MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

‘В евакуацію я поїхав у одних штанах, чоботах, курточці, з документами’

29.12.2022   
Олександр Васильєв

Мене звати Нещадим Петро Григорович, мені 62 роки, в Мощуні живу вже 15 років. До війни був на пенсії, але підробляв охоронцем. Оскільки наш будинок зруйновано під час бойових дій, зараз із сім’єю переїхали на Черкащину, живемо у старому будиночку, намагаємося його облаштувати.


Яким для вас було 24-го лютого?

— Я пам’ятаю той день. Я саме завершив свою зміну на роботі, вже маршрутки не ходили, мене підвезли додому. Не сильно вірилося, що почнеться війна. А вже потім, не пам’ятаю точно якого числа, над нашим будинком у Мощуні пролітало 28 російських гелікоптерів. Я вискочив на літню кухню, щоб подивитися, діти вибігли. Вони пролетіли, я бачив, як над Гостомельським аеродромом кружляли, стріляли, бачив усю ситуацію. Летіли вони дуже низько, приблизно метр від верхівок дерев. Я сам служив в авіації, бачив літаки, які низько літають, але не так… А щойно вони пролітали ліс, опускалися ще нижче, майже до землі та летіли над річкою у бік аеродрому в Гостомелі.

Чи бачили ви, як російські військові висаджувалися у Гостомелі?

—Так. Перші два чи три гелікоптери зависли над аеродромом, а інші кружляли, скинули десант і пішли на посадку. Це тривало хвилин двадцять, вони висадили десант, була перестрілка, потім вони улетіли.

Чи бачили ви, крім російських гелікоптерів, їхні літаки?

— Гелікоптери бачив добре, а літаки теж бачив, але далеко, не знаю, чиї вони були, але летіли наче з боку Росії, долітали до Ірпінського мосту, і верталися назад, тож, певно, то були їхні літаки.

Що відбувалося у наступні дні?

— Були перестрілки, військові наші стояли, техніка. Моя донька з онуками поїхали, а ми з жінкою залишилися. Самі ми вже евакуювалися шостого березня.

Чи обстрілювали росіяни Мощун у перші дні вторгнення?

— Обстрілювали. Я ще тут був, гасив пожежу на третьому поверсі свого будинку. Снаряд влучив у балкон, палало сильно, все було посічено уламками. Я тоді зміг загасити пожежу. А зруйнувало мій будинок, вже коли нас тут не було.

А чому ви не евакуювалися у перші дні вторгнення РФ?

— Ой, не хотів їхати. Спочатку тут багато людей залишалося. Але, коли вже наші нагнали багато техніки сюди, нам сказали, що необхідно їхати звідси. Тоді ми поїхали.

Як ви рятувалися від обстрілів ще до того, як евакуювалися?

— У льосі ховалися з жінкою. Одного разу прилетіло в будинок сусіда, якраз коли я проходив повз.

Як ви емоційно витримували обстріли?

— Чесно кажучи, тоді якось легше було. Це вже зараз почало накривати, а тоді не так було.

Що з вашого майна постраждало?

— Усе! Усе, що було. Я вам скажу, що в евакуацію я поїхав у одних штанах, чоботах, курточці, з документами. Більше в мене нічого не було. Усе, що було — знищено.

Зруйнований будинок Петра Нещадима у Мощуні

Зруйнований будинок Петра Нещадима у Мощуні

Що ви плануєте робити далі?

— Побачимо. Потихеньку будемо відбудовуватися, але насамперед необхідно, щоб закінчилася війна, щоб ми відійшли від цього. Зараз триває війна, хто його знає, що нам робити. Будемо потихеньку відбудовуватися.

Чи вірите ви в те, що зрештою все буде добре?

— Вірю! Я сам будівельник, свій будинок побудував своїми руками, побудую ще. Головне зараз, щоб війна закінчилася і було здоров’я. Грошей не вистачає, але потихеньку все зробимо.

Чи допомагає вам держава?

— А чим держава може допомогти? Ну, виплатили 6600 грн одноразово, ще пайки, більше нічого такого. Люди, до речі, нам дуже допомагають, меблями ось допомогли…

Чи багато цивільних загинуло у Мощуні?

— Так, багато було. Знаю одного чоловіка, мати якого була дуже сильно поранена в голову та шию, вона через це наклала на себе руки, повісилася. Це я знаю особисто. А ще скільки мені розповідали… Багато загинуло і зникло безвісти.

На вашу думку, росіяни навмисно обстрілювали житлові будинки?

— Звичайно! Але також тут були й наші солдати, стояла наша техніка, тож російські військові стріляли сюди. 

Чи мародерствували російські військові в Мощуні?

— Так! У моєму будинку, наприклад, вхідні двері були вирубані сокирою, у сусіда замок простріляний, ще в одних сусідів покрали весь одяг, забрали жіноче взуття та все, що можна. Усі будинки були зламані.

Ще до війни, чи могли ви подумати, що Росія може почати повномасштабне вторгнення?

— Не замислювався. Думав, невже він на таке піде? Вважав, що все закінчиться максимум на Донбасі.

Чи змінилося у вас ставлення до росіян?

— Ще як. І хоча у мене там є рідні, є племінники, але ставлення змінилося повністю.

Петро Нещадим, Мощун

Петро Нещадим, Мощун

Матеріал підготовлено за підтримки Prague Civil Society Centre
 Поділитися