Ніхто не хоче захищати ‘кримські музеї’, які намагаються привласнити ‘скіфське золото’
У травні 2022 року юридичний радник “кримських музеїв” відмовився представляти їхні інтереси у справі про повернення “скіфського золота” до тимчасово окупованого півострова. Відтоді позивачі не можуть знайти охочих представляти свої інтереси у касаційній інстанції.
Про це розповіла перша заступниця міністра закордонних справ Еміне Джапарова у фейсбук-дописі від 8 лютого.
“Так само затято як за санкції, зброю, підтримку наших резолюцій, ми боремося за повернення нашої культурної спадщини”, — написала заступниця міністра на своїй фейсбук-сторінці.
Еміне Джапарова коротко окреслила суть справи:
“Нещодавно ми отримали позитивну новину з Нідерландів у справі про ‘скіфське золото’. А вже у вересні очікуємо на винесення Верховним Судом Нідерландів остаточного рішення у справі, розгляд якої триває вже кілька років. Ця справа є одним з наслідків віроломного вторгнення й окупації Росією Криму у 2014 році. Її суть полягає у тому, що так звані ‘кримські музеї’ звернулися з позовом проти амстердамського музею Алларда Пірсона з метою повернення їм низки експонатів ‘Крим. Золотий острів у Чорному морі’. Я наголошую на слові ‘так звані’, бо насправді позивачі не мають нічого спільного з тими інституціями, яким до 2014 року ці експонати були передані на праві оперативного управління державою Україна. Це юридичні фантоми, які існували тільки на папері у залі судових засідань”, — розповіла заступниця міністра.
Джапарова нагадала, що ще у грудні 2016 року суд першої інстанції виніс рішення на користь України. Тоді суд визначив, що незалежно від того, де раніше перебували експонати, згідно з нормами міжнародного права та нормативними актами ЮНЕСКО, вони є спадщиною України, а отже мають бути передані Києву.
Тоді так звані “кримські музеї” звернулися до суду апеляційної інстанції. Проте 26 жовтня 2021 року Апеляційний суд Амстердама підтвердив, що “скіфське золото” належить Україні. У рішенні Апеляційного суду було зазначено, що старовинні артефакти, які увійшли до колекції, “є частиною культурної спадщини української держави, яка існує як незалежна країна з 1991 року”.
Апеляційний суд дозволив музею Алларда Пірсона вважати попередню домовленість про повернення експонатів до Криму такою, що втратила чинність, й зобов’язав передати “скіфське золото” Києву: “на зберігання до стабілізації ситуації в Криму”, — цитувало рішення суду видання DW.
Та історія на тому не завершилася. Наприкінці січня 2022 року “кримські музеї” подали касаційну скаргу вже до Верховного Суду Нідерландів. Скаргу було прийнято до розгляду. Проте 19 травня 2022 року юридичний радник так званих “кримських музеїв” відмовився представляти їхні інтереси.
Еміне Джапарова розповіла, що 14 вересня 2022 року від так званих “кримських музеїв” надійшло клопотання, в якому представники “кримських музеїв” просили продовжити термін подання письмових пояснень на два місяці й обґрунтовували це тим, що “‘музеї’ так не і не змогли знайти юридичного радника, який був би готовий представляти їхні інтереси в касаційній інстанції”.
За інформацією Джапарової, того ж дня, 14 вересня 2022 року, Верховний Суд Нідерландів відмовив у задоволенні клопотання.
Як було зазначено в клопотанні, так звані “кримські музеї” зверталися навіть до Асоціації адвокатів міста Гаага із запитом про надання представника, проте отримали відмову. Так звані “кримські музеї” вважають, що відмова Асоціації адвокатів порушує їхні конституційні права, та планують оскаржувати її в компетентних судах Нідерландів.
Нагадаємо, що предметом судового спору є колекція, що налічує 565 музейних експонатів.
Ще влітку 2013 київський Музей історичних коштовностей (який є філією Національного музею історії України) та чотири музеї Криму (Центральний музей Тавриди, Бахчисарайський історико-культурний заповідник, Керченський історико-археологічний заповідник, Національний заповідник “Херсонес Таврійський”) сформували колекцію для виставок закордоном.
Хоча колекцію часто називають “скіфське золото”, обрані експонати представляють не лише культуру скіфів, а й культури сарматів і готів. Окрім виробів із золота, до експозиції увійшли бронзові та срібні прикраси, зброя та керамічний посуд, старовинні вироби з деревини та каменю. Колекція налічувала 584 експонати, страхова вартість яких складала майже 13 мільйонів євро: 11,4 млн євро — київська частина, 1,4 млн євро — кримська частина.
У липні 2013 року артефакти була виставлені у Рейнському земельному музеї Бонна. А вже у лютому 2014 року “скіфське золото” опинилося в Амстердамі: в музеї Алларда Пірсона. Погоджені з українською стороною терміни експозиції завершилися ще у серпні 2014 року. Та поки “скіфське золото” перебувало в Нідерландах, Російська Федерація анексувала Кримський півострів. Після цього до України повернулися 19 експонатів з київського Музею історичних коштовностей.
565 експонатів залишилися заручниками історії й чекають на остаточні рішення суду.
За законом України “Про музеї та музейну справу”, Музейний фонд України, до якого належать колекції всіх кримських музеїв, “є національним багатством України” та “невід’ємною складовою частиною культурної спадщини України, яка охороняється законом”. З огляду на окупацію Автономної Республіки Крим (та міста Севастополя), Кабінет міністрів України ухвалив Постанову № 113 від 23.03.2014 р. “Про внесення змін до Положення про Музейний фонд України”, у якій було передбачено, що “у разі настання обставин непереборної сили або наявності загрози знищення, втрати, пошкодження чи руйнування музейних предметів державної частини Музейного фонду України рішення про їх передачу на постійне або тимчасове зберігання, зміну строку тимчасової передачі або повернення таких предметів, переданих на тимчасове зберігання за межами України з метою їх експонування на виставках, проведення реставрації або наукової експертизи, приймається Мінкультури”.