Не миролюбна держава: МЗС ініціювало виключення Росії з Ради Безпеки і самої ООН
Україна закликала держави-члени ООН “позбавити РФ статусу постійного члена Радбезу ООН та виключити її з ООН у цілому”.
Про це йдеться у заяві, оприлюдненій на сайті Міністерства закордонних справ України.
У МЗС підкреслили, що у правовій площині питання статусу держави-члена ООН та постійного члена Ради Безпеки ООН, яким користується Російська Федерація, неврегульоване, адже Російська Федерація стала постійним членом Радбезу ООН в обхід передбачених процедур, на підставі листа Бориса Єльцина на ім’я Генерального секретаря ООН, відправленого 24 грудня, 31 рік тому.
“Чинний Статут ООН не містить слів ‘Російська Федерація’. Їх немає, зокрема, в Статті 23 Статуту, де перелічені постійні члени Ради Безпеки ООН”, — зауважують у МЗС.
Українські дипломати нагадали, що у грудні 1991 року звернення РФ щодо наміру стати правонаступницею СРСР не було розглянуто належним чином, адже Стаття 4 Статуту ООН “передбачає, що членство миролюбних держав в ООН набувається саме за рекомендацією Ради Безпеки ООН та за рішенням Генеральної Асамблеї, і лише в такий спосіб”. Власне, так і відбувалося у випадку інших держав-членів ООН: Чехії та Словаччини, які утворилися після того, як держава-член ООН Чехословаччина припинила своє існування.
“Таким чином, Російська Федерація ніколи не проходила правомірної процедури набуття членства і займає місце СРСР в Раді Безпеки ООН незаконно. З юридичної та політичної точок зору може бути лише один висновок: Росія — узурпатор місця Радянського Союзу в Радбезі ООН, — переконані в Міністерстві. — По суті, це був безпрецедентний випадок в історії ООН, коли країна нав’язала своє членство в Організації одностороннім рішенням, а країни-члени ООН були позбавлені статутного права висловити свою позицію шляхом голосування в Генеральній Асамблеї щодо прагнення РРФСР набути членства у спосіб, не передбачений Статутом”.
Сумнівним є і саме право РФ взагалі входити до складу ООН, адже, як зауважили в МЗС, “вона не відповідає основному критерію членства в Організації”: Пункт 1 Статті 4 чітко зазначає, що “членство в ООН відкрите для всіх миролюбних держав”. Українські дипломати наголосили, що дії Російської Федерації суперечать поняттю “миролюбності”, адже три десятиліття незаконного перебування РФ в ООН “позначені війнами та захопленням територій інших країн, силовою зміною міжнародно визнаних кордонів, намаганнями задовольнити загарбницькі та неоімперські амбіції”.
8 років збройної агресії проти України і повномасштабне вторгнення Російської Федерації наочно демонструють зневагу до принципу миролюбності: “Війна Російської Федерації проти України є безпрецедентним актом порушення цілей та принципів Статуту ООН з часів його підписання у 1945 році та позбавляє Росію права називатися миролюбною державою”, а спроба РФ анексувати Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, Донецьку, Запорізьку, Луганську та Херсонську області України і “подальший військовий контроль та тимчасова окупація цих територій Російською Федерацією, є порушенням суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності України, а також загальновизнаних принципів та норм міжнародного права”.
Дипломати нагадали, що 16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН наказав РФ негайно вивести війська з території України і припинити бойові дії. Російська Федерація відмовляється виконувати обов’язковий наказ Міжнародного суду ООН і так само ігнорує Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН “Агресія проти України” від 2 березня 2022 року, в якій Російську Федерацію закликали “припинити збройну агресію проти України, деокупувати всі українські території, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів”.
Російська Федерація здійснила низку терористичних актів на території України. У заяві МЗС згадані лише деякі з них: збиття авіалайнера малайзійських авіаліній MH17; теракт під Волновахою; обстріли житлових кварталів мікрорайону Східний в Маріуполі; вибухи під час мітингу за соборність України у Харкові; вибухи у Харківському клубі “Стіна”; масовані ракетні обстріли критичної цивільної інфраструктури України.
Більше того, “географія злочинів Російської Федерації проти міжнародного миру та безпеки виходить далеко за межі України”. Українські дипломати нагадали і про продовження політики СРСР з незаконної окупації Північних островів Японії, і про підживлення нестабільності в Абхазії, Південній Осетії, Придністров’ї та Нагірному Карабасі, і про “маніпуляції на тему нібито дискримінації російськомовних громадян в країнах Балтійсько-Чорноморського регіону”, і про спробу державного перевороту в Чорногорії, окремо відзначивши “збройну агресію РФ проти Чеченської Республіки Ічкерія, окупацію її територій та злочин геноциду чеченського народу”, підтримку злочинного режиму Башара Асада й численні злочини проти сирійського народу і розпалювання конфліктів в Африці.
“У корені всіх цих злочинів — не лише політика Російської Федерації з розпалювання конфліктів, але і системне блокування нею рішень, необхідних для їхнього розв’язання”, — переконані в Міністерстві.
Російська Федерація застосувала право вето в Раді Безпеки ООН майже вдвічі більше, ніж будь-який інший постійний член Радбезу, — 31 раз, блокуючи резолюції про створення трибуналу щодо розслідування збиття літака Малайзійських авіаліній рейсу MH17; визнання масових вбивств у Сребрениці як геноциду; реагування на політичну та гуманітарну ситуацію у Венесуелі; продовження мандату спостережної місії ООН в Грузії; посилення санкційного режиму щодо КНДР; численні резолюції щодо Сирії.
“На нинішньому етапі агресії, Російська Федерація, яка відчуває свою повну безкарність, перейшла до шантажу міжнародної спільноти погрозами застосування ядерної зброї, — зауважили у МЗС. — Це лише питання часу, коли дії РФ дискредитують та зруйнують усю систему ООН — єдину і безальтернативну глобальну міжурядову інституцію, яка об’єднує за столом переговорів усі держави світу”.
Українські дипломати наполягають, що “питання долі Росії в ООН має вирішуватися в загальному контексті її відповідальності за грубі порушення норм і принципів міжнародного права, а також за злочини, які вчиняються на території України, зокрема за воєнні злочини та злочини проти людяності, а також злочин геноциду”.
Зважаючи на все вищезазначене, МЗС закликало держави-члени ООН “відновити застосування Статуту ООН у питанні легітимності перебування Російської Федерації в ООН”, позбавити Російську Федерацію статусу постійного члена Ради Безпеки ООН та виключити її з ООН у цілому.
У Міністерстві закордонних справ переконані, що “Російська Федерація має пройти той же міжнародно-правовий шлях набуття членства в Організації, що й інші країни”, а можливе повернення Росії до ООН у майбутньому має розглядатися “лише за умови дотримання нею критеріїв членства ООН”.
Крім того, отримання законної процедури “відновить право кожної держави-члена проголосувати у Генеральній Асамблеї щодо доцільності прийняття Російської Федерації до складу ООН”, адже 31 рік тому держави були позбавлені цього права.
У МЗС оголосили, що Україна ініціює “комплексний процес, спрямований на досягнення цілей цієї заяви” та готова взаємодіяти з іншими країнами “для спільного захисту Статуту ООН і міжнародного права від руйнівного впливу Російської Федерації”.
Раніше члени Гельсінської комісії Конгресу США подали до Конгресу резолюцію, у якій закликали адміністрацію Президента Сполучених Штатів ініціювати процес виключення Росії із Ради Безпеки ООН.
Видання Foreign Policy цитує частину тексту резолюції, де зазначено, що Росія дозволила собі “кричущі порушення” Статуту ООН, намагаючись незаконно анексувати частини території України, вчиняючи злочини проти цивільного населення, “брязкаючи ядерною зброєю”, шантажуючи світ продовольчою кризою. Попри це Статут ООН не передбачає можливості позбавлення країни постійного членства у Раді Безпеки ООН. Для виключення країни з ООН необхідна згода двох третин членів Генеральної асамблеї ООН та одностайне схвалення цього рішення Радою Безпеки.
Тому Гельсінська комісія також вбачає вихід у спробі оскаржити статус Росії як законного спадкоємця СРСР. Оскільки Україна, так само як Росія і Білорусь, була однією з держав-засновниць Радянського Союзу, Україна може заявити про своє право на місце в Раді Безпеки ООН і надати своєму представнику повноваження члена Ради Безпеки. Оскільки, на відміну від двох інших держав-спадкоємців, Україна не порушила Статут ООН, у теорії такий план міг би спрацювати. Для схвалення повноважень українського представника вистачило б згоди 9 членів Ради Безпеки ООН. Проте журналісти Foreign Policy зазначають, що такий план може бути важко реалізувати через багаторічний прецедент, коли право Російської Федерації на постійне членство не ставилося під сумнів.
Поки Російська Федерація має право вето в ООН, Міжнародний кримінальний суд (МКС) не може розглядати злочин агресії Росії щодо України. Оскільки ані РФ, ані Україна не ратифікували Римський Статут, МКС не може поширити юрисдикцію на територію України. У такому випадку Рада Безпеки ООН могла б передати справу до МКС, як це було у справі щодо Південного Судану та Лівії, але право вето, яким володіє Росія, унеможливлює і такий сценарій. З огляду на це все частіше ведуться дискусії щодо необхідності створення спеціального трибуналу, який розслідуватиме злочин агресії й дозволить притягти найвище керівництво РФ до відповідальності.