MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Вони народжуються в сорочці

18.05.2023   
Марина Гарєєва
Пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Ілюстративне зображення.

Ілюстративне зображення.

Вони народжуються в сорочці. Просякнутій потом тієї, хто їх народив. Просякнутій її кров’ю. Сполотнілій, як обличчя матері, що хапає дитя на світанку, поки в темряві грюкають двері, а її батька б’ють прикладом. У сорочці вишитій червоним по чорному. Кров’ю по землі. Кров’ю за землю.

Вони ще не знають, що цей день увійде в історію як перший день депортації. Не знають, що історія України підшиється до кримськотатарської історії, доповнена візерунком. Кров’ю по землі. Кров’ю за землю.

Не знають, що інші дні ляжуть кістьми. Вже у чужій землі, в яку їх скидатимуть з ситих товарняків. Виснажених, вихололих. Наче кримська земля, що перетворюється на камінь. Уранці 44-го.

Ще вчора вона пахла солоно-солодко. Степом і морем. Волею й молоком. Дихала на повні груди, пестила своїх дітей. Сьогодні вона закам’яніє. Та дочекається їхнього повернення. Бо земля завжди чекає тих, хто її любить.

Земля вміє чекати. Вміє берегти коріння, не дає викорчувати. А ще земля вміє мститися. Ковтати тіла чужинців, стирати їхні сліди, підшивати стежками — давні рани забуття, зацементовані брехні. “Зрадники, татари”. Покручі пам’ятників, що зиркають з вулиць Севастополя “правильною” російською історією. За кожним обеліском брехні — викручені руки, викорчувані дерева. Чекають у темряві, знають, що ще побачать кримське сонце.

Вони народжуються в сорочці.

Інколи на світанку, коли за вікном грюкають двері, а батька б’ють прикладом і з губ капає кров. На клаптик рідної землі. На вибілену сонцем сорочку.

Інколи у сутінках. Коли мати кричить нелюдським голосом, бо десь там розривається пуповина і тіло чоловіка падає на підлогу російської в’язниці. Конвоїри всміхаються, думають, що змогли розірвати. Ще одну нитку життя, беззахисну, мов пуповина. Вистачить безкарності, аби розірвати. Заґратувати, сфальшувати. Постановчі суди, підставні свідки, давні методи. Тортур і брехні. Вседозволеності.

Та кожна нитка вплітається у сорочку. Тримає полотно, що ще зігріє доньку чи сина. Зблисне шовком моря, яке болітиме й ревітиме в грудях. Пеститиме розбитими губами правди, що не дасть схибити.

Нитки історії триматимуть своїх дітей. Триматимуть міцно. Вузлуватими руками матері, що чіпляється за спалену землю. Незламністю тата, що чіпляється поглядом за сталевий відблиск сонця, заґратованого у вікні. Й витримають.

Шовкова нитка життя. Шовкова нитка смерті. Візерунки історії, де кожен вузлик, мов пам’ять. Ляга на груди дитині, щоби вона точно знала. Що кримська земля пахне солодко, мов молоко. А море — гостро, мов грозове небо. Що камінь завжди теплішає в руках людини, а земля стає поперек горла чужинцям, які не зуміли її підкорити.

А правда ніколи не кориться брехні.


“У 44-му Кремль називав кримських татар ‘зрадниками’, сьогодні — ‘терористами та екстремістами’, — нагадав Ельвін Кадиров, Представник Уповноваженого з прав жителів АР Крим та міста Севастополя. — Тоді і зараз звинувачення абсолютно несправедливі й націлені на одне — знищити корінний народ Криму. Вже котрий рік поспіль напередоднi 18 травня російська окупаційна влада посилює репресивний режим на півострові. Кримськотатарським активістам, колишнім політвʼязням та правозахисникам розсилають так звані попередження щодо ‘неприпустимості порушення закону’, продовжується винесення незаконних вироків кримським татарам та українцям з Криму”. 

Як говорить журналіст і історик Вахтанг Кіпіані, “масштаби трагедiї, що розгорнулася в травнi 1944-го, вражають”.

“Історична правда” цитує таємну постанову Державного комiтету оборони СРСР “Про кримських татар”, датовану 11 травня 1944-го: “У перiод Великої Вiтчизняної вiйни багато кримських татар зрадили Батькiвщину, дезертирували з частин Червоної Армiї, що обороняли Крим, i переходили на сторону противника, вступали до сформованих нiмцями добровольчих татарських частин... Кримськi татари особливо вiдзначилися своїми звiрячими розправами над радянськими партизанами, а також допомагали нiмецьким окупантам в органiзацiї насильницького вигнання радянських громадян у нiмецьке рабство... ‘Татарськi нацiональнi комiтети’ вели роботу з пiдготовки насильницького вiдторгнення Криму вiд Радянського Союзу...”.

Після того як вигідна радянській владі брехня була викладена на папір, головi НКВД Лаврентію Берiя було доручено “всiх татар виселити на постiйне проживання в райони Узбецької РСР”. Голова НКВД мав зробити це до 1 червня, тобто встигнути за 20 днiв... 

За 10 днів було прийнято ще одне рішення, розповідає Кіпіані. 10 тисяч кримськотатарських родин мали бути відправлені на пiдприємства целюлозно-паперової промисловостi в Молотовську (Пермську), Горьковську (Ніжегородську), Свердловську областi та Марiйську АРСР.  “І це тоді, коли з початку вiйни до Червоної Армiї було мобiлiзовано 54,5 вiдсотка всього дорослого населення, — наголошує історик. — Ще 11 вiдсоткiв пiшли в гори й били нiмцiв у складi пiдпiльних i партизанських загонiв”.

“Згiдно з офiцiйними даними Народного комiсарiату внутрiшнiх справ, операцiя розпочалася на свiтанку 18 травня, а завершилася о 16 годинi 20 травня, тобто за дві з половиною доби, — пише Кіпіані. — Берiя добре розумiв бажання Коби, й усе зробив блискавично й майстерно. У ‘столипiнськi вагони’ було запроторено щонайменше 180 014 громадян (насправдi набагато бiльше), з них абсолютна бiльшiсть малi дiти та старi.

Український вчений А. Наберухiн, який дослiджує дану проблему, оприлюднив вражаючi цифри людських втрат у дорозi — 7 889 осiб (офiцiйна цифра 191 випадок).

Iсторики, пов’язанi з кримськотатарським нацiональним рухом, наводять зовсiм iншi цифри — 423 тисячi виселених, з яких 195 тисяч чоловiк загинуло в дорозi та протягом перших пiвтора року життя у спецпоселеннях (це становить понад 46 вiдсоткiв)”.

За даними Українського інституту національної пам’яті, за час депортації на загальне “спецпоселення” до Центральної Азії було відправлено понад 183 тисячі кримських татар, на примусові роботи до Московського вугільного тресту — 5 тисяч, до таборів фронтового резерву — 6 тисяч та ще стільки ж до ГУЛАГу. До операції було залучено 32 тисячі співробітників НКВД... Сталiн також розпорядився виселити на Урал i до Башкортостану 16 тисяч грекiв, 9 800 вiрмен, 12 600 болгар, пише Кіпіані. Загалом з Криму було вигнано понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів, кажуть в УІНП. 

Як сьогодні зауважив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, “непокаране зло завжди повертається ще більш жахливими злочинами”.

За підрахунками КримSOS, лише за рік повномасштабного вторгнення, сумарний термін жертвам політично вмотивованих переслідувань у Криму склав майже 700 років: 699 років і дев’ять місяців.

 Поділитися