• Рубрики / Права дітей
• Російсько-українська війна / Новини

Уряд РФ координує вивезення українських дітей, — Conflict Observatory

15.02.2023

Марина Гарєєва

Згідно з оприлюдненим звітом, Володимир Путін особисто призначав і публічно підтримував багатьох осіб, залучених до депортації українських дітей. Йдеться про розгалужену мережу, що налічує щонайменше 43 установи, де незаконно утримують дітей з України.

Depositphotos [володимир путін президент росії рф путлер]

Depositphotos

Від початку повномасштабного вторгнення Російська Федерація депортувала щонайменше 6 000 українських дітей. Загальна кількість вивезених дітей невідома: реальні цифри можуть бути набагато вищими.

Такого висновку дійшли в Лабораторії гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоров’я.

14 лютого 2023 року було оприлюднено детальний звіт дослідження, що відбувалося у рамках програми Conflict Observatory. Наведемо основну інформацію зі звіту.

Розгалужена мережа таборів

Згідно з отриманими даними, в російських “рекреаційних таборах” та подібних закладах незаконно утримуються українські діти віком від 4 місяців до 17 років. Вивезення дітей до підконтрольних РФ установ були зафіксовані в лютому 2022 року. Останні випадки, які увійшли до звіту, датуються січнем 2023 року.

Команда Conflict Observatory виявила мережу з щонайменше 43 закладів, у яких утримували чи досі утримують депортованих дітей.

У 41 випадку йдеться про літні табори, які вже існували в Росії та анексованому Криму. 7 таборів працюють у підконтрольному Росії Криму, 34 — на території РФ. 12 таборів розташовані на узбережжі Чорного моря. 10 — утримують українських дітей поблизу Москви, Казані та Єкатеринбургу. 11 таборів розташовані за більше ніж 800 км від російсько-українського кордону: зокрема, два табори розташовані у Сибіру та один — на Далекому Сході. Мережа таборів для утримання українських дітей простягається усією територією Росії. Найвіддаленіший табір розташовується за понад 6 000 км від українського кордону: в Магаданській області, поблизу Тихого океану, що майже утричі ближче до США, ніж до України. Скоріше за все, існує набагато більше установ, де незаконно утримують українських дітей.

Крім того, дослідники ідентифікували два заклади, пов’язані з депортацією дітей-сиріт: психіатричну лікарню в окупованому Криму та сімейний центр у Московській області.

У січні 2023 року видання (рос.) “Вёрстка” писало, що у кримському дитбудинку “Ялинка” перебували щонайменше 14 херсонських дітей-сиріт віком від двох до п’яти років. Дитбудинок “Ялинка” спеціалізується на роботі з дітьми, які мають ураження ЦНС, порушення психіки та/або поведінки, порушення слуху та/або зору, й ВІЛ-інфікованими дітьми. Журналісти видання встановили місцеперебування дітей, дослідивши фотографії, оприлюднені на сайті “Усиновлення у Московській області”. Тоді так зване Міністерство соціального розвитку регіону опублікувало понад 700 світлин імовірних сиріт, яким окупаційна влада вручала новорічні подарунки. Світлини супроводжувалися листами Діду Морозу. Журналісти видання (рос.) “Вёрстка” звернули увагу на 14 листів: вони були написані однаковим почерком (зважаючи на вік дітей, листи могла писати доросла людина) і містили світлини дітей, сфотографованих в ідентичних інтер’єрах дитячого будинку “Ялинка”.

“Ялинка” підпорядковується окупаційному МОЗ Криму. У програмі дитбудинку на 2021–2025 роки вказано, що установа має виховувати у дітей “вищі моральні почуття” й формувати “усвідомлення себе як громадянина багатонаціональної Росії” та уявлення про невизнану світом географію, за якої “Крим розташований на півдні Росії”.

У звіті зазначено, що у більшості випадків до російських установ депортували дітей, які проживали у певному регіоні України. У багатьох випадках, проте далеко не завжди, дітей відправляли до того регіону РФ, який “взяв шефство” над тією чи іншою ТОТ України.

Вивезення скоординоване російським урядом

До операції вивезення й утримання українських дітей на території Росії чи підконтрольних Росії територіях України залучені російські урядовці усіх рівнів. Операцію централізовано координує уряд РФ. Команда дослідників встановила кілька десятків федеральних, регіональних і місцевих представників російської влади, які беруть безпосередню участь в операції та обґрунтовують її доцільність. Зокрема, йдеться про логістичні моменти (транспортування українських дітей), збір коштів і всього необхідного, безпосереднє управління таборами та промоцію програми в Росії та на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України. Російське громадянське суспільство та приватний сектор часто підтримують регіональну та місцеву владу в проведенні операції.

Згідно зі звітом, Президент РФ Володимир Путін особисто призначав і публічно підтримував багатьох осіб, залучених до депортації українських дітей.

На момент оприлюднення звіту, щонайменше 12 офіційних осіб, імовірно, причетних до усього вищезазначеного, не перебувають під американськими й/або міжнародними санкціями.

В умовах тиску й всупереч домовленостям

Починаючи з лютого 2022 року, до так званих оздоровчих таборів Росія вивозить дітей з Запорізької, Харківської, Херсонської, Донецької та Луганської областей, які перебували під контролем РФ.

Згоду батьків на вивезення дітей до російських таборів найчастіше отримували під примусом. Дослідники наголошують, що, за умов війни й загрози з боку окупаційних сил, усвідомлена згода батьків на вивезення дітей є сумнівною. Деякі батьки відмовлялися відпускати дітей, проте росіяни все одно їх вивозили. Крім того, представники РФ регулярно порушують домовленості: повернення дітей додому може затримуватися на місяці. Адміністрація таборів не попереджає про затримки й чинить усе без відома батьків. Одній мамі, яка додзвонилася до керівництва табору, сказали, що дітей не можуть повернути, оскільки “там іде війна”. Також батьки не можуть зв’язатися з власними дітьми, адже у багатьох випадках батьків “переконали” відправляти дітей у табори без мобільних телефонів. Часто батькам не надають жодних контактів осіб, відповідальних за дітей. Батьки, які змогли забрати дітей з таборів, розповідають іншим про побачене. Так одна мати дізналася, що її донька потрапила до лікарні через нервовий зрив. Це вся інформація, яку вдалося отримати: більше мати не знає ані про здоров’я, ані про місцеперебування власної дитини. Коли інша мати з Херсонської області поїхала до анексованого Криму, аби повернути дитину з табору, вона довідалася, що без її відома доньку відправили до Адигеї. Батьки, чиї діти потрапили до табору “Мєдвєжонок”, дізнавалися про рішення табору з новин і могли лише припускати, що насправді сталося. Офіційно їм нічого не повідомляли.

Затримка у таборах й відкладене повернення

Як свідчать отримані дані, представники РФ припинили повернення українських дітей щонайменше з чотирьох таборів, які розташовані в анексованому Криму та на території РФ (у Краснодарcькому краї). Росія не повертає українських дітей нібито з міркувань безпеки й через бойові дії. Саме так пояснюється затримка дітей у всіх чотирьох закладах. При цьому в одному випадку була наведена більш конкретна причина: дітей не повертають, оскільки Україна звільнила Херсон. Після того як ЗСУ звільнили Харківську область, росіяни призупинили повернення українських дітей з табору “Мєдвєжонок”, де перебували щонайменше 300 українських дітей (це один з найбільших ідентифікованих закладів). Адміністрація табору спочатку заявляла, що діти повернуться додому наприкінці літа 2022 року, але пізніше це рішення скасували. Одній дитині з табору “Мєдвєжонок“ сказали, що вона повернеться додому лише в тому разі, якщо Росія знову контролюватиме українське місто Ізюм. Іншому хлопцю повідомили, що через його “проукраїнські погляди” він взагалі не повернеться додому.

У таборі “Артек” повернення дітей до власних родин також було призупинено на невизначений термін. Сотні українських дітей з щонайменше двох інших таборів, “Лучістий” і “Орльонок”, були або залишаються у закладах після того, як мали вже повернутися додому. Також у звіті згадано один з таборів, де у лютому 2022 року перебували діти з України та Росії: після початку повномасштабного вторгнення адміністрація закладу відпустила російських дітей, але залишила українських дітей на так звані додаткові зміни (нібито з міркувань безпеки). Дослідники зазначають, що це було зроблено за вказівкою підконтрольній Росії влади самопроголошеної “ДНР”.

ЄСПЛ підтвердив, що з 11 травня 2014 року Росія повністю контролює окуповані території Донецької та Луганської областей і відповідає за системні порушення прав людини, які там відбуваються.

Після того, як Росія призупинила повернення, рідні не знають ані статусу, ані поточного місцеперебування власних дітей. Станом на грудень 2022 року, понад 100 українських дітей не відпускали з кримського табору, з якого вони мали повернутися ще два місяці до того. Невідомо, скільки дітей повернулися до України на момент виходу звіту. Дослідники зауважили, що іноді батьки не поспішають повідомляти про зникнення власних дітей, оскільки бояться звинувачень у колабораціонізмі та суспільного осуду. Реальна кількість дітей, яких Росія незаконно утримує в таборах, скоріше за все значно перевищує наведені у звіті цифри.

Натомість відомо, що українські діти (може йтися про дітей-сиріт), які до цього перебували у щонайменше двох таборах, були незаконно всиновлені. Дані з відкритих джерел свідчать про те, що 20 незаконно всиновлених українських дітей потрапили до Московської області та вже були зараховані до місцевих шкіл.

Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Ґранді наголошував, що Російська Федерація порушує фундаментальні принципи захисту дітей, адже за умов війни, коли неможливо встановити наявність батьків або опікунів, заборонено змінювати громадянство або починати процедуру всиновлення.

Загалом українських дітей найчастіше вивозять до Росії чи підконтрольного РФ Криму під чотирма приводами:

для відвідування “оздоровчих таборів”;
у рамках так званої евакуації з прифронтових територій;
у рамках медичної евакуації;
для всиновлення або розміщення в прийомних російських родинах.

Точна кількість дітей, депортованих до РФ чи підконтрольних РФ територій, наразі невідома. У січні 2023 року Росія озвучувала цифру в понад 700 тисяч дітей (728 000), які прибули до Росії, починаючи з лютого 2022 року. Дослідники припускають, що ця цифра включає дітей, які опинилися на території РФ разом зі своїми родинами.

У січні 2023-го посол США при ОБСЄ Майкл Карпентер повідомляв, що лише від початку нового року росіяни могли вивезти 2 000 дітей з України. За інформацією державного порталу “Діти війни”, станом на 16 лютого 2023 року, щонайменше 16 207 дітей були незаконно депортовані до Російської Федерації. Наразі до України вдалося повернути 307 дітей.

Ідеологічне перевиховання

Дослідники припускають, що основна мета “оздоровчих” таборів полягає в так званому “політичному перевихованні” вивезених з України дітей. Спроби перевиховати українських дітей були зафіксовані у 78 % випадків: щонайменше у 32 закладах. Схвалені Російською Федерацією табори рекламують як “програми інтеграції”, таким чином українським дітям нав’язують російськоцентричне виховання на всіх рівнях: академічному, культурному, ідеологічному та навіть військовому, адже у деяких таборах діти проходять військовий вишкіл. Вочевидь, це робиться з метою інтеграції українських дітей у проросійське бачення національної культури, історії та суспільства.

Натаніель Реймонд (один із дослідників, який працював над звітом) підкреслив, що “задокументовані випадки є явним порушенням 4-ї Женевської конвенції”. Експерт також зауважив, що встановлене може свідчити про злочин геноциду, вчинений Російською Федерацією під час війни проти України, оскільки переміщення дітей з метою зміни або знищення їхньої національної ідентичності може розглядатися як складова злочину геноциду.

Згідно зі статтею 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, “насильницька передача дітей із однієї людської групи в іншу” належить до дій, “вчинених з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку”, тобто є геноцидом. У листопаді 2022 року Харківська правозахисна група висвітлювала встановлені випадки незаконної депортації українських дітей у статті “Українські діти в Росії: порушення Женевської конвенції і злочин геноциду”.