MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

У Росії планують створити 24 виправні колонії на тимчасово окупованих територіях України Засновники ініціативи ‘Трибунал для Путіна’ обговорили з Генпрокурором співпрацю щодо фіксації воєнних злочинівУ комісії ООН розповіли про попередні результати роботи: російські збройні сили відповідальні ‘за переважну більшість виявлених порушень’Європарламент проголосував за створення спеціального трибуналу щодо розслідування злочину агресії‘Нам навіть не дали попрощатися’: 12-річний Олександр розповів свою історію війниСБУ встановила особу ватажка кадирівців, який керував ‘каральними рейдами’ на ЛуганщиніУ Мелітополі окупаційна влада залишила літніх людей без жодної допомоги, заборонивши останній благодійний фондРосійська ракета вбила 46 людей — остання інформація про терористичну атаку РФ у Дніпрі (оновлено)У світі все гучніше говорять про те, що агресії Росії проти України немає жодних виправданьРосійські спецслужби збирають персональні дані військовополонених та їхніх рідних

‘Ви там є’: ЄСПЛ підтвердив, що у 2014 році Росія окупувала частину Донеччини та Луганщини й відповідає за скоєні там правопорушення

26.01.2023   
Марина Гарєєва
25 січня 2023 Європейський суд з прав людини оприлюднив проміжний вердикт у так званій “великій справі щодо Донбасу”. Рішення суду чітко окреслило початок російської збройної агресії та встановило відповідальність Росії за правопорушення, вчинені на підконтрольних їй територіях.

Фото: Архів ZAHID.NET

Фото: Архів ZAXID.NET

Рішенням Європейського суду з прав людини у Страсбурзі від 25 січня 2023 року підтверджено, що де-факто від 11 травня 2014 року саме “Росія, а не сепаратисти, здійснювала ефективний контроль над Донбасом”.

У цій публікації ми окреслимо ключові моменти щодо проміжного рішення ЄСПЛ, спираючись на саме рішення, розгорнутий аналіз Сергія Сидоренка, журналіста “Європейської Правди”, та інтерв’ю заступниці міністра юстиції України Ірини Мудрої для Радіо Свобода.

Ще 23 січня цього року, в залі Парламентської асамблеї Ради Європи, Україні потрібно було відвойовувати власну історію й доводити, що російське вторгнення розпочалося у 2014, а не у 2022 році. Окремі парламентарі категорично заперечували проти того, щоб у рішенні ПАРЄ було зазначено, що російська збройна агресія проти України почалася у 2014 році. Голоси проти лунали як у комітеті, так і в пленарній залі. “Позиція Ради Європи полягає в тому, що російське вторгнення розпочалося у 2022 році”, — переконував бельгійський депутат Крістоф Лакруа.

Україні вдалося відстояти справжню точку відліку російської збройної агресії, але це був лише початок боротьби.

25 січня 2023 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) оприлюднив проміжний вердикт у так званій “великій справі щодо Донбасу”. Рішення суду чітко окреслило, коли почалася російська збройна агресія, яку роль відіграла Російська Федерація в захопленні українських територій та хто відповідає за правопорушення, вчинені на підконтрольних Росії територіях.

У своєму рішенні ЄСПЛ підтвердив, що

  • з квітня 2014 року Росія здійснює військове вторгнення до Донецької та Луганської областей;
  • з травня 2014 року контроль РФ на окупованих територіях став абсолютним: від 11 травня 2014 року саме Росія, а не так звані “сепаратисти”, здійснювала ефективний контроль над окупованими нею територіями Донецької та Луганської областей;
  • влітку 2014 року Російська Федерація розпочала повномасштабне перекидання військ на Схід України;
  • Російська Федерація несе відповідальність за те, що відбувалося на окупованих нею територіях. Зокрема, ЄСПЛ визнав частково прийнятною до розгляду справу щодо відповідальності РФ за систематичні порушення прав людини на територіях України, які перебували під російською окупацією.

Таким чином відтепер є юридичне підґрунтя стверджувати, що війна РФ з Україною триває вже майже дев’ять років.

Європейський суд вирішив, що має юрисдикцію розглядати скарги проти Росії щодо порушення прав людини на східних територіях України, оскільки ці території вже перебували під фактичним контролем Російської Федерації.

Передісторія

Усе це стало можливим завдяки тому, що ЄСПЛ розглядає справу, яку називають “великим процесом щодо Донбасу”, розпочату через міждержавну скаргу України й Нідерландів, подану проти РФ.

У скарзі йдеться про те, що Російська Федерація системно порушувала права людини після окупації частини Донецької та Луганської областей у 2014 році, не розслідувала скоєні порушення, і має нести відповідальність за події, що відбувалися на окупованих нею територіях.

Українська влада передала низку доказів: протоколи допитів, відеозаписи, розвіддані й багато іншого до Страсбурга. Про масив доказів можна судити з самого лише текстового опису доказової бази, що містив понад 800 сторінок. Нідерланди доєдналися до позиву у 2020 році через збиття авіалайнера MH17, унаслідок якого в липні 2014 року загинули 298 осіб. Потужна юридична підтримка нідерландських юристів та розширення географії війни, коли унаслідок російської збройної агресії загинули громадяни Європи, стали вагомим внеском у боротьбі проти безкарності РФ.

Стислий аналіз рішення

“Європейська правда” запропонувала стислий аналіз рішення ЄСПЛ.

Документ у 230 сторінок визнає

  • збройну агресію РФ;
  • дату початку російської окупації;
  • контроль РФ на окупованих нею територіях;
  • території, за порушення на яких відповідає РФ.

Також проміжне рішення ЄСПЛ

  • надає дозвіл доводити вину Російської Федерації за наслідки обстрілів цивільних об’єктів на українській стороні від лінії зіткнення;
  • підтверджує, що порушення з боку Росії — від вбивств та катувань до обмеження у сфері освіти — були системними, а не поодинокими.

Передусім ЄСПЛ юридично підтвердив, що навесні 2014 року Російська Федерація здійснила збройну агресію проти України на території Донецької та Луганської областей і ближче до літа 2014 року розпочала масштабне вторгнення.

“Велика Палата вважає встановленим поза розумним сумнівом, що російські військові активно діяли на Донбасі з квітня 2014 року. Російські солдати воювали у складі озброєних груп, а офіцери від початку керували сепаратистськими озброєними формуваннями. Найпізніше з серпня 2014 року в контексті битви за Іловайськ відбулося широкомасштабне розгортання російських військ [на українській території]”, — йдеться у рішенні ЄСПЛ.

Європейський суд з прав людини встановив, що з 11 травня 2014 року Росія отримує повний і абсолютний контроль на території, підконтрольній “ДНР” та “ЛНР”. Сергій Сидоренко відзначив, що протягом усього рішення суду ці абревіатури вживаються у лапках: таким чином Суд підкреслює, що не вважає ці структури справжніми.

Часові рамки: відколи РФ відповідає за порушення

“Наявні докази підтверджують, що на момент проведення ‘референдумів’ 11 травня 2014 року діяльність сепаратистів у цілому керувалася і координувалася Російською Федерацією”, — йдеться у рішенні ЄСПЛ.

Таким чином, починаючи від 11 травня і надалі непідконтрольна Україні територія вважається такою, що перебуває під контролем (або окупацією) РФ.

“Обрання 11 травня як точки відліку не заперечує того, що збройна агресія та окупація на Донбасі почалися ще раніше, а ця дата стосується саме юридичної відповідальності РФ за окуповану територію”, — пише Сергій Сидоренко.

Заступниця міністра юстиції України Ірина Мудра зауважила, що 11 травня 2024 року було обрано через юридичний факт: адже саме 11 травня на територіях невизнаних республік “ДНР” та “ЛНР” було проведено постановчі референдуми.

“Оскільки слухання і подача доказів тривала до 26 січня 2022, суд встановив, що Росія здійснювала ефективний контроль з 11 травня 2014 року щонайменше до 26 січня 2022 року”, — пояснила Мудра.

При цьому в судовому рішенні зазначено, що військовослужбовці РФ були присутні на території України з квітня 2014 року.

“Для звернень в інвестиційні арбітражі немає різниці між квітнем і 11 травня, бо усі рішення про експропріацію були оголошені та втілені пізніше. Більшість, якщо не всі злочини, скоєні російськими окупантами на Сході, щодо яких є скарги у ЄСПЛ, — також датовані більш пізнім періодом”, — зазначає Сергій Сидоренко.

Системність російських порушень

Поза тим вкрай важливою є частина рішення ЄСПЛ щодо встановлення так званої “адміністративної практики”, тобто системності порушень прав людини з боку російської окупаційної влади.

Як зазначили в “Європейській правді”, ЄСПЛ вважає доведеною системність російських порушень під час:

  • вбивств та побиття до смерті цивільних осіб та українських військовополонених;
  • катувань цивільних осіб та військовополонених, включаючи сексуальне насильство, зґвалтування, нелюдські та такі, що принижують людську гідність, умови утримання під вартою;
  • організації примусової праці;
  • викрадень, незаконних арештів і тривалого незаконного утримання під вартою;
  • нападів на релігійному ґрунті;
  • переслідування журналістів та блокування українських мовників;
  • знищення приватної власності, крадіжок та мародерства, а також незаконного привласнення приватної власності без компенсації її вартості власникам;
  • заборони освіти українською мовою;
  • переслідування осіб української національності або громадян, які підтримували територіальну цілісність України.

Таким чином ЄСПЛ будуть розглянуті усі епізоди від 11 травня 2014 року, які підпадають під перелічені вище статті.

Межі окупованих територій

Щодо зони відповідальності РФ, до неї включили всі території, підконтрольні так званим “ДНР” та “ЛНР”, адже “всі ці території, починаючи від 11 травня і надалі, перебували під ефективним контролем Російської Федерації”.

У “Європейській Правді” наголосили, що довести збереження контролю над окупованими територіями після 2014-2015 років (надані Україною докази щодо політичного, економічного та військового контролю Кремля над рішеннями маріонеткових представників влади у Донецьку та Луганську переважно датувалися 2014-15 роками) допомогла сама Росія.

“У червні 2020 року уряд РФ у відповідь на запит зі Страсбурга надіслав письмову відповідь про те, що суть відносин Москви з сепаратистськими режимами ‘не змінилася’. А отже, за відсутності доказів протилежного, Суд вирішив, що повний контроль РФ на окупованих територіях зберігався як мінімум до зими 2022 року”, — пише Сергій Сидоренко.

“Дії та бездіяльність сепаратистської влади є частиною відповідальності РФ, так само як дії та бездіяльність будь-якого органу місцевої влади в РФ”, — йдеться у рішенні ЄСПЛ.

Враховуючи те, що відбувалися зміни меж, які контролювали так звані “ЛНР/ДНР”, ЄСПЛ дав РФ право подати заперечення на стадії розгляду справи, якщо Україна заявить порушення “на території, яку сепаратисти насправді не контролювали, або якщо конкретні дії конкретних сепаратистів не можуть бути приписані РФ”, — цитує рішення ЄСПЛ “Європейська Правда”.

Сергій Сидоренко вважає, що це ідеальне для України рішення з огляду на те, Росія ухвалила рішення ігнорувати судовий процес, “а отже, не буде заперечувати взагалі нічого”.

Щодо територій, на яких велися бойові дії, ЄСПЛ дійшов наступного:

ЄСПЛ може виключити зі скарги ті епізоди, які стосуються воєнних дій, але не всі, а тільки ті, де “ворожі військові сили прагнуть встановити контроль над територією в умовах хаосу”. Таким чином ЄСПЛ не розглядатиме порушення прав людини, якщо воно відбулося під час штурму села або міста, пояснює “Європейська Правда”. При цьому Європейський суд розглядатиме збиття літака MH17, оскільки воно не було здійснене в умовах хаосу, бо місце, звідки відбувався запуск ракети, у той момент ніхто не атакував, йдеться в рішенні ЄСПЛ, і тому щодо цього епізоду юрисдикція ЄСПЛ підтверджена. Таке формулювання дозволяє розглядати практично всі епізоди української скарги.

Щобільше “окремими положеннями ЄСПЛ дозволив взяти до розгляду також епізоди, коли РФ здійснювала артилерійські обстріли підконтрольних Україні територій, тобто завдавала збитків українцям та підприємствам поза межами ‘Л/ДНР’. Рішення про прийнятність кожного окремого такого епізоду Суд ухвалить під час розгляду по суті”, — розповів Сергій Сидоренко.

Важливість проміжного рішення ЄСПЛ

Хоча сам розгляд справи ще попереду — надалі ЄСПЛ має встановити, які саме статті Європейської конвенції з прав людини порушила Російська Федерація — проміжне рішення ЄСПЛ є вкрай важливим: адже найскладніше було довести, що саме Росія несе відповідальність за порушення, скоєні на окупованих нею українських територіях.

“Якщо пояснювати спрощено, то відповідальність за масові злочини на території іншої держави настає у разі, коли Суд доводить, що ця територія є окупованою, а держава-відповідач є окупантом (у термінології ЄСПЛ це має назву ‘здійснює на такій території ефективний контроль’). ЄСПЛ став першим міжнародним судом, який на підставі доказів, поданих Україною, юридично довів окупацію Росією частини Донбасу з 2014 року”, — пояснює автор “Європейської правди” Сергій Сидоренко.

До прийняття рішення ЄСПЛ, доводити факт окупації територій Луганської та Донецької областей Росією мали політичні органи, які часто робили це неохоче та приймали відповідні рішення лише під впливом української сторони або завдяки голосам українських представників. Так сталося й у ПАРЄ, коли відстояти 2014 рік як рік початку російської окупації вдалося завдяки голосам української делегації.

Той факт, що Росія денонсувала Конвенцію з прав людини й вийшла з Ради Європи не впливає на судові процеси, що стосуються подій 2014-2022 року: РФ лишається відповідальною за порушення прав людини, вчинені нею в минулому. Таке зобов’язання РФ взяла на себе 25 років тому, коли ратифікувала документи Ради Європи, — пояснює Сергій Сидоренко. За його словами, основна цінність винесеного рішення не в тому, що його потрібно виконувати, а в тому, що ЄСПЛ “визначив часові та територіальні межі російської окупації на Донбасі”, адже “міжнародне правосуддя працює таким чином, що рішення одного судового органу зазвичай визнають або враховують інші”. Таким чином для світової спільноти та для подальших судових процесів відтепер доведено, що російська збройна агресія на сході України та окупація Росією частини східних областей розпочалися навесні 2014 року, а так звані “ДНР” та “ЛНР” були повністю підконтрольні Кремлю.

Розгляд самої справи відбудеться навіть без російського судді, адже ЄСПЛ призначить йому заміну.

На думку заступниці міністра юстиції Ірини Мудрої, Україна зможе скористатися рішенням ЄСПЛ у майбутньому, коли настане час переговорів з наступниками Путіна:

“Україна шукає шляхи монетизації рішень Європейського суду з прав людини”, — зауважила Ірина Мудра. Заступниця міністра підкреслила, що йдеться не тільки про рішення Європейського суду, а й про рішення Міжнародного суду ООН, і про рішення, які отримали приватні інвестори в інвестиційних арбітражах по Криму.

У цьому контексті вкрай важливо довести вину РФ, адже “рано чи пізно Росія захоче повернутися до цивілізованого світу, захоче знову стати частиною фінансової системи, захоче вступати в транзакції з іншими державами, і їй потрібно буде щось робити з тими рішеннями, які будуть винесені проти Росії”, — підкреслила Мудра. Таким чином майбутні очільники Російської Федерації будуть змушені виконувати рішення суду, які будуть монетизовані коштом російських активів.

Подальші кроки України щодо заснування компенсаційного фонду

У інтерв’ю Радіо Свобода заступниця міністра юстиції України Ірина Мудра також розповіла про подальші кроки України, зокрема про можливі шляхи стягнення компенсацій за завдані Росією збитки.

За словами заступниці міністра, наразі Україна пропонує міжнародним партнерам створити компенсаційний механізм, який буде ґрунтуватися на судових рішеннях, що набрали законної сили. Зокрема, може йтися про рішення ЄСПЛ, рішення інвестиційних арбітражів і рішення Міжнародного суду.

Таким чином можна буде створити компенсаційний фонд, що буде наповнюватися конфіскованими активами, грошима та золотовалютними резервами РФ.

Ірина Мудра також нагадала, що 14 листопада 2022 року було винесено резолюцію Генеральної Асамблеї ООН про репарації від Російської Федерації. Згідно з нею,

  • РФ несе міжнародну відповідальність за міжнародні протиправні діяння і має сплатити репарації за всю, заподіяну Україні й українцям, шкоду.
  • Має бути створений компенсаційний механізм.
  • Має бути створений міжнародний реєстр збитків.

Наразі Україна почала імплементувати ухвалену резолюцію разом міжнародними партнерами та перебуває на стадії створення міжнародного реєстру.

“Ми плануємо, що цей реєстр буде створений протягом пів року. Тобто до травня-місяця принаймні має бути зрозуміла концепція створення цього реєстру й узгоджено, в якій країні цей реєстр буде розташовуватися”, — розповіла Мудра. За її словами, компенсаційна комісія почне працювати після того, як почне функціонувати реєстр збитків, який збиратиме інформацію та необхідні докази підтвердження збитків і шкоди, нанесеної українцям та державі.

Щодо самої формули, за якою можна буде конфіскувати російські активи, заступниця міністра певна, що разом із міжнародними партнерами вдасться віднайти юридичні підстави для конфіскації російських активів і комісія запрацює протягом року.

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”
 Поділитися