MENU

Про роботу Харківської правозахисної групи за 4 місяці війни

28.06.2022 | www.facebook.com
Денис Волоха

Чотири місяці наш офіс на вулиці Свободи, 27 у Харкові зачинений, а команда розкидана по різним містам України, Польщі, Німеччини, Ізраїлю, Литви. Однак роботи в нас не стало менше. Здається, тут справедливо сказати, що її настільки багато, що немає часу про неї розповідати. Але зараз я це нарешті зроблю.

Передусім — документування воєнних злочинів. Не секрет, що війна в Україні тривала і до 24-го лютого. Воєнні злочини так само вчинялися й раніше, ми їх фіксували в нашій базі даних — у ній більше 16 600 цивільних жертв і 22 000 зруйнованих житлових та інфраструктурних будівель — і надіслали 3 подання до славнозвісної Гааги, тобто до Міжнародного кримінального суду. Але масштаби злочинів, із якими ми зіткнулися зараз, не можна порівняти ні з чим.

Виталій Новіков швидко переробив нашу базу даних під сучасні потреби, і ми почали документувати злочини цього етапу війни. Якщо раніше ця робота була в нас на другому чи навіть на третьому плані, то зараз ледь не все обертається навколо воєнних злочинів. Більше того, разом із Центром Громадянських Свобод та УГСПЛ ми створили коаліцію, у якій 27 правозахисних організацій спільно документують ці злочини. У нас є окремі великі плани на коаліцію, і про них я ще напишу пізніше.

Конкретно наша сфера документування — Харків, Харківська область і Маріуполь. Як саме ми документуємо — заслуговує на окремий пост. У нас у ХПГ утворився цілий маріупольський департамент, хоча вже давно стало зрозуміло, що жодна команда документаторів у світі не здатна задокументувати всі злочини, які там вчинили росіяни, і які вчиняють зараз.

Стопкадр із захопленого росіянами Маріуполя навіює постапокаліптичність. Ⓒ Ваня Мариуполь/YouTube

У Харкові ми спочатку документували все через відкриті джерела, але з травня документатори почали знімати на місцях. Ми домовилися співпрацювати із СБУ, і разом із ними знімаємо з дронів зруйновані райони. Правда, один раз поліція все одно затримала наших документаторів, але ми їх швидко «визволили».

Наш сайт за 4 місяці зібрав мільйон переглядів — зазвичай стільки ми мали за рік. В основному це за рахунок наших англомовних статей про війну. Зараз статистика вирівнялася, але ми вже запланували розвиток наших медіа.

Ми записуємо інтерв’ю зі свідченнями війни, які навіть не встигаємо публікувати. Найцікавіші і найбільш моторошні історії, природно, стосуються Маріуполя. Під час пробіжок я постійно уявляю героїв своїх інтерв’ю як персонажів фільмів або коміксів. І ми обов’язково випустимо друковану збірку цих інтерв’ю і змонтуємо документальний фільм. Але минуть роки, і художні фільми про Маріуполь будуть збирати мільйони доларів у кінотеатрах по всьому світу.

За ці 4 місяці я майже щодня спілкуюся із кількома західними журналістами. Лише від BBC до нас зверталося 5 різних людей. Цікаво, що я не пригадую жодного українського видання: нам писали кілька українців, але всі вони асистували західних кореспондентів. Я навіть збагнув, що коментувати якісь теми українською мені незвично. Мої колеги також час від часу говорять із пресою, дехто й зустрічається в Харкові.

Зруйнований російськими Іскандерами на день публікації цього допису спорткомлпекс ХПІ, де автор тренувався роками. Ⓒ ХПГ

Одного разу американський канал MSNBC навіть прислав на наш імейл запит на інтерв’ю з Генпрокурором. Довелося пояснити, що Генпрокуратура нам не підпорядковується, і ми їй теж, хоча зараз наші цілі і завдання, здається, як ніколи близькі.

Найближчим часом ми плануємо створити преслист або пресклуб ХПГ, де будемо ділитися нашими апдейтами. Буде англомовна розсилка, щодо україномовної — не певен. Якщо бажаєте бути залученою/залученим, — пишіть мені.

Як і всі зараз, ми займаємося і гуманітарною допомогою, і допомогою армії. Броніки, такмед, дрони, доставка вантажів, вивезення людей тощо. Серед нас теж є супергерої-волонтери, такі як Boris Zakharov, Mykhailo Romanov та інші. А сестра Evgen Zaharov Sasha Savransky зібрала для нас більше $70 000 на американських краудфандингах.

Якби ви запитали, що я робив увечері 31-го грудня, — я знімав харківську психлікарню для канадського фільму про дисидентів. Хто міг тоді подумати, що за кілька місяців ми вирішимо купити для неї великий бензиновий генератор, щоб для 600 пацієнтів хоча б було як готувати їжу на фоні російських бомбардувань і відсутності електрики.

142 родини отримали від нас адресну грошову допомогу. Це люди у скрутному становищі, родини загиблих воїнів.

Як і раніше, ми надаємо безоплатні юридичні консультації, зараз іще допомагаємо зафіксувати шкоду від агресії Росії, щоб після майбутніх судових процесів постраждалі могли отримати компенсацію.

Цього тижня ми відновили свої моніторингові візити до тюрем. Захист прав в’язнів зараз має багато особливостей і поправок, і наші можливості сильно обмежені. До того ж, з’явилися питання військовополонених, «фільтраційних» таборів росіян, вивезених до Росії українців. Це те, чим теж потрібно займатися.

Про те, що ми зараз робимо і що плануємо, можна говорити довго, багато деталей я просто опускаю, тому що не маю часу це писати, а ви — читати.

Хочу подякувати всім нашим старим і новим партнерам за допомогу та за спільні проєкти, а також волонтерам та просто людям з усього світу, які нас підтримують.

 Поділитися