MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Звільнення від відбування покарання у зв’язку із тяжкою хворобою — системна проблема, що потребує вирішення

13.02.2023   
Андрій Діденко
Дії прокурорів призводять до порушень прав людини, затягування розгляду справ, погіршення стану здоров’я хворих, позбавлення їх не лише права на належну медичну допомогу, але і права на життя і, зрештою, права на гідну смерть.

Ілюстраційне зображення © SP-Photo/Shutterstock [тюрма медицина лікарня]

Ілюстраційне зображення © SP-Photo/Shutterstock

Звільнення від відбування покарання у зв’язку із тяжкою хворобою є процедурою, яка покликана забезпечити право засудженого на належне лікування та можливість зберегти власне життя. До Переліку захворювань, що є підставою для звільнення від подальшого відбування покарання, затвердженого спільним наказом МОЗ України та Міністерством юстиції України від 15 серпня 2014 року (№ 1348/5/572), внесено найважчі форми захворювань, які вже не піддаються лікуванню та медичний прогноз щодо яких є несприятливим.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 50 КК України покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, ч. 2 ст. 84 КК України встановлює можливість звільнення від покарання чи його подальшого відбування особи, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

При цьому захворювання на тяжку хворобу є підставою для звільнення від покарання або від подальшого його відбування за ст. 84 КК України, коли, зокрема, подальше перебування в місцях позбавлення волі загрожує життю засудженого або може призвести до серйозного погіршення стану здоров’я та інших тяжких наслідків, що і має місце у справах, описаних нижче.

Проте у судових засіданнях та апеляційних скаргах прокурори наводять аргументи, які суперечать прецедентній практиці Європейського суду з прав людини та не мають жодного стосунку до звільнення засудженого за хворобою: ставлення до праці; наявність або відсутність стягнень та заохочень; тяжкість злочину; спроможність родичів засудженого або самого хворого забезпечити лікування на волі за власний кошт; перебування засудженого в медичних частинах при установах виконання покарань або у медичних закладах ЦОЗ ДКВС України.

Іван Ястребов

У засудженого Ястребова І.В., згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії від 28.10.2022 року, діагностовано тяжке захворювання, що перешкоджає подальшому відбуванню покарання і входить до Переліку захворювань, які є підставою для звільнення.  

Ястребов І.В. звернувся до Галицького районного суду м. Львова із заявою про звільнення від подальшого відбування покарання у зв’язку із важкою хворобою згідно ст.84 КК України. Прокурор Германович Н.С. проти задоволення заяви засудженого заперечував, посилаючись на тяжкість вчиненого Ястребовим злочину та належне лікування хворого у Львівській багатопрофільній лікарні №19. 

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2022 року (справа №461/5837/22) заяву Ястребова І.В. задоволено та прийнято рішення про його звільнення від подальшого відбування покарання у зв’язку із хворобою. 

Проте в останній день відведеного для апеляційного оскарження строку прокурор Германович Н.С. подав апеляційну скаргу, чим не допустив виконання рішення суду першої інстанції та відповідно зупинив звільнення важкохворого засудженого з місць позбавлення волі. Ось відео звернення Івана Ястребова про порушення прав людини.

23 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд залишив без змін ухвалу Галицького районного суду м. Львова. Але було вже пізно — 26 листопада Іван Ястребов помер у Львівській багатопрофільній лікарні №19.

Віталій Матухно 

У січні 2022 року засуджений почав відчувати болі в горлі. З цими скаргами звертався до лікарів, але ніяких обстежень до червня йому не проводили.

30 червня за сприяння релігійної організації засудженому вдалося домогтися огляду цивільними лікарями, які провели ультразвукове сканування та виявили пухлину в горлі. Також у висновку лікар вказав, що засуджений хворіє вже шість місяців.  

19 липня результати біопсії підтвердили онкологію. 

21 липня В.В. Матухно прибув із ДУ “Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)” до Львівської багатопрофільної лікарні №19 філії ЦОЗ ДКВС України у Львівській області на лікування.

Віталій Матухно © Андрій Діденко

Віталій Матухно © Андрій Діденко

Згідно з висновком МСЕК від 01.11.2022 року засудженому встановлено першу Б групу інвалідності та вказано на необхідність постійної сторонньої допомоги (про це можна прочитати на сайті ХПГ у статтях “Боротьба за життя Віталія Матухна”  та “Прокуратура вбиває”).

Через відсутність належного догляду та лікування в місцях позбавлення волі засуджений звернувся до Європейського суду з прав людини з клопотанням про застосування до нього тимчасових заходів, згідно з Правилом 39 Регламенту ЄСПЛ.

09 грудня 2022 року ЄСПЛ застосував до заявника тимчасові заходи, вказавши Уряду України “забезпечити заявника належним медичним обстеженням з метою оцінки його поточного стану здоровя та встановлення оновленого діагнозу, надати заявнику необхідну медичну допомогу та визначити належний медичний заклад, обладнаний для надання заявнику належного рівня медичної допомоги”. 

Докладно про це можна прочитати в статті “ЄСПЛ застосував Правило 39 щодо довічника”

15 грудня 2022 року В. Матухну провели лікарсько-консультативну комісію. Висновком ЛКК було встановлено наявність хвороби, визначеної Переліком захворювань, які є підставою для звільнення від подальшого відбування покарання. Хвороба засудженого перешкоджала подальшому відбуванню покарання. Висновок ЛКК було направлено до суду. 

23 грудня 2022 року Галицький районний суд м. Львова  відмовив у звільненні В. Матухна (справа №461/6898/22). 

30 січня 2023 року Львівський апеляційний суд залишив ухвалу без змін.

Прокурори в судовому засіданні посилалися на важкість злочину, непрацевлаштованість засудженого, а також на те, що у Львівській багатопрофільній лікарні №19 він нібито отримує належне лікування.  

3 лютого 2023 року Віталій Матухно помер у тюремній лікарні.

У справі Матухна очевидними є порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини, а також ст. 27, 28 Конституції України.

Володимир Панасенко

Висновком ЛКК №15 від 16.11.2021 діагностовано важке захворювання органів дихання. Одноголосним рішенням комісія визначила, що наявне захворювання входить до Переліку захворювань, що є підставою для подання матеріалів до суду про  звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи №24-к від 02.03.2022, яку було проведено за клопотанням прокурора, у Володимира Панасенка було підтверджено важку хворобу, яка входить до вищеозначеного Переліку і встановлено, що подальше перебування в місцях позбавлення волі призведе до прогресування ускладнень та становить загрозу життю засудженого. У цьому висновку йдеться про несприятливий прогноз одужання, зафіксовано незворотні зміни у стані здоров’я Панасенка, виключено можливість забезпечення належних лікувальних заходів, спрямованих на збереження життя, в умовах місць позбавлення волі під час відбуття покарання. Експертиза наголосила на потребі високо спеціалізованої третинної допомоги (стаціонарної та амбулаторної), адже стан здоров’я хворого несумісний із подальшим відбуванням покарання в умовах місць позбавлення волі. Про це йшлося у статті на сайті ХПГ  “Дожити до звільнення. Чому засуджених прирікають на страждання та смерть в умовах несвободи?”.

Володимир Панасенко, фото: Андрій Діденко

Володимир Панасенко, фото: Андрій Діденко

Справа перебуває на розгляді у Вінницькому апеляційному суді — справа №127/24916/21.

26 жовтня 2022 року Харківська правозахисна група, віцепрезидент Європейського Інституту Омбудсмана Ніна Карпачова та ряд провідних правозахисних організацій: (Експертний центр з прав людини, Україна без тортур, Центр прав людини ZMINA, Європейська мережа із судового захисту прав ув’язнених) звернулися до Уповноваженого ВРУ з прав людини Дмитра Лубінця з проханням вжити усіх необхідних та дієвих заходів для недопущення порушення конституційних прав В.І. Панасенка та сприяти його звільненню від подальшого відбування покарання у зв’язку з важкою хворобою. 

31 жовтня 2022 року Уповноважений з прав людини зі свого боку звернувся до Генерального прокурора України А.Є. Костіна з проханням підтримати позицію Уповноваженого ВРУ з прав людини та правозахисних організацій щодо звільнення В.І. Панасенка від подальшого відбування покарання.

Лист Уповноваженого з прав людини зі зверненнями правозахисних організацій було передано на розгляд у Вінницьку обласну прокуратуру, яка відреагувала на позицію Омбудсмана та правозахисників дивним чином: у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції проти важко хворої літньої людини з інвалідністю В.І. Панасенка стали брати участь уже два (!) прокурори. У цей же час жодної відповіді від Вінницької обласної прокуратури на звернення правозахисних організацій отримано не було, що свідчить про повне ігнорування позиції правозахисного середовища та нехтування правами людини. 

Провадження, яке здійснює Уповноважений ВРУ з прав людини в інтересах засудженого В.І. Панасенка, триває і перебуває на особистому контролі Д.В. Лубінця.

Серед іншого, стоїть питання щодо порушення Конституції та Конвенції щодо прав В.І. Панасенка, зокрема права на життя, охорону здоров’я, а також заборону катувань, нелюдських та таких, що принижують гідність, поводження та покарання.


Свого часу набули значного суспільного резонансу й інші справи засуджених, які помирали через формальне подання прокурорами апеляційних скарг. Минулого року набула резонансу справа важко хворого Володимира Рубченка, якого утримували в СІЗО Житомирської області, в червні перевели до Коростенської ВК Житомирської області, але  через публічний розголос цієї справи та звернення до ЄСПЛ, в серпні етапували до Стрижавської багатопрофільної лікарні №81. Зрештою Рубченко так і помер у місцях позбавлення волі від важкої хвороби. 

Володимир Рубченко, ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)»

Володимир Рубченко, ДУ «Коростенська виправна колонія (№71)»

Отже, такі дії прокурорів призводять до порушень прав людини, затягування розгляду справ, подальшого погіршення стану здоров’я хворих, позбавлення їх не лише права на належну медичну допомогу, яку б засуджені могли отримати у цивільних закладах МОЗ, перебуваючи на свободі, але і їхнього права на життя і зрештою права на гідну смерть.

Наслідком такої ситуації можуть стати чергові заяви проти України до Європейського суду з прав людини та призначення виплат із державного бюджету значних сум. Це сприятиме формуванню негативного іміджу нашої держави у Європейському співтоваристві та покаже неналежний рівень захисту прав людини в Україні. Що є особливо небезпечним явищем в умовах повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Харківською правозахисною групою у 2022 році проведено дослідження щодо звільнення від відбування покарання у зв’язку із хворобою. Окремо було досліджено вплив позиції прокурора на результат судового розгляду — процент збігу позиції прокурора та рішення суду складає щонайменше 82,05% від усіх випадків. При цьому  чітко зафіксоване відхилення позицій складає лише 5,10%.

Таким чином, проблема звільнення засуджених від подальшого відбування покарання у зв’язку з важкою хворобою має системний характер та потребує негайних реакції та втручання Генерального прокурора України Андрія Костіна, а також дієвого контролю з боку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця. 

 Поділитися