‘Я трішки забула... слова’: діти з Маріуполя й московське концертобєсіє
За інформацією Генерального прокурора Андрія Костіна, від початку повномасштабного вторгнення було скоєно понад 2 600 воєнних злочинів проти українських дітей.
Йдеться про випадки загибелі або поранення дітей, факти збройного нападу на установи та заклади для дітей, а також факти примусової депортації дітей або їхнього викрадення.
“Найбільш системним видом злочинів проти дітей є примусова депортація дітей на територію Росії та Білорусі”, — підкреслив Костін.
За даними Національного інформаційного бюро, від 24 лютого 2022 року до 27 лютого 2023 року росіяни вивезли 16 221 дитину з України до РФ. Станом на сьогодні вдалося повернути 307 дітей.
Російська Федерація навіть не намагається приховати викрадення українських дітей. Так, 22 лютого 2023 року, під час мітингу-концерту, що проходив у Москві, російські геббельси демонстрували дітей, матір яких було вбито під час обстрілів Маріуполя.
Крім Президента Путіна й інших терористів, на мітингу виступав Юрій Гагарін, “доброволець” з Челябінська. Військовослужбовця з промовистим позивним Ангєл представили як “рятівника” 367 дітей із Маріуполя.
“Спасибі дяді Юрі за те, що він мене, мою сестру та сотні тисяч дітей врятував... із Маріуполя”, — промовила 15-річна Аня Науменко, яку вивели на сцену. Аня ледь доказала свій текст до кінця (видавалося, що дитина стримує сльози та перебуває у стані істерики) і забула, що треба було казати далі. “Я трішки забула...”, — встигла сказати Аня, зриваючи пропагандистську постановку. Після цього в дитини відібрали мікрофон і змусили обіймати “дядю Юру”. Кароліна, молодша сестра дівчини, закривала вуха, коли на концерті лунали гучні звуки…
Як пише видання (рос.) “Важные истории”, Аня та Кароліна дійсно мешкали в Маріуполі. Десять місяців тому мама дівчат загинула від осколків.
Ольга Науменко (мати дівчат), її цивільний чоловік Артур і діти (Аня, Кароліна та Даня) спочатку ховалися від обстрілів у Лівобережному центрі культури (колишній ДК будівельників), а потім у будівлі Лівобережної адміністрації (райвиконкому). Мати трьох дітей загинула в перших числах квітня. За словами очевидців, це відбулося під час обстрілу неподалік від 4-ї лікарні. Жінку поховали на території лікарні. Смерть жінки підтвердило повідомлення від 16 квітня, яке було оприлюднене в телеграм-каналі про загиблих у Маріуполі. Таку інформацію навели журналісти (рос.) “Важных историй” і опублікували скриншот повідомлення.
Вікторія, яка ховалася від обстрілів у тому ж сховищі, що і Анінина родина, розповіла, що всіх їх вивезли “на евакуацію”, навіть не отримавши на це згоди. За словами Вікторії, дітей забрав цивільний чоловік Ольги Артур. Про це йшлося й в одному з телеграм-повідомлень: (рос.) “Артур детей забрал. Они вроде со всеми тогда выехали в Безыменное [село в Донецькій області]”.
Пізніше родичка Артура розповіла журналістам, що Данило залишився з бабусею, Кароліну забрав її біологічний батько, а Ані призначили іншого опікуна. Хоча в одній із соцмереж в Ані вказано, що вона проживає у селі Нікітському, неподалік Москви, маріупольські діти розповіли журналістам, що дівчина навчається разом із ними, в Маріуполі, а поїхала всього “на тиждень”. Два місяці тому Аня оприлюднила сумне відео, яке підписала так: “Мамо. Я хочу до тебе”.
Ще один хлопчик, Костя Ващишин (дитина, яка стояла на сцені в чорній шапці та сірій куртці) також ховався від російських обстрілів разом зі своєю родиною. Ващишини були в тих самих місцях, де й Науменки.
За наявною інформацією, батьки Кості, 37-річні Ігор і Христина, вижили. Фотографії з їхніх інстаграм-профілів вказують на те, що Костіни батьки досі перебувають у Маріуполі.
Журналісти з’ясували, що троє інших дітей, яких російські пропагандисти демонстрували на сцені в Лужниках, вже з’являлися в російському інфопросторі. Ще у жовтні 2022 року ці діти, їхні матері та “дядя Юра” були в токшоу на пропагандистському каналі “Росія-1”.
За рік повномасштабного вторгнення в Україні зареєстрували 68,5 тисячі воєнних злочинів і 16 806 злочинів проти основ національної безпеки, які могли вчиняти російські військові чи представники РФ, розповів Юрій Бєлоусов, очільник департаменту війни Офісу Генерального прокурора.
“Маємо 276 підозрюваних осіб, саме у воєнних злочинах. З цієї кількості щодо 97-ми осіб ми спрямували обвинувальні акти до суду. І вже щодо 26-ти осіб (з-поміж цих 97-ми) маємо вироки”, — зауважив очільник департаменту.
Бєлоусов відзначив, що 14 з цих вироків ухвалені щодо військовополонених, які фізично перебувають в Україні. В 12-ти інших випадках йдеться про заочне провадження.
Крім того, українські правоохоронці мають велике провадження щодо злочину агресії: воно стосується 639 підозрюваних осіб і охоплює найвище військово-політичне керівництво Російської Федерації. Так, серед підозрюваних у вчиненні злочину агресії є представники міністерства оборони РФ, міністр оборони Росії Сергій Шойгу, начальник генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов, керівники розвідувальних органів, керівники обох палат Федеральних зборів Російської Федерації, 161 сенатор РФ, 419 депутатів Держдуми, керівництво Центробанку РФ, міністри транспорту РФ та інші представники Російської Федерації.
“З 639 осіб, підозрюваних у злочину російській агресії, щодо чотирьох осіб ми наразі спрямували справи до суду. Решта поки на етапі досудового розслідування”, — поділився очільник департаменту.
За інформацією Генерального прокурора Андрія Костіна, від 24 лютого 2022 року було зареєстровано 952 факти застосування заборонених засобів ведення війни, серед яких і касетні боєприпаси, і міни, і хімічні та запалювальні боєприпаси. Вчинені злочини призвели до загибелі 9 655 осіб, з-поміж них 461 — дитина. “Поранення отримали 12 829 осіб, з яких 926 — це діти, — повідомив Костін. — Ми всі маємо усвідомлювати, що реальна кількість загиблих українських цивільних, мирних громадян, значно вища, тому що ми досі не маємо доступу до тимчасово окупованих територій”.
Можна лише уявляти скільки цивільних було вбито й поранено в Маріуполі та скільки українських дітей було вивезено з міста, що стало домовиною для їхніх рідних батьків та колишнього життя.