MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Ціна немовчання

17.04.2023   
Марина Гарєєва
Російського опозиціонера та журналіста Володимира Кара-Мурзу засудили до 25 років колонії суворого режиму. Як все відбувалося, розповідає Харківська правозахисна група.

Володимир Кара-Мурза говорить про отруєння. Скриншот з відео.

Володимир Кара-Мурза говорить про отруєння. Скриншот з відео.

Російського опозиціонера та журналіста Володимира Кара-Мурзу засудили до 25 років колонії суворого режиму.

Вступну та резолютивну частини вироку оголосив Московський міський суд 17-го квітня. Процес щодо Кара-Мурзи розпочався в березні та проходив у закритому режимі, а матеріали кримінальної справи були засекречені.

Як повідомляє російське видання “Медіазона”, Володимира звинуватили відразу за трьома статтями.

Московське судилище

За статтею про участь у діяльності “небажаної організації” опозиціонер отримав три роки позбавлення волі. “Фейки” щодо армії РФ коштували Володимиру семи років несвободи, а за “державну зраду” міський суд Москви дав 18 років. Щобільше Володимиру заборонили провадити журналістську діяльність упродовж семи років після виходу з колонії.

Утім Кара-Мурза не визнав жодної провини. У своєму останньому слові він зауважив, що немовчання в Росії коштує саме стільки:

“В останньому слові зазвичай просять про виправдувальний вирок. Для людини, яка не вчиняла злочинів, єдиним законним вироком був би виправдувальний. Але я ні про що не прошу в цього ‘суду’. Я знаю свій вирок. Я знав його ще рік тому, коли побачив у дзеркалі людей, що біжать за моєю машиною у чорній формі та чорних масках. Така зараз у Росії ціна за немовчання”, — наголосив Володимир. Попри все, опозиціонер переконаний, що настане той день, “коли війну назвуть війною, а узурпатора узурпатором; і коли злочинцями визнають тих, хто розпалював та розв’язував цю війну, а не тих, хто намагався її зупинити”.

Підтримати журналіста, який не мовчав, прийшли представники посольств та дипломати різних країн, а також голова міжнародного “Меморіалу” Ян Рачинський. Проте їх навіть не пустили до судової зали, тож вони були змушені спостерігати за черговим судилищем РФ з кімнати для трансляцій.

Як підмітили журналісти російського видання Sota, вирок Кара-Мурзі оголошував суддя Сергій Подопригоров. При цьому сам Подопригоров фігурує у списку Магнітського, який укладав і Володимир Кара-Мурза.

У своєму телеграм-каналі Sota також виклали відео, на якому Дебора Броннерт, пані посол Великобританії, заявила, що уряд її країни висловлює солідарність з ув’язненим і закликає РФ негайно його звільнити. Крім цього, МЗС Британії викликало російського посла, аби чітко заявити про своє засудження злочинного вироку. Кремлівське кривосуддя засудили у всьому світові: США, Франція, Австрія, Норвегія закликали негайно звільнити політв’язня.

Як написав міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський у своєму твітері, “Володимир Кара-Мурза, журналіст і активіст, лавреат Премії Вацлава Гавела з прав людини 2022-го року, був засуджений сьогодні на черговому огидному політичному процесі в Росії. Йому дали 25 років лише за те, що він розповів правду про війну Росії проти України та жахливі умови в Росії”.

Справа Кара-Мурзи

Володимира Кара-Мурзу заарештували у квітні 2022-го року (нібито за непокору поліції). Формальним приводом для порушення справи став його виступ перед законодавцями американського штату Аризона, у якому він критикував дії російської влади та засуджував війну в Україні. З-поміж іншого Володимир сказав таке:

“Сьогодні весь світ бачить, що путінський режим робить з Україною. Він скидає бомби на житлові райони, лікарні та школи”. Звичайне озвучення фактів, називання чорного чорним, а білого білим, коштували журналісту реальної свободи. Так свобода слова налякала антиправову систему Кремля.

Після виступу журналіста звинуватили в “поширенні фейків про російську армію”. За версією слідства, опозиціонер під час виступу, керуючись “мотивами політичної ненависті”, поширив “завідомо неправдиву інформацію” про те, що Збройні сили РФ скидають бомби на житлові райони, пологові будинки, лікарні та школи в Україні, чим “завдав істотної шкоди інтересам Російської Федерації”... Адвокат опозиціонера Вадим Прохоров оприлюднив постанову слідства у своєму фейсбуці.

Фото постанови, оприлюднене Вадимом Прохоровим

Фото постанови, оприлюднене Вадимом Прохоровим

Крім цього, проти Володимира порушили ще два кримінальні провадження: про участь у “небажаній у Росії організації” та про державну зраду. За версією слідства, Кара-Мурза допомагав країнам-членам НАТО діяти проти безпеки Російської Федерації…

У серпні 2022-го року опозиціонеру інкримінували те, що він ще 27-го жовтня 2021-го року провів у московському Центрі Сахарова конференцію на підтримку політичних в’язнів за кошти Free Russia Foundation (організації, яка визнана в Росії “небажаною”).

У 2022-му році Володимир Кара-Мурза отримав Премію імені Гавела з прав людини. Через те, що сам Кара-Мурза перебував під арештом, премію в Палаці Європи замість нього отримала дружина Євгенія.

Санкційні списки й отруєння 

У березні 2023-го року Міністерство фінансів Сполучених Штатів додало до санкційного списку шістьох громадян Росії, причетних до кримінального переслідування та порушення прав Кара-Мурзи. Як повідомляли у пресслужбі американського відомства, до списку внесли: слідчого з особливо важливих справ слідчого комітету РФ Андрія Задачина (який заборонив політв’язню спілкуватися з власними дітьми), суддю Басманного суду Олену Ленську (яка відправила опозиціонера до СІЗО) та директора центру “Незалежний експерт” Данила Міхеєва (який був свідком обвинувачення у низці судових процесів). Усі вони потрапили під санкції за “участь у серйозних порушеннях прав людини щодо Володимира Кара-Мурзи”.

Санкційний список також поповнили суддя Хамовницького райсуду Діана Міщенко (яка ухвалила рішення заарештувати Кара-Мурзу), суддя Мосміськсуду Ілля Козлов (який відхилив апеляцію на ухвалу Міщенко) та заступник міністра юстиції Росії Олег Свириденко.

У тому ж березні 2023-го року Міністерство фінансів США закликало РФ звільнити Кара-Мурзу. Як зауважив представник американського відомства Браян Нельсон, затримання опозиціонера стало черговим прикладом того, “як Кремль маніпулює російською правовою системою, аби змусити інакодумців замовкнути”.

Ще у 2015-му та у 2017-му роках Кара-Мурзу ушпиталювали: кожного разу він перебував у тяжкому стані та мав симптоми отруєння. Розслідувачі Bellingcat, а також журналісти The Insider і Der Spiegel заявляли, що безпосередньо перед отруєнням за журналістом стежила ФСБ. За версією журналістів, ті ж люди були причетні й до отруєння опозиційного політика Олексія Навального у 2020-му році. На думку розслідувачів, Кара-Мурзі мстилися за те, що він разом з Борисом Нємцовим лобіював ухвалення (спочатку в США, а згодом у Канаді та Євросоюзі) акта Сергія Магнітського. ФБР, яке розслідувало отруєння опозиціонера, встановило, що Володимира дійсно отруїли.

Позиція правозахисників і останнє слово того, хто не мовчав 

Правозахисний Центр “Меморіал”, який у 2022-му році отримав Нобелівську премію миру, визнав Володимира Кара-Мурзу політв’язнем. 10-го квітня журналісти та правозахисники оприлюднили петицію з вимогою звільнити опозиціонера. Як зазначено в петиції, “всі звинувачення проти Володимира Кара-Мурзи мають політичні мотиви, а звинувачення в державній зраді особливо цинічні”.

За словами захисту Кара-Мурзи, під час перебування у СІЗО він втратив 17 кілограмів ваги. У березні політв’язень навіть не зміг взяти участь в одному із судових засідань через погіршення самопочуття. Ще до цього опозиціонер повідомляв, що його здоров’я в ізоляторі значно погіршилося. 

У своєму останньому слові опозиціонер сформулював причини власного ув’язнення та схарактеризував сучасну Росію. Наводимо частину промови Володимира в українському перекладі:

“Я був певен, що після двох десятиліть у російській політиці, після всього, що я побачив та пережив, мене вже ніщо не зможе здивувати. Маю зізнатися, що я помилявся. Мене все ж таки здивувало, що за ступенем закритості та дискримінації сторони захисту мій процес у 2023-му році залишив позаду ‘суди’ над радянськими дисидентами у 1960-70-ті роки. Не кажучи вже про запрошений термін [ув’язнення] та лексику про ‘ворога’: це навіть не 1970-ті — це 1930-ті. Для мене як історика це — привід для рефлексії.

На стадії свідчень підсудного головуючий нагадав мені, що однією з пом’якшувальних обставин є ‘каяття у скоєному’. І хоча довкола мене зараз мало веселого, я не зміг стримати посмішки. У скоєному повинні каятися злочинці. Я ж перебуваю у в’язниці за свої політичні погляди. За виступи проти війни в Україні. За багаторічну боротьбу з диктатурою Путіна. За сприяння ухваленню персональних міжнародних санкцій щодо ‘закону Магнітського’ проти порушників прав людини. Я не лише не каюся ні в чому з цього — я цим пишаюся. Пишаюся тим, що в політику мене привів Борис Нємцов. І хочу сподіватися, що йому за мене не соромно. Підписуюсь під кожним словом із тих, які я говорив і за які мене звинувачують. А звинувачую себе лише в одному: що за роки своєї політичної діяльності не зумів переконати достатньо моїх співгромадян і політиків демократичних країн у тому, яку небезпеку несе для Росії та для світу нинішній режим у Кремлі. Сьогодні це очевидно всім, але страшною ціною — ціною війни”.

 Поділитися