Довічник Володимир Панасенко на свободі, боротьба продовжується

Як це сталося?

23 травня 2023 року Вінницький апеляційний суд у складі головуючого судді Євгена Нагорняка, суддів Анатолія Кривошея та судді Антона Рупака ухвалив сміливе і знакове рішення. Апеляційний суд скасував рішення голови Вінницького міського суду Ганни Гайду. Цим рішенням Гайду відмовила Панасенку у звільненні від відбування покарання через тяжку хворобу. І це звичайна практика, коли судді, глухі до людської біди, на власний розсуд вирішують, кому жити, а кому померти. Володимир Рубченко, Іван Ястребов, Віталій Матухно — це лише крапля в морі болю і страждань: у місцях позбавлення волі хворі люди помирають через байдужість влади.

Але апеляційний суд, відповідно статті 84 КК України, звільнив довічно засудженого Володимира Панасенка у зв’язку з тяжким захворюванням. Чи можна вважати це рішення проривом в суцільній моторошній байдужості судової влади? Так, саме завдяки таким сміливим і свідомим рішенням народжується нова система правосуддя, відновлюється довіра до судового корпусу.

Володимир Панасенко вже на свободі та прямує до цивільного закладу охорони здоров'я для лікування, без якого у в’язниці він був просто приречений на смерть.

Так, Панасенко не реабілітований, за ним залишається тягар довічного покарання, але це звільнення є першим кроком до відновлення справедливості у справі Володимира.

Історія боротьби

За весь час перебування в неволі Володимир Панасенко жодного разу не визнав своєї вини у скоєнні злочину, який йому було інкриміновано. Він був засуджений довічно без жодного шансу на перегляд судового рішення і без жодної перспективи на звільнення… Шістнадцять з половиною років Панасенко перебував у камері довічника, щодня, щохвилини та щосекунди намагався боротися за виправдання, за відновлення свого чесного імені. В цій боротьбі втратив здоров’я. Але не втратив жагу до життя і прагнення до справедливості.

07 лютого 2012 року, доповідаючи у парламенті, Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова підкреслювала: “…провадження Володимира Панасенка перебуває в моєму особистому записі понад три роки. Я маю правовий висновок експертів, до якого я особисто долучилася, що ця людина незаконно засуджена”.

Ми долучилися до дослідження цієї справи у 2013 році, провели журналістське розслідування і зняли документальний фільм за сприяння Олени Білозерської та Олексія Ярославцева.

Потім були різноманітні публічні заходи, ток-шоу, ефіри та акції протесту, громадські слухання і виступи в Комітеті парламенту, створення і лобіювання законопроєктів, які мали дати шанс свавільно засудженим, в тому числі й Панасенку, на перегляд судового рішення. Навіть дослідження на поліграфі, яке відбувалося публічно на телеканалі СТБ, мало переконати суспільство, а головне, владу, що так не може бути далі. Адже це ненормально: в цивілізованій країні всі знають про те, що відносно засудженого довічно Володимира Панасенка є розумні сумніви щодо справедливості судового рішення, і ніхто нічого не може зробити. Правозахисні організації виступали з публічними зверненнями. Всі потуги були марними й розбивалися немов о кам’яну скелю.

Більш детально про справу Панасенка ви можете дізнатися на нашому сайті “Боротьба за життя”.

Перспективи

Які перспективи відкриває звільнення Володимира Панасенка для нього особисто і для всіх довічників, які стверджують, що вони засуджені несправедливо і відбувають покарання за чужі злочини?!

Звільнення за станом здоров’я дає Панасенку шанси, яких він був позбавлений у камері “довічника”: він зможе вилікуватися в цивільній лікарні та з новими силами боротися за свої права. Нагадаємо, в нашій країні немає процедури перегляду остаточних судових рішень, що викликають розумний сумнів щодо своєї справедливості. Єдина визначена законодавством можливість — перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, але вона не працює від слова “взагалі” — ми заявляємо про це свідомо й авторитетно.

Необхідні зміни в законодавстві. Це може бути окремий законопроєкт, яких вже було декілька. Але, на жаль, такі законопроєкти непопулярні, адже не містять в собі преференцій і дивідендів для законотворців і тому не приймаються багато років. Не можна не згадати в цьому контексті, що в нашій країні майже нульовий відсоток виправдувальних судових рішень у кримінальних справах, тоді як у країнах Європи та у США цей показник сягає 15-20 відсотків. Уявляєте собі, скільки людей опинилися за ґратами на все життя — за чужі злочини? Вони були засуджені першою інстанцією — обласним судом — за старим, радянським кримінально-процесуальним кодексом 1960 року і позбавлені права на апеляційне оскарження судового рішення. Така система прирекла їх на повільну страшну безглузду смерть від байдужості людей.

І наостанок

Завдяки такому рішенню Вінницького апеляційного суду у справі Панасенка, хочеться вірити, що незабаром виправдувальні вироки стануть нормою і судді матимуть сміливість покаятися від імені держави за помилки минулого, за фабрикації та беззаконня, які відбувалися десятиріччями.

У червні 2020 року було звільнено іншого засудженого на довічне ув’язнення. Чоловік хворів на тяжку форму раку, не міг ходити та здійснювати санітарно-гігієнічні процедури. Довічник був позбавлений паліативного лікування: його навіть не помістили до медичної частини, а тримали у звичайній камері, де уся турбота за ним лягла на плечі співкамерника. Запорізький апеляційний суд звільнив довічно позбавленого волі засудженого за хворобою. Представником засудженого була адвокат ХПГ — Ганна Овдієнко.