування були позбавлені волі у 9 випадках (13%),

– депутати місцевих рад – у 5 випадках (7%),

– активісти/волонтери – у 4 випадках (6%),

– учасники АТО – у 5 випадках (7 %).

Російські військові у переважній більшості тримали цих людей під вартою тривалий час.

Також незаконно позбавлялися свободи:

– колишні правоохоронці– у 6 випадках (9%);

– кримські татари – у 5 випадках (7%);

– фермери– у 2 випадках (3%);

– вчителі у– 2 випадках (3%);

– журналісти – в 1 випадку (2%).

Не вдалося встановити причини незаконного позбавлення волі у 29 випадках.

2.2. Обставини, за яких відбулось зникнення

Аналіз обставин незаконного позбавлення волі надає такі результати:

– у 29 випадках (43%) російські військові затримували людей на вулиці, що у сукупності з аналізом суб’єктного складу людей та строків тримання свідчить про те, що такі затримання дуже часто є «випадковими», фільтраційними заходами та містять ознаки «перевірки» осіб;

– у 16 випадках (24%)людей затримували вдома;

– у 9 випадках (13%)це сталось за місцемроботи,переважно це посадові особи та освітяни;

– у 4 випадках (6%) це були викрадення з мітингів, що проводили місцеві мешканці проти російської агресії та окупації у перші місяці війни;

– у 3 випадках (4%) місце невідомо;

– у 2 випадках(3%) на блокпостах.

3.Тривалість перебуванняв неволі

У випадках насильницьких зникнень строки перебування людей у неволі після викрадень  виглядають наступним чином:

до 1 місяця –75 випадків (26%);

від 1 місяця до 2 місяців – 121 випадок (42%);

від 2 місяців до 3 місяців 71 випадок (25%);

більше 3 місяців – 19 випадків (7%).

У випадках незаконного позбавлення волі необхідно виділити два найбільш розповсюджених варіанта тривалості утримання під вартою:

до 5 днів – 50 випадків (73%)

від 5 днів до 2 тижнів – 18 випадків (27%).

Ця інформація постійно змінюється, оскільки ми продовжуємо фіксувати системні факти викрадень і зникнень людей.

Слід зазначити, що кількість зафіксованих випадків  незаконних затримань/позбавлення волі пропорційно є менш коректною відносно випадків насильницького зникнення, оскільки у великій кількості випадків рідні затриманих/викрадених не одразу звертаються за допомогою, чекаючи декілька днів. Тому значну кількість короткочасних затримань ми не знаємо.

Олександр Бабич, Ілюстрація: censor.net

4.Катування у неволі

З особистого спілкування з жертвами викрадень та з інтерв’ю з цими особами в ЗМІ відомо, що у великій кількості випадків затримані особи піддаються психологічному та фізичному насиллю. Частими були жорстокі катування. Наведемо приклади.

1. Віктор Маруняк

Віктор Маруняк, староста Старої Збур’ївки. Фото: Юлія Сердюкова, з архіву Романа Бондарчука

Віктор Маруняк, староста с. Стара Збур’ївка, Скадовського району, Херсонської області:

«Якось вони це все роблять — із задоволенням. Були такі моменти безглузді, що без цього можна було обійтися. Вони спочатку зі смачними коментарями одягають провода на великі пальці рук. Потім їм видається мало і одягають на великі пальці ніг. І поливають на голову воду, щоб вона текла по спині. Чесно кажучи, я був настільки побитий, що вражень від електротоку ніяких. Я навіть не пам'ятаю, що воно таке»

2. Сергій Чудинович

Священик ПЦУ Сергій Чудинович, фото: religionpravda.com.ua

Священник Православної церкви України Сергій Чудинович:

«Заламали руки. Сказали, що життя моє закінчилося, що вони будуть мене розбирати на частини, застрелять. Потім відвели в інше приміщення і почали бити дубинкою в ділянку серця. Через зневоднення я не міг говорити, намагалися змусити надати інформацію про ДРГ. Били по ногах, душили, зв’язали руки скотчем».

3. Назар Кагальняк

Назар Кагальняк

Назар Вікторович Кагальняк, ветеран АТО.Помер від катувань

«Його викрали окупанти з дому в селі Абрикосівка у Херсонській області. Жорстоко били та піддавали тортурам. Понівеченого тортурами Назара окупанти привезли додому. Він помер через декілька днів в лікарні».

4. Олег Батурин

Журналіст Олег Батурин

Олег Батурін, журналіст херсонської газети «Новий день», що 8 днів був у неволі після викрадення:

«Ціль в російських окупантів лише одна — зламати громадян України, залякати їх, фізично та психологічно розчавити громадянських активістів та журналістів».

Див. також тут.

5.Сергій Бойченко

18 червня 2022 року стало відомо, що російські військові у м. Скадовськ викрали та катували працівника ДСНС Бойченко Сергія. Вночі його знайшли мертвим.

6.Сергій Морозов

Російські окупанти катували жителя Херсонщини струмом і самі опублікували докази цього

На Херсонщині російські загарбники катували місцевого жителя Сергія Морозова струмом і самі опублікували докази. Крім закріпленого на вусі полоненого електричного дроту, у кадрі на обличчі бранця видні сліди фізичного насильства. Дивіться також тут.

7. Михайло Бурак

Голова Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області Михайло Бурак

Голова Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області Михайло Бурак з численними травмами потрапив до лікарні після перебування 2 доби у неволі після викрадення російськими військовими. 

5. Місця утримання під вартою

На сьогодні відомо щонайменше про 6 місць для утримання та катування викрадених людей в Херсонській області:

  1. Гараж при управлінні УСБ у м. Нова Каховка, Херсонської області.
  2. Приміщення ГУНП у Херсонській області по вул. Лютеранська 4 у Херсоні.
  3. Ізолятор тимчасового тримання по вул. Теплоенергетиків, 3 у м. Херсоні.
  4. Херсонський слідчий ізолятор по вул. Перекопській у м. Херсоні.
  5. Дар’ївська виправна колонія №10 у с. Дар’ївка, Білозерського району Херсонської обалсті.
  6. Вище професійне училище № 17 по вул. Паризької комуни, 88 у м. Генічеськ, Херсонської області.

Херсонський слідчий ізолятор, фото: УНІАН

У рамках глобальної ініціативи «Т4Р» громадські організації продовжують збір інформації  про ймовірно скоєні міжнародні злочини.

Якщо Ви маєте додаткову інформацію, просимо вас заповнити форму.

Будемо вдячні за оригінальні фото й відеодокази воєнних злочинів (без оброблення та не із соцмереж), із яких можна отримати метадані.

Ілюстрація: RESTOCK images, Shutterstock

Матеріал був підготовлений Харківською правозахисною групою у межах глобальної ініціативи T4P (Трибунал для Путіна).
 Поділитися