Громадянство України, яке легко втратити

Попри, на перший погляд, ліберальну та демократичну процедуру, щоб набути українське громадянство, треба пройти досить непростий шлях. Натомість втратити його можна легко та невимушено. Хоча саме це, відповідно до Конвенції про громадянство, Конституції України та профільного закону, є складним і непростим процесом. Але наше законодавство — це таке собі Королівство кривих дзеркал, у якому все викривлено.

Втрата чи позбавлення?

Нас запевняють, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства. Але при цьому є цілий перелік підстав, за якими людина в один момент перестає бути громадянином країни — через втрату громадянства або скасування набутого громадянства. Це, звичайно, не є тим самим забороненим “позбавленням”, але фактично та юридично так само припиняє зв’язок громадянина і держави.

Втрата громадянства є процедурою міграційного законодавства, результат якої оформлюється указами президента про те, що той чи інший громадянин вже не є громадянином. Хоча у статті 22 Закону “Про громадянство України” зазначається, що президент приймає рішення про припинення громадянства, а не його втрату. Тому часто виникає запитання: хто саме і за яких підстав перестав бути громадянином України? Враховуючи, що у самому законі вказані різні версії цієї дії, стає цілком зрозуміла така плутанина.

Як саме оформлюється втрата громадянства — державний секрет, адже Офіс Президента, Рада нацбезпеки та оборони й міграційна служба, які налагодили потік таких рішень проти відомих та невідомих осіб, не розкривають таємниці, прикриваючись захистом персональних даних.

Найбільш відомою особою, яка втратила громадянство за часів президенства Порошенка, став Саакашвілі. Здається, заради нього першого відкрили цей ящик Пандори: надалі, вже при нинішньому президентові, поодинокі та небезпечні у правовому полі випадки перетворилися на бурхливий потік припинених громадянств, які мали очевидні ознаки саме позбавлення громадянства — до того ж на політичному підґрунті.

Досить влучно про такий спосіб припинення зв’язку між громадянином та державою написано у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради на проєкт Закону України “Про внесення змін до Закону України ‘Про громадянство України’ щодо підстав порядку набуття та припинення громадянства України” (реєстр. № 6368-д від 30.06.2022):

“…В експертному середовищі є думка, що, хоча ‘втрата’ і ‘позбавлення’ являють собою дві різні процедури, вони ведуть до одного й того ж результату: особа, якої це стосується, надалі не вважається громадянином відповідної держави, і якщо в неї немає іншого громадянства, то стає апатридом. Як зазначається в Доповіді Генерального секретаря ООН ‘Права людини та довільне позбавлення громадянства’ (A/HRC/25/28 19 December 2013), ‘Різниця між втратою та позбавленням не завжди очевидна, оскільки, якщо в одних державах передбачено автоматичну втрату громадянства на певній підставі, інші можуть використовувати ті ж підстави для наділення державних органів повноваженнями щодо позбавлення особи громадянства ... Отже, заходи, що ведуть до втрати чи позбавлення громадянства, з метою відповідності нормам міжнародного права повинні відповідати певним умовам, зокрема, забороні довільного позбавлення громадянства. До таких умов відноситься те, що ці заходи повинні бути спрямовані на досягнення законної мети, бути найменш інтрузивними заходами досягнення бажаного результату і бути пропорційними інтересам, що захищаються... Громадянство, набуте внаслідок натуралізації, найчастіше меншою мірою забезпечене гарантіями, ніж громадянство, набуте за народженням чи іншим шляхом’ (п. 4 Доповіді). Схоже, що інститут втрати громадянства України, який викликає певні складнощі у правозастосуванні, також потребує тлумачення та/або внесення змін до Конституції України, у тому числі стосовно додаткових підстав втрати громадянства України в контексті конституційної заборони позбавлення громадянства”.

Скасування набутого громадянства

Якщо спір між втратою громадянства та його позбавленням відбувається в експертному середовищі, то найбільш застосоване “скасування набутого громадянства” — є безспірним і застосовується набагато частіше, ніж індивідуальні укази президента. 

Рішення про скасування набутого громадянства приймаються територіальними підрозділами міграційної служби та дипломатичними установами та стосуються громадян України, які стали ними за спрощеною системою — за народженням або територіальним походженням. Тобто всі ці особи мали та мають безпосередньо відношення до України як етнічні українці, нащадки депортованих або вивезених насильно українців та осіб, які проживали на території України або є близькими родичами громадян України.

Громадянство таких людей може бути скасоване за цілим переліком обставин.  І найчастіше таке рішення ухвалюють стосовно осіб, які не змогли відмовитися або припинити іноземне громадянство. Найбільш актуальною загрозою це стало для тих людей, які раніше перебували у правовому зв’язку із росією. На сьогодні вони не можуть без ризику для життя та свободи отримати дозвіл росії на вихід із її громадянства.

Приїзд до росії із гордим бажанням покинути її громадянство безумовно закінчиться кримінальною справою за фейки про російську армію або мобілізацією. Але іншого варіанту відмови від російського громадянства на території росії не існує. Термін у два роки на отримання документу про вихід із громадянства росії та його надання до державних органів України є неможливою для виконання дією.

З усім тим, народні депутати залишили у законопроєкті № 6368-д абсурдну вимогу щодо зобов’язання виходу із російського громадянства. На відміну від чинної норми, в цьому законопроєкті люб’язно уточнюється, що це зобов’язання покладено на іноземців, у тому числі громадян країни-агресора. У статті 1 пункті 1 підпункті 11 проєкту 6368-д йдеться: “Зобов’язання припинити іноземне громадянство — документ, у якому іноземець, який подає заяву про набуття громадянства України, у тому числі який є громадянином держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом, засвідчує, що у разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України)”.

Той факт, що законопроєктом залишили обов’язок громадян надавати зобов’язання про припинення громадянства країни-агресора чи країни-окупанта, вказує на нерозуміння самої проблеми отримання дозволу на припинення громадянства від такої країни, як рф.

Окрім фізичної небезпеки для громадян України, отримання дозволу є приниженням для українців у спілкуванні із державою-агресором та порушенням тих самих основ національної безпеки. 

Що вже казати про подальше довге і нудне спілкування зі спецслужбами України про обставини отримання цього документу Та й перевірити його за офіційними каналами неможливо.

Ще однією незрозумілою підставою для скасування набутого громадянства є “приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України”. Зазначу, що для наших чиновників вкрай необхідним є чітке визначення таких “суттєвих фактів”, перелік, який унеможливив би вільну інтерпретацію виконавцями. У нас таким “суттєвим фактом” може стати будь-що, адже в Україні традиційно у всіх випадках, де є вільне трактування, сумніви трактуються на користь держави.

Якщо проаналізувати згаданий законопроєкт № 6368-д, то можна побачити, що коло підстав для втрати та скасування набутого громадянства сильно розширюється. Законопроєкт рясніє оціночними судженнями, юридичними фактами та кримінальними злочинами — засудження в Україні за вчинення злочину проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, публічні заклики до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, за фінансування тероризму, створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами, створення злочинної спільноти, встановлення або поширення злочинного впливу, сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їхньої злочинної діяльності, участь у збройній агресії проти України у складі збройних сил держави, визнаної в Україні державою-агресором або державою-окупантом, або яка перебуває у збройному конфлікті (війні) з Україною чи сприяла (сприяє) вчиненню збройної (військової) агресії проти України, внаслідок подання неправдивих відомостей, підроблених документів, подання неправдивих відомостей, підроблених документів, документів, що втратили чинність, або документів, які не підтверджують наявності підстав для набуття громадянства України, а також приховування особою або її законним представником будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не могла набути громадянство України, обману, в тому числі невиконання зобов’язання, взятого особою в зобов’язанні припинити іноземне громадянство, в декларації про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України.

Крім того, відсутність складання іспитів на знання мови, історії та Конституції протягом двох років також тягне за собою скасування набутого громадянства. 

Що робити?

Навіть короткий опис дає розуміння того, що внаслідок необачності (або якщо хтось цього дуже захоче), особа може досить легко втратити набуте українське громадянство. При цьому громадянство можуть скасувати і за незалежних від нового громадянина підстав, таких як відсутність дозволу від країни-агресора. Тоді людині доводиться обирати: життя, свобода і статус апатрида або повернення до російського громадянства за рішенням українського чиновника.

Задля припинення втручання росії у процедуру набуття українського громадянства та позбавлення її впливу на нових громадян України зараз зареєстрована петиція №22/191304-еп “Про внесення Президентом України законопроєкту, яким дозволити декларативний вихід із громадянства російської федерації при набутті громадянства України”.