«Горіновська» стаття, «криваві» фонтани, весілля в чорному – дайджест російських протестів
Справа Олексія Горінова
Однією з головних подій цього тижня є суд та винесення вироку муніципальному депутату Красносільського району Москви Олексію Горінову. Його звинувачують за статтею про поширення військових фейків. Суть справи в тому, що 15 березня 2022 року на п'ятому засіданні Ради депутатів муніципального округу Олексій Горінов запропонував «оголосити хвилину мовчання за жертвами військової агресії в Україні» і запропонував не ухвалювати план роботи з організації дозвілля та не проводити конкурс дитячого малюнка. 27 квітня Горінова було затримано. Кримінальну справу порушено за доносом двох депутатів Держдуми: Олега Леонова (фракція «Нові Люди») та Олександра Хінштейна («Єдина Росія»). Понад два місяціі Олексія утримували в СІЗО у жахливих умовах. Основні слухання з його справи відбулися сьомого липня. До Міщанського суду підтримати Олексія прийшло дуже багато людей. За підсумками засідання обвинувачення вимагало 7 років колонії загального режиму. Олексій виступив із останнім словом. А 8 липня відбулося оголошення вироку. Біля будівлі суду зібралася ще більша, ніж напередодні група підтримки. Зала слухань була повна, в ній розмістилося близько 70 осіб. Олексій у т.зв. «акваріумі» тримав у руках плакат «Вам ще потрібна ця війна?», а пристави намагалися закрити його, щоб присутнім у залі не було видно напису. Суддя оголосила, що суд визнав Горінова винним, оголосила перерву перед оголошенням міри покарання та вийшла із зали. Слухачі влаштували Олексію овацію стоячи, за що їх вигнали із зали судовими приставами із застосуванням фізичної сили. У процесі було затримано трьох жінок, на них складено адміністративні протоколи. Підсумок – суд призначив Олексію Горінову покарання: 7 років у колонії загального режиму.
Нижче текст останнього слова, сказаного Олексієм у четвер, 7 липня 2022 року:
«Я думаю, чи мені завжди здавалося, що наше спільне минуле диктує нам кілька головних уроків.
Мій батько повернувся з Другої світової війни інвалідом. Як і його брат. Їм іще пощастило. Але вони виконували – і виконали! – свій священний обов'язок захисту Вітчизни від ворога.
Я ще застав Москву 60-х. Із ветеранами – без рук, без ніг, сліпими. Чимало таких було й у нашому домі. Я зростав серед них.
Ті, хто вижив у тій війні, були скупі на розповіді про неї. З віком я зрозумів чому. Тому що війна – сама по собі, як людське заняття, хоч би яким синонімом її не назви – найостанніша, наймерзотніша і найбрудніша справа. Справа, не гідна звання людини, на яку Всесвітом та еволюцією покладена турбота про збереження та примноження всього живого на нашій планеті.
Я в цьому переконаний: війна – найшвидший засіб розлюднення, коли стирається межа між добром та злом. Війна завжди є насильство і кров, розірвані тіла та відірвані кінцівки. Це завжди смерть. Я це не приймаю і відкидаю.
Цьому мене навчило наше спільне минуле. І, напевно, не тільки мене, – у Кримінальному кодексі Росії є статті 353 та 354, які передбачають сувору відповідальність за підготовку, ведення та пропаганду агресивної війни. І я вважаю, що Росія вичерпала свій ліміт на війни ще у ХХ столітті.
П'ять місяців на території сусідньої держави Росія веде військові дії, сором'язливо називаючи це «спеціальної військової операцією». Нам обіцяють перемогу та славу. Чому ж чимала частина моїх співгромадян відчуває сором і провину? Чому багато хто виїхав з Росії і продовжує їхати? І чому нашій країні раптом з'явилося так багато ворогів? Може, це щось у нас не так? Давайте подумаємо! Дайте нам можливість хоча б обговорити те, що відбувається. Обмінюватись думками. Це, зрештою, наше конституційне право!
Власне, я це зробив. На засіданні муніципальної ради я висловив мою думку, людське ставлення до голосування. Цю думку, це ставлення я мотивував, виходячи зі своїх переконань. І був підтриманий більшістю присутніх!
І тепер я в суді.
Схоже, і це – начебто з нашого спільного минулого ще один невивчений урок. Переслідування за слово, сфабриковані справи, швидкий суд, запізніле прозріння: «Як так, ми не знали!»
У роки сталінського терору мого діда звинувачували у закликах до повалення радянського ладу, у створенні та зміцненні якого він брав участь безпосереднім чином. Дід дожив до повної реабілітації – через півстоліття.
Сподіваюся, для моєї реабілітації знадобиться набагато менше часу. Але поки що я тут у залі суду. Моя кримінальна справа слухається однією з перших, але в Росії порушено сотні таких кримінальних справ проти моїх співгромадян, які думають і висловлюються про те, що відбувається. Руйнують сім'ї, ламають життя молодих людей.
І, виступаючи тут, я говорю за всіх них, які ще не постали перед судом.
Декілька фраз, сказаних мною на буденному засіданні Ради депутатів, було досліджено під мікроскопом. Сформовано слідчу групу із дев'яти слідчих, шестеро з яких – «у особливо важливих справах». П'ятеро експертів – лінгвісти та психологи. Покопалися в моїх думках, намагаючись зрозуміти: що ж насправді стоїть за думкою, яку я висловив моїм колегам-депутатам з одного з питань порядку денного засідання. Яким був мій таємний задум і приховане посилання? Що насправді стоїть за моїми фразами? Породили дві експертизи на 120 аркушах.
Тим часом, стаття 29 Конституції Росії гарантує кожному свободу думки і слова, – якщо не йдеться про пропаганду ненависті, ворожнечі, переваги. Кожен має право вільно шукати, отримувати, передавати, виробляти та розповсюджувати інформацію будь-яким законним способом. …Гарантується свобода масової інформації. Цензура забороняється.
У дні серпневого путчу 1991 року я також був депутатом.
Разом з іншими захисниками я був біля будівлі Верховної Ради республіки – «Білого дому». Ми захищали наше майбутнє. Наше право жити вільно, а отже, вільно говорити, висловлювати свої думки, збирати інформацію та ділитися нею.
Якби тоді сказали, що за тридцять років мене судитимуть кримінальним судом за слова, за думку – я не повірив би. Причини такого сумного результату, до якого прийшло наше суспільство, потребуватимуть ретельного дослідження та осмислення істориками. Потребуватимуть як осмислення, так і висновків. Це буде непросто, але ми маємо визнати, що війна – це війна. Маємо реабілітувати жертв і судити злочинців. Повинні відновлювати добре ім'я свого народу, своєї країни.
А поки що нашій владі бажаю розсудливості. Суду – мудрості. Усім, на кого накочується нова хвиля репресій – стійкості, як і всьому українському народові. Собі – стати у майбутній Росії її послом в Україні.
Усім, хто мене підтримував безпосередньо чи на відстані, – не сумувати! Я з вами».
Статтю, за якою засуджено Олексія, вже почали називати «Горіновською».
Серед групи підтримки Олексія була дуже літня жінка Любов Йосипівна, в руках якої була вишита сумка з написом «Ні війні». Жінку намагалися затримати поліцейський біля суду. Навколишні люди вмовляли представників влади опустити її. У результаті Любов Йосипівну відпустили.
Цього ж дня, 8 липня біля метро «Ізмайлівська» було затримано Геннадія Гладких, який проводив одиночний пікет проти війни та на підтримку муніципального депутата Олексія Горінова, засудженого до семи років колонії. Як повідомляє ОВД-Инфо, до нього не пускали адвоката.
Антивоєнні арт-акції
Художниця з Нижнього Тагілу Аліса Горшеніна створює національне та антивоєнне мистецтво. На цьому червоному серці вона вишила червоною ниткою слово «біль» двадцятьма двома мовами народів Росії. Не всі вишиті слова перекладаються як «біль» буквально, оскільки не всі мови мають прямий переклад цього слова.
*
У Самарі пікетувальник Сергій Цирков вийшов на акцію у жовтих шортах та синій футболці з плакатом «1984?!». Поліцейські, які його затримали, в результаті не стали складати протокол і відпустили.
*
5 липня у селі Київське (Краснодарський край) заарештували місцевого жителя Юрія Осокіна на 15 діб за статтею про дрібне хуліганство (20.1 КпАП). Приводом для затримання стало те, що Осокін ходив на роботі в касці з написом «No war» і пацифіком, а в місці для куріння стирав написи зі стін і залишав замість них антивоєнні. Осокіна затримали на робочому місці.
*
Наприкінці квітня даїшники наздогнали та затримали на дорозі Олексія Борисова через антивоєнний напис та пацифік на його машині. Під загрозою конфіскації автомобіля («предмет, за допомогою якого було здійснено дискредитацію армії») його змусили стерти напис і дати свідчення для протоколу. У результаті суд оштрафував його на 30 тисяч рублів, оскаржувати рішення Борисов не став, оскільки не вірить у справедливість суду: минулого року силовики зламали йому ребра на акції Навального, після чого він отримав ще й штраф.
*
Петербурзька художниця, блокадниця Олена Осипова, яку називають вже «совістю Пітера», продовжує виходити на вулиці міста з антивоєнними пікетами. Плакати вона робить сама, ось одні з них:
Жителі Великого Новгорода провели та виклали на YouTube акцію «Кривавий Садко», пофарбувавши воду у фонтані «Садко і царівна Волхова» у червоний колір. Відео забезпечили субтитрами «... та пофарбувалися води від людської крові. НІ ВІЙНІ». Аварійні служби рано-вранці злили всю забарвлену воду з фонтану, правда про маленький фонтан «Шалунья» забули. Відео завершиться титром «Ні війні!» синіми літерами та «Мир Україні» жовтими
Саботаж та диверсії
Легіон «Свобода Росії» відзвітував про проведення невеликої ЖД диверсії із замиканням рейок дротом (дає на автоматику сигнал, що колії зайняті іншим поїздом, тим самим ускладнюючи рух поїздів) у Білгородській області. Чи не диверсія, проте, сильна дія.
*
У Брянській області перед вантажним поїздом спрацював «невідомий вибуховий пристрій», повідомив губернатор Олександр Богомаз. Сталося це на перегоні Робчик-Піщанка. «В результаті у складі пошкоджено скло кабіни машиніста, залізничні колії не пошкоджено, постраждалих немає», — пише Богомаз.
*
В Алушті (Крим) мешканець наклеїв на ворота будинку місцевого росгвардійця плакат з його фото та підписом «Тут живе військовий Zлочинець, який вбиває дітей».
Акції в соцмережах та покарання за публікації
У Москві Останкінський районний суд оштрафував на 50 тисяч рублів муніципального депутата та учасницю Pussy Riot Люсю Штейн за статтею про дискредитацію російської армії. Причиною став пост у твіттері, в якому йдеться про те, що російські солдати «прийшли бомбити чужі міста і вбивати людей». При цьому в документі вказано лише посилання на нього, а замість тексту твіту стоїть трикрапка.
*
«ВКонтакте» на вимогу Генпрокуратури 1 липня заблокував сторінку архангельського антивоєнного активіста Андрія Чуракова. Чураков – політолог, з початку війни він писав про взаємозв'язок війни в Україні та політичні переслідування в Росії.
*
Симоновський районний суд Москви оштрафував на 300 тисяч рублів «Новую газету» за статтею про розповсюдження «фейків» через відео про війну в Україні. Протокол на видання склали через відеоролик головного редактора «Нової газети» Дмитра Муратова. Відео, присвячене війні в Україні, було опубліковано на сайті видання. Пізніше його видалили на вимогу Роскомнагляду.
*
Активісти Марія та Андрій одружилися та влаштували перформанс «Весілля в чорному»:
«Ми попросили гостей прийти в чорному, щоб висловити скорботу за всіма загиблими та вбитими мирними мешканцями країни, на яку напала Росія. На плакатах ми написали фрази наших близьких друзів/родичів/партнер_рок, які найбільше запам'яталися нам за останні 4 місяці, які вплинули на те, що ми робимо зараз».
Антивоєнні ініціативи
Молодіжний рух «Весна» з'явився у 2013 р. Майже одразу однією із сфер діяльності руху став антивоєнний протест. У лютому 2014 року активісти «Весни» вийшли до консульства України у Санкт-Петербурзі, щоб висловити підтримку «братському народові». Учасники пікетів тримали плакат «Януковичу, схаменись! Твої руки в крові!».
У 2015 році активісти руху встановили на Марсовому полі поряд із похованнями жертв революцій та громадянської війни нове «надгробок», напис на якому говорить: «Невідомий солдат загинув на Донбасі в “мирний” час» .
У 2022 році на тлі вторгнення Росії в Україну рух став одним із організаторів антивоєнних протестів у Росії. Рух координував протестні акції 27 лютого (близько 2800 затриманих), 13 березня (понад 800 затриманих) та 2 квітня (понад 200 затриманих). 3 травня «Весна» анонсувала акцію «Вони воювали не за це», пов'язану з ходою «Безсмертного полку». Рух запропонував виходити 9 травня з портретами своїх ветеранів, антивоєнними гаслами, фотографіями загиблих українців та зруйнованих міст. У відповідь, за повідомленням «Весни», організаторам «Безсмертного полку» у регіонах почали розсилати інструкції щодо протидії перетворення ходи на політичну акцію проти вторгнення Росії в Україну.
У травні 2022 року проти учасників руху «Весна» порушили кримінальну справу за статтею про створення НКО, яка зазіхає на особу та права громадян (ст. 239 КК).
Огляд підготували волонтери Меморіалу на основі джерел: ОВД-инфо, Холод, телеграм-каналів Видимый протест, Activatica.org та інших.