Нюрнберг для Путіна? Дискусія про трибунал агресії щодо України

Зростає міжнародна підтримка на користь створення спеціального кримінального трибуналу для розслідування діяльності Путіна та його спільників. Нещодавно у Financial Times було опубліковано погляд щодо цього всесвітньо відомого професора права та адвоката Філіпа Сендса. Згодом на статтю юриста відповів британський дипломат лорд Девід Ганней. До вашої уваги — наш переклад дискусії.

Злочин агресії проти України не може залишатися безкарним

Філіп Сендс

Через чотири дні після вторгнення Росії в Україну я написав у цій газеті [FinancialTimes] про злочин агресії, введений у міжнародне право під час переговорів Нюрнберзького трибуналу радянським юристом ще 1945 року. З того часу агресія є одним із чотирьох встановлених міжнародних злочинів, поряд з військовими злочинами, злочинами проти людяності та геноцидом. Міжнародний кримінальний суд у Гаазі (МКС) наразі розслідує ймовірні злочини в Україні, але поки що не виніс жодних обвинувальних висновків.

Проте МКС не може здійснювати юрисдикцію щодо агресії — ця прогалина спонукала мене запропонувати створення спеціального кримінального трибуналу для розслідування діяльності Володимира Путіна та його однодумців за розв’язання явно незаконної війни, що є злочином керівництва. Як і багато інших, я був стурбований тим, що може бути важко покласти відповідальність за інші злочини на керівництво, і визнав, що єдиним злочином, який досяг вищого ступеня, можна з упевненістю назвати агресію. Перед жахами, що відбуваються в Україні, як і раніше, існує серйозне занепокоєння тим, що розслідування МКС завершаться судовим розглядом щодо рядових військових, але дозволять політичним, військовим, фінансовим лідерам і головам розвідки уникнути покарання.

За останній рік все частіше визнається потреба уникнути безкарності за злочин агресії. За кілька днів після виходу моєї статті Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України, заявив, що Україна хоче створити спеціальний трибунал. Протягом кількох місяців коаліція основних країн, очолювана трьома країнами Балтії та Польщею, об’єднала свої зусилля, а парламентські асамблеї НАТО та Ради Європи та Європейський парламент додали свою підтримку. Avaaz, всесвітня організація активістів, організувала петицію, яка незабаром зібрала понад мільйон підписів, тоді як вчені обговорювали плюси та мінуси першого з часів Нюрнберга трибуналу щодо злочину агресії.

Цей імпульс незабаром зіткнувся з реальною політикою: Великобританія, Франція, Німеччина та США спочатку поставилися до цього, м’яко кажучи, з трепетом. Можливо, це було не так питання принципу, як самозбереження: якщо трибунал буде створено сьогодні щодо Росії, то чому б завтра не створити його щодо нас? Були й делікатні теми, зокрема, Ірак та багато інших конфліктів, на які західні держави заплющили очі у питаннях правосуддя.

І все ж таки тут, на території України, як ніде, не повинно бути безкарності за цей найтяжчий із злочинів. Чилі Ебоє-Осуджі, колишній голова МКС, нещодавно закликав до створення Спеціального кримінального трибуналу як “одного з будівельних блоків у нескінченному проєкті будівництва міжнародного права”.

Першою на цей крок зважилася Франція, кілька тижнів тому, за нею пішли Великобританія та Німеччина.Європейська комісія оголосила про створення Центру з переслідування злочинів агресії, а уряд Нідерландів запропонував розмістити у себе тимчасовий механізм. Немає причин, через які зараз, за тимчасового прокурора, не можна призначити міжнародних та українських слідчих для збирання доказів та визначення потенційних обвинувачених.

Для створення міжнародного трибуналу буде потрібна юридична угода, швидше за все, між Україною та ООН чи європейською організацією.Така угода легко може бути складена, і її тексти вже циркулюють. Було б доречно підписати угоду у Львові, українському місті, чия кривава історія була плацдармом для ідей, які у 1940-х роках стали новими юридичними категоріями злочинів проти людяності та геноциду.

Порівняно з МКС витрати будуть справжніми дрібницями. Безумовно, будуть питання, які необхідно вирішити, щодо структури та характеру трибуналу. Україна справедливо виступає за створення повноцінного міжнародного органу, і цей заклик підтримав учора Крістоф Хойсген, голова Мюнхенської конференції з безпеки, яка збирається цими вихідними — але, безперечно, творчі уми зможуть зробити необхідне. Необхідно буде вирішити технічні юридичні питання — не в останню чергу питання про те, чи має глава держави мати право на недоторканність — та встановити стосунки з розслідуваннями та переслідуваннями у МКС та в українських та інших національних судах.

Це вирішальний історичний момент. Ми не були готові до вторгнення, до злочинів та інших жахів, які пішли за ним, включаючи гротескні та абсолютно незаконні напади на цивільну інфраструктуру по всій Україні. Такі дії не мають жодної військової мети і спрямовані на те, щоб зламати волю населення (хоча вони мають протилежний ефект).

Після невдач Заходу в Грузії, Чечні, Криму та Сирії Путін повірив, що Захід заплющить на це очі. Але він схибив. Я не ідеалізую силу закону, але чудово розумію його межі та необхідність військових та дипломатичних зусиль. Однак якщо з цією агресією не боротися, ми з тим самим успіхом можемо відмовитися від Нюрнберзького моменту та заяв про злочин агресії. Нехай річниця цього жахливого моменту в Європі стане сигналом до того, що перехід цієї лінії не буде допущений, і що буде введено індивідуальну кримінальну відповідальність, аж до самого верху.

17 лютого 2023 року, FinancialTimes

Автор є професором права в Університетському коледжі Лондона, адвокатом 11 KBW — провідне бюро адвокатів, що спеціалізується в комерційному, трудовому, медійному та публічному законодавстві, автором книги (2016) “Східно-західна вулиця: походження термінів ’геноцид’ та ‘злочин проти людяності’”.

Нюрнберг — невірна модель для злочинів Путіна

Колишній дипломат, лорд Девід Ханней

Філіп Сендс викладає докази на користь створення спеціального кримінального трибуналу для розслідування діяльності Володимира Путіна та його однодумців за злочин агресії (“Злочин агресії проти України і не може залишатися безкарним”, Думка, 18 лютого).

Він закликає нас не відмовлятися від “Нюрнберзького моменту”. Але Нюрнберзький момент настав тільки тоді, коли союзницькі сили перемогли нацистську Німеччину і зайняли її столицю, а нацистські лідери або наклали на себе руки, або перебували в ув’язненні у союзників. Невже він сподівається, що саме це можна повторити у контексті нинішнього конфлікту в Україні?

Якщо так, то чи не ризикує це підживити необґрунтовану параною Путіна про те, що НАТО прагне повалити російську державу? І чи не розколить це міжнародне співтовариство, яке й так далеко не єдине у своєму ставленні до безперечної агресії Росії?

Зрозуміло, що краще повністю підтримати прокурора Міжнародного кримінального суду, який ретельно розслідує численні воєнні злочини, скоєні в Україні. Цей суд показав свою готовність в інших контекстах звинувачувати та переслідувати лідерів країн у зв’язку з колективною відповідальністю.

Краще також зробити так, щоб агресія Росії проти України була визнана провальною у військовому, політичному та економічному плані. А для цього потрібні найширші міжнародні зусилля.

Девід Ганней, Палата лордів, Лондон SW1, Великобританія

23 лютого 2023 року, лист до редакції FT

Переклад Харківської правозахисної групи