MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Померти людиною (оновлено)

07.03.2023   
Марина Гарєєва
Що відомо про вбитого українця, останніми словами якого стали ‘Слава Україні’. Коли за це гасло почали вбивати. Як в Україні відреагували на прояв геноцидної війни. — Коротко про черговий воєнний злочин РФ.

Олександр Мацієвський. Фото: СБУ

Олександр Мацієвський. Фото: СБУ

6 березня було оприлюднене відео, на якому, ймовірно, представники армії РФ розстрілюють беззбройного чоловіка в українському військовому однострої. Вочевидь, ідеться про військовополоненого. Перед стратою чоловік встигає сказати всього два слова “Слава Україні”.

Журналістці “Суспільного” і служби BBC Софії Кочмар-Тимошенко вдалося знайти близьких українського військовополоненого, вбивство якого росіяни зняли на камеру.

“Шість членів родини впевнені, що це їхній брат і син. Я вже була в дорозі до них, але сестра каже: ‘мамі дуже погано, просимо тиші’. Я поважаю їхнє право”, — написала Софія на фейсбук-сторінці Sofia Kochmar-Tymoshenko. Журналістка запевнила, що сприятиме пресофіцерам і командирам у пошуках убитого, оскільки переконана, що спецслужби та ЗСУ мають повне право “з’ясувати правду і сказати те, що можна”.

“Наступне випробування — це знайти локацію і тіло”, — зауважила Софія.

У Міністерстві оборони сповістили, що, за попередньою інформацією, загиблим може бути боєць 30-ї окремої механізованої бригади Тимофій Миколайович Шадура.

Тимофій Шадура вважається зниклим безвісти від 3-го лютого 2023-го року (після боїв в районі Бахмута).

Представники російської армії, які воюють проти Збройних сил України на Бахмутському напрямку, потрапляють у полон практично кожного дня, говорить речник Східного угруповання військ Сергій Череватий. “Не можна сказати, що багато [потрапляють у полон]. Але буває двоє-троє окупантів на добу на цьому напрямку. Буває більше попадають, — розповів Череватий в ефірі Радіо Свобода. — В основному це коли штурмові групи зазнають поразки, і хтось залишається ‘недобитим’, тоді здаються у полон”. Речник Східного угруповання військ пояснив, що на Бахмутському напрямку чимало вагнерівців, а в них “тільки один метод мотивації — це під примусом смерті діяти”. Загороджувальні загони, які стоять позаду представників армії РФ, також не сприяють здачі в полон, підкреслив Череватий.

За інформацією Міноборони, тіло вбитого перебуває на тимчасово окупованій території. Остаточне підтвердження особи буде можливе після проведення відповідної експертизи, тож наразі необхідно повернути тіло вбитого росіянами оборонця на підконтрольну Україні територію.

При цьому журналіст Юрій Бутусов каже, що на відео може бути Мацієвський Олександр Ігоревич, солдат роти вогневої підтримки 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади сил ТРО:

“Бійці батальйону сьогодні відвідали мати загиблого воїна у місті Ніжин і отримали підтвердження від його родичів. Точна ідентифікація має ключове значення, тому інформація про особу полеглого має бути аргументованою та підтвердженою з кількох джерел. На фото є характерна прикмета — закритий пластирем забій над правою бровою. Олександр отримав забій приблизно за два тижні до загибелі, прижиттєве фото забою перед накладенням пластиру мені надали. Також прикметою є зелений шеврон ЗСУ, який подарував бійцю його командир взводу, він має особливості, оскільки робився на замовлення, його фото у мене також є. Ключовим фактом є посмертна судово-медична експертиза, яка була зроблена перед похованням Олександра у лютому. На фото з моргу, яке я отримав, чітко видно кульові отвори у тих місцях, де влучали кулі на відео. В будь-якому разі, наявність експертизи дозволяє точно підтвердити або спростовувати дану версію, оскільки видно місця влучання куль”, — написав він на своїй фейсбук-сторінці.

Правоохоронці відкрили провадження за статтею “Порушення законів та звичаїв війни, поєднаних з умисним вбивством”.

Оновлено

12-го березня СБУ підтвердила особу вбитого військовослужбовця. “Слідчі Служби безпеки встановили, що українським військовим, якого розстріляли після слів ‘Слава Україні!’, був снайпер 163-го батальйону 119-ї окремої бригади ТРО Чернігівської області Мацієвський Олександр Ігорович”, — повідомили в СБУ. Підтвердити дані Героя вдалося після комплексу слідчих дій (спілкування з рідними та побратимами загиблого й опрацювання фото- та відеоматеріалів). Крім того, особу розстріляного українця підтвердила судова портретна експертиза.

Олександр Мацієвський пішов на військову службу у березні 2022 року. З кінця грудня чоловік вважався зниклим безвісти поблизу населеного пункту Красна Гора в Донецькій області. За інформацією СБУ, Олександра розстріляли 30-го грудня. Його тіло повернули додому в лютому 2023 року. 12 березня Президент Зеленський присвоїв Олександру Мацієвському звання Героя України.

“Це справжній Герой, який, навіть дивлячись в обличчя смерті, продемонстрував усьому світу, що таке український характер і незламність. Саме такі захисники сьогодні боронять нашу землю, а значить — ворог обов’язково буде розбитий. Бо Велика Перемога України складається із героїчних вчинків таких людей, як Олександр Мацієвський. Герою слава! Героям слава! Україні слава!” — прокоментував убивство українця Голова СБУ Василь Малюк. Очільник Служби безпеки додав, що спецслужба вживає комплексні заходи для встановлення осіб, які вчинили цей кривавий злочин. Досудове розслідування здійснюється за 438 статтею Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни). Заходи проводяться за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора.

Представник Головного управління розвідки Андрій Юсов також прокоментував убивство: “Це черговий тяжкий злочин окупантів, кричуще порушення міжнародного права. Мова йде про страту військовополоненого, який без зброї і під захистом Женевської конвенції. Після гасла ‘Слава Україні’ його було вбито. Це прояв геноцидної війни”.

Юсов не має сумнівів, що відео було записано свідомо. “Свідомо записали цей злочин на відео і свідомо його оприлюднили. Ті акти геноциду, яких рашисти не соромляться. Це публічна політика цього людиноненависницького режиму і цієї, так званої, армії”, — зауважив він. Представник ГУР вважає, що це було зроблено як для підвищення градусу ненависті всередині РФ, так і для того, аби залякати українців. Проте такі речі “лише згуртовують українців до боротьби”, відмітив Юсов. Він також наголосив, що Україна дотримується усіх норм міжнародного права у поводженні з російськими військовополоненими.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулєба закликав Міжнародний кримінальний суд розслідувати цей випадок і заявив, що оприлюднене відео вкотре доводить, що “ця війна є геноцидом”. Про це Міністр закордонних справ написав у своєму твітері.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини надіслав міжнародним партнерам та колегам-омбудсманам відео зі стратою українського військовополоненого. Омбудсман переконаний, що цей запис може слугувати “підтвердженням чергового воєнного злочину Російської Федерації”. “Мета України, як і всього демократичного світу, — притягнення Російської Федерації до відповідальності, — написав Лубінець в офіційному телеграм-каналі. — Росії доведеться відповідати за кожен скоєний воєнний злочин. Розстріл українського військовослужбовця, який потрапив у полон, — це порушення Женевських конвенцій. Це виявлення ницості та підлості. Коли у всьому світі слова ‘Слава Україні’ викликають шану, повагу та гордість, росіяни за українське гасло розстрілюють... Дуже боляче дивитися на те, що роблять з нашими людьми окупанти”.

У своїй колонці на сторінці “Історичної правди” історик, майор ЗСУ Юрій Юзич навів приклади, коли окупаційні сили вбивали українців, які вигукували патріотичний клич. Юрій Юзич розповів, що перший відомий випадок стався у березні 1919 року в центрі Львова: “Перед розстрілом, звичайні сільські юнаки із передмістя вигукнули: ‘Слава Україні!’. Це були хлопці, яких обвинуватили в розвідувальних діях на користь української армії. Їхні прізвища — Фолис та Саламонович (за іншими даними, цим другим був ремісник Єремійчук). Розстрілювали їх, прив’язавши до спеціально вкопаних стовпів, зв’язавши руки колючим дротом. Кожному на плечах намалювали крейдою хрест, там, де серце. Стріляли в спину”. Михайло Фолис був випускником академічної гімназії у Львові. 27-річного Михайла розстріляли за рішенням польського військово-польового суду через недоведену дію на користь українців, розповідає історик.
20 років потому, в березні 1939 року мадяри масово розстрілювали полонених вояків Національної оборони Карпатської України та активістів “Карпатської Січі”, більшість із яких вмирала зі словами “Слава Україні”. “Показово, що так приймали смерть не лише українці, захищаючи українське Закарпаття, — наголошує Юрій Юзич. — Серед розстріляних на Красному полі був і угорець на ім’я Францко. В групі Францка був і чотар Юрко Пекар, активіст місцевого Пласту. Йому прив’язали на шию камінь — бо смертельно поранених українських вояків далі кидали в Тису. На камені написали: ‘Так згинуть всі українці’. Вмираючи Пекар крикнув: ‘Слава Україні!’”.
Протягом наступних 20-ти років з окликом “Слава Україні” загинули тисячі вояків і воячок УПА. “Як розповідав один шокований чекіст: ти його кишки на руку намотуєш, а він тобі — з усмішкою: ‘Слава Україні!’ — пише історик. — І знову березень. Тепер вже 2023 року. Московські окупанти повели на розстріл воїна [офіційно ім’я розстріляного влада України ще не підтвердила]. Вони, очевидно, знали, що перед ними чоловік, якого прийшли ‘визволяти’. Точно бачили, що він в однострої Збройних Сил України. А він їм, спокійно… В очі: ‘Слава Україні!’”.

7 березня 2023 року в Координаційному штабі поводження з військовополоненими повідомили, що у рамках чергового обміну до України повертаються 130 захисників та захисниць України. 87 з них потрапили в полон у Маріуполі, інші воювали на Донецькому (в районі Бахмута та Соледара) та Луганському напрямках. Серед звільнених 43 військовослужбовці Збройних сил, 27 нацгвардійців, 23 прикордонники, 21 воїн Військово-морських сил, вісім тероборонівців і вісім представників Державної спеціальної служби транспорту.

У Координаційному штабі зауважили, що “більшість Захисників та Захисниць повертаються додому з пораненнями та хворобами, набутими в боях та під час перебування в неволі”. Наймолодшому звільненому ще не виповнився 21 рік, найстаршому незабаром виповниться 64 роки.

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”
 Поділитися