MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

‘До останнього не хотілося вірити, що люди у 21 сторіччі можуть так чинити…’ ‘Якщо вмирати, то тільки на рідній землі’, — мешканка Ізюма відмовилася евакуюватися до РосіїОдин із рушницею проти зграї загарбниківВона прощалася з життям, коли від авіаударів будинки складалися, наче карткові‘Мій син та чоловік були поранені під час авіаудару росіян’ Російський літак зробив три кола, стріляючи по мирних жителях‘Цей свист ніколи не забудеш…’ ‘Коли бомбили ринок Барабашова, в метро стало темно і хиталися люстри...’ ‘Брат із лежачою мамою залишився посеред вулиці...’ , — історії з Ізюма‘Я знала людей, що загинули в бородянських підвалах...’‘Стіни немає, дверей немає, нічого не залишилося’, — жителька Бородянки розповіла, як пережила бомбардування‘Війна на чотирьох лапах’ — особиста війна Сергія Небоги‘Ти розумієш, що до колодязя бігти кілометр через нерозірвані снаряди...’, — хроніки окупованого Ізюма‘Жінка сидітиме в сусідній камері, а син — у Бєлгороді в колонії’. На Харківщині окупанти катували директора школи‘Доки я не почав кричати ‘Слава Росії’, вони не переставали знущатися’. В’язні катівні у Куп’янську розповідають про тортури росіян‘Тримали людей в боксах’ — після деокупації на Харківщині знайшли вже 10 катівень Тиждень у неволі: у Куп’янську окупанти утримували в неволі п’ятьох підлітківВовчанський агрегатний завод: російська катівня за чеченськими лекаламиЖити в окупації 4 місяці, піднімати український прапор на площі. Дві історії з ВовчанськаНа заводі у Вовчанську росіяни ‘катували струмом навіть батюшку’, — заступник директора заводу

На згарищі життя: мешканець Мощуна розповідає про зруйноване село

27.12.2022   
Олексій Сидоренко

У пенсіонера Миколи Карпенюка було все, щоби спокійно жити в старості. Він збудував будинок, теплицю, лазню. Але все майно згоріло внаслідок ворожих бомбардувань. 


Тут я жив. Із дружиною. Пішов на пенсію та десять років тут жив. Побудував будинок, баню, гараж. Все як потрібно. Теплички… Забезпечив собі старість. І тут таке горе. Їхав я на Сквиру, мені подзвонили, 26-го числа. Сказали, що у вас влучив снаряд у гараж. Горить гараж.

Потім у будинок було багато влучань. Будинок згорів. І лазня згоріла, теж влучання було. Усе розбили, усе розтрощили. Приїхав, подивився, згарище одне. Повністю зруйновано усе. Нам надали акти огляду. Непридатне для житла — висновок. 

 Розкажіть про свій будинок

— Він невеликий. Чотири кімнати, коридор. Сходи. І веранду я прибудував. Таку, літню. Столик стояв, шафа стояла. Коридорчик. Тут були сходи на другий поверх. Там дві кімнати. Два сини, їм по кімнаті зробив. У нас із жінкою була кімната. Лежанка, грубка, тепло, конвектори газові, опалення було. Прекрасно було. І не стало нічого. А це була лазня. Напевно, щось прилетіло. Дах знесло. Але горіло також. Ось ці прильоти, хто його знає, що то за прильоти.      

Зруйнований будинок Миколи Карпенюка [Мощун]

Зруйнований будинок Миколи Карпенюка

 Скільки будинків зруйновано у вашому селищі?

— Відсотків 80-60 мінімум. Майже усі хати по вулиці Київській, їх дуже багато. Майже усі. Стояли їхні побиті БМД. Бойові машини десанту. Одна ще й досі стоїть. Їх багато було, вже повивозили.

 Чи очікували, що буде повномасштабна війна?

 —Навіть у голові не з’являлося думок таких. Зовсім. Попри усі новини? Ну, не думав, що так буде. Думав, як зазвичай, полякають і заспокояться. А тут… Широкомасштабна. Ну, що ж…

 Яким для вас був перший день війни?

— Я був у Києві. Син там живе. А потім об’явили, що почалася війна. Брат подзвонив зі Сквири, щоб приїжджали. І ми 26-го поїхали. Ми ще думали сюди разом із онуками їхати. А потім я кажу, там близько аеродром, я боюся, що такі точки можуть накривати. І таки не помилився. Пороз’їжджалися хто куди. Побув до травня місяця у Сквирі. 

— А коли дізнались, що вони під Мощуном?

— Двадцять шостого. Я їхав, мені подзвонили й сказали, що снаряд влучив, горить гараж. Мені показали фото у телефоні. Коли будинок руйнувався, то я вже знав. Одразу. Люди жили ще тут. Він один із перших постраждав. Ну, у селі, може, перші руйнування були, а тут на дачах — найперший, кажуть. Стрілянина була, бої йшли тут сильні. Багато людей загинуло. Батюшка з Василькова приїжджав. Відспівували. Загинув депутат, Сан Санич.

Будинки, які були зруйновані чи згоріли внаслідок російських бомбардувань [Мощун]

Будинки, які були зруйновані чи згоріли внаслідок російських бомбардувань

 Чи були мародерства зі сторони російських військових?

— Тут у нас навіть не знаю. У Гостомелі, мені розповідали, були. Там було таке. У підвали росіяни награбоване майно знесли. Сусід повиносив, поставив, каже: «Люди, розбирайте, де чиє. Там багато чого було. І кальяни, і техніка. Все, що хочете, — було.  

— Ви зараз живете в Мощуні?

— Так, у сестри. Вони якраз перед війною поїхали. Вони поїхали та й не приїхали. В евакуації сидять.

 Що плануєте робити далі? 

— Поки планів немає жодних. Будиночок встановили. Господарством буду займатися. Мабуть, хтось буде відбудовуватись, я вже не буду. Діти може будуть … Вік вже такий, що мені не до будівництва.

Де зараз мешкають ваші діти?

— Один в Гостомелі, один в Києві. А дружина на роботі. Працює ще. Викликали на роботу і працює. Зараз живе у сина. Щодня складно їздити сюди. Але жила тут. Теж на пенсії була.

 Чи змінилося ваше ставлення до росіян?

— Що я можу сказати. Вони варвари та й усе. Ніколи не подумав би. Весь час братнім народом вважали, а вони так вчинили. Загарбники! Я не підтримую росію. 

Микола Карпенюк, Мощун

Микола Карпенюк, Мощун

Матеріал підготовлено за підтримки Prague Civil Society Centre
 Поділитися